Адвокатское право

Загальна декларація про права людини утверджує принципи рівності перед Законом, презумпцію невинності, право на неупереджений відкритий розгляд справи незалежним і справедливим судом, а також усі гарантії, що є необхідними для захисту будь-якої особи, обвинуваченої у вчиненні караного діяння2.

Міжнародний пакт про громадянські й політичні права додатково проголошує право бути вислуханим без тяганини й право на безупереджене і відкрите слухання справи компетен-

1 Сборник международньїх договоров. — Издание 00Н, Нью-Йорк, 1989. — St/HR:1:Rev. 3.

2 Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи.

28

тним, незалежним і справедливим судом, передбаченим Законом'

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права нагадує про обов'язок держав відповідно до Статуту 00Н сприяти загальній повазі і додержанню прав людини і свобод2.

Звід принципів для захисту усіх осіб, затриманих або тих, що перебувають в умовах тюремного ув'язнення, передбачає, що кожній затриманій особі має бути надано право на допомогу, консультацію з адвокатом і можливість спілкуватися з ним3.

Стандартні мінімальні правила тримання в ув'язненні рекомендують зокрема, щоб юридична допомога й конфіденційність у процесі їх здійснення були гарантовані для осіб, що перебувають в ув'язненні4.

Гарантії, що забезпечують захист осіб, яким загрожує смертна кара, підтверджують право кожного, кому пред'явлено або може бути пред'явлено обвинувачення, котре тягне як міру покарання смертну кару, одержувати необхідну юридичну допомогу на усіх стадіях розслідування і розгляду справи відповідно до ст. 14 Міжнародної конвенції про громадянські і політичні права5

Декларація про Основні принципи юстиції для жертв злочину й перевищення влади рекомендує вжиття заходів на міжнародному й національному рівнях для поліпшення доступу до юстиції й справедливого ставлення, відшкодування шкоди, компенсації і допомоги для жертв злочину6.

Адекватне забезпечення прав людини і основних свобод, на які усі люди мають право, надається їм в економічному, соціальному, культурному, суспільному й політичному житті і вима-

Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. С. 36—58.

2 Т а м ж е. — С. 24—36.

Сборник международньїх договоров. — Издание 00Н, Нью-Йорк, 1989. St/HR:1:Rev. 3.

''Там же. Там же.

6т

Т а м же.

29

гає, щоб усі люди мали ефективну можливість користування юридичною допомогою, здійснюваною незалежною юридичною професією.

Як зазначалося вище, у сучасних цивілізованих демократичних державах неодмінним чинником системи правового (юридичного) захисту особи, її прав і свобод є адвокатура. Саме вона становить спеціалізовану інституцію для здійснення цієї гуманної місії.

Відображенням широкого міжнародного визнання цієї ролі стало, зокрема, те, що основні засади, що стосуються її соціального призначення, організації та діяльності вперше дістали нормативне визнання й закріплення на світовому рівні. Йдеться про "Основні положення про роль адвокатів", прийняті Восьмим Конгресом 00Н по запобіганню злочинам, що відбувся у серпні 1990 p. у Нью-Йорку' (далі — Основні положення).

Основні положення, безперечно, справляють помітний морально-політичний й ідеологічний вплив на національну правову політику багатьох держав щодо адвокатури — насамперед тому, що їх прийнято під егідою Організації Об'єднаних Націй.

Але якою мірою, викладені у цьому документі найзагаль-ніші принципи — "світові стандарти" формування і функціонування адвокатури, легалізації та діяльності адвокатів, є формально обов'язковими для різних держав?

Відповідь на це запитання залежить, мабуть, від оцінки соціально-правової (юридичної) природи даного нормативного документа.

Очевидно, що Основні положення є своєрідним міжнарод-ноправовим актом світового співтовариства. Юридично-обов'язковий характер багатьох його приписів зумовлюється не тільки тим, що акт прийнято інституцією, яка була утворена і санкціонована Організацією Об'єднаних Націй.

1 Сборник международньїх договоров. — Издание 00Н, Нью-Йорк, 1989 — St/HR 1 Rev. 3

ЗО

основу, базу складають чинні нормативні акти 00Н, на які посилається преамбула Основних положень (зокрема, Статут 00Н, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Звід принципів для захисту усіх осіб, які затримані або перебувають в умовах тюремного ув'язнення, Декларація про основні принципи юстиції для жертв злочину і перевищення влади). По-третє, він — поряд із загальнополітичними й етичними деклараціями, постулатами, конста-таціями — містить досить конкретні приписи, сформульовані у вигляді прав і обов'язків. І, нарешті, у ряді приписів цього акта прямо зазначено, що він може використовуватися як самостійний критерій (поряд із національним законодавством) для оцінки правомірності дій адвокатів.

Зважаючи на викладені аргументи, уявляється цілком слушною, вміщена у преамбулі Основних положень вимога про те, що вони повинні братися до уваги як адвокатами (і особами, які здійснюють адвокатські функції, не маючи формального статусу адвоката), так і суддями, прокурорами, представниками законодавчої й виконавчої влади, а також і суспільством в цілому.

Ось чому встановлені принципи є еталоном для усіх національних систем адвокатури, який забезпечує їх відповідність світовим стандартам, світовому рівню організації і діяльності цього важливого інституту захисту основних прав і свобод людини.

Слід також зазначити, що з Основними положеннями узгоджується й інший документ, прийнятий, щоправда, неурядовою організацією — Міжнародною асоціацією юристів на її конференції у вересні 1990 p.: "Стандарти незалежності юридичної професії" (далі — "Стандарти")'.

Отже, відправляючись, головним чином, від зазначених Основних положень, охарактеризуємо визнані світовим співтовариством загальні вихідні засади, принципи організації і здійснення адвокатської діяльності, утворення і функціонування адвокатури.

К.: Право України,

Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д.Святоцького. 1993.—С. 12.

31