Правовая деонтология

Так, державна культура юриста грунтується на принципах та функціях діяльності державного апарату, що відображені у Законі України «Про державну службу» від 16,12.1993 р. Зокрема, слід наголосити, шо держава має спеціальні правоохоронні органи, наділені повноваженнями влади для реалізації державних завдань. Із погляду культури державних дій зауважимо, що юрист повинен чітко усвідомити, зрозуміти характер держави. Крім

91

того, необхідно пам'ятати, що силою державного примусу, влади, її авторитету не завжди можна досягти успіхів у правоохоронній діяльності. Адже в історії України вже був такий період, коли держава перетворила правоохоронні органи у каральні. Тоді державна культура юриста була штучною, вимушеною і навіть шкідливою для суспільства.

Суть державної культури повинна полягати у державно-демократичному мисленні юриста.

У державній культурі юриста передбачається усвідомлення того, шо у державі панує не єдина ідеологія (як було раніше), а значний вплив мають різні політичні партії та рухи. Тому можливі різні зміни у зовнішній та внутрішній політиці. У зв'язку із цим у державній службі існують щонайменше три проблеми: управління, влади та політики. Ці проблеми частково можна розв'язати через контроль із боку моралі за політикою.

Виходячи із цього, можна визначити основні функції державної культури юриста на сучасному етапі, при цьому слід враховувати різницю між державними та національними правоохоронними органами. Сюди можна віднести: підтримання державного суверенітету та національного відродження українського народу, допомогу у створенні національної держави, сприяння переходу України від східноєвропейської до центральноєвропейської держави, підтримання певного порядку поведінки громадянина, сприяння утвердженню справедливості та мудрості в суспільстві, захист статусу члена суспільства, сприяння формуванню державної еліти та ін.

Отже, юрист має бути носієм державних ідей, активним учасником державних процесів.

Важливим поняттям у культурології службового обов'язку є економічна культура юриста.

Перехід України до ринкових відносин вимагає економічних реформ, які мають отримати правове забезпечення. Тому за останні роки прийнято значну кількість законодавчих актів, які регулюють підприємницьку і комерційну діяльності, визначають правовий статус підприємств та господарських товариств, правові форми майна державних підприємств, приватизацію тощо.

Звідси випливає особлива потреба у систематичному вивченні юристом нормативних документів щодо цих

92

проблем. Це зобов'язує юриста по-новому пропагувати основні вимоги законів, правильно застосовувати їх у практичній діяльності, запобігати правопорушенням у сфері економіки, не допускати зловживань у процесі приватизації чи у вирішенні господарських справ тощо Відомо, шо економіка — це певна система цінностей, яку здобула держава та її народ. Шо стосується України, то вона вийшла із колишнього СРСР найбільш економічно знищеною. Крім того, ми успадкували колоніальну систему управління, психологію, аморальні погляди і т. ін. Це все позначилося на національній економіці, яка призначена забезпечувати загальну безпеку України. І тепер, коли кожен державний крок потребує фінансової підтримки, відчувається значне безсилля. Адже зміна форм господарювання, недооцінка економічних обов'язків багатьох службових осіб призводить до прямого невиконання законів України в сфері економіки.

Зрозуміло, що виконувати службові обов'язки юристові в такій ситуації дуже непросто. У нього складається своєрідна економічна культура, яка безпосередньо залежить від економічного стану в Україні.

Звідси випливає, що суть економічної культури юриста полягає в його умінні здійснювати економічні зв'язки з різними відомствами, організаціями та безпосередньо з громадянами.

Щодо акторської культури юриста слід зауважити, що цей термін досить умовний, оскільки мова не йде про театр чи сцену, а про мистецтво виконання службових обов'язків через своєрідну професійну гру. У цьому випадку професійна гра стає шляхом до пізнання істини. Але відбувається вштворення (фактично імітація форм) правового явища у конкретній ситуації. Відмінність від театру полягає в тому, що учасники справи не знають про виконання акторської ролі юристом.

Основне завдання у акторській культурі — це перевтілення юриста у певну роль, яка імпонує його співрозмовникові (злочинцю, його рідним, знайомим, потерпілому. свідкам і т. ін.). Тут завдання полягає в тому, щоб розпізнати людину, п характер та вподобання. Культура цих дій полягає в умінні ввійти в роль і не показати себе наївним чи штучним. Усе має виглядати природно, хоча и акторська роль — це образне перетворення сус-

93

пільних явищ за допомогою відповідних специфічних засобів.

До таких засобів можна віднести специфічність мови (в тому числі жаргонної), пооііес мислення і кмітливість, систему вчинків емоііійний стан. Чималу роль ві-дігоає обстановка в кабінеті чи іншому м'єш створення розслабленої чи навпаки напруженої ситуації тошо.

Важливим для акторської культури юриста є також уміння вийти з ролі. не потрапити під вплив поофесій-ної деформації. Адже юристи вільні у виборі своєї поведінки, але в межах загальної професійної культури та законності.

Отже, професійна спрямованість компонентів юридичної деонтології полягає у культурології службових обов'язків через призму розглянутих видів культур Головне — бачити у цих видах культур ті аспекти, які мають безпосереднє відношення до професії юриста.