Адвокатское право

Незалежність адвокатури за світовими стандартами передбачає, насамперед, незалежність від органів державної виконавчої (адміністративної) та судової влади, а також від громадських об'єднань (політичних партій, організацій, рухів тощо)

Цей принцип забезпечується у першу чергу громадсько-самодіяльним (недержавним) характером формування адвокатури як добровільного самостійного незалежного об'єднання професійних юристів, про що вже йшлося

Він реалізується у цих формах, коли юридична допомога у захисті прав і свобод людей здійснюється представниками незалежної юридичної професії Адвокат вправі виконувати свої обов'язки без "недоречного втручання", а також володіти кримінальним і цивільним імунітетом від переслідувань за

Положение о порядке регистрации адвокатских обьединении // Блиц Ин форм 1993 —No 18 6 мая

46

письмові або усні заяви в справі, висловлені при здійсненні своїх професійних обов'язків у суді, трибуналі або іншому юридичному чи адміністративному органі (преамбула та п 16 "а" і 20 "Основних положень") Незалежність адвокатів, зок рема, при веденні справ осіб, позбавлених волі, має гарантуватися, що є запорукою надання останнім вільної, справедливої і конфіденщальної юридичної допомоги Гарантії та засоби запобігання мають використовуватись у такий спосіб, щоб виключити будь-які припущення про таємний зговір з властями або залежність від них юриста, який діє в інтересах осіб, позбавлених волі (п 12 "Стандартів")

З незалежністю адвокатів тісно пов'язані питання відносин між державою та адвокатурою, які відносяться до числа складних і спірних Дискусії з цього приводу точаться й сьогодні

В юридичній літературі висловлювалася думка, що державне керівництво адвокатурою не потрібно" На думку ж Й Д Перлова, з допомогою Міністерства юстиції "необхідно всіляко посилювати роль державного керівництва адвокатурою, оскільки остання виконує функцію, що має державне значення"2

Деякі інші автори теж вважають, що адвокатура здійснює державні функції, і тим самим ототожнюють її з органами держави М А Чельцов, наприклад, визначає суть адвокатської діяльності так " адвокат здійснює функцію державного представництва прав і законних інтересів окремих громадян, що виступають як підсудні, позивачі і відповідачі у кримінальному і цивільному процесах"3 С В Натрускін також вказує на державний характер інституту адвокатури, підкреслюючи публічно-правові особливості її діяльності4

Безумовно, діяльність адвокатури має державний харак тер, адже адвокатура як елемент політичної системи виконує

^тецовскии ЮИ Советская адвокатура — М 1989 — С 77 2^ ам же

Чельцов МАОб адвокатскои профессии й юридическои природе советскои адвокатури // Сов государство й право — 1980 — № 7 — С 124

^атрускин С В Новьіи Закон об адвокатуро в СССР // Сов государство й право — 1980 — № 10 — С 25

47

функцію особливої державної ваги — захищає права і законні інтереси громадян. Більше того, у адвокатури і державних органів багато спільних завдань (побудова демократичної правової держави); вони розвиваються в напрямі всебічного розгортання демократії; разом виконують важливі соціальні функції. Крім того, державні органи подають допомогу адвокатурі. У свою чергу, вона активно допомагає їм у розв'язанні завдань, які стоять перед суспільством (наприклад, зміцнення законності і правопорядку)'.

Разом з тим тісна взаємодія адвокатури і державних органів, державний чи публічно-правовий характер її діяльності не може в цілому характеризувати правову природу адвокатури. За своєю суттю, як вже зазначалося, вона є вільною професією, а звідси має громадський характер. Українське законодавство про адвокатуру вперше зробило крок у напрямі визнання її громадською організацією, визначивши поняття адвокатури як добровільне професійне громадське об'єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод, представляти законні інтереси громадян України, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм різноманітну юридичну допомогу (ст. 1 Закону України "Про

адвокатуру").

В Англії та США поняття та суть адвокатури нормативними актами не розкривається. В Англії доктринальне тлумачення суті адвокатури, яке вживається в публічних виступах адвокатів та деклараціях їх організацій, зводиться до того, що вона слуговує справі "правильного регулювання суспільних процесів владними рішеннями", зміцненню режиму "панування права", захисту прав людини та інше2. В США сутність адвокатури визначається як приватне практикуюча, комерційна діяльність3.

Законодавство Франції розглядає адвокатуру як ліберальну незалежну професію.

^вятоцкий А Д. Адвокатура й заідита прав граждан. — Львов, 1992 С.6

2 Организация адвокатурьі в зарубежньїх странах. — С. 44

3 Т а м же —С 66

48

Поняття адвокатури в Німеччині визначається Федеральним положенням про адвокатуру як незалежна організація у системі правосуддя, а адвокати як вільні підприємці'.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Проголошуючи принцип незалежності, Закон про адвокатуру України окремо увів норму щодо гарантій адвокатської діяльності. Зокрема, ним встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом: забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих же підстав вони не можуть допитуватись як свідки.

Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів без санкції органів прокуратури.

Не допускається офіційне негативне реагування з боку правоохоронних органів (дізнання, слідства, суду) на правову позицію адвоката в справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Повертаючись до питання відносин адвокатури з державними органами, не можна не погодитись з Ю.І.Стецовським, який підкреслює, що "відносини між громадськими організаціями і державними органами залежать від завдань та характеру діяльності тих чи інших громадських організацій, від їх місця і ролі в житті суспільства. Дані відносини можуть бути

Федеральнеє положение об адвокатуро ФРҐ // Материальї МЮ России. М , 1992

49

засновані на принципах координування та узгодження в загальних рамках правового режиму, встановленого державою. Але вони можуть грунтуватися й на принципах загального або безпосереднього керівництва". Щодо адвокатської діяльності, то її "можна розглядати як вільну професію лише з певними обмеженнями. Вона є такою, оскільки доступ до неї відкритий будь-якому бажаючому та достатньо до неї підготовленому і тому при виконанні професійних обов'язків адвокат має користуватися можливо більшою незалежністю. Адже головне завдання адвоката — захищати приватних осіб у правовому спорі з державою. Необхідність для громадянина мати у спорі з державою помічника — автономного, професійного юриста — вимагає формування адвокатури як добровільного, самоврядного і незалежного об'єднання. Представляючи обвинуваченого або іншу особу, адвокат здійснює функції публічно-правові. Тому суть проблеми полягає не в тому, чи слід відмовитися від державного керівництва адвокатурою, а в тому, які межі та форми цього керівництва'".

Якщо звернутись до Основних положень про роль адвокатів та Стандартів незалежності юридичної професії, то стане очевидним, що завдання державних органів полягає в тому, щоб "сприяти і забезпечити належну роль адвокатів, яка має поважатися й гарантуватися урядами при розробленні національного законодавства та його застосуванні". Уряди мають надати адвокатам можливість виконувати професійні обов'язки без залякування і перешкод, а також можливість вільно переміщуватися й консультувати клієнта як у своїй країні, так і за кордоном.

Уряди повинні виключити загрозу застосування адміністративних, економічних та інших санкцій за будь-які дії, до яких вдаються адвокати відповідно до професійних обов'язків, стандартів й етичних норм. При загрозі безпеці адвокатів у зв'язку з виконанням професійного обов'язку, вони мають бути адекватно захищені властями. Адвокати не можуть ідентифікуватися з їх клієнтами та справами клієнтів у зв'язку із виконанням першими професійних обов'язків. Суд чи адміні-стративний орган не повинні відмовляти у визнанні права

'Стецовский Ю.И. Советская адвокатура. — С. 76—78.

50

адвоката, що практикує, представляти інтереси свого клієнта, якщо цього адвоката не було дискваліфіковано відповідно до національного законодавства і практики його застосування. Компетентні власті зобов'язані забезпечити адвокату можливість своєчасно отримувати інформацію, документи та матеріали справи, зокрема, у кримінальному процесі — не пізніше закінчення розслідування. Уряди мають визнавати й додержувати конфіденційність комунікацій і консультацій між адвокатом та клієнтом в рамках їх відносин, пов'язаних із виконанням адвокатом своїх професійних обов'язків (преамбула та пп. 16—19, 21, 22 "Основних положень..."). Має бути забезпечений захист звичайної та електронної системи адвокатського діловодства (дос'є), а також захист від втручання в електронні засоби зв'язку й інформаційні системи, що використовуються адвокатами (п. 13 "а" "Стандартів...").

В Англії загальне керівництво адвокатурою (як солісито-рами, так і баристерами) здійснюється лордом-канцлером (членом Верховного суду)'.

В США урядовий контроль за діяльністю адвокатів фактично відсутній, немає і відомств (крім судів), які б займались ними2.

Будь-якого контролю за діяльністю адвокатів з боку державних органів не існує і у Франції. Щодо адвокатури Німеччини, слід зазначити, що державні органи зберігають ряд елементів нагляду за її діяльністю.

Щодо відносин адвокатури з державними структурами в Україні, то Закон про адвокатуру визначає їх порядок, гаран-

1 Организация адвокатурьі в зарубежньїх странах. — С. 46. "'Т а м же. — С. 66. Сучасні системи адвокатури. — С 27.

51

туючи самостійність та незалежність. Так, на Міністерство юстиції покладаються повноваження, пов'язані із забезпеченням фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у випадку участі адвоката в розгляді кримінальної справи за призначенням та при звільненні певної категорії громадян від оплати юридичної допомоги, із узагальненням статистичної звітності про адвокатську діяльність і сприянням у проведенні заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів. Місцеві органи державного управління в межах своєї компетенції сприяють адвокатам та адвокатським об'єднанням вирішувати соціальні питання, забезпечують їх службовими приміщеннями тощо.

Отже, демократизація не може здійснюватися без підвищення ролі громадських організацій в політичному процесі, з допущенням їх одержавлення, обмеження самостійності, спроб командування ними.

2. Законність адвокатської діяльності

За світовими стандартами зміст зазначеного принципу полягає в тому, що допомогу своїм клієнтам адвокати мають подавати законним способом, домагатися додержання саме тих прав людини та основних свобод, які офіційно визнанні національним і міжнародним правом; адвокати повинні "завжди діяти вільно й наполегливо відповідно до закону" (п. 13 "б" і п. 14 "Основних положень..."). Даний принцип не потребує докладної аргументації через його аксіоматичність та очевидність.

Підвищеною є моральна і правова відповідальність адвоката за додержання вимог професійної етики. Обов'язковість не порушувати "професійних стандартів і етичних норм", вимог "кодексу професійної поведінки" прямо наголошується у ряді приписів (п. 14, 23, 25, 26 "Основних положень..."), і "Стандартів..." (п. 6, 18 "б", 21). Норми професійної моралі юриста, зокрема адвоката, в цих документах є еталонами, критеріями оцінки професійної їх придатності.

Розглядаючи світову практику, слід відмітити, що найбільш характерною в цьому плані є англійська адвокатура. Тому більш детальніше зупинимось на її традиціях і практиці.

52

Права і обов'язки англійських адвокатів переважно залежать від того, ким є адвокат — соліситором або баристером. Загальним для них є обов'язкове додержання правил своїх корпорацій, що стосуються етики і професійних дій.

Щодо професійної поведінки соліситора, то вона визначається юридичним товариством. Правила, що мають назву "Керівництво професійною поведінкою соліситорів", прийняті 1974 p., зобов'язують соліситорів додержувати встановлених правил своєї корпорації як щодо етики, так і професійних дій. Так, вони мають зберігати професійну таємницю, фіксувати згідно з встановленими нормами свої розрахунки з клієнтами, ставитися з повагою до суду та інших державних органів. Соліситор не повинен залучати клієнтів з допомогою реклами, погоджуватися на отримання передбаченої оплати та ін.' Со-ліситори можуть звертатися у свою організацію за консультаціями у складних справах, користуватися послугами своєї корпорації. Пенсії соліситорам, а також допомога в разі захворювання виплачуються корпорацією2.

Взаємовідносини між соліситором та клієнтом регулюються одночасно законом і кодексом професійної етики3.

Повноваження соліситора грунтуються на дорученні, яке дає йому клієнт. На цій підставі між ними виникають договірні відносини. Тому вони, в основному, регулюються загальними нормами договірного права і, зокрема, тією його частиною, котра стосується представництва, оскільки взаємовідносини, які випливають з доручень, є взаємовідносинами між довірителем та повіреним, що, в свою чергу, обумовлює право соліситора на винагороду з боку клієнта за дії, що виконуються на основі його доручення. Якщо соліситор виконує доручення недбало, то клієнт може вчинити йому позов про відшкодування шкоди. Слід підкреслити, що цей позов є договірним, а не деліктним4.

Взаємовідносини між соліситором та клієнтом передбачають сумлінне ставлення соліситора до своїх обов'язків в усьо-

1 S m і t h P. P., Bailey S. H. The modern english legal system. — P. 27.

2 У о л K е р Рональд. Английская судебная система. — С. 283. ЗT а м же. —С. 303. '*Т а м же. — С. 288.

53

му, що стосується клієнта. Цей принцип особливо ретельно додержується щодо дарунків, що передаються клієнтом солі-ситору. В цьому разі може бути використана, так звана, презумпція зловживання впливом у випадках, коли на вимогу клієнта подарунок анулюється.

Довірчі стосунки соліситора та клієнта грунтуються на засадах конфіденційності, яка зобов'язує соліситора не розголошувати свідчень свого клієнта; цей обов'язок є настільки безумовним, що його додержання поширюється на випадки зізнань останнього у вчиненому злочині, які свідчать, що обов'язок соліситора щодо свого підзахисного домінує над громадським обов'язком'.

Професійна поведінка баристерів регулюються спеціальними правилами, які приймає їх рада. У даний час діє кодекс поведінки баристерів Англії та Уельсу від 1 січня 1981 p.2, який встановлює такі обов'язки баристера: підкорятися приписам кодексу; не займатися тим, що є непорядним і може призвести до приниження професії адвоката або правосуддя; додержувати професійної етики; бути компетентним у своїй професії. Баристер не може виступати в суді без парика, мантії та стрічок. Він не повинен вводити в оману суд, умисно приховувати від нього істотні для справи факти, рівно як не повинен робити будь-які заяви про факти зізнання, котрі йому довірив клієнт; не може займати правову позицію, котра ним усвідомлена як шкідлива3. Баристер має зберігати професійну таємницю, провадити встановленими правилами свої розрахунки з клієнтом, ставитись з повагою до суду чи інших державних органів тощо.

Обов'язки баристера щодо клієнтів регулюються виключно приписами професійної етики, які встановлюються як судовими Іннами, так і сенатом фахових Іннів та корпорації адвокатів4.

Щодо професійної підготовки баристерів встановлено ряд правил, одним з яких є правило, що баристер може отримувати

Уолкер Рональд. Английская судебная система. — С. 288. 2 S m і t h P. F., Bailey S. H. The modern english legal system. — P. 31.

Уолкер Рональд. Английская судебная система. — С. 299—300. '*Т а м ж е. —С. 303.

54

відомості в справі лише від соліситора, а не від клієнта. Професійній етиці баристерів суперечить нав'язування своїх послуг соліситорам та участь в прибутках. Робота баристера — це діяльність індивідуальна'. Він, як правило, не повинен допитувати свідків до чи під час суду, консультуватися з клієнтом у відсутність соліситора. Баристер в ранзі королівського радника має відвідувати офіційні установи в супроводі молодшого адвоката, він може й не мати учнів, не виконувати роботу з паперами тощо2.

Адвокат у Франції має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлення, імунітетом від обвинувачень у вчиненні злочину, а також піддаватися діфамації. Адвокат має право на гонорари, розмір яких залежить від взаємної згоди з клієнтом.

Адвокат зобов'язаний додержувати професійної таємниці, що є одночасно правом і обов'язком. Він не обмежений у листуванні з клієнтом, навіть, якщо той перебуває під вартою.

Адвокату забороняється розголошувати загальну професійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Він не може бути радником, представником чи захисником більш одного клієнта у одній справі. Адвокат зобов'язаний додержувати гідного способу життя.

Федеральний закон про адвокатуру Німеччини регулює в окремому розділі права і обов'язки адвоката3. Так, згідно з § 43 цього закону "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки. Він має бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката, і поза виконання своєї професії".

Адвокат, до якого звернулися по юридичну допомогу, а він відмовився від її надання, має негайно пояснити причини. Він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану клієнту внаслідок затримання з його вини такого пояснення.

Адвокат відстороняється від виконання професійних обов'язків: якщо його дії суперечать принципам високої моралі та права; коли він консультував або представляв у одній і тій

'Smith P. F., Bailey S. H. The modern english legal system. — P. 31.

0

Уолкер Рональд. Английская судебная система. — С. 304. Организация адвокатурьі в зарубежньїх станах. — С. 60—61.

55

же справі іншу сторону; якщо брав участь у тій же, вже розглянутій справі як суддя, арбітр, прокурор або представник офіційної установи; коли йдеться про тлумачення документа, складеного ним як нотаріусом.

Адвокат не може виступати у загальних або третейських судах як адвокат клієнта, якого він обслуговує у зв'язку з постійними службовими або іншими діловими відносинами.

Особи, які працюють суддями або державними службовцями, не мають права виконувати обов'язки адвоката. Проте управління юстиції федеральної землі може зробити виняток для конкретної особи, якщо це не зашкоджує інтересам правосуддя.

Адвокат має право надавати обвинуваченому свої послуги в будь-якій стадії процесу, як під час попереднього слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи. До обов'язків адвоката віднесено й зберігання її документів протягом п'яти років після виконання доручення

Якщо адвокат неспроможний протягом понад тижня виконувати професійні обов'язки або має намір протягом цього строку бути відсутнім у конторі, Федеральне положення про адвокатуру зобов'язує його потурбуватися про заступника. Останній має ті ж повноваження, що й адвокат, якого він заступає.

і Аналізуючи обов'язки і повноваження адвокатів України відповідно до нового Закону про адвокатуру, особливо наголосимо на неврегульованих моментах.

Так, до професійних прав адвоката Закон відносить: представництво, захист прав та інтересів громадян й юридичних осіб за їх дорученнями в усіх органах, установах, організаціях;

збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Іншими словами, адвокату надано право збирати докази для подачі їх у органи дізнання, слідства, прокуратури, загальні й арбітражні суди

Перелік прав адвоката при збиранні доказів не є вичерпним. Зокрема, він може: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою; ознайомлюватися на підприєм-

56

ствах, в установах, організаціях з необхідними для виконання доручення документами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань. Практично це означає можливість одержання від установ, які провадять експертизи (судово-медичні, автотехнічні, бухгалтерські тощо), а також від спеціалістів висновків для судових, слідчих, прокурорських органів; застосовувати науково-технічні засоби згідно з чинним законодавством. Йдеться про використання ві-деомагнітофонів, диктофонів, засобів розмноження і т. ін. при вивченні матеріалів справи, збиранні доказів, при допитах, у судових засіданнях, при відтворенні обстановки і обставин події тощо. Законодавець встановив, що адвокат вправі доповідати свої скарги порядком нагляду голові (його заступникам) Верховного Суду України, головам обласних (Автономної Республіки Крим) судів, Генеральному прокуророві (його заступникам), прокурорам областей (Автономної Республіки Крим) тощо.

Згідно з Законом про адвокатуру України адвокати користуються соціальними правами, зокрема, правом на відпустку та на усі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Щодо розміру внесків на нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, що займається діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на індивідуальній праці. Призначення і виплата допомоги і пенсій адвокатам здійснюються відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Професійні обов'язки зобов'язують адвоката діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Адвокат не вправі використовувати свої повноваження, що зашкоджують особі, інтереси якої він представляє, а також відмовитись від прийнятого на себе захисту. Дані, одержані адвокатом, використовуються лише для захисту клієнта.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний визнають свою вину, адвокат, за наявності підстав для цього, має доводити перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підза-

57

хисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визнавати доведеною вину підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат не вправі прийняти доручення про юридичну допомогу, якщо він надавав чи надає її у цій або іншій, пов'язаній з нею справі, іншим особам з протилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулася по юридичну допомогу.

Адвокат також не вправі виступати адвокатом особи, якщо він, працюючи раніше дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, секретарем судового засідання, експертом, перекладачем, чи будучи громадським обвинувачем, спеціалістом, представником потерпілого, цивільного позивача, свідком, понятим, брав участь у дізнанні, розслідуванні, судовому розгляді цієї чи іншої, пов'язаної з нею справи, щодо особи, що звернулася за захистом.

Не може адвокат прийняти доручення й на ведення справи в тому випадку, коли у розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою він перебуває у родинних стосунках.

Згідно з вимогами ст. 61 КПК України за наявності перелічених обставин адвокат повинен відмовитись від виконання обов'язків захисника. За цих підстав він може бути усунутий від участі в справі слідчим, прокурором чи судом.

Рішення про усунення оформлюється мотивованою постановою того органу, якому стало відомо про це. Постанова може бути оскаржена як захисником, так і підзахисним перед відповідним прокурором або судом в порядку і строки, передбачені статтями 234—236 і ч. З ст. 354 КПК України.

Слід зазначити, що адвокат не може виступати як захисник чи представляти інтереси декількох осіб, якщо ці інтереси не збігаються чи істотно відрізняються.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні професійних обов'язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, можуть бути

58

розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, відповідають згідно з чинним законодавством.

Закон також наголошує, що адвокату, його помічнику, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, які становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

3. Дисциплінарне провадження в адвокатурі

У підході до дисциплінарної практики в світовій адвокатурі "Основними положеннями..." визначені такі загальні вихідні засади.

1. Кодекси професіональної поведінки встановлюються відповідними органами адвокатури або положеннями національного права і звичаями, визнаними міжнародними стандартами і нормами.

2. Обвинувачення або порушення справи проти адвоката у зв'язку з його професіональною діяльністю мають провадитись в рамках швидкої і справедливої процедури. Адвокату має бути надано право на справедливий розгляд, що включає можливість надання йому допомоги іншим адвокатом за його вибором.

3. Дисциплінарне провадження проти адвоката має бути надане безстороннім дисциплінарним комісіям, рішення яких може бути оскаржене до суду.

4. Усе дисциплінарне провадження має здійснюватися згідно з кодексом професіональної поведінки та іншими визнаними стандартами та етичними нормами адвокатської професії у світлі зазначених Положень.

Відправляючись від зазначених загальних засад розглянемо існуючу світову адвокатську практику з цього питання.

В Англії для проведення дисциплінарного провадження щодо соліситорів, які порушили правила поведінки членів корпорації існує відповідний механізм. Так, відповідно до закону 1974 року дисциплінарне провадження покладено на

59

дисциплінарний трибунал в справах соліситорів' який є незалежним від юридичного товариства органом

Він складається з лорда хранителя судових архівів, з членів соліситерів зі стажем роботи у цій якості не менше десяти років та членів непрофесюналів, котрі не можуть бути ні соліситорами ні баристерами2

Трибунал є судовим органом Свої рішення він виносить в складі трьох членів включаючи двох соліситорів та одного непрофесюнала Трибунал може заслуховувати показання сві дків, які даються під присягою, примушувати свідків з'являтись за повісткою Він може також за згодою лорда хранителя судових архівів виробляти правила, що регулюють власний судовий процес3

Дисциплінарний трибунал може застосовувати такі санк ції виключити із списку соліситорів усунути від практики (як правило на період не більше 5 років) накласти штраф (не більше 3 тис фунтів стерлінгів), оголосити догану Рішення трибуналу може бути оскаржене у Апеляційний суд

Слід підкреслити шо соліситори будучи офіційними особами при Верховному СУДІ, можуть бути піддані дисциплі нарним стягненням з боку Високого та Апеляційного суду

Порушники правил корпорації баристерів також піддаю ться стягненням у дисциплінарному порядку Для проведення дисциплінарного провадження в судових Іннах є відповідний механізм Так для всіх Іннів при Сенаті створено загальний об'єднаний дисциплінарний комітет, котрий нараховує п'ять членів (судді, представники присяжних та троє практикуючі баристери) Сигнали щодо проступків баристерів спочатку надходять до ради з питань професійної поведінки, а потім у об'єднаний дисциплінарний комітет До баристера, якого визнано винним, можуть бути застосовані такі санкції догана, вказівка на невірну поведінку, штраф, усунення від роботи на необмежений строк або виключення з Інна Дисциплінарні стягнення можуть бути оскаржені у Високий суд4

1 Организация адвокатури в зарубежньїх странах — С 70—71

2 У о л к е р Рональд Англииская судебная система — С 283—284

3 Т а м ж е —С 283

4 S m і t h P F Bailey SH The modern enghsh legal system — P 49

60

Дисциплінарна практика в США виглядає досить лібера пьною у порівнянні з іншими країнами, що є наслідком меншої залежності адвокатів від своїх організацій Так, після розслідування проступку адвокатська організація може оголо сити зауваження накласти штраф або виключити адвоката з свого складу Останній захід застосовується порівняно рідко і в основному з політичних мотивів Досить широко практику ється виключення за несплату членських внесків Більш суворі заходи застосовуються судами Так, у випадку проявів "непо ваги до суду" чи "непрофесіональної поведінки" (це визначає сам суд) адвокат може бути не тільки усунутий від виконання обов'язків, позбавлений практики, а й засуджений до тюремного ув'язнення'

За французьким законодавством адвокат відповідає за дії, пов'язані з виконанням професійного обов'язку Йдеться на самперед про цивільне правову відповідальність, підстави для якої виникають як за межами процесу, так і у його рамках У першому випадку це неналежне виконання обов'язків як юридичного порадника при наданні консультації, підготовці документів, виконанні будь-яких спеціальних дій, дозволених за коном2

У рамках процесу відповідальність може настати при помилковій оцінці суті справи, порушенні її провадження, неналежному виконанні зобов'язань, що випливають з мовча зної згоди в процесі, який розпочався, чи неналежному вико нанні обов'язків по наданню допомоги під час процесу Від повідальність адвоката виникає при порушенні ним "Профе сіиних правил", які викладені у статтях 154—164 Декрету від 27 листопада 1991 р про організацію адвокатської професії, а також у інших актах

На думку французьких юристів, підставою відповідально сті адвоката при виконанні ним різносторонніх професійних обов'язків є вимога "додержувати правил обережності та пере дбачливості, які є необхідними для захисту інтересів, довіре них йому клієнтом" Для реалізації зазначеної вимоги закон передбачає обов'язкове спеціальне страхування двох видів

Организация адвокатурьі в зарубежньїх странах —С 70—71

?

Сучасні системи адвокатури С 39

61

Перший вид становить страхування професійної цивільно-правової відповідальності. Договір страхування адвоката (мінімальна страхова гарантія складає 2 млн. франків на рік) укладається зі страховою установою індивідуально адвокатом, або групою адвокатів, або колегією, або адвокатом (адвокатами) та колегією. Якщо адвокат працює у іншого адвоката чи в адвокатській конторі за договором найму або за угодою про співробітництво, то договір страхування професійної цивільно-правової відповідальності укладається наймачем. Проте, якщо адвокат працює за угодою про співробітництво і обслуговує свою власну клієнтуру (а не клієнтуру свого наймача), то він сам забезпечує страховку щодо його клієнтів'.

Інше обов'язкове страхування провадиться з метою відшкодування грошових сум і цінних паперів, одержаних адвокатом в процесі виконання професійної діяльності. Договір страхування адвокатів у цьому випадку укладається за них колегією, членами якої вони є.

Страхова сума виплачується, якщо адвокат є неплатоспроможним, а зацікавлена особа доведе, що його вимога є безспірною, ліквідною і повинна бути оплачена. Для страхувальника доказом неплатоспроможності адвоката є невиконання останнім вимоги про оплату боргу чи відшкодування цінностей протягом місяця з дня повідомлення. Автор вимоги і адвокат негайно інформують голову колегії адвокатів про її пред'явлення.

Закон забороняє адвокатові приймати гроші або цінні папери на суму, що перевищує розмір страхового відшкодування.

Адвокат у Франції може бути притягнутий і до дисциплінарної відповідальності Це може статися у разі порушення законів та регламентів, професійних норм, нехтування вимогами чесності, гідності і професійної делікатності, навіть за межами професійної діяльності.

Дисциплінарними стягненнями є: попередження, догана, тимчасове (до трьох років) усунення від роботи, виключення з списків адвокатів. При вчиненні незначних проступків адвоката викликає голова ордену адвокатів, щоб зробити йому

1 Сучасні системи адвокатури — С 45

62

"батьківське повчання" У більш серйозних випадках дисциплінарні стягнення застосовуються Радою ордену адвокатів, рішення якого можуть бути оскаржені у Апеляційний суд'.

Дисциплінарне провадження проти адвокатів в Німеччині здійснюється судом честі, який створюється при кожній палаті адвокатів. Він складається з голови, декількох головуючих і членів, які призначаються з числа адвокатів управлінням юстиції землі строком на 4 роки (після попереднього погодження з правлінням палати адвокатів). Члени суду честі протягом своєї діяльності мають статус професійних суддів, хоча ці обов'язки вони виконують на громадських засадах. Члени суду честі не можуть бути одночасно членами правління палати адвокатів або займатися при палаті адвокатською діяльністю. Контроль за судом честі здійснює управління юстиції землі

Суд честі виносить рішення у складі трьох членів, включаючи головуючого

При верховному суді тієї або іншої землі створюється верховний суд честі, який за погодженням між землями може обслуговувати декілька земель. Верховний суд честі складається з президента, необхідної кількості головуючих і членів, одні з яких є адвокатами, а інші професійними суддями. Залежно від потреби при верховному суді честі може бути створено кілька сенатів. Президентом верховного суду честі і головами сенатів є тільки адвокати. Члени верховного суду честі (як адвокати, так і професійні судді) призначаються управлінням юстиції землі строком на 4 роки.

Верховний суд честі постановляє рішення в складі п'яти членів, включаючи голову. Як засідателі в ньому беруть участь ще два члени з адвокатів і двоє професійних суддів.

При федеральному Верховному суді створюється сенат у справах адвокатів До його складу входять президент і три члени цього суду і три адвокати як засідателі.

Сучасні системи адвокатури — С 39 2 Т а м же —С 29

63

Розмежування компетенції між вказаними інстанціями регулюється спеціально

До адвокатів, що завинили, судом честі можуть застосовуватися такі дисциплінарні заходи попередження, догана штраф у розмірі 50 тис марок, заборона працювати представником або захисником у певних інстанціях правосуддя від одного до п'яти років, виключення з адвокатури Причому заходи впливу у вигляді догани і грошового штрафу можуть накладатися одночасно

Провадження у суді честі першої інстанції розпочинається з подачі прокуратурою заяви про обвинувачення, складеної на підставі клопотання правління палати адвокатів про порушення справи проти адвоката Якщо прокуратура не дає йому ходу, правління палати або приймає рішення про закриття справи або протягом місяця клопотання може бути подано до верховного суду честі Розгляд справи у суді честі провадиться у закритому засіданні Проте за клопотанням прокуратури воно може (а за клопотанням адвоката повинно) бути прове дено у присутності представників громадськості Суд честі може доручити одному з своїх членів заслухати свідків і екс пертів Розгляд справи закінчується оголошенням судового рішення, яке може бути оскаржене протягом тижня з дня його постановлення до верховного суду честі та відповідно до фе дерального Верховного суду'

За українським законодавством про адвокатуру дисциплінарне провадження проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка створюється при кваліфікаційно-дисциплі нарних комісіях у складі 9 членів п'яти адвокатів, двох суддів, по одному представнику від управління юстиції, Ради мініст рів Автономної Республіки Крим обласної, Київської і Сева стопольської міських державних адміністрацій, відділення Спілки адвокатів України

Дисциплінарна палата розілядає скарги громадян, а та кож окремі ухвали суддів, постанови подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, установ, організа цій на дії адвокатів, вирішує питання про притягнення адво-

Сучасні системи адвокатури - С 29

64

ката до дисциплінарної відповідальності та розглядає порушені з цих питань справи

До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення попередження, зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на строк до одного року, анулювання свідоцтва Закон про адвокатуру обмежує випадки, коли діяльність адвоката може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, а видане свідоцтво анульоване випадками засудження адвоката за вчинення злочину (після набрання вироком чинності), обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним, втрати громадянства України, грубого порушення вимог Закону про адвокатуру, інших актів законодавства, що регулюють діяльність адвокатури, а також присяги адвоката

При накладенні стягнення враховуються характер порушення та його наслідки, серйозність проступку, особа адвоката, ступінь вини Питання про дисциплінарну відповідальність члена адвокатського об'єднання регулюється також статутом останнього

Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку і воно не може бути накладене пізніше шести місяців від дня його вчинення

Право порушити дисциплінарне провадження належить голові дисциплінарної палати, який попередньо розглядає матеріали, що стосуються підстав притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, знайомить його з їх змістом і вимагає від нього письмового пояснення До початку розгляду справи може провадитись додаткова перевірка підстав притягнення, яку голова доручає одному з членів дисциплінарної палати

Дисциплінарна справа має бути розглянута у місячний термін Під час її розгляду участь в ньому адвоката, який притягується, є обов'язковою Під час засідання він вправі у будь-який момент заявляти клопотання і давати додаткові пояснення За розсудом дисциплінарної палати можуть бути заслухані інші особи, запрошені з ініціативи як адвоката, так і палати, оголошені документи і досліджені інші матеріали, що є в справі, а також додатково подані

Рішення виносяться у відсутності адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну справу

65

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців до Вищої кваліфікаційної комісії або в судовому порядку.

Якщо протягом року від дня накладення дисциплінарного стягнення адвоката не буде піддано новому, він вважається таким, що не піддавався заходу впливу.

Після спливу шести місяців від дня накладення стягнення Дисциплінарна палата може зняти його достроково за умови бездоганної поведінки адвоката і сумлінному ставленні до виконання своїх обов'язків.

Закріплений механізм дисциплінарного провадження в адвокатурі України вперше є системним, що свідчить про прагнення держави побудувати незалежну адвокатуру.

4. Оплата праці адвоката

Оплата юридичної допомоги, яка надається адвокатами, — одна з найбільш складних проблем організації адвокатури.

Існує спрощений погляд, що юридична допомога має надаватися адвокатом безоплатно, і що це, мовляв, є запорукою його незалежності. Але при цьому не враховується, що будь-які трудові зусилля мають бути винагороджені. Не є виключенням з цього правила і професія адвоката. Хоча юридична допомога має бути доступною населенню, цілком виправданою є зацікавленість адвоката в тому, щоб гонорар відповідав кількості та якості витраченої ним праці і сплачувався у спосіб, який не принижує його гідність.

Зупинимося на особливостях оплати адвокатської праці у світовій практиці.

Юридична допомога в Англії оплачується як за згодою, так і за таксою на підставі ряду законів та правил. Так, закон 1974 p. про соліситорів надає їм право укладати з клієнтом письмову угоду, якою визначається розмір винагороди в справах, пов'язаних із судовим спором. В даному випадку розмір винагороди соліситора залежить від того, чи є справа спірною, чи ні. Як відмічає Рональд Уолкер, англійське право завжди ставилося до такого роду гонорарів як до незаконних через те, що вони суперечать публічним інтересам. Якщо така угода відсутня, соліситор може подати звіт, який містить або докла-

66

дний перерахунок видів виконаної роботи, або загальну суму видатків'.

Оплата послуг за таксою передбачає порядок, коли визначені статті витрат соліситора оцінюються за твердою шкалою, із зазначенням максимальних та мінімальних сум. Однак і в цьому випадку соліситор та клієнт можуть самі визначити розцінки2. Оплата за надані соліситором послуги включає ряд факторів, найважливішими з яких є витрачений час, складність справи, її обсяг, терміновість тощо3.

Якщо особа визнана у встановленому порядку незаможною, юридична допомога може бути надана їй безкоштовно. В цьому випадку оплата праці адвоката проводиться із спеціального фонду правової допомоги, який створюється з коштів держави та внесків клієнтів та організацій адвокатів. Слід зазначити, що англійському правосуддю така допомога обходиться у 600 мільйонів стерлінгів на рік4.

Оплата праці баристерів є тільки гонорарною. Отриманий баристером гонорар вноситься клієнтом на рахунок фірми соліситорів. За цим порядком баристер позбавлений можливості стягнути свій гонорар в судовому порядку. Так, він не може вчинити позов, навіть якщо гонорар був обіцяний, не може вимагати винагороди в справах про банкрутство. При невнесенні гонорару баристер не може наполягати на арешті майна клієнта чи на віддачі судом відповідного наказу. Гонорар баристера обкладається податком на прибуток5. Основна гарантія, яку баристер має щодо гонорару, полягає в тому, що він може відмовитися прийняти доручення, якщо гонорар не сплачений під час передачі йому соліситором доручення на ведення справи6.

Як і соліситори, баристери надають безоплатну юридичну допомогу малозабезпеченим клієнтам.

Уолкер Рональд. Английская судебная система, — С. 290—291.

2 Т а м ж е. — С. 291—293.

3^hв law Society. — London, 1989 — P 31

Феофанов Ю. Правосудие на Британских островах // Известия. — 1990. — 28 апр

Уолкер Рональд. Английская судебная система. — С. 300 Там же.

67

Оплата юридичних послуг адвоката у США здійснюється на підставі вільної угоди ("вільного ринкового договору") та на основі практики, що склалася, а також з врахуванням рекомендацій організацій, в яких перебуває адвокат Взагалі існує близько 700 спеціальних таблиць для обчислення лише мінімальних розмірів гонорарів за різні види послуг' Цікавою є, так звана, "контингентна" оплата, зміст якої полягає в тому, що коли справа програна, то адвокат не отримує винагороди, у разі ж виграної справи гонорар сягає третини встановленої частки2

Для незаможних верств населення в США існують різноманітні форми надання безкоштовної юридичної допомоги Зокрема, за законом 1964 р про кримінальне правосуддя у федеральних судах для матеріально незабезпечених підсудних допускається "безкоштовний' або як ще його називають "гро мадськии захисник" Оплата праці цих адвокатів оплачується за рахунок федерального бюджету Цей порядок був встанов лений з ініціативи президента Р Ніксона, який 5 травня 1971 р направив Конгресу США лист з пропозицією створити незалежний федеральний орган, який би надавав адвокатсь ким фірмам кошти з федерального бюджету та сприяв би іншими засобами у розвитку юридичної допомоги малозабез печеним Крім того, усі штати передбачають у тій чи іншій формі надання безкоштовної юридичної допомоги за постано вою судді, однак органи, які її надають є досить різними У одних випадках суд призначає захисника по конкретній справі та встановлює гонорар (з бюджету муніципалітету, або спеці альних фондів, або коштів адвокатських організацій), в інших — виділяється спеціальний адвокат, який отримує винагороду повністю або частково від місцевого муніципалітету і веде головним чином тільки справи за призначенням3 Для незамо жних верств населення існують спеціальні адвокатські конто ри, які з 60 х років об єднані у корпорацію правничих служб яка опікується і фінансується Конгресом Кількість таких

Организация адвокатури в зарубежньїх странах — С 69—70 Lawrence M Friedman American law — Р 237 Организация адвокатури в зарубежньїх странах — С 70

контор становить понад 1 тис Щороку державою виділяється сотні мільйонів доларів на оплату "громадських захисників"'

У Франції, оскільки професія адвоката віднесена законом до "незалежних і ліберальних", втручання у фінансові відносини адвоката та його клієнта значно обмежено В основу цих відносин покладений принцип двосторонньої добровільної угоди Стаття 10 закону про статус адвокатів в редакції від 10 липня 1991 р передбачає, що тарифи за складання цивільно-процесуальних документів та участь в процесуальних діях вста новлюються цивільно-процесуальним законодавством Гонорари ж за консультації, допомогу в суді, надання порад, складання правових документів, що не потребують посвідчення, та за виступ в дебатах встановлюються за домовленістю з клієнтом2

При відсутності згоди з останнім гонорар визначається за звичаєм, з урахуванням матеріальної забезпеченості клієнта, складності справи, витрат адвоката тощо Заборонено встановлювати розмір гонорару лише залежно від результатів розгляду судової справи Проте не забороняється до основного гонорару доплачувати додатковий в разі позитивного для клієнта рішення суду

Наведемо приклад визначення розміру гонорару за внутрішнім регламентом колегії адвокатів судового округу Верхньої Сени Він залежить від часу відданого справі, її характеру і складності громадського значення інтересів що захищаються, витрат у справі, понесених конторою, де працює адвокат, характеру спеціалізації, і насамкінець, виграшу, одержаного клієнтом Рада ордену адвокатів може щороку встановлювати орієнтовні критерії оцінки винагороди

Проте іноді виникають спори щодо гонорарів між адво катом та клієнтом У цьому випадку питання розв'язується керівництвом ордену адвокатів

Багато часу та енергії віддають французькі адвокати наданню безплатної юридичної допомоги населенню Так, нап риклад, в Парижі приблизно 27 тисяч жителів щороку одержує від членів колегії такі консультації Проте у наданні безоплат

Lawrence M Friedman American law — Р 251 Сучасні системи адвокатури — С 42

69

ної або пільгової правової допомоги залишається чимало проблем. Так, число осіб, які користуються нею в цивільних справах, постійно зростає. Винагорода, яка виплачується у цих випадках адвокату, є досить скромною за розміром і робиться це з великим проміжком у часі.

У деяких департаментах Франції справи, де допомога надається на пільгових підставах, іноді складають 50% усіх цивільних справ'.

Нововведення у кримінальному процесі (справи термінового розгляду, змагальні дебати у присутності слідчого і судді) збільшили потребу в адвокатах, яких залучають до слідства та судового розгляду кримінальних справ за призначенням.

В усіх цих випадках адвокати ставлять питання про перегляд ставок винагороди і створення таких механізмів оплати праці, які виключили б її затримку і неузгодженість дій колегій та держави. Пропонується також створити спеціальний фонд оплати праці адвокатів, які допомагають тим, хто має право на пільги. Такий фонд звітував би перед громадськістю про свою діяльність і при розумному управлінні міг дати прибуток.

У Франції функціонує спеціальний фінансовий інститут адвокатури — Карпа2, який у перекладі означає касу грошових розрахунків, що здійснюються адвокатами. У Парижі така каса була створена невеликою групою адвокатів. Сьогодні каса діє як уповноважений орган голови колегії адвокатів Парижа. До неї надходять гроші третіх осіб і нею здійснюються фінансові розрахунки. Через касу обов'язково проходять грошові кошти, цінні папери і цінності, що одержують адвокати від клієнтів, доручення яких вони виконують. Таких випадків багато і їх зміст різний. Наприклад, коли сторони доручають адвокату зберігання спірного майна, коли через нього страхова компанія передає страховку, коли квартиронаймач депонує у адвоката плату за житло та ін. Через касу клієнти розраховуються й з адвокатами.

У Німеччині гонорар за надання адвокатом юридичної допомоги визначається згодою між ним і клієнтом, в межах,

1 Сучасні системи адвокатури. — С. 43.

2 Т а м же.—С 43—^4.

70

встановлених федеральним статутом адвокатських тарифів'. Розмір конкретної винагороди обраховується, як правило, виходячи з оспорюваної цінності майна або суми укладених угод. Це стосується як судових, так і позасудових справ (наприклад, консультацій, оформлення договорів тощо).

Встановлено такі види винагороди за адвокатські дії:

ведення судових процесів; за відшукання нових доказів, якщо принесено протест; за мирову угоду, коли її досягнуто під час процесу, а у випадку участі в позасудових та при позасудових справах за оформлення ділових (наприклад, торговельних) операцій, якщо угода відбулася; за переговори, проведені з опонентом (діловим партнером); за досягнуту мирову угоду. До цього слід додати, що за складання договорів, що мають громадське значення (наприклад, про створення спільного підприємства), завжди виплачується подвійна винагорода. Залежно від складності справи адвокат може вимагати гонорар у повному розмірі або частку від нього.

Відхилення від федерального статуту адвокатських тарифів допускаються лише у двох випадках: коли адвокат укладає зі своїм клієнтом письмову угоду про гонорар, якою обумовлений підвищений його розмір, ніж довелося б платити клієнту за тарифом і, коли при тривалих консультаційних угодах має місце погодинна винагорода. Тобто адвокату оплачується фактично витрачений час. "Вартість" справи в цьому випадку не відіграє будь-якої ролі.

Адвокат може також вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з наданими йому поштовими і телефонними послугами, відрядженнями тощо.

Частину свого заробітку адвокати спрямовують у спеціальний фонд, призначений для соціального забезпечення адвокатів та їх сімей.

Оплата праці адвоката в Україні має такі особливості. Згідно з Законом про адвокатуру основним принципом оплати праці адвокатів за надану юридичну допомогу громадянам та підприємствам, установам і організаціям всіх форм власності є домовленість між адвокатом чи керівником адвокатського

Сучасні системи адвокатури —С 30—31.

71

об'єднання з громадянином чи підприємством, установою та організацією.

Адвокати, шо працюють індивідуально, укладають угоди з фізичними та юридичними особами на юридичну допомогу особисто. Що стосується адвокатів, які працюють в адвокатському об'єднанні, порядок укладання зазначених угод має бути визначений статутом відповідного об'єднання. При цьому може бути декілька варіантів: угода між адвокатом і клієнтом;

угода між керівником адвокатського об'єднання і клієнтом;

угода між адвокатом і клієнтом погоджена з керівником адвокатського об'єднання тощо.

При укладанні угоди про оплату юридичної допомоги враховується кількість часу, витраченого адвокатом на її надання, складність справи та інші чинники.

Громадяни та юридичні особи є вільними у виборі адвокатів. Вони можуть укладати угоди з ними чи адвокатськими об'єднаннями про надання юридичної допомоги протягом певного строку (місяць, квартал, рік і т.д.), так і на виконання разових доручень. При цьому в угоді визначаються умови та види юридичної допомоги, розмір та порядок її оплати.

Оплата праці адвоката за рахунок держави здійснюється у двох випадках: в разі його участі в кримінальній справі за призначенням; при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість. Даний порядок повною мірою відповідає світовим стандартам (п. 6 "Основних положень...").