Юридические документы

тисяча дев 'ятсот дев 'яносто шостого року, м. Київ 17.00 год.

Я, Калинова Ніна Степанівна, що мешкаю в м. Києві по пр-ту Науки, 296/1, кв. 170, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:

все моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю моєму братові — Калініну Дмитру Степановичу, а у випадку його смерті раніше моєї, або неприйняття ним спадщини — гр-ну Грицинку Ярославу Петровичу.

Зміст ст. 534, 535 Цивільного кодексу України мені роз'яснено.

Підпис (Калинова Н. С.) Посвідчення нотаріуса

м. Київ

26 жовтня 1996 р. 17.00 год.

Цей заповіт посвідчено мною, Сидоровим Петром Сергійовичем, державним нотаріусом четвертої Київської державної нотаріальної контори.

Заповіт підписано громадянкою Калиновою Ніною Степанівною власноруч у моїй присутності.

Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.

Зареєстровано у реєстрі за № ...

Стягнуто державного мита в сумі (грн.) ...

М.

Державний нотаріус Підпис (Сидоров П. С.)

70

Заповіт

25 жовтня

м. Київ

.тисяча дев 'ятсот дев 'яносто шостого року

9 год. 30хв.

Я, Кушніренко Яків Леонідович, мешкаю в м. Києві, по вул. Котловій, буд. 137, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження:

належний мені жилий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться в м. Києві, Московському районі, по вул. Котловій під номером сто тридцять сім, заповідаю моєму сину Кушніренку Ігореві Яковичу.

Раніше посвідчений мій заповіт у другій Київській державній нотаріальній конторі 18 серпня 1991 р. за реєстром № 218051 цим заповітом скасовую.

Зміст статті 535 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено.

За неписьменного Кушніренка Якова Леонідовича за його дорученням та в його присутності заповіт, який йому прочитано нотаріусом, підписала гр-ка Кір'янова Марія Станіславівна, яка мешкає у м. Прилуки Чернігівської обл. по вул. Ринковій, 142.

Підпис (Кір 'янова М. С.) Посвідчення нотаріуса

м. Київ

25 жовтня 1996 р. 9 год. ЗО хв.

Цей заповіт посвідчено мною, Архиповим Степаном Григоровичем, державним нотаріусом другої Київської державної нотаріальної контори.

Заповіт підписано гр-ю Кір'яновою Марією Стані-славівною за неписьменного Кушніренка Якова Леонідовича на його особисте прохання у моїй присутності.

Особу заповідача та гр-ки Кір'янової Марії Ста-ніславівни встановлено, дієздатність заповідача перевірено.

71

1

м. п.

Зареєстровано у реєстрі за № ... Стягнуто державного мита в сумі (грн.)...

Державний нотаріус Підпис (Архипов С. Г.)

Коментар

З давніх часів люди розмірковували над тим, як нажите майно передати своїм нащадкам після своєї смерті. Цим самим людина полегшувала існування своїм дітям, родичам або знайомим і сама визначала долю свого спадку.

Перехід майна померлого до інших осіб зветься спадкуванням. Умови і порядок спадкування регулюються правовими нормами (ст. 524—564 ЦК України), сукупність яких складає особливий інститут цивільного права, шо має назву спадкове право.

Спадкодавець — особа, яка померла, або визнана померлою у встановленому законом порядку і мала у власності майно.

Спадкоємці — особи, які мають юридичне право на майно спадкодавця. Такими можуть бути громадяни, юридичні особи, держава.

Спадкове майно (спадщина) — сукупність прав і обов'язків спадкодавця, які можуть переходити за спадщиною до спадкоємців.

Суб'єктивне право на спадщину у спадкоємців виникає у разі смерті спадкодавця або оголошення його в установленому порядку померлим (див. ст. 21 ЦК України).

Спадкування між живими не буває.

Стаття 524 ЦК України передбачає, що спадкування може здійснюватись за законом і за заповітом. Спадкування за законом буде здійснюватись у випадках:

а) коли заповіту немає;

б) заповіт визнано недійсним;

в) спадкоємці, призначені у заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовились від її прийняття.

Цивільний кодекс України допускає можливість одночасного спадкування за законом і за заповітом.

Спадкування за законом зовсім не означає, що нібито спадкування за заповітом, то спадкування незаконне.

72

ності до закону, але призначення спадкоємців і розподіл спадщини між ними здійснюється спадкодавцем, а не за законом. Власник, спадкодавець, заповідач у заповіті висловлює свою волю, кому і в якій частині він передає своє майно після смерті. Тому заповіт можна визначити як розпорядження власника своїм майном на випадок його смерті. Це односторонній правочин (угода), за яким права і обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача.

Цивільний кодекс України встановлює досить чіткі вимоги до заповіту, їх можна назвати умовами дійсності заповіту:

а) заповіт може бути складений тільки дієздатною особою — якщо буде встановлено, що заповідач діяв у стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій, такий заповіт може бути визнаний недійсним;

б) додержання форми заповіту — закон вимагає, щоб заповіт був укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений; ст. 542 ЦК України дає перелік заповітів, які прирівнюються до нотаріально посвідчених;

в) вимоги щодо змісту заповіту — він має відповідати вимогам закону, наприклад, заповідач має право призначити своїм спадкоємцем будь-кого, але він не може повністю позбавити спадщини неповнолітніх або непрацездатних дітей, непрацездатних дружину, батьків, утриманців (ст. 535 ЦК України).

Заповідач може у будь-який час змінити або скасувати раніш складений ним заповіт. Зміну заповіту можна зробити шляхом складання нового заповіту, в якому заповідач зазначає, які саме зміни він вносить у раніше складений заповіт.

Скасувати раніше складений заповіт заповідач може посвідченням нового заповіту або поданням до нотаріальної контори заяви про скасування раніше складеного заповіту.

Скасування та зміна заповіту передбачається ст. 544 Цивільного кодексу України.

Наведені вище зразки заповіту наочно підкреслюють важливість та значення існуючого правочину у цивільних правовідносинах.

73