Адвокатское право

Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура історія і сучасність —К:Ін Юре 1997 - 320 с
§ 2. Принципи утворення адвокатури
1. Всезагальність права займатися адвокатською діяльністю та рівень професійної підготовки адвокатів

Уряди, професійні асоціації адвокатів і навчальні заклади, йдеться у п. 10 "Основних положень...", вирішуючи питання про допуск осіб до адвокатської практики або до її продовження, мають усунути будь-яку дискримінацію за ознакою раси, статі, етнічного походження, релігійних переконань, політичних та інших поглядів, наявності власності, місця народження, економічного чи іншого стану. Кожній людині, яка має необхідну юридичну кваліфікацію, має бути надано право стати юристом і здійснювати юридичну практику без обмежень (п. 1 "Стандартів").

Уряди, професійні асоціації адвокатів і навчальні заклади мають забезпечити здобуття адвокатами належної освіти, підготовку і обізнаність з етичними обов'язками додержання, прав людини й її основних свобод, що визнаються національним та міжнародним правом (п. 9 "Основних положень"). Юридична освіта покликана забезпечити знання і володіння мовою та майстерність, які є необхідними для юриста, що практикує. Навчальні курси в рамках юридичної освіти повинні включати у свої програми, зокрема, питання про соціальну відповідальність юриста у забезпеченні активної і якісної правової допомоги при захисті економічних, соціальних, культурних і політичних прав і особливо тих з них, які перебувають у процесі становлення й розвитку (пп. З і 4 "Стандартів").

В Англії порядок прийняття до адвокатури є різним для соліситорів і баристерів. Так, кандидати у соліситори, якщо вони не закінчили університет або юридичний коледж, проходять в юридичному товаристві (професійне об'єднання соліситорів) п'ятирічне стажування, по закінченні якого складають відповідні екзамени. Строк стажування для осіб, що мають вищу юридичну освіту — три роки. Крім того, кандидат у соліситори повинен оплатити свою підготовку".

1 Организация адвокатурьі в зарубежньїх странах. М,, 1972. — С. 48.

32

У "судові Інни" (об'єднання баристерів) приймаються, як правило, особи, що закінчили Оксфордський або Кембриджський університети. До отримання практики баристер має здобути учнівський стаж строком не менше 12 місяців під керівництвом старшого члена корпорації. Умовами прийняття учня у її члени є: вік не молодше 21 року; сплата вступного внеску; заняття протягом восьми семестрів та складання екзамену за фахом. Протягом року (у зимову, весняну, літню і осінню сесії) влаштовуються обіди в трапезній судового Інна, де за окремим столом сидять судді без мантій та париків, а за другим — студенти і учні. Ця своєрідна форма спілкування дає можливість майбутнім адвокатам придивитися, увійти в роль обраної ними професії, і взагалі просто "поваритися" у казані "судового Їнна"'. По закінченню стажування кандидат у баристери складає екзамен та обирає судовий Їнн, в якому йому доведеться працювати2.

Для зайняття адвокатською діяльністю в США необхідно пройти складний, тривалий шлях. Особа, після здобуття середньої освіти, відвідує університетський коледж, в якому вона перебуває чотири роки і мусить одержати ступінь бакалавра. Потім три роки правничої школи, яких в Сполучених Штатах існує близько 200, де американський студент одержує юридичні знання. Наступним станом є ґрунтовний курс і екзамен, який проводиться під контролем найвищого суду штату і є серйозним випробуванням. Лише незначне число студентів витримує його3. Претенденти мають бути американськими громадянами та мати ценз осілості — проживати не менше шести місяців в даному штаті.

Встановлені для роботи юристом4 вимоги у кожному штаті є різними. Той, хто має ліцензію в даному штаті, може

^еофанов Ю. Правосудие на Британских островах // Известия. — 1990. — 26 апр.

2 Организация адвокатури в зарубежньїх странах. — С. 48.

Lawrence M. F riedman. American law. New York— London. 1984. — P. 240, 244.

В США, як і в Англії, існує загальне поняття юридичної професії (legal profession). Американець, що отримав дозвіл займатися юридичними професіями, іменується юристом в широкому розумінні цього слова (lawyer). Юрист, маючи ліцензію, може бути адвокатом, суддею, прокурором, юрисконсультом тощо.

33

працювати у цій якості лише в останньому і, сплативши певну суму доларів, може бути внесений до списку адвокатів, яким дозволено виступати у Верховному суді США.

У Франції, щоб стати адвокатом, необхідно мати її громадянство або громадянство однієї з країн Спільного ринку за умови взаємного визнання дипломів про вищу освіту. Іноземці мають відповідати ряду особливих вимог та пройти перевірку.

Особа, що претендує на звання адвоката, не може мати судимість за діяння, несумісні з гідністю і порядністю, а також за серйозні дисциплінарні чи адміністративні проступки з тих же підстав, чи бути покараною у зв'язку з банкрутством Ця особа не може також займатися діяльністю, несумісною з професією адвоката (наприклад, бути підприємцем).

Особа, що претендує на звання адвоката, повинна: мати вищу юридичну освіту (диплом магістра права), скласти вступні іспити (два письмових та один усний) в один з регіональних центрів з професійної підготовки адвокатів, які працюють під егідою адвокатури та вищої школи, провчитися там рік, пройти теоретичний курс і практичне стажування, скласти іспити (один письмовий і три усних) При додержанні цих умов, молодий юрист виголошує присягу такого змісту: "Присягаю, як адвокат, виконувати свої функції з гідністю, сумлінно, незалежно, чесно і гуманно". Після цього молодий адвокат проходить ще дворічне стажування із спеціальності і одержує посвідчення про проходження стажування Лише після цього його ім'я заноситься до списків ордену колегії адвокатів як повноправного члена.

Колегії адвокатів докладають чималих зусиль для організації високоякісної теоретичної підготовки (один рік), стажування (два роки), а також перепідготовки адвокатів, що практикують.

Так, в Парижі функціонує обладнаний за останнім словом техніки центр професійної підготовки, бюджет якого складає приблизно 20 мільйонів франків на рік (дві третини дає колегія, одну третину — держава). "Вітриною" професії називають утримуваний паризьким орденом адвокатів інститут перепідготовки".

Див Сучасні системи адвокатури. — С 38—39

34

До адвокатської діяльності у Німеччині допускається лише особа, яка згідно з законом про суддів визнається придатною до виконання суддівських обов'язків. Це означає, що вона має прослухати на юридичному факультеті вісім семестрів курсу правових наук і скласти державні іспити. Потім випускник практикує в усіх установах правозастосовчої системи (суді, прокуратурі, нотаріаті, адвокатурі) як стажист-службовець протягом 2—3 років, отримуючи заробітну плату з фонду земельних органів влади. Після закінчення практики необхідно скласти другий державний іспит і лише після цього постає питання, ким бути: суддею, прокурором, адвокатом або консультантом фірми з юридичних питань'.

Від проходження зазначеної процедури звільняються лише ординарні професори права університетів Німеччини2.

Особа, яка відповідає зазначеним вимогам, звертається із заявою до управління юстиції землі, де вона постійно проживає. До прийняття рішення управління юстиції зважує на думку правління палати адвокатів, на території якої ця особа має намір практикувати. Рішення земельного управління юстиції про відмову у дозволі займатися адвокатською практикою, як і негативний відгук палати адвокатів (якщо він став причиною відмови), можуть бути оскаржені до адвокатського суду честі протягом одного місяця з дня вручення відмови.

Про допуск до адвокатури претендент одержує від управління юстиції землі свідоцтво. З цього часу особа набуває право зватися "адвокатом" за професією3.

В Україні адвокатом за Законом про адвокатуру може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю або помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути і особа, яка має судимість.

1 Адвокат из Франкфурта-на-Майне // Адвокат. № 3—4 (9—10) — 1992 — С З Организация адвокатурьі в зарубежньїх страмах — С. 61 Сучасні системи адвокатури — С 23—24

35

Для визначення рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створено кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, положення про які затверджені Указом Президента України від 5 травня 1993 p.'. Ці комісії працюють у складі двох палат — атестацій-ної та дисциплінарної.

Атестаційна палата складається з 11 членів. До неї входять чотири адвокати, четверо суддів та по одному представнику від Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад народних депутатів та відповідних управлінь юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.

Атестаційна палата розглядає заяви осіб, які виявили бажання займатися адвокатською діяльністю, приймає кваліфікаційні іспити, виносить рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Особа, яка має бажання займатися адвокатською діяльністю, подає до атестаційної палати заяву, нотаріально засвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту, документ, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років. Подані документи розглядаються палатою протягом одного місяця з дня надходження.

Кваліфікаційні іспити включають відповіді на усні запитання з різних галузей права, вирішення практичних завдань, співбесіди тощо. Програми цих іспитів розробляються і затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.

Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.

Рішення щодо видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або про відмову у його видачі приймається відкритим голосуванням, більшістю голосів від загальної кількості членів палати.

Ось так виглядає існуюча сьогодні в різних країнах система підготовки адвокатів найбільш класичних систем адвокатури.

1 Голос України — 1993 — 13 трав

36

Кожна система має свої, притаманні їй, традиції, риси та особливості.

Спільним для них є те, що кожна з систем побудована таким чином, щоб особа, яка виявила бажання присвятити себе адвокатській діяльності, набула достатньо високого рівня знань і навичок, що досягається максимальним наближенням стажування до рівня практикуючого адвоката, а також суворою процедурою складання екзаменів. Головним у встановленому порядку — є забезпечення ефективного функціонування адвокатури по захисту прав і свобод людини.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що світова практика набуття особою кваліфікації адвоката включає: теоретичний курс, практичну підготовку та вузьку спеціалізацію. Цей процес складається з двох етапів. Перший етап охоплює теоретичний курс та практичну підготовку. Другий — становить систему поглиблення адвокатом професійних знань відповідної галузі права, за якою він здійснює свою практичну діяльність. Адже у світі сьогодні існує досить вузька спеціалізація адвоката, що є результатом обширного ринку юридичних послуг. Крім того, це дозволяє найбільш професійно надавати громадянам та організаціям юридичну допомогу.

2. Громадсько-самодіяльний (недержавний) статус адвокатури

"Основні положення..." закріплюють принцип, за яким адвокатам має бути надано право формувати самоврядні асоціації для представництва їх інтересів, постійного навчання й перепідготовки та підтримування професійного рівня. Виконавчі органи асоціацій обираються їх членами і здійснюють свої функції, не допускаючи будь-якого зовнішнього втручання. Кодекси професійної поведінки адвокатів мають розроблятися й прийматися їх відповідними органами. Дисциплінарне провадження проти адвокатів має доручатися безстороннім дисциплінарним комісіям, утвореним адвокатурою, з можливістю оскарження їх рішень до суду (пп. 24, 26, 28).

В Англії всі соліситори об'єднуються у юридичне товариство, створене відповідно до Королівської хартії 1845 p. Членство у товаристві є добровільним. Товариство управляється радою.

37

Питаннями, що стосуються соліситорів і перебувають поза сфери діяльності юридичного товариства є: такса оплати послуг соліситора, котра встановлюється законом, та дисциплінарне провадження, яким відає дисциплінарний трибунал в справах соліситорів, що є незалежним органом.

Соліситори виконують свої функції тільки за сертифікатами юридичного товариства, які засвідчують, що особа відповідає вимогам інструкції про професійну підготовку, а також вимогам щодо особистих якостей та здатності бути солісито-ром Верховного суду. Сертифікат підтверджується щороку. Останній не потрібний для тих, хто практикує не приватним порядком, а обслуговує, наприклад, державні органи.

Більшість соліситорів ведуть справи, об'єднавшись у товариства, де на усіх партнерів покладено рівну відповідальність за роботу, що ними виконується.

Щодо організації баристерів, то вона є досить архаїчною. Вони об'єднані у чотири "судові Інни": Інн Грея, Інн Темпля, Інн Лінкольна та Їнн Мідл-Темпл. Ці Інни виникли у XIV ст., знаходяться у Лондоні і, мабуть, походять від назви жилих кварталів осіб, які займаються судовою практикою. Вони і до цього часу контролюються суддями'. Судові Їнни є не тільки об'єднаннями адвокатів, а й крупними землевласниками: володіючи крупними земельними угіддями, баристери отримують чималу ренту2.

Судові Інни складаються з трьох груп членів: бенчерів, які є суддями або старійшинами корпорації баристерів та керують Іннами; баристери, які приймаються в корпорації бенчерами; учні, котрі допускаються ними у корпорацію. Бе-нчери Іннів повністю контролюють допуск учнів та прийом баристерів в корпорацію.

Всі баристери поділяються на дві групи (чи ранги): "королівські радники" та "молодші" баристери. Призначення королівських радників здійснюється королевою за рекомендацією лорда-канцлера. Королівські радники отримують право перебувати в судовому засіданні у шовковій мантії (а не у вовняній, як інші). Їх головна роль полягає у веденні складних

Уолкер Рональд Английская судебная система — М., 1980. — С. 295 Организация адвокатури в зарубежньїх страмах — С. 46.

38

справ, наданні спеціальних порад. Слід також підкреслити, що більшість членів Вищого суду призначаються з числа королівських радників'.

Органом управління судових Іннів та корпорації баристерів є сенат, що складається з 90 членів.

Спеціальним органом управління всіма поточними справами є рада, яка обирається загальними зборами баристерів. Вона складається з 60 членів та обирає з свого середовища виконавчу раду з трьох чоловік. При раді створюються об'єднані комісії Іннів за галузями права, з питань юридичної допомоги, оплати праці, з етикету та професійної поведінці, міжнародних зв'язків тощо2. Головне призначення ради полягає в підтриманні престижу, гідності та незалежності корпорації, у сприянні, захисті та вдосконаленні роботи та функцій її членів, представництві інтересів в цілому від її імені. Рада щороку скликає загальні збори баристерів та має право створювати свої власні статутні норми та вказівки за умов, що вони не суперечать основному статутові3.

Загальне керівництво адвокатурою (як соліситорами, так і баристерами) здійснюється лордом—канцлером (членом Верховного суду)4.

Американські адвокати займаються як приватною практикою (79%)5, так і створюють виробничі об'єднання у формі "товариств", "корпорацій", які мають узагальнену назву фірми. Є адвокатські фірми, що нараховують понад 1500 адвокатів. Існують також адвокатські фірми, які організовані для "громадських інтересів", тобто вони представляють не окремих клієнтів, а громадськість. Наприклад, виступають за збереження навколишнього середовища, проти дискримінації тощо. Ці фірми існують за рахунок як уряду, так і фондів й пожертвувань.

1 S m 11 h P. F., Bailey S.H. The modern english legal system. — London: Sweet Maxwell, 1984.—P. 11.

2 Организация адвокатури в зарубежньїх страмах. — С. 47.

Уолкер Рональд. Английская судебная система. — С. 297—298.

4 Организация адвокатури в зарубежньїх странах. — С. 46.

5 Адвокатура Нью-Йорка й правящая злита США / Вестн. Моск. ун-та. Серия право. 1985. № 3. —С. 68.

39

Адвокати, як правило, спеціалізуються у певних галузях права (патентного, спадкового, сімейно-шлюбного, податкового, авторського тощо).

Представництво сторін у суді та й взагалі адвокатська діяльність розглядаються в США переважно, як звичайний бізнес.

В усіх штатах, містах та крупних населених пунктах адвокати, що допущені до ведення справ в судах, подають правову допомогу за плату, створюють на добровільних засадах свої професійні об'єднання та асоціації. В одних штатах вони діють на основі статутів ("конституцій"), які затверджуються членами асоціацій на загальних зборах, в інших — на основі спеціальних законів штату чи судових правил. В інших штатах (їх двадцять вісім) існує т. зв. "інтегрована адвокатура". В них членство в асоціації є обов'язковою умовою зайняття адвокатською практикою'.

В організаційному відношенні асоціації штатів та міст за своєю структурою та призначенням мають багато спільного. Їх членами на щорічних зібраннях обираються (у великих штатах делегатами або шляхом голосування по пошті): президент асоціації та виконавчий орган (5—10 членів) відомий як "виконавчий комітет", "рада керуючих" або "рада уповноважених". При виконавчому органі, як правило, створюється декілька комітетів або комісій (за галузями права, прийняття нових членів, з дисциплінарних справ та ін.). В окремих штатах молоді адвокати (з стажем роботи менше 5 років) створюють свої організації, метою яких є сприяння підвищенню кваліфікації, поліпшенню умов праці та ін.2

Федерація адвокатських асоціацій штатів утворює національну організацію адвокатів — Американську асоціацію адвокатів (American Bar Association), засновану у 1878 p., мета якої полягає в обміні досвідом, обговоренні проблем юридичної освіти, реформуванні законодавства та ін. Хоча зазначена асоціація не є такою для усіх американських адвокатів, вона об'єднує у тій або іншій формі майже усі великі адвокатські організації та нараховує у своєму складі понад 130 тис. членів

Lawrence M. Friedman. American law. — P. 246. 20pгaнизaция адвокатурьі в зарубежньїх странах. — С 67—68.

40

(в США допущено до ведення справ в судах понад 1 млн. адвокатів). Асоціації адвокатів штатів безпосередньо їй не підпорядковані, проте, як правило, додержують у своїй діяльності її рекомендацій, особливо застосування норм професійної етики, кодекс якої вироблено нею'.

Вищим органом управління Американської асоціації адвокатів є палата делегатів, яка складається з 250 членів. Адвокати, що практикують, можуть бути членами й інших крупних організацій юристів — Американського товариства правосуддя, Американської асоціації патентного права, Асоціації морського права та ін.

Французькі адвокати можуть працювати як індивідуально, так і колективно. Колективна організація праці полягає в тому, що адвокат може укласти контракт про співпрацю з іншим адвокатом або групою адвокатів. Крім цього, дозволяється працювати за наймом у іншого адвоката (групи адвокатів). В цьому випадку укладається трудова угода. Адвокат, що працює за наймом, зберігає основні права, але не має права на власну клієнтуру.

Адвокат-наймач несе цивільно-правову відповідальність за професійну діяльність найманого, а останній при виконанні своїх функцій зобов'язаний поєднати свою особу з даними адвоката, у якого він працює за наймом.

Групові форми роботи адвокатів є надзвичайно різноманітними.

Традиційно найбільш поширеними є асоціації і цивільно-професійні товариства. Асоціація — це об'єднання адвокатів, кожний з яких персонально відповідає перед своїм клієнтом. Права члена асоціації мають особовий характер і не можуть передаватися. Члени асоціації повною мірою зберігають свою правосуб'єктність. Угода про їх створення укладається в письмовому вигляді і доводиться до відома ради ордену адвокатів. Дуже поширеною формою групового об'єднання є цивільно-професійні товариства (ЦПТ), які вносяться до переліку об'єднань адвокатів і підлягають реєстрації як юридичні особи2.

Однією з основних характеристик товариства є те, що його члени відповідають за борги товариства солідарне і повністю

Lawrence M. Friedman. American law — P 245—246. 2 Сучасні системи адвокатури. — С. 40.

41

перед третіми особами ЦПТ придбає чи орендує усе що є необхідним для спільної роботи адвокатів приміщення, облад нання, наймає допоміжний персонал Клієнтура, яку персональ но має кожний адвокат — співзасновник, передається товарист ву За умовами роботи ЦПТ адвокат не одержує персональних гонорарів в міру їх надходження оскільки усі вони складають прибуток товариства Праця адвокатів — членів ЦПТ винагоро джується за правилами, встановленими статутом товариства частіше — шляхом розподілу прибутку ЦПТ, залежно від розміру часток статутного капіталу, якими володіє кожний член юварис тва 3 іншого боку, адвокат не компенсує поточних і виробничих витрат — це є обов'язком товариства Кожний адвокат персона льно не оподатковується

Товариство може відкривати офіси в конторах своїх чле нів, які працюють тільки від його імені Вони не можуть бути членами інших об'єднань адвокатів чи займатись індивідуаль ною практикою Члени товариства присвячують йому всю свою діяльність та інформують один одного про неї додер жуючи при цьому професійної таємниці

Крім розглянутих вище, є способи об'єднання не для "повного здійснення професійної адвокатської діяльності , а лише об'єднання з метою "визначення матеріальних коштів Такими є "цивільне товариство з об'єднаними коштами чи наприклад, "групова адвокатська контора", зв язки та взаємо залежність між членами яких є значно менш жорсткішими

Адвокати Франції об'єднані по судових округах в сфері діяльності трибуналу вищої інстанції Незалежне професійне самоврядування об'єднання адвокатів зветься орденом адвока тів (за нашою термінологією — "колегія адвокатів') Він очо люється обраним таємним голосуванням строком на два роки головою, який репрезентує орден у відносинах з судовими та державними органами, громадськістю Він має дисциплінарні й арбітражні (спори між адвокатами) повноваження, керує службами ордену, стежить, за професійною підготовкою і перепідготовкою адвокатів і головує в раді, яка обирається таємним голосуванням членами ордену на три роки'

Сучасні системи адвокатури — С 41

42

Об'єднанням близько 19 тис французьких адвокатів в 100 колегій, створюються умови для успішного функціонування, оскільки інститут адвокатури в цілому та її колегії розглядаю ться у Французькій республіці, як один з важливих елементів правової держави

Система самоврядування адвокатів Франції доповнюється на загальнонаціональному рівні національною радою коле гіи адвокатів, яка користується правами юридичної особи та представляє професію адвоката перед державними органами і стежить за додержанням норм і звичаїв у адвокатській діяльності

Рада обирається за двоступеневою системою адвокатами Франції Вона займається узгодженням навчальних програм, координує роботу центрів по підготовці адвокатів, встановлює загальні умови визначення їх спеціалізації, розподіляє кошти, виділені на зазначені цілі'

Адвокати Німеччини, які допущені до роботи у окрузі, на територію якого поширюється компетенція Верховного суду землі, утворюють палату адвокатів Якщо число допущених до роботи в окрузі перевищує 500 чоловік то управління юстиції землі може створити ще одну палату При цьому управління юстиції враховує щодо цього думку правління палати, а також визначає, до якої палати належатимуть адвокати, допущені до роботи у земельному Верховному суді

Особливу палату утворюють адвокати, допущені до роботи у Федеральному суді

Усі існуючі у Німеччині палати адвокатів об'єднуються у Федеральну палату адвокатів Кожна місцева палата очолюєть ся правлінням, до складу якого входить сім членів Проте загальні збори палати можуть збільшити це число Члени правління обираються загальними зборами палати на чотири роки, причому кожні два роки його склад оновлюється наполовину Свої функції члени правління палати виконують безкоштовно в порядку громадського навантаження їм відшко довуються лише дорожні витрати і витрати, понесені ними у зв'язку з безпосереднім виконанням своїх обов'язків як членів правління

Сучасні системи адвокатури С 41^42

43

Правління палати адвокатів, у разі необхідності, може створити кілька відділів не менш як з трьох членів правління Кожний з них може входити до складу декількох відділів і мати в межах своєї компетенції права і обов'язки правління

Зі свого складу правління обирає президію, яка складається з президента, віце-президента, секретаря і скарбника Число своїх членів президія може збільшити за розсудом правління

Згідно з законом (§ 79) президія керує справами правління, розпоряджається грошовими коштами палати, про що щокварталу звітує перед правлінням

Президент палати підтримує ділові зв'язки між палатою і правлінням, репрезентує палату в суді і поза нього, головує на засіданні правління і загальних зборах палати Він щороку подає управлінню юстиції землі письмовий звіт про роботу палати і правління, а також повідомляє управлінню юстиції і федеральній палаті адвокатів про результати виборів до правління і президії палати адвокатів'

Вищим органом палати адвокатів є загальні збори н членів Вони скликаються президентом палати за власним розсудом або на письмову вимогу не менше 10-ої частини загального числа членів палати

Палата адвокатів, що діє при Федеральному суді, має структуру, аналогічну структурі місцевих палат адвокатів окремих земель Німеччини, з тією різницею, що звіт про свою діяльність палата адвокатів подає не управлінню юстиції, а Федеральному міністру юстиції

Що стосується Федеральної палати адвокатів як, об'єднання усіх адвокатських палат Німеччини, то її структура дещо інша Ця палата очолюється лише президією і не має правлін ня Президія обирається на чотири роки на загальних зборах членів Федеральної палати адвокатів Вона складається з президента, трьох віце-президентів і скарбника палати

Вищим органом Федеральної палати адвокатів є загальні збори Місцеві палати представлені на загальних зборах своїми президеніами2 Загальні збори скликає президент Федеральної

1 Сучасні системи адвокатури — С 25—26

2 Т а м же —С 26 27

44

палати Він зобов'язаний це зробити, якщо про це порушують клопотання (у письмовій формі) не менше трьох регіональних палат Кожна палата має на зазначених зборах один голос Рішення їх приймається простою більшістю голосів Проте рішення з матеріальних питань, які можуть ущемити інтереси окремих палат адвокатів мають прийматися одноголосне

Свої потреби Федеральна палата адвокатів покриває за рахунок внесків місцевих палат, розмір яких визначають загальні збори Федеральної палати

Як місцева (§ 62), так і Федеральна палата адвокатів (§ 76) є за законом корпорацією публічного права, тобто автономною громадською організацією'

Державний нагляд за діяльністю місцевої палати адвокатів здійснює управління юстиції землі Контроль за діяльністю Федеральної палати здійснюється міністром юстиції Функції нагляду в обох випадках обмежуються перевірками додержання законів і статуту палати, а також виконання завдань, покладених на неї

В Україні особа, що одержала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю має право практикувати індивідуально або відкрити свою адвокатське бюро, або об'єд нуватись з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до Закону про адвокатуру і своїх статутів

Діяльність адвокатських об'єднань грунтується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності Вони реєструються в Міністерстві юстиції України, про що повідомляються місцеві органи влади, а адвокати — про на дання права займатися адвокатською діяльністю

Закон про адвокатуру України відносить порядок утво рення адвокатських об'єднань, питання їх діяльності, реорга нізації та ліквідації, структури, штатів, функцій, порядку вит рачення коштів, прав та обов'язків керівних органів, порядку їх виборів та інші питання до компетенції відповідних об'єд нань

Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори тощо є юри дичними особами Як вони, так і адвокати, що приватне

Сучасні системи адвокатури — С 27

45

практикують, мають рахунки у банках на території України (а у встановленому чинним законодавством порядку — і в іноземних банках), печатку і штамп із своїм найменуванням

Закон про адвокатуру передбачає право адвокатів та адвокатських об'єднань створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки та асоціації, які виражають інтереси адвокатів, захищають їх соціальні та професійні права, розро блюють методичні посібники і займаються видавничою спра вою, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, а також створюють спеціальні фонди Об єднання і асоціації діють на підставі статутів і реєструються в Міністерстві юстиції України'

Підводячи підсумок даної частини книги, зазначимо, що сьогодні в світі існує чітка система побудови адвокатури, яка враховує традиції і особливості організації адвокатури конкретної країни

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура історія і сучасність —К:Ін Юре 1997 - 320 с - Адвокатское право
  2. § 2. Принципи утворення адвокатури - Адвокатское право
  3. § 1. Загальні засади організації та діяльності адвокатури - Адвокатское право
  4. Адвокатура США - Адвокатское право
  5. Адвокатура України - Адвокатское право
  6. § 2. Шляхи українського ораторського слова в XIV-XX ст. Українське ораторство XIV—XVIH cm. - Риторика
  7. § 3. Поняття судової та правозахисної діяльності - Правоохранительные органы
  8. § 1. Правосуддя, його ознаки та принципи - Правоохранительные органы
  9. Список використаної та рекомендованої літератури - Правоохранительные органы
  10. § 2. Суспільна роль адвокатури у правовій державі - Правоохранительные органы
  11. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  12. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
  13. Шпаргалки по міжнародному праву - Шпаргалки по праву
  14. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с. - Правоохранительные органы
  15. Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін.]; За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. — Харків: Право, 2000. - 272 с. - Правоохранительные органы
  16. Чувилев А.А., Чувилев Ан.А. Правоохранительные органы: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 2000.–176 с. - Правоохранительные органы
  17. § 4. Зміст принципів трудового права - Трудовое право
  18. § І. Поняття зайнятості населення. Правове регулювання працевлаштування громадян України - Трудовое право
  19. Порівняльне правознавство як напрямок сучасної юридичної науки - Теория государства и права
  20. Публічна політична влада. Основні ознаки влади. Спільність і відмінність політичної і державної влади - Теория государства и права

Другие научные источники направления Адвокатское право:

    1. Барщевский М.Ю.. Бизнес-адвакатура в США и Германии: Учебное пособие. 1995
    2. Лубшев Ю.Ф.. Адвокат в уголовном деле: Учебно-практическое пособие. 1997
    3. ГАВРИЛОВ Сергей Николаевич. ИСТОРИЯ РУССКОЙ АДВОКАТУРЫ. ТОМ ПЕРВЫЙ. 1997
    4. Барщевский М.Ю.. Адвокатская этика Учебное пособие. 1999
    5. Власов А.А.. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе. 2000