Правовая деонтология

Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с.
§ 1. Об'єктивні причини виникнення правової деонтології. Характерні ознаки правової деонтології. Становлення системи деонтологічних знань
Деонтологія, а тим більше правова (юридична) деонтологія, як наука виникла порівняно недавно. Однак для цього існував реальний грунт: розвиток нематеріальної (духовної) культури, що є результатом інтелектуальної діяльності багатьох поколінь. У першу чергу, результатом такої діяльності була філософія, зокрема етика, де описувались зовнішні прояви діяльності людини. А внутрішні процеси, які відбуваються на психологічному рівні, висвітлювало вчення про душу Відомо, що вчинкам людини передують думки. Тому на основі вчинків можна «зазирнути» в душу людини. Тобто на основі етики з'явилась деонтологія.

Поняття «етика» ввів у обіг Арістотель. У трактатах «Никоманова етика», «Евмедова етика», «Велика етика», «Про доброчесність та вади» він виклав свої судження про правила поведінки людини в суспільстві.

Давньогрецьке слово «етика» до часів Гомера вживалося на означення людського житла або лігвища звіра, а згодом — означало звичай, характер, спосіб мислення. Нині поняттям «етика» охоплюється теорія моралі, що відображає явища, стосунки людей у процесі соціальної діяльності. Отже, етика — це наука про мораль, її походження, роль у суспільному та особистому житті людини. Однак у даному разі мова йде про елементарну етику — як науку про елементарну (земну) мораль. Водночас існує виша етика, яка займається вивченням та дослідженням вищої моралі — моралі Всесвіту Тут-вже мова йде не про норми поведінки людини, її дії. а про думки, ідеї, бажання, наміри тощо. Такими дослідженнями мало хто займається, хоч вони мають першо-

10

чергове значення, оскільки закони Всесвіту саме и вимагають дотримання «мисленних» правил поведінки, а не фізичних.

Термін «професійна етика» з'явився у результаті класифікації трудової діяльності, виникнення різноманітніх професійних груп.

З появою нових професій у суспільстві, розвитком теоретичних фахових положень (деонтології) він деталізується.

Основним предметом професійної етики є буття, тобто регулятивна діяльність норм професійної моралі. Звичайно, ця мораль та її норми не є чимось усталеним, раз і назавжди даним. Вона грунтується на загальнолюдських цінностях і збагачується у міру розвитку суспільства. розширення функцій кожної професії, її авторитету та актуальності у конкретних історичних умовах.

Отже, об'єктом професійної етики є людина. Тому цілком закономірне існування різноманітних видів професійної етики, що випливають із розмаїття професій:

лікарська, правнича, військова, інженерна, театральна, наукова, дипломатична та ін. Існує і надпрофесійна етика: адміністративна, управлінська, етика спілкування тощо, оскільки її норми поширюються на всі види трудової діяльності і стосуються кожної професії.

Звичайно, види надпрофесійної етики тісно пов'язані з професійною. Тільки розвиток професійної етики забезпечує розвиток надпрофесійної. Не виключається поява нових видів професійної етики з появою нових професій чи спеціальностей.

Основні функції та завдання професійної етики полягають у моральному регулюванні професійних відносин (у тому числі ставлення фахівця до самого себе, власної праці, до суспільства, взаємовідносин у колективі), зростанні професійної майстерності спеціаліста, розвиткові його професіоналізму, виробленні напряму вдосконалення професійної моралі, доповненні її новими нормами, традиціями та звичаями, формуванні стійких моральних якостей спеціаліста, встановленні межі між правомірною та неправомірною професійною поведінкою, обгрунтуванні професійного морального ідеалу та ін.

Слід зазначити, що професійна етика як наука не створює моральних норм, не диктує і не нав'язує їх членам суспільства, інакше вона скотилася б на позиції моралізаторства. Вона вивчає ці норми і своїм творчим розвитком лише спонукає до їх утворення.

11

В основу професійної етики слід покласти насамперед професійні знання, уміння і навички, моральні норми і принципи, а також головні аспекти професійної соціальної (у тому числі моральної, педагогічної, політичної, дипломатичної, внутрішньої, емоційної) культури та службовий етикет. Однак не для всіх видів професійної етики ці компоненти будуть основними. Наприклад, якщо для юриста аспекти педагогічної культури — головні, що для інженера — другорядні.

Підсумовуючи викладені теоретичні положення, зупинимося на визначенні професійної етики. Зауважу, що її треба розуміти як науку і як систему норм.

Професійна етика як наука — це система знань про певний порядок службових відносин, правомірну поведінку спеціаліста, культуру професійних дій, які характеризуються моральною чуйністю і регламентовані сформованими у суспільстві соціальними нормами, загальнолюдськими цінностями, існуючим законодавством, відомчими нормативними актами.

Як система норм професійна етика — це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за виконання професійних обов'язків.

Професійна етика в обох випадках регламентується не тільки нормами моралі, а й нормами права, що мають моральне походження та моральний зміст.

Своєрідного відображення загальних принципів моралі потребує юридична робота. Тому окремим видом професійної етики є професійна етика юриста (юридична, правнича етика). Юридична етика вивчає та висвітлює специфіку вияву моралі не тільки під час виконання професійних обов'язків юристом, а й у багатьох випадках у позаслужбових стосунках.

Юридична етика тісно пов'язана з філософією, деонтологією, педагогікою, психологією, правом та культурологією. Звичайно, її провідними компонентами є аспекти правової і моральної культури, а специфічними — аспекти інформаційної культури, юридичне милосердя, етика ненасильства. Етику юриста можна класифікувати таким чином: судова — предметом вивчення якої є проблема етики, що виникає у процесі реалізації правосуддя; адвокатська — яка передбачає широке коло нау-

12

ковн положень, пов'язаних зі службовою діяльністю адвоката: мпіцеиська — яка вивчає складні питання регулювання етико-кримінально-алмімістративних відносин у суспільстві: управлінська — яка займається вивченням етичних проблем наукового управління державною службою: службова — предметом якої є моральні відносини люлеіі у межах певного трудового колективу чи між трудовими колективами, взаємопов'язаними за характером роботи.

Аналогічно загальній професійній етиці професійну етику юриста слід також розглядати в двох аспектах.

Як наука — це система знань про певний порядок службових і позаслужбових відносин, правомірну поведінку, культуру професійних дій юриста, які характеризуються моральною чуйністю і регламентовані наявними у суспільстві соціальними нормами, загальнолюдськими цінностями, існуючим законодавством, нормативними документами судових та правоохоронних органів.

Як система норм професійна етика юриста — це кодекс норм, які відповідають певним законам судових та правоохоронних органів, обітниці юриста, статутам та наказам. Це також сукупність законів, нормативів, що регулюють відносини з іншими працівниками юридичних органів та громадянами, визначають рівень моральної відповідальності юриста та виконання ним службових обов'язків.

Юридична етика є специфічним видом професійної етики, яка аналізує дію, причому закономірну, загальних принципів та норм моралі у межах діяльності працівників.

Теорія професійної етики досліджує також механізм формування та функціонування необхідних професійно-етичних рис юриста, тобто вона вивчає механізм дії специфічних закономірностей формування та функціонування професійної моралі юриста.

Отже, предметом теорії професійної етики юриста є закономірності формування та функціонування морально-правових принципів і норм у стосунках, які виникають як у процесі виконання службових обов'язків, так і в окремих випадках поза юридичною службою а також механізми впровадження цих закономірностей у практику

До методів пізнання юридичної моралі (чим займається професійна етика) належать спостереження, вимірювання, опис, порівняння, моделювання, ідентифіка-

13

ція.

цифровий метод, анкетування, вивчення різних документів та статистичних матеріалів тощо.

Професійна етика юриста грунтується на таких основних принципах: вірність народу і закону, законність, самодисципліна, об єктивність, справедливість, ввічливість, терпимість, повага, товариськість, гуманність, правдивість, активна життєва позиція, милосердя та не-насильство.

До функцій юридичної етики слід віднести: конста-таційно-пояснюючу, прогнозуючу, формуючу.

Констагаційно-пояснююча функція полягає у виявленні закономірностей існування та розвитку професійно-етичних явищ, моральних та правових категорій, властивих юридичним органам. Тільки розкривши ці закономірності, можна пояснити їх виникнення. На основі вивчення закономірностей здійснюється опис явищ:

моральних та правових норм чинного законодавства, діяльності структур відповідних міністерств. Усе це складає основу професійної етики як науки.

Так, українська юридична служба успадкувала від колишньої адміністративно-командної системи таке явище, як професійна деформація. Свого часу вважалося в основному, що вона відсутня. Проте професійна деформація існувала в різних ланках, навіть на вищих сходинках структурної ієрархії.

Тому вихід із становища вбачається у духовному оздоровленні нашого суспільства і ретельному, конкурсному доборі кадрів на юридичну роботу.

Прогнозуюча функція забезпечує розкриття тенденцій розвитку морально-правових явищ. У період будівництва правової держави вона стоїть на сторожі гуманізації права, пропонує формувати право на моральній основі, з дедалі більшим урахуванням моральних відносин. що виникають у суспільстві.

Неоціненна роль формуючої функції у юридичній етиці. Вона надає формам та методам роботи з юридичними кадрами морально-правового змісту, сприяє підвищенню рівня професійної етики, упереджує професійну деформацію, не допускає бюрократизму у роботі.

Отже, теорія професійної етики юриста досліджує і узагальнює ряд положень, зокрема, позитивну практику, тобто практику належної ефективної реалізації вимог професійної моралі; практику ефективного формування моральності; дисциплінарно-процесуальну; факти порушення норм професійної моралі; практику формування

14

рівня соїііальної культури юриста, ного духовного рівня. Вон.і с активною силою у житті суспільства, покликана і здатна виконувати важливі приладні завдання, які стоять перед юристами України.

Практика професійної етики юриста міститься у реальніш службових та позаслужбових діях. що регулюються законодавством, відомчими нормативними документами. обітнниею тощо. Однак є необхідність створення спеціального професійно-етичного кодексу і метою формування належної професійної поведінки юриста.

Значна роль належить у цьому процесі юридичній деонтології як ядру розвиненої професійної етики прав-ника.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
  2. § 1. Об´єктивні причини виникнення правової деонтології. Характерні ознаки правової деонтології. Становлення системи деонтологічних знань - Правовая деонтология
  3. § 2. Культурологія деонтологічної правосвідомості юриста - Правовая деонтология
  4. § 2. Філософія правової деонтології - Правовая деонтология
  5. § 3. Формування та значення деонтологічної правосвідомості юриста - Правовая деонтология
  6. IV. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ НАРОДУ УКРАЇНИ - Теория государства и права
  7. ДОДАТКИ - Адвокатское право
  8. § 3. Культурологія права у юридичній деонтології - Правовая деонтология
  9. § 4. Службовий етикет юриста - Правовая деонтология
  10. § 3. Координація правоохоронної діяльності - Правоохранительные органы
  11. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  12. § 2. Предмет та принципи правової (юридичної) деонтології. Джерела деонтологічних норм - Правовая деонтология
  13. § 1. Функції правової деонтології - Правовая деонтология
  14. § 2. Юридична природа екологічної безпеки - Экологическое право
  15. § 2. Функціонально-процедурне забезпечення реалізації права громадян на екологічну безпеку - Экологическое право
  16. § 2. Методи дослідження науки цивільного права - Гражданское право
  17. - Конституционное право
  18. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с. - Теория государства и права
  19. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с - Хозяйственное право
  20. Порівняльне правознавство як напрямок сучасної юридичної науки - Теория государства и права

Другие научные источники направления Правовая деонтология:

    1. О.Ф. Скакун, Н.И. Овчаренко.. Юридическая деонтология: [Учебник]. 1999