Правовая деонтология

Розв'язання цих завдань залежить від багатьох чинників. Одним із них є службовий етикет юриста. Адже успішна діяльність юристів у цьому напрямі немислима без виховання у працівників правоохоронних органів якостей, які впливають на їх психіку, піднесення впевненості та віри у себе. При цьому важливо пам'ятати, що право — не тільки у законах та указах. Його потрібно пізнавати у різних явищах, пам'ятках, правилах і документах.

Право знаходить своє відображення також у юридичному етикеті, оскільки він має законодавче закріплення та правове регулювання інституту прав людини (юриста). Службовий етикет визначає критерії, які повинні задовольняти вимогам реалізації сучасних законів. Тобто юридичний етикет є зовнішньою стороною професійної діяльності працівників усіх правоохоронних органів, допомагає ніби заново народиться, стає своєрідним додатком до спеціального правового статусу юриста, підносить рівень правової культури, забезпечує прогресивний розвиток юридичних служб, сприяє динамічній (функціональній) стороні правової культури: реалізації норм права, правозастосування, правомірної поведінки, допомагає вступати у правовідносини.

153

Службовий етикет у юридичній роботі призначений

для регулювання діяльності як юристів, так громадян, завдяки йому закріплюються існуючі і утворюються нові правові цінності.

Юрист — самостійна особа, він виробляє для себе власні норми поведінки, його службове становише не завжди дозволяє займатись чимось побічним, вивищувати свою пишномовність, оскільки це не краща сторона обрадування правника, його здібностей тощо. Але створити такий порядок у правоохоронних органах, сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього вияву ставлення до людей, стосунків між собою вимагає певних зусиль. Тому громадянин, який потрапляє у юридичну установу і за звичкою отримує послугу, але не усвідомлює, цю це — результат особливих зусиль усіх, хто причетний до навчання, виховання та формування морально-професійних якостей юриста.

Тому службовий етикет юриста є показником його моральної вихованості і свідченням його загальної культури, важливою умовою створення довір'я і сприятливого соціально-психологічного клімату в цілому.

Можна стверджувати, що службовий етикет виявляється передусім у юридичному колективі під час виконання службових обов'язків. Зокрема, це дотримання встановленої субординації, носіння форменого олягу, культура діловодства, утримання реманенту, техніки, зброї тощо. У роботі з населенням, крім загальних моральних та морально-правових правил, службовий етикет вимагає належної мовної культури, манер та жестів, уміння слухати, розмовляти по телефону, робити зауваження, поводитися в громадських місцях тощо.

Основу службового етикету юриста становлять певні поняття та категорії. Вони відіграють методологічну роль у дослідженні проблем юридичної етики. Тому виникає необхідність у докладному аналізі деяких із них.

Спочатку висвітлимо співвідношення понять «етикет» і «службовий етикет».

Французьке слово еіі-оиеііе (етикет) означає ярлик, етикетку, порядок проведення якогось ритуалу. Взагалі етикет є в основному зовнішнім виявом моралі, але за своєю структурою, функціями він порівняно простіший від моралі, повністю їй не підпорядкований.

Поняття «етикет^ СЛ.Д сприймати як форму поведінки, зокрема її моральний зміст, а «службовий етикет», як було сказано вище, — рівень зовнішньої реалізації про-

154

фесійних норм. Тобто моральний зміст поведінки не завжди відповідає вимогам функціональних обов'язків, але має безпосередній вплив на якісне їх-виконання. Крім цього, службовий етикет регулюється нормативними актами. відомчими наказами та ін., оскільки він є обов'язковим атрибутом професійної діяльності. У будь-якому випадку ці поняття є складовими культури. Саме культура сприяла розвиткові як етикету, так і службового етикету.

Щодо службового етикету різних професій, то слід зауважити, що тут існують свої специфічні особливості. Тому. звичайно, існує, наприклад, різниця між службовим етикетом юриста та службовим етикетом інженера Критерієм такої відмінності є предмет, принципи, функції та інші визначальні чинники.

Службовий етикет юриста можна назвати ще й юридичним етикетом. Це — ідентичні поняття.

У юридичному етикеті велике значення мають такі категорії, як юридична позиція, юридичний самоконтроль, юридична захищеність, юридична зацікавленість, юридична творчість, юридичний комфорт, юридична соціалізація, юридичні вміння, юридичні звички, юридичні потреби, юридична саморегуляція, юридична репутація, юридичні традиції, юридичне мислення, юридична оцінка, юридичне самоутвердження, юридична свобода, юридична свідомість та ін. Ці категорії ніколи не мають логічно закінченого змісту. Кожна юридична служба, а також історична епоха вкладає свій зміст у ці поняття.

Розгляньмо деякі із цих категорій. Особливе місце серед них посідає юридична позиція.

Для сучасних правоохоронних органів важливою умовою є формування національного духу юридичного етикету. Адже етикет українських юристів вироблявся багатьма поколіннями людей. У його основу покладено етикет старійшин: жерців, служителів культу, бояр, князів, гетьманів, кошових, отаманів та ін. Крім того, вічним зразком для юристів є службовий етикет правників Стародавнього Риму, зокрема, Панініяна, Павлтоса, Уль-піяна, Модестина та Гая. Також правники цивілізованих держав світу вносили і вносять у юридичний етикет свої поправки та доповнення. Усе це сприяє кращому порозумінню юристів світу, полегшує їх сумісну діяльність. Безумовно, на юридичний етикет мають вплив суспільний лад держави, специфіка історичного розвитку, національні традиції та звички.

155

Українські юристи призвичаїлись до існування наявного службового етикету і керуються ним механічно.

Можна зробити висновок про існування певних закономірностей, які визначають становлення та розвиток юридичного етикету. Сюди належать: залежність змісту службового етикету від соціально-економічної інформації, її культури, еволюційність у виробленні самостійного інституту юридичного етикету, врахування епохальних надбань людства та історичної наступності розвитку службового етикету, прогнозування і бачення перспективи його розвитку.

Для юридичної деонтології службовий етикет є одним із компонентів. Це означає, що кожен юрист повинен виробити для себе власні норми поведінки дотримуватись встановленої идя себе регламентації у різних ситуаціях, знайти власні способи зберігання професійної таємниці, домагатися виконання своїх правомірних розпоряджень, маневрувати своїм етикетом у кожному окремому випадку та ін. Проте уміння і рішучість дій щодо суворого покарання самого себе за допущені промахи в службовій діяльності чи скоєні проступки — вершина юридичного етикету, вона є одним із критеріїв службової діяльності працівника правоохоронних органів. Хоча для деонтології має також велике значення вироблення висновків для себе з критики чи покарання з метою збереження свого обличчя.

Зміст службового етикету юриста полягає в тому, що він є правовим інструментарієм, визначає систему взаємних юридичних прав та обов'язків держави і особи і регулює поведінку юриста. Він базується не на сліпому

156

Т послуху, а на розумі, внутрішній потребі, на повазі до права ї держави, є важелем ефективного правового регулювання суспільних відносин. Юридичний етикет є чинником інтенсифікації управління процесом правоохоронної діяльності.

Службовий етикет є складовою частиною ДУХОВНОЇ культури юриста, відтак — системою законодавче) закріплених, історично складених та природно встановлених правил поведінки і спілкування у різних сферах службової та позаслужбової діяльності, які відповідають моральним вимогам суспільства і принципам української національної моралі. Його специфіка полягає в тому, що правила мають не тільки моральне значення, але правове закріплення, так як вони віднесені до обов'язкових правил, що регламентуються статутами, наказами, інструкціями та іншими нормативними актами.

Згідно з вимогами службового етикету симпатії чи антипатії між юристами не повинні відбиватися на службовій діяльності. Виконання спільних обов'язків повинно будуватися на рівності, терпимості, благополуччі.

Отже, службовий етикет юриста — це традиційно встановлена у правоохоронних органах і підтверджена документами форма дотримання службових норм і правил правомірності поведінки у взаєминах особового складу та спілкуванні з населенням.

Службовий етикет юриста має кілька видів, наприклад: суддівський, прокурорський, адвокатський, міліцейський тощо. Кожен вид службового етикету регла ментується відповідним законодавством — Конституцією, законами України («Про статус суддів», «Про прокуратуру», «Про адвокатуру», «Про міліцію», «Про державну службу» та ін.), указами Президента, відомчими наказами, інструкціями, статутами тощо. Слідзауважи ти, що ці види службового етикету тісно пов'язані з дипломатичним, загальноцивільним, а міліцейський етикет — ще й з військовим. Так у службовому етикеті міліції є акуратність у носінні форменого одягу, сувора виправка, подання команд тощо, закріплені у законодавчому порядку. Деякі спільні ознаки у юридичного етикету є з іншими видами етикету: релігійного, національного, сімейно-побутового, — а також окремими видами професійного медичного, педагогічного, наукового працівника та ін.

157

Предметом службового етикету юриста є морально-правовий статус працівника правоохоронних органів, факти, яким закон (нормативно-правовий акт) надає юридичного значення, методика надання юридичних послуг, а також основні аспекти правової естетики та особистої культури службової особи.

На основі викладеного матеріалу можна визначити складові елементи (компоненти) службового етикету юриста. Доцільно ці компоненти розглянути у двох аспектах: нормативних і атрибутивних.

До нормативного аспекту слід віднести, в першу чергу, поєднання прав і обов'язків (внутрішня сила етикету), внутрішня саморегуляція, відображення правової діяльності, єдності духовних, юридичних, моральних та естетичних норм

Ця група компонентів юридичного етикету сприяє розвиткові у юридичному колективі доброзичливості, ввічливості, відвертості, виконавчості, справедливості. Також вона формує правомірну поведінку, законність, субординацію у службовій діяльності.

Другий аспект містить в собі різноманітну систему юридичних ритуалів, які необхідні для виконання професійних обов'язків. Сюди можна віднести прийняття обітниці атрибути судового засідання тощо

Можна ще окремо розглянути деякі вщносно умов ні компоненти службового юридичного етикету' Це, зокрема, — куріння (в т. ч. у службовому кабінеті), естетичність оформлення службового приміщення (дизайн), естетичність утримання робочого місця, оформлення службових документів стиль ділового мовлення зовнішній вигляд, манери, жести, уміння слухати, культура критики тощо. Але це — елементи загально-цивільного етикету, дотримання їх є обов'язковим для кожного громадянина, і регулюються вони в основному нормами моралі.

Важливе місце у юридичному етикеті посідають нормативні приписи. Важливо наголосити, що норми службового етикету призначені, в першу чергу, забезпечити юридичну захищеність юриста тобто здійсню вати ефективну охорону та захист його основних прав. Для цього існують спеціальні акти, які регулюють службовий етикет. Про них мова йшла вище. Але, крім них, є ще ухвали певних громадських об'єднань, деякі ухвали трудових колективів, судові рішення, протести і подання прокуратури тощо Як і правові норми, норми

158

службового етикету мають також диспозицію, гіпотезу, санкцію. Їхня дієвість залежить вш особистої вимогливості юриста і вимогливості керівників до підлеглих

Взагалі, законом життя юристів, в першу чергу, повинні стати прості, елементарні норми загальнолюдської моралі. Вони визначають на ділі людські відносини, які грунтуються на взаємній повазі, гуманності та справедливості. Без дотримання цих норм неможлива праця юриста на користь суспільства, держави та людей, неможливе уникнення багатьох конфліктних ситуацій чи успішне їх вирішення.

Зрозуміло, що регламентувати всі сторони службового етикету неможливо. Однак суворої регламентації потребують взаємостосунки юристів із громадянами, оскільки ці спілкування дають можливість обстоювати реальну юридичну позицію, розвивати у відвідувачів юридичну зацікавленість та піднести на високий рівень юридичну репутацію. Тобто норми юридичного етикету сприяють умінню владнувати над собою, не дозволяють орієнтуватись на фальшиві дії, а дають можливість бачити у кожній людині гідність, поважати її честь та кращі моральні якості.

Найбільше норм службового етикету існує у міліцейській етиці. Вони є системою нормативних вимог, залежать від діяльності, поведінки і спілкування в умовах міліцейської служби, яка складається із ряду ланок:

загальні нормативні вимоги військового етикету, норми етикету, які визначають способи поведінки в оперативно-слідчій групі, по охороні громадського порядку, в оперативно-розшуковій діяльності, по забезпеченню статутної дисципліни, у взаємостосунках між працівниками міліції (в т. ч. із керівним складом) у стройовій виправці та поза строєм, по дотриманню особистої культури, при проведенні міліцейських ритуалів, у сім'ї та побуті. Кожен вид цих та інших норм формує службовий етикет міліцейської служби, як соціальну норму, що залежить від суб'єктивності юриста, тобто є суб'єктивною нормою.

У цілому можна стверджувати: юридичний етикет має нормативний, імперативний характер, що є важливою умовою функціонування правоохоронних органів.

Із цього випливає, що службовий етикет юриста має спеціальний механізм як сукупність правових та моральних засобів, за допомогою яких приводиться у відповідність службова поведінка згідно з встановленими

159

вимогами. До механізму юридичного етикету належать норми права і моралі.

Характеристика механізму юридичного етикету дозволяє з'ясувати, якою мірою юридичне забезпечено здійсненність, ефективність реалізації правових норм, рівень професійної майстерності юриста, його ерудицію та загальну культуру. Система засобів, яку утворює цей механізм, дозволяє виявити нерегульовані елементи поведінки, різноманітні вади у діяльності юриста, накреслити шляхи ліквідації існуючих прогалин.

Процес правового регулювання службового етикету — це досить складне і тривале у часі явище, в якому можна визначити певні стадії: розробки юридичних норм, які регулюють службовий етикет; виникнення правовідносин на основі прийнятих норм службового етикету юриста; реалізації суб'єктивних прав, юридичних обов'язків у процесі прояву етикету на практиці.

Ці стадії повністю висвітлюють зміст юридичного етикету, його динаміку та дію у часі.

Службовий етикет юриста має свої сфери поширення. Мова йде про сферу правоаналізуючого, право-застосовчого регулювання, тобто про ту ділянку професійної діяльності, де фактично здійснюються правові норми. Крім того, сфера службового етикету поширюється і на трудові колективи, громадські місця, спілкування з посадовими особами, громадянами, а також у сім'ї та побуті. Особливо слід виділити сфери спілкування з правопорушниками, відвідання квартир громадян, спілкування з іноземними громадянами, роботу з документами, які підлягають оголошенню, організацію проведення прийому громадян. Саме тут розкривається юрист як професіонал, як знавець своєї справи, як представник державної влади. Але однією із сторін службового етикету є моральна вимога бережливого ставлення до народного надбання, як вияву ставлення юриста до різних професій, до людей праці.

Сфера юридичного етикету також поширюється і на уміння долати прогалини у законодавстві, тобто використовувати аналогію закону. Межі впливу службового етикету на особистість юриста визначаються чинним законодавством, зумовлюються загальносоціаль-ними потребами та інтересами керівної верхівки суспільства, які відображає держава, а також певними властивостями суспільних відносин і суб'єктів права.

Мета службового етикету юриста полягає в тому,

160

щоб сформувати таку «модель» працівника національних правоохоронних органів, яка потрібна українській правовій державі, зокрема, у сфері культури людського спілкування, поваги до гідності людини.

Юридичний етикет тісно пов'язаний із різними вченнями. Зокрема — з усіма галузями права, юридичними дисциплінами, філософією, соціологією, педагогікою, психологією, культурологією.

Існує тісний зв'язок службового етикету з духовними нормами. Реальне дотримання їх у юридичній роботі забезпечить успіх юриста у зовнішній поведінці, взаємостосунках з громадянами тощо.

Як компонент юридичної деонтології службовий етикет тісно межує з іншими компонентами: правовою, професійною, інформаційною, педагогічною, психологічною, емоційною, моральною культурою та ін. Деякі складові елементи цих видів культури безпосередньо визначають зміст юридичного етикету та його предмет.

Важливо зосередити увагу і на засобах службового етикету, тобто сукупності атрибутів, ознак, завдяки яким визначається його зовнішня та внутрішня форми. Сюди слід віднести зовнішній вигляд, акуратність у носінні форменого одягу, культуру мовлення, культуру спілкування, уміння організувати відпочинок тощо. Іншими словами, можна сказати, що основними засобами юридичного етикету є: зовнішній вигляд, слово, дії особи та результат цих дій.

Службовий етикет юриста грунтується на певних принципах. Вони відображають у стислому вигляді найсуттєвіші риси службового етикету. У першу чергу, юридичний етикет побудований на загальнолюдських принципах, таких, як: єдність прав та обов'язків; захист суб'єктивних прав юриста; презумпція невинуватості юриста, а також спеціальних — «дозволено те, що дозволено законом», обгрунтованість юридичних дій, доцільність застосування правових норм, дотримання службової таємниці, дотримання встановленої субординації, встановлення істини тощо.

Особливість принципів юридичного етикету полягає в тому, що вони постійно доповнюються новими, більш значущими. У міру удосконалення структури правоохоронних органів, утвердження ідей української державності, визнання українського менталітету проявлятимуться інші принципи службового етикету, які ві-

6 П. Біленчук

161

дображатимуть взірець українського національного юриста, спрятимуть формуванню цивілізованого правопорядку у правовій державі Україні.

Формування службового етикету передбачає застосування різноманітних методів, тобто сукупність прийомів та операцій, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку юриста. До таких методів належать персональні вимоги до юриста, власний (індивідуальний) контроль за своїми діями, підвищення фахового та культурного рівня, зв'язок з наукою, створення комфортної обстановки. формування здорового мікроклімату, підвищення особистої культури, заняття фізкультурою тощо.

Для юридичного етикету важливим є уяснити його форми як спосіб внутрішньої організації, а також зовнішнього прояву правових і моральних норм, який засвідчує їх професійну загальнообов'язковість. Тобто форма службового етикету має внутрішній і зовнішній аспекти. До внутрішнього належить структура етикету юриста, нормативно-правові акти, а до зовнішнього — правила службової поведінки, службовий прецедент.

Більший інтерес представляє зовнішній аспект, до якого належить: обов'язковість вітання один з одним незалежно від відносин, уміння поважати і цінувати свій та чужий час; недопустимість пліток та нетовариських відносин; ненав'язування своїх правил малознайомому товариству; прислуховування до порад старших за віком і повага до них (незалежно від займаної посади) тощо. Звичайно, перелічити всі форми юридичного етикету практично неможливо, адже практика засвідчує їх незліченну кількість.

Службовий етикет має свої функції.

Зокрема, управлінська функція службового етикету складається з таких підфункцій: забезпечення консенсусу між учасниками правовідносин, розширення сфери правового регулювання, стимулювання, сприяння утвердженню засад правової Української держави, культурного функціонування юридичні' установи та ін.

Оціночна функція включає у себе вироблення умінь та навичок практичної юридичної діяльності, збереження джерела об'єктивного юридичного права, зумовлення правотворчості юриста, погодження та систематизацію моральних і правових норм тощо.

162

До виховної функції слід віднести: додержання та гарантію законності, вибір доцільного і оптимального варіанту правомірної поведінки — виховання поваги до права, використання умінь та навичок у правоохоронній діяльності, піднесення рівня справедливості у застосуванні заходів юридичного примусу, формування «моделі» українського національного юриста та ін.

Пізнавальна функція теж має свої складові: усвідомлення прав людини (ЇЇ інтересів та свобод) як головної цінності суспільства, виявлення правових норм у різних суспільних явищах, формування українського національного духу права, розстановка юристів відповідно до рівня підготовленності та внутрішнього покликання. Завдяки цим основним та іншим функціям, службовий етикет посідає чільне місце у юридичній деонтології, є її визначальним компонентом.

Виходячи з цього, можна висловити думку про значення службового етикету юриста. У першу чергу, він необхідний для дотримання належного державного режиму як способу здійснення державної влади. Адже юрист як працівник державної служби є зв'язуючою ланкою між державними органами і громадянами. Його грамотні професійні дії, виваженні рішенння спонукають членів суспільства на дотримання встановленого правопорядку.

Службовий етикет юриста має значний вплив і тривалу чинність у юридичних колективах. Мова йде не тільки про одну юридичну установу, а про підтримання контактів між усіма правоохоронними органами. Наявність високого рівня службового етикету сприяє успішному вирішенню спільних завдань, які поставлені перед юридичними службами.

Також службовий етикет сприяє створенню певних підстав, виникненню службових обов'язків у юридичній роботі. Тобто норми етикету зобов'язують ефективно виконувати обов'язки, сумлінно ставитися до державної служби, працювати творчо і натхненно.

Важливо зосередити увагу і на завданнях службового етикету юриста. Насамперед, службовий етикет передбачає підвищення рівня засвоєння юристами загальнолюдського етикету, загальної культури та загальнолюдських цінностей.

Як на мене, важливим завданням є боротьба з грубістю, невихованістю, жорстокістю окремих юристів, застереження від професійної деформації. Завдання

б* 163

службового етикету юриста полягає також у недопу-шенні порушення прав людини (куріння серед інших, несправедливе присоромлений своїх товаришів чи громадян тощо). Нарешті юридичний етикет має своїм завданням підносити український національний дух права, сприяти пануванню права у нашому суспільстві, утверджувати сучасний цивілізований правопорядок.

Але на шляху вирішення цих завдань завжди стоятимуть перешкоди. Це, в першу чергу, міцно вкорінений бюрократизм у наших юридичних структурах, який залишився у спадок від минулого тоталітарного режиму. Зробити нові кроки у службовому етикеті національного юриста надзвичайно важко.

Гальмує розвиток етикету також професійна деформація працівника правоохоронних органів. А цю перешкоду усунути надзвичайно важко.

На основі вищевикладеного доцільно окреслити напрями формування службового етикету юриста в сучасних умовах.

Насамперед, потрібно українське право будувати на духовній національній основі з використанням кращих надбань світової практики.

Необхідно також вирішувати питання про житлово-побутові умови. Це стосується як службових приміщень, так і квартирного питання юристів, а також забезпечення їх необхідним обладнанням та сучасною технікою.

Існує нагальна потреба в оперативному отриманні інформації про зміни у законодавстві України, її систематизації. Не менш важливим напрямом є збільшення юридичних служб, розвантаження юристів поточною роботою, що дало б змогу більше працювати над собою, над розвитком духовної, інтелектуальної та професійної культури.

Звичайно, юридичний етикет формується всіма іншими засобами. Важливо пам'ятати, шо на формування належного професійного етикету впливає весь існуючий суспільний устрій, вся система державного, конституційного ладу України.

Отже, службовий етикет юриста покликаний бути інструментом духовного оздоровлення працівників правоохоронних органів. Реалізація його норм у суспільній практиці сприяє появі почуття захищеності юриста, стимулює розвиток відчуття юридичної свобо-

164

дії, росту правосвідомості, дотримання законності, зміцнення правопорядку.

Варто зосередити увагу на рекомендаціях Д. Карне-гі. які також мають значення для юридичного етикету:

розвивайте у собі глибоке ділове бажання до оволодіння принципами людських стосунків; проявляйте щирий інтерес до інших людей, усміхайтесь; пам'ятайте, що для людини звучання її імені — саме солодке і саме важливе звучання людської мови; будьте добрим слухачем, заохочуйте інших розповідати вам про себе;

ведіть розмову у колі інтересів вашого співрозмовника; давайте людям відчути їх значимість у роботі, єдиний спосіб досягти найкращого результату у суперечці, — це ухилитись від суперечки; проявляйте повагу до думок інших, ніколи не говоріть людині, що вона неправа; якщо ви неправі, приймайте це одразу і щиросердно; спочатку покажіть своє дружнє ставлення;

нехай ваш співрозмовник від самого початку буде вимушений відповідати вам ствердно; постарайтесь, щоб ваш співрозмовник говорив більше, ніж ви; нехай ваш співрозмовник відчує, що ідея належить йому; чесно прагніть стати на точку зору іншого; виявляйте співчуття до думок і бажань інших людей; надавайте своїм ідеям наочності, інсценізуйте їх; починайте з похвали і щирого визнання достоїнств людини, звертаючи увагу людей на їх помилки, робіть це у побіжній формі; перш ніж критикувати іншого, скажіть про свої власні помилки; порушуйте питання замість того, щоб віддавати накази; давайте людині можливість зберегти своє обличчя; хваліть людину за кожен навіть скромний успіх і будьте при цьому щирі у своєму визнанні та щедрі у похвалах; створіть людині добре ім'я, щоб вона стала жити у відповідності з ним; користуйтесь заохоченням. Зрбіть так, щоб недолік, який ви хочете в людині виправити, видавався легко виправним, а справа, якою ви хочете її охопити, легко виконуваною;

робіть так, щоб було приємно виконувати те, що ви хочете.

Службовий етикет юриста вимагає володіння етикою ненасильства та юридичним милосердям.

У широкому розумінні насильство слід розглядати як усяке приниження людини, що призводить до ущемлення фізичних та духовних потенцій, у вузькому — як пряме застосування, шантаж, пограбування тощо. При широкому тлумаченні насильства акцент

165

робиться на меті людської діяльності, при вузькому — на засобах. Насильство взагалі — це певний тип відносин між людьми, панування волі однієї людини над волею іншої Типовою реакцією на насильство є покірливість. пасивність або контрнасильство і ненасильство. Також існує дві форми принципового ненасильства:

мінімальне ненасильство, яке передбачає відмову тільки ви фізичного насильства, і максимальне ненасильство, яке передбачає відмову від насильства як фізичного, так і психологічного. Тим самим показується різниця між принциповим ненасильством, яке морально обґрунтовується, і прагматичним ненасильством, яке цього обмеження не має, а є. тільки соціальне політич-но, економічно і національне обмежене.

Однак діяльність юридичних органів поки що немислима без насильства, але фізична сила, спеціальні засоби, зброя, які застосовуються проти злочинця, є меншим злом. ніж те, яке творить злочинець. Це — вимушене насильство, оскільки воно захищає особу, суспільство від злочинного насильства. Це — контрнасильство, право на яке дає юристам суспільство. Воно має і моральне, і правове обгрунтування. Тому юридичне насильство, зумовлене відповідними законами, є принциповим і законним. Проте воно не повинно знищувати загальнолюдські цінності. Йдеться про те, щоб як у мінімальному, так і максимальному насильстві провідними були духовні, моральні і правові норми, щоб фізичне чи психологічне насильство не здійснювалося всупереч духовним та юридичним законам у тій частині, де воно не повинно здійснюватися взагалі: домагання показань шляхом фізичного чи психологічного тиску, погроз, утримання затриманих осіб у камерах понад норму тошо. Тобто юрист повинен володіти етикою ненасильства. переконувати правопорушника розумними доводами, власною загальною культурою.

Звідси випливає, що етика ненасильства юриста — це система професійних духовно-моральних поглядів, відчуттів, переконань стосовно правопорушника, а також усвідомлення правником духовно-моральної та правової відповідальності за перевищення своїх повноважень.

Щоб насильство у юридичній практиці було дійовим, воно повинно підтримуватися духовними і моральними принципами, істотним і наріжним серед

166

яких с принцип милосердя. У цьому понятті поєднується два аспекти; духовно-емоційний (переживання ЧУЖОГО болю, як свого) і конкретно-практичний (прагнення реально допомогти).

Однак специфіка юридичної роботи вимагає більш витонченого підходу до милосердя, оскільки воно стосовно правопорушника повинно мати межі, а емоції правника не мають впливати на розвиток ситуації. Інша справа, коли на безневинну людину падає підозра у скоєнні правопорушення. Тоді жалість і співпереживання, готовність допомогти з боку юриста стають професійним обов'язком.

Суть юридичного милосердя полягає в тому, що людині, яка позбавлена волі і не може захищатися, потрібна кваліфікована юридична допомога.

Тому юридичне милосердя — це вияв юристом у рамках закону почуття переживання і прагнення допомогти особі, яка скоїла правопорушення, потерпіла чи не причетна до цього. Фактично це — зовнішній вияв внутрішнього імперативу службового обов'язку юриста.

Отже, істотною ознакою, яка визначає сутність юридичної деонтології, є моральні проблеми. Вони полягають у тому, що сучасні юристи ще недостатньо володіють належними нормами моралі, незважаючи на те, що моральна (як і духовна) культура пронизує будь-яку професійну діяльність і стає міцним фундаментом формування внутрішнього імперативу службового обов'язку.