Юридические документы

позивач: Орловський Іван Степанович, який мешкає за адресою ... відповідач: видавництво «Всесвіт», юридична адреса ...; Ястремський Григорій Петрович, який мешкає за адресою ...

Позовна заява

1995 р. видавництво «Всесвіт» видало книгу «Архітектура і будівництво сьогодні», автором якої вказаний Ястремський Григорій Петрович.

Вважаю, що авторство названого вище твору вказано неправомірно. Даний твір створений мною особисто.

Моє авторство на твір підтверджується наявністю у мене рукопису твору у повному обсязі, фотографіями, які я робив особисто для ілюстрації твору, а також окремими публікаціями в журналах «Архітектура і будівництво» № 2, 6 за 1990 p., № 7, 11 за 1991 p., № 4 за 1992 р.

На підставі ст. 11, п. 1 ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»

Прошу:

Визнати мене автором твору «Архітектура і будівництво сьогодні».

Стягнути на мою користь авторський гонорар у сумі п'ятсот гривень.

Викликати свідків: Якименко Галину Іванівну, яка мешкає за адресою ..., Стригунова Петра Івановича, який мешкає за адресою ...

96

Додаток:

1. Рукопис твору, фотографії, креслення.

2. Копія позовної заяви.

27.10.96р.

3. Публікації в журналах «Архітектура і будівництво» та «Новое в строительстве».

Підпис (Орловський І. С.)

Коментар

Об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці (Закон України «Про власність» // ВВР УРСР. — 1991. — № 20. — Ст. 244; Закон України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності» // «Голос України». — № 67 від 11 квітня 1995 p.).

Законом України «Про авторське право і суміжні права» охороняються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).

За цим Законом охорона не поширюється на будь-які ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо (п. 2 ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» // Голос України. — № 35 від 23.02.94 p.).

Ст. 4 Закону дає перелік визначень термінів, які використовуються, і вказує, яке саме значення вони мають.

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. До того ж автор, згідно із ст. 11 Закону, є первинним суб'єктом, якому належить авторське право.

Автором вважається особа, зазначена як автор на примірникові обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо у судовому порядку не було

97

4 9-336

4*

зазначено інше (п. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Авторське право регулює суспільні відносини, шо виникають у зв'язку із створенням, використанням та охороною творів літератури, науки і мистецтва (авторські права). До сфери його дії належать також права виконавців, виробників фонограм і організацій радіомовлення (суміжні права) у зв'язку з використанням ними літературних та художніх творів.

Основним майновим правом автора чи іншої особи, якій належить авторське право, є право на авторську винагороду. Конкретними юридичними фактами, шо породжують у автора право на винагороду, можуть бути:

— авторський договір (видавничий, постановочний, сценарійний і т. ін.);

— неправомірне використання твору;

— факт позадоговірного використання твору у випадках, коди згода автора не вимагається, але передбачена виплата авторської винагороди.

Авторський договір — це двостороння, консенсуальна угода, за якою автор або його правонаступники передають готовий твір певній організації для використання, чи автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

Організація, з якою укладено авторський договір про створення і передачу для використання твору, зобов'язана прийняти обумовлений договором твір, розглянути його в установлені строки та відповідно оцінити його.

Основним обов'язком організації, яка прийняла твір для використання, є випуск його у світ у встановлені строки. Відповідно до Закону про авторське право, твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо випущено в обіг Примірники твору або твір публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-

98

яким іншим способом повідомлений невизначеному колові осіб.

У випадку, коли організація протягом визначеного у договорі строку не здійснила або не почала використовувати схвалений нею твір, вона зобов'язана на вимогу автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю, якщо не доведе, що використати твір не змогла через обставини, які не залежали від неї.

Організація звільняється від обов'язку виплатити авторові частину обумовленої договором винагороди, що залишилася не сплаченою, якщо доведе, що не могла використати твір через умови, що залежали від автора. Такими можуть бути, наприклад, відмова автора від доопрацювання схваленого твору або від внесення до нього виправлень, якщо вимоги про це були зроблені відповідно до договору.

У випадках розірвання організацією договору на підставах, передбачених законом, отримана по договору авторська винагорода (включаючи аванс) може бути стягнута з автора.