Правовая деонтология

Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с.
§ 3. Зовнішня культура юриста
Зовнішня культура — це не окремий, самостійний вид загальної (соціальної) культури, а категорія, яка в основному визначається певними видами культури (інтелектуальною, моральною, естетичною, психологічною, особистою культурою тощо).

Зовнішня культура юриста безпосередньо не залежить від його професійних знань, умінь та навичок. Хо-

145

ча характер професійної діяльності накладає свій відбиток на зовнішню культуру особи. Сьогодні стоїть завдання створити механізм регулювання поведінки юриста у різних сферах його діяльності, беручи за основу такі характеристики, як порядність, людяність, працелюбність, тактовність, стриманість, скромність та ін. Процес створення національних юридичних органів вимагає посиленої уваги до утвердження в свідомості особового складу цих рис, що сприятиме піднесенню рівня морального змісту професійної діяльності, виробленню поваги до національного права та обов'язку повсякчасно виступати на його захист і відповідним чином формуватиме зовнішню культуру правоохоронців.

Основні функції зовнішньої культури юриста зводяться до того, що вона є компонентом юридичної етики, підґрунтям культури професійних дій, слугує основою професійно-етичного кодексу.

На початку цього дослідження ми перелічили основні компоненти професійної етики юриста, розкрили їхній зміст, сформулювали визначення. Тепер спробуємо висвітлити роль зовнішньої культури у розкритті змісту професійної етики. Слід зазначити, що за зовнішньою культурою юриста визначають його особистість. Це первинне враження про правника формує наступну думку про нього, здебільшого не як про фахівця чи професіонала, а як про людину. Зовнішня культура начебто наштовхує, виробляє віхи, за якими потрібно формувати важливі аспекти правової, моральної, професійної, інформаційної, фізичної та інших видів культур. Цей процес, звичайно, відбувається сам собою, але свідомість юриста при цьому повинна орієнтуватися на зовнішній вияв цих компонентів, тобто на зовнішню культуру.

Друга функція зовнішньої культури юриста полягає у створенні підґрунтя такої культури його професійних дій, якої вимагає нинішнє суспільство. Сьогодні юрист своєю поведінкою, професійними діями повинен довести, що він є співробітником саме національних правоохоронних органів. Тут особлива роль відводиться як поважанню нових відзнак, пропаганді форменого одягу, так і співпереживанню за подальшу долю України.

Для професійної етики має значення така функція зовнішньої культури, як вироблення основ професійно-етичного кодексу юриста. На жаль, нині відсутні нормативні документи, які б регулювали зовнішню культуру юристів. Навіть з прийняттям нових статутів, окремі її

146

елементи грунтуватимуться на загальноприйнятим правилах. На нашу думку, назріла потреба.у розробці професійно-етичного кодексу юриста або кодексу юридичної етики. Звичайно, кодекс розцінювався б як відомчий нормативний документ, але його невиконання спричинювало б не тільки громадський осуд, а й дисциплінарну відповідальність. Доцільною видається також розробка навчальних посібників з питань юридичної етики, зовнішньої культури, які б містили, крім теоретичних викладок, ділові ігри, різноманітні поради тощо.

Адже моральну ситуацію потрібно відчути на реальному прикладі

Основи професійно-етичного кодексу юридичної діяльності повинні охоплювати такі три сфери: професійна діяльність, спілкування, особисте життя.

Особливістю першої сфери є спрямованість інтересів юриста на виконання головної мети і сенсу життя служіння людям, піклування про них. Саме це є джерелом натхнення для власного морального удосконалення. Чим глибша захопленість правоохоронною роботою, тим більше сил на боротьбу із правопорушниками та злочинцями віддає юрист, тим більшою мірою саме життя накладає відбиток на формування його професійної моралі.

Юрист не зможе досягти високого рівня професіона' лізму без умілої організації власної праці, доцільно три валого перебування на службі, пошуку раціональних способів компенсації часу, відновлення фізичної енергії, зняття емоційної напруги тощо. Цьому повинні допомогти правильно організований вщпочинок та дозвілля розумне використання вільного часу Ці чинники створюють ще й реальні можливості для формування особистості, невимушеного згуртування колективу. У такому колективі стихійно складаються позитивні позаслужбові стосунки, засновані на спільності інтересів, захоплень, симпатій, відбувається процес пізнання співробітників з нового, часто несподіваного боку.

Важливим компонентом сфери професійної діяльності запорукою правомірних дій юристів є культура фізичних дій Вона застерігає від перевищення владних повноважень, порушення законності тощо.

Однією з передумов належної професійної діяльності юриста є стиль його поведінки. Загальна поведінка особи визначається двома, на наш погляд, чинниками:

внутрішнім (знання та уміння керуватися загальноприйнятими нормами поведінки) та зовнішнім (реальні дії,

147

вчинки, манери, формений одяг, володіння літературною мовою).

Норми (правила) поведінки формуються і вдосконалюються протягом всієї життєдіяльності особи. Однак нас цікавить більшою мірою власне процес реалізації цих норм у практичній юридичній роботі Важливу роль тут відіграють манери, жести та зовнішній випяд юриста. Спостерігаючи за його діями та зовнішністю, можна дати йому моральну оцінку, яка часто залишається остаточною.

Манери — це стійкі постійні навики та звички у поведінці особи, які виявляються у ставленні до оточуючих, формі спілкування, різноманітних деталях поведінки, навіть у дрібних рухах, які постійно повторюються. Манери можуть бути позитивними та негативними залежно від рівня моральності, вихованості людини. Для юриста важливо формувати манеру володіти собою, від чого залежить ефективний правовий вплив на правопорушника чи громадянина взагалі. Юрист повинен обмежувати себе у жестах, оскільки при виконанні службових обов'язків будь-який із них може тлумачитися неправильно. Так, нестриманий, розхлябаний жест засвідчуватиме незібраність, відсутність внутрішнього контролю за особистою поведінкою, а тому насторожуватиме.

Такою ж важливою складовою частиною процесу реалізації загальноприйнятих норм поведінки є зовнішній вигляд, гарна постава, тверда, врівноважена хода, припасований до фігури формений одяг, начищене взуття тощо. Неохайний зовнішній вигляд не викликає довір'я. У форменому одязі юрист виступає як службова особа, яка приймає відповідне правове рішення.

Узагальнюючи, можна ввести поняття індивідуального стилю юриста. Взагалі під стилем поведінки, як думається, слід розуміти сукупність тих чи інших дій особи, які характеризують її місце в оточуючому середовищі Враховуючи це, працівник міліції повинен вміти об'єктивно оцінити себе. Проте надмірна увага до власної персони, бажання привернути до себе увагу, вирізнитися якимись екстравагантними якостями призводить до створення штучного авторитету, який дуже шкодить у правоохоронній діяльності.

Сфера професійної діяльності юристів передбачає дотримання певних ритуалів, які можна визначити як історично сформовану їх поведінку під час здійснення службових обрядів, урочистих і траурних церемоній.

148

Юридичні ритуали поділяються на загальні і специфічні. Перші з них майже цілковито збігаються з військовими (стройові огляди, прийняття Присяги тошо). Другі — специфічні ритуали (посвята у юристи, вручення службового посвідчення та ін.), характерні тільки для органів внутрішніх справ. Вони чинять значний вплив на психіку юристів, приносять естетичну насолоду, сприяють формуванню професійної моралі, значною мірою слугують задоволенню духовних потреб працівників у нелегких умовах служби.

Розгляньмо другу сферу професійно-етичного кодексу юридичної діяльності — сферу спілкування з різними категоріями людей.

Культура спілкування не наслідується, не програмується генетичне. Засвоєння норм спілкування — наслідок виховання Юриста треба навчити спілкуватися, допомогти йому засвоїти прийняту модель поведінки. У складних умовах сучасного життя покладатися на стихійний вплив обставин щодо роботи з особовим складом як суб'єктом спілкування було б великою легковажністю.

Як правило, юрист спілкується зі співробітниками (рівними собі за посадою, підлеглими, керівниками), з населенням, зі знайомими та родичами.

У сфері спілкування велике значення має насамперед культура мови, яка дає відчуття впевненості у собі, у власній здатності переконати співрозмовника. Оволодіння культурою мови — це постійний процес. Адже зі збільшенням обсягу правової інформації, інформаційного потоку загалом дуже важливо стисло, правильно і доречно формулювати думку як усно, так і письмово Вбога, невиразна мова засвщчує обмеженість світогляду, низький рівень моральності. Оскільки юрист є суб'єктом права, то його мовна культура зобов'язує дотримуватися певних норм та правил у бесідах з громадянами як на службі, так і поза нею.

З існуючих мовних стилів у юридичній роботі переважає, звичайно, діловий. Він застосовується у бесідах із неповнолітніми, заарештованими, небезпечними злочинцями при затриманні тощо. При цьому мова є не тільки засобом спілкування, а й виразником ставлення до співрозмовника. Це означає, що у юридичній роботі велике значення має мовна інтонація, яка допомагає відповідним чином вплинути на конкретну обстановку.

Зазначене вище стосується культури усного мовлення. Проте важливу роль відіграє діловодство, тобто мо-

149

ва писемна. Ділове мислення тут суворо та детально регламентоване. Важливим при цьому є дотримання службової таємниці Уміння вести службове листування — це настійна вимога.

Дуже важливим для юриста є повсякденне спілкування зі своїми співробітниками. Невміння контактувати, небажання знати наміри, а також вияв зневаги до того, хто може вислухати твою «душу», потенційно містять у собі небезпеку самоізоляції, вимушеної самотності у колективі, що нерідко призводить до неправильних вчинків.

В юридичних органах існує певна специфіка у взаємовідносинах між співробітниками Зокрема, це стосується надмірного інтересу до роботи товариша. Відомчі нормативні документи передбачають, що без службової необхідності і без санкції безпосередньо начальника не слід цікавитися, чим займається той чи інший працівник. Недопустиме також безцеремонне втручання у службову діяльність один одного. Тактовність і делікатність у цій справі не порушать, а тільки зміцнять дружбу, повагу і довір'я між співробітниками.

Практично в усіх юридичних колективах працюють на посадах жінки. Тому часто виникає запитання: чи потрібно дотримуватися на службі особливих правил стосунків між чоловіками і жінками? На наш погляд, у цьому є необхідність. Хоча тут можливі відхилення, зумовлені службовим становищем осіб протилежної статі. У погодженні з керівництвом через поважні причини можна робити певні поступки жінці (не ставити її на нічні чергування, на охорону громадського порядку в місцях підвищеної оперативної обстановки тощо), але за умови, що це не позначиться на службовій діяльності.

Збідненим, невиразним стає спілкування між юристами, якщо з нього вилучається більшою чи меншою мірою оціночне, емоційне ставлення до предмета розмови.

Дискусія, навіть суперечка, часто допомагає знайти нестандартне розв'язання службової проблеми, яка стоїть перед колективом. У дружному колективі не бояться плюралізму думок, співставлення і порівняння різних поглядів. Проте будь-яка надмірність в цьому таїть небезпеку конфліктної ситуації, може спровокувати емоційний зрив. Конфлікт, який уже виник і розвивається, вимагає свого розв'язання. При цьому психологічно ефективними вважаються заходи, які попереджають нагромадження розбіжностей в оцінках, поглядах, меті

150

членів колективу; у досягненні взаєморозуміння з метою прийняття компромісного рішення; у переведенні конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень, поступове згладжування протиріч.

У юридичному колективі практично не можна обійтися без ділової, конструктивної критики, яка використовується як засіб висловлення колективної, громадської думки з єдиною метою — усунути перешкоди і недоліки у житті та діяльності окремих юристів. Культура критики передбачає рівноправність опонентів, однакові можливості аргументації. Нічого спільного із конструктивною критикою не мають такі негідні методи, як намагання викорінити негативне одним махом, загнати один одного в глухий кут тощо. Рівень культури критики повинен засвідчувати, наскільки рельєфно проступає в ній позитивне, творче начало, які конструктивні елементи вона несе в собі.

Показником рівня спілкування в юридичному колективі є культура стосунків між керівником та підлеглим і навпаки. Зокрема, згідно з принципами юридичної етики таке спілкування має наказовий, категоричний характер. Це не повинно прикро вражати підлеглого, проте і з боку керівника подібна категоричність не має переходити за межі норм моралі.

Виконуючи службові обов'язки, юрист мимоволі потрапляє у центр взаємостосунків між різними за соціальним станом, психічними особливостями, рівнем культури та виховання людьми. Ця обставина накладає на нього особливу відповідальність, вимагає граничної коректності у спілкуванні. Адже те, що зійде з рук будь-якій людині, не залишиться непоміченим стосовно юриста. І тоді суворі дії особового складу вважатимуться справедливими та зрозумілими населенню, коли у спілкуванні з ним чітко вирізнятимуться повага людської гідності, певний інтелектуальний та культурний рівень. Неабияке значення має емоційний бік спілкування юриста з громадянами. Емоційна глухота, якщо така має місце, може зумовити зневагу до тих норм поведінки, які працівникові добре відомі, але які не прийняті ним особисто як значимі, необхідні в практиці спілкування. Емоційна глухота призводить до черствості, байдужості, дає грунт для професійної деформації.

Спілкуючись із населенням, юристові часто доводиться проникати у глибини життя конкретної особистості. Це вимагає від нього вміння застосовувати різно-

151

манітні засоби індивідуального підходу до людей. Наприклад, під час прийому громадян виникає проблема «надокучливих^ відвідувачів. Думається, що працівник правоохоронних органів повинен відрізняти надокучливих вщ наполегливих у досягненні мети. Виходячи із цього, і ставлення до таких людей має бути суто індивідуальним.

Юрист не живе ізольовано. Він неминуче спілкується з рідними, близькими та знайомими, з якими навчався в школі, разом працював, служив в армії Звичайно, із цими людьми уникати контактів не слід Також не можна не брати до уваги їхнє прохання посприяти у життєвих клопотах. Проте важливо щоб доброзичливість не зашкодила правоохоронній діяльності, не суперечила нормам професійної моралі. Найбільш небезпечною для юриста є нерозбірливість у знайомствах, панібратство з людьми, які чинять певний тиск, намагаючись незаконним шляхом отримати певні послуги. Дехто зумисне, прикриваючись знайомством з юристом, вершить протиправні або злочинні справи.

Отже, спілкуючись із близькими та знайомими людьми, юрист не повинен розголошувати службові відомості, демонструвати власну поінформованість, брати на себе обов'язок вирішувати питання, які не входять до кола його службових обов'язків.

Ще одна важлива сфера професійно-етичного кодексу юридичної діяльності стосується особистого життя охоронця правопорядку, зокрема його сімейних стосунків, особистих зацікавлень, дозвілля.

Чуйність, тактовність, гостинність, вміння не вивищувати себе в оточенні сусідів — ці та інші подібні риси повинні визначати поведінку юриста в позаслужбовий час, у домашніх умовах.

Сім'я юриста чи не найбільш обділена увагою свого голови. Незручності, пов'язані з характером його роботи, повинні компенсуватися доброзичливим ставленням дружини, взаєморозумінням і моральною підтримкою з боку членів сім'ї.

Професія юриста накладає на його сім'ю специфічний відбиток і диктує певні вимоги. Це передусім бездоганність з погляду моральності. Вже сам факт, що глава сім'ї — юрист, має засвідчувати її високий моральний рівень. Бо не має права той, хто стоїть на варті закону і правопорядку, у вузькому коп1 близьких людей сповіду-

152

вати погляди, відмінні від тих, які він обстоює на службі.

Отже, специфічний характер праці в юридичних органах диктує особливі вимоги до зовнішньої культури юристів і морального змісту їхньої професійної діяльності. Це зумовлюється насамперед тим, що міліція поряд із правоохоронною виконує ще й соціальну функцію. Важливо наповнити діяльність юристів соціально-творчим, глибоким людським змістом, свідомим ставленням до культурних надбань суспільства з тим, щоб сформувати таку зовнішню культуру, яка б стала визначальним компонентом юридичної деонтології.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
  2. § 3. Зовнішня культура юриста - Правовая деонтология
  3. Розділ 3. Правові методи регулювання у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  4. § 2. Предмет та принципи правової (юридичної) деонтології. Джерела деонтологічних норм - Правовая деонтология
  5. § 2. Філософія правової деонтології - Правовая деонтология
  6. § 4. Професійна культура юриста - Правовая деонтология
  7. §1. Деякі субкультури психологічного напряму - Правовая деонтология
  8. § 2. Культурологія деонтологічної правосвідомості юриста - Правовая деонтология
  9. § 1. Поняття моралі та моральної культури - Правовая деонтология
  10. § 4. Службовий етикет юриста - Правовая деонтология
  11. § 4. Механізми та принципи соціалізації - Правовая деонтология
  12. §1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права - Гражданское право
  13. Міжнародне право:4. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів - Международное право, европейское право
  14. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  15. Справочная юридическая информация Учебники по праву
  16. Риторика Учебники по праву
  17. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с. - Теория государства и права
  18. О.Ф. Скакун, Н.И. Овчаренко. Юридическая деонтология: [Учебник]. Под ред. проф. Скакун О.Ф. - Х.: Основа, 1999. - 280 с. - Правовая деонтология
  19. § 1. Поняття основних принципів трудового права України - Трудовое право
  20. Методологія, функції теорії держави і права. Роль цієї науки у підготовці юриста - Теория государства и права

Другие научные источники направления Правовая деонтология:

    1. О.Ф. Скакун, Н.И. Овчаренко.. Юридическая деонтология: [Учебник]. 1999