Адвокатское право
Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура історія і сучасність —К:Ін Юре 1997 - 320 с |
Адвокатура Франції |
1. Організація адвокатури Професія адвоката Сучасна адвокатура Франції переживає період свого реформування при збереженні багатих традицій минулого Першого січня 1992 р набрали чинності поправки до Основного закону про статус адвокатів № 71-1130 від 31 грудня 1990 p., мета яких реформувати деякі судові та інші юридичні професії Головна особливість реформи — створити нову професію, члени якої носитимуть звання адвоката (ст. 1 закону № 71-1130 у новій редакції) Проте це не означає будь-яких радикальних перетворень. Усі основні традиції французької адвокатури зберігаються. Справа в тому, що коли раніше адвокати, об'єднані у "ордени адвокатів" (далі ми використовуватимемо звичний, хоч і умовний термін, — "колегії адвокатів"), працювали окремо від своїх колег — юрисконсультів, які реєструвались окремо, то з початком реформи останні за бажанням могли стати членами адвокатських колегій, одержавши право на здійснення саме адвокатської діяльності, а адвокати, зберігаючи свій статус, можуть виконувати функції, які раніше були властиві тільки професії юрисконсульта. За законом, професія адвоката визначається як ліберальна та незалежна. Це визначення створює право на специфічні організаційні форми здійснення професійної діяльності, охо-ронюваної законом та відокремленої від держави, що є ефективним засобом забезпечення самоврядування, незалежності та захищеності. Віднині вони доповнили свою традиційну боротьбу за права та свободи людини діяльністю по захисту економічних прав та свобод Умови набуття адвокатської професії Щоб стати адвокатом, необхідно або мати громадянство франції або громадянство однієї з країн Спільного ринку за умов взаємного визнання дипломів про вищу освіту Іноземці мають відповідати ряду особливих вимог та пройти перевірку. 265 Особа, що претендує на звання адвоката, не може бути засуджена за діяння, несумісні з гідністю і порядністю, а також за серйозні дисциплінарні чи адміністративні проступки, чи покарана у зв'язку з банкрутством; не може вона займатися й діяльністю, що є несумісною з професією адвоката (наприклад, бути підприємцем). Кандидат на посаду повинен: мати вищу юридичну освіту (диплом магістра права), скласти вступні іспити (два письмових та один усний) в одному з регіональних центрів професійної підготовки, які працюють під егідою адвокатури та вищої школи, провчитися там рік, засвоїти теоретичний курс і пройти практичне стажування, скласти іспити (один письмовий і три усних). При додержанні цих умов, молодий юрист приймається до ордену адвокатів (колегії) та виголошує присягу такого змісту: "Присягаю, як адвокат, виконувати свої функції з гідністю, сумлінно, незалежно, чесно і гуманно". Після цього молодий адвокат проходить ще дворічне стажування зі спеціальності і одержує посвідчення. Лише після цього його ім'я вноситься до списків ордену як повноправного члена. Колегії адвокатів докладають чималих зусиль для організації високоякісної теоретичної підготовки (один рік), стажування (два роки), а потім й перепідготовки адвокатів, що практикують. Так, в Парижі функціонує обладнаний за останнім словом науки і техніки центр професійної підготовки, бюджет якого складає приблизно 20 мільйонів франків на рік (дві третини дає колегія, одну третину — держава). Вітриною професії називають утримуваний Паризьким орденом адвокатів інститут перепідготовки. Права та обов'язки Адвокат має право на мантію своєї адвоката професії Він наділений свободою висловлення, імунітетом від безпідставних обвинувачень у вчиненні злочину, діфамації. Адвокат має право на гонорари, розмір яких залежить від взаємної згоди з клієнтом. Адвокат зобов'язаний додержувати професійної таємниці, що є одночасно правом і обов'язком. Він не обмежений у листуванні з клієнтом, навіть, з тим, що перебуває під вартою 266 Адвокату забороняється розголошувати загальну професійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта Він не може бути радником, представником чи захисником більше як одного клієнта в одній справі Адвокат зобов'язаний додержуватися гідного способу життя. При непорядному ставленні до своїх клієнтів він підлягає цивільно-правовій відповідальності, а при вчиненні злочину — кримінальній відповідальності. Адвокат може бути притягнутий і до дисциплінарної відповідальності. Це може статися в разі порушення законів та регламентів, професійних норм, нехтування вимогами чесності, гідності і професійної делікатності, навіть за межами професійної діяльності Дисциплінарними стягненнями є. попередження, догана, тимчасове (до 3-х років) усунення від роботи, виключення з списків адвокатів. При вчиненні незначних проступків адвоката викликає голова ордену адвокатів, щоб зробити йому "батьківське повчання". У більш серйозних випадках дисциплінарні стягнення застосовуються Радою ордену адвокатів, рішення якої можуть бути оскаржені у Апеляційний суд Форми організації роботи адвоката У зв'язку з реформою французькі адвокати одержали можливість обирати форму організації праці Почнемо з традиційних Частина адвокатів може працювати індивідуально, як фізичні особи У індивідуала, зокрема, є можливість організувати товариства з обмеженою відповідальністю До цього слід додати, що адвокат в силу тих чи інших причин (наприклад, відсутність коштів на придбання власності у вигляді контори) може укласти контракт про співпрацю з іншим адвокатом або групою адвокатів. Виключенням з режиму ліберальної професії (введеного в 1940 p.) є наявність дозволу працювати за наймом у іншого адвоката (групи адвокатів) В цьому випадку укладається трудова угода. Адвокат, що працює за наймом, зберігаючи основні права, не має права на власну клієнтуру. На адвоката-наймача покладено цивільно-правову відповідальність за професійну діяльність найманого адвоката, а останній при вико- 267 нанні своїх функцій зобов'язаний нагадувати, що він працює за наймом у певного адвоката. Групові форми роботи адвокатів є надзвичайно різноманітними. Число варіантів збільшилося після реформи 1992 p. Традиційно найбільш поширеними є асоціації і цивільно-професійні товариства. Асоціація — це об'єднання адвокатів, кожний з яких персонально відповідає перед своїм клієнтом. Права члена асоціації мають особовий характер і не можуть передаватися. Члени асоціації повною мірою зберігають свою правосуб'єктність. Угода про їх створення укладається в письмовому вигляді і доводиться до відома Ради ордену адвокатів. Дуже поширеною формою групового об'єднання є цивільно-професійні товариства (ЦПТ). ЦПТ вносяться до списків об'єднань адвокатів і підлягають реєстрації як юридичні особи. Однією з основних характеристик товариства є те, що його члени відповідають за борги солідарне і повністю — перед третіми особами. ЦПТ купує чи орендує усе, що є необхідним для спільної роботи адвокатів: приміщення, обладнання, наймає допоміжний персонал. Клієнтура, яку персонально мав кожний адвокат-співзасновник, передається у власність чи користування товариства. За умовами роботи ЦПТ адвокат не одержує персональних гонорарів в міру їх надходження, оскільки усі вони складають прибуток товариства. Праця адвокатів — членів ЦПТ винагороджується за правилами Статуту товариства, частіше — шляхом розподілу прибутку, залежно від розміру часток статутного капіталу, яким володіє кожний член товариства. З іншого боку, адвокат не компенсує поточних і виробничих витрат — це є обов'язком товариства і персонально не оподатковується. Товариство може відкривати додаткові контори в конторах своїх членів. Останні працюють тільки від його імені. Вони не можуть бути членами інших об'єднань адвокатів чи займатись індивідуальною практикою. Члени товариства присвячують йому всю свою діяльність та інформують про неї один одного, додержуючи при цьому професійної таємниці. Крім розглянутих вище, є способи об'єднання не для "повного здійснення професійної адвокатської діяльності", а лише об'єднання з метою "визначення матеріальних коштів" 268 для полегшення здійснення цієї діяльності. Такими є "цивільне товариство з об'єднаними коштами" чи, наприклад, "групова адвокатська контора", зв'язки та взаємозалежність між членами яких є значно менш жорсткішими. Ще до реформи представникам деяких ліберальних професій (наприклад, юридичним консультантам) було дозволено здійснювати свою діяльність у іншій формі. Згідно з законом № 1258 від 31 грудня 1990 p. адвокати нової професії (мається на увазі їх консолідація з юридичними консультантами) мають право створювати товариства комерційного типу. Зазначений закон детально регулює особливості цих товариств, а також загальні питання: назву, виникнення юридичної особи, розподіл капіталу, регламентацію рахунків членів товариства, їх відповідальність, спори між ними та ін. Розширює сферу діяльності адвоката і сприяє зміцненню його матеріального становища введений з 1 січня 1992 p. дозвіл адвокатам ставати членами "об'єднань економічного стимулювання", які є юридичними особами, і хоча реєструються як такі, але в прямому розумінні не є господарськими товариствами, а покликані сприяти економічній діяльності своїх членів. Адвокатські Адвокати Франції об'єднані по судо-об'єднання вих округах, в сфері діяльності кожного трибуналу вищої інстанції. Незалежне професійне самоврядоване об'єднання адвокатів зветься орденом адвокатів. На його чолі стоїть обраний таємним голосуванням строком на два роки голова, який репрезентує орден (колегію) у відносинах з судовими та державними органами, громадськістю. Він має дисциплінарні й арбітражні (спори між адвокатами) повноваження, керує службами ордену, стежить за професійною підготовкою і перепідготовкою адвокатів і головує в раді, яка обирається таємним голосуванням членами колегії на три роки. Члени ради здійснюють щоденне керівництво різнобічними справами ордену. Так, паризький орден має такі комісії: з деонтології, з розвитку, коштів, по зв'язках із засобами масової інформації, а також комісії в кримінальних справах, з 269 прав людини, міжнародну, економічну і соціальну по Спільному ринку. Близько 19 тис. французьких адвокатів об'єднано в 180 колегій, різних за кількістю членів. Закон охороняє незалежність колегій, створює умови для успішного функціонування, оскільки інститут адвокатури в цілому та її колегії розглядаються у Французькій республіці, як один з важливих елементів правової держави. Наприклад, паризький орден, заснований в XVII столітті, складається з 7 тис. професіоналів, без яких немислимими є суспільне й економічне життя великого регіону. Це бюджет, який обчислюється приблизно в 100 млн. франків, 27 тис. безплатних консультацій на рік для населення, це 9,5 тис. кримінальних справ, у яких адвокати беруть участь за призначенням, це 12 допоміжних служб, які перебувають в розпорядженні адвокатів, це центри підготовки і дослідні центри, які їх обслуговують, та багато іншого, що в цілому складає імідж шанованого суспільного інституту, який служить законним інтересам людини. Система самоврядування адвокатів Франції доповнюється на загальнонаціональному рівні національною Радою колегій адвокатів, яка користується правами юридичної особи та представляє професію адвоката в державних органах і стежить за додержанням норм та звичаїв у адвокатській діяльності. Рада обирається за двоступеневою системою адвокатами Франції. Вона займається узгодженням навчальних програм, координує роботу центрів по підготовці адвокатів, встановлює загальні умови визначення їх спеціалізації, розподіляє кошти, виділені на зазначені цілі. Оплата праці Оскільки професія адвоката віднесе-адвоката на законом до "незалежних і ліберальних", втручання у фінансові відносини адвоката та його клієнта значно обмежені. В їх основу покладений принцип двосторонньої добровільної угоди. Стаття 10 закону про статус адвокатів в редакції від 10 липня 1991 p. передбачає, що тарифи на складання цивільно-процесуальних документів та участь в процесуальних діях встановлюються цивільно-процесуальним законодавством. Гонорари ж за 270 консультації, допомогу в суді, надання порад, складання правових документів, що не потребують посвідчення, та за виступ в дебатах, встановлюються за домовленістю з клієнтом. При відсутності згоди з останнім гонорар визначається за звичаєм, з урахуванням матеріальної забезпеченості клієнта, складності справи, витрат адвоката тощо. Заборонено встановлювати розмір гонорару залежно від результатів судової справи. Проте не забороняється до основного гонорару доплачувати додатковий в разі позитивного для клієнта рішення суду. Наведемо приклад визначення розміру гонорару за внутрішнім регламентом колегії адвокатів судового округу Верхньої Сени: це час, відданий справі, характер, складність, громадське значення інтересів, що захищаються, витрати в справі, зроблені конторою, де працює адвокат, характер спеціалізації адвоката, і нарешті виграш, одержаний клієнтом. Рада ордену адвокатів може щороку встановлювати орієнтовні критерії винагороди. Проте іноді виникають спори щодо гонорарів між адвокатом та клієнтом. У цьому випадку питання розв'язується керівництвом ордену адвокатів. Багато часу та енергії віддають французькі адвокати наданню безплатної юридичної допомоги населенню. Так, наприклад, в Парижі приблизно 27 тисяч жителів щороку одержує такі консультації. Виникає чимало проблем й у наданні безоплатної або пільгової правової допомоги. Так, число осіб, які користуються нею у цивільних справах, постійно зростає. Однак, винагорода в цих випадках є досить скромною і виплачується з чималим проміжком у часі. У деяких департаментах Франції, де допомога надається на пільгових засадах, вона складає 50% усіх цивільних справ. Сьогодні адвокати ставлять питання про перегляд ставок винагороди і створення таких механізмів, які виключали б затримку оплати і неузгодженість дій колегій та держави. Пропонується також створити спеціальний фонд оплати праці адвокатів, які допомагають тим, хто має право на пільги. Такий фонд при розумному управлінні може дати прибуток. 271 КАРПА — фінансовий У перекладі з французької абревіату-інститут французької ра КАРПА означає касу грошових адвокатури розрахунків, що здійснюються адвокатами. У Парижі така каса була створена невеликою групою адвокатів. Вона діє як уповноважений орган голови колегії адвокатів Парижу. До неї надходять гроші третіх осіб і нею ж здійснюються фінансові розрахунки. Через касу обов'язково проходять грошові кошти, цінні папери і коштовності, що одержують адвокати від клієнтів, доручення яких вони виконують. Таких випадків багато, і їх зміст різний, наприклад, коли сторони доручають адвокату зберігання спірного майна, коли через нього страхова компанія передає страховку, коли квартиронаймач депонує плату за житло та ін. Через касу клієнти розраховуються й з адвокатами. 15 службовців і три члени Ради ордену забезпечують повний контроль за операціями каси. Остання гарантує клієнтам, що вони будуть достовірно поінформовані про перебіг коштів, і повну надійність операцій, які до того ж піддаються страхуванню. За часів існування каси обсяг її операцій збільшився настільки, що тепер постійний грошовий залишок у ній становить понад 1100 млн. франків. Цим постійним фондом керують справжні професіонали і дбайливі господарі. У Франції існує 179 КАРПА. Згідно з законом кожна колегія зобов'язана мати таку касу. КАРПА сприяє здійсненню ряду програм. Наприклад, КОНТАВОКА — це завершена система бухгалтерського обліку для адвокатської контори, яка забезпечує підготовку щомісячних, квартальних та річних балансів. Система надає можливість зменшити витрати адвокатських контор, 4,5 тис. яких користується її послугами. Існує і додаткова послуга по розрахунках та обчисленню заробітної плати персоналу, що наймається адвокатом чи конторою. Ця система вивільнює адвоката-практика від складної бухгалтерської роботи, пов'язаної з розрахунками по заробітній платі. КАРПА запропонувала своїм клієнтам нову систему послуг, яка працює за принципом "виходити з контори тільки для того, щоб взяти участь у дебатах". Електронна система АВОКАТЕЛЬ 272 дає можливість з допомогою електронної пошти листуватися з секретарями судів, одержувати інформацію про зміст справи, яку вони ведуть, про її рух, про призначення такої до розгляду. З своєї контори адвокат може подати клопотання про перенесення розгляду справи чи одержати копію постановленого вироку. За допомогою особового коду адвокат одержує доступ до даних тих справ, котрі ведуться в судах. Абонемент коштує 500 франків на рік. Дві тисячі адвокатських контор вже підключилися до цієї системи. Система КАСА фінансових розрахунків адвокатів настільки виправдала себе, що орден адвокатів і КАРПА замислюються над тим, щоб створити фінансову організацію. Це має бути "Адвокатський банк", який виконуватиме функцію управління коштами адвокатських контор — членів колегій. Доходи від вмілого вкладення коштів нададуть можливість адвокатам та їх об'єднанням одержувати пільгові кредити та позики. Відповідальність адвоката Адвокат відповідає за дії, пов'язані з виконанням професійного обов'язку. Йдеться насамперед про цивільно-правову відповідальність, підстави для якої виникають як за межами процесу, так і у його рамках. У першому випадку це неналежне виконання обов'язків як правового радника при наданні консультації, підготовці документа, виконанні будь-яких спеціальних дій, дозволених законом. У рамках процесу відповідальність може виникнути у разі помилкової оцінки суті справи, при порушенні провадження в справі, неналежне виконання зобов'язань, що випливають з мовчазної згоди в процесі, який розпочався, чи неналежного виконання обов'язків по наданню допомоги під час процесу. Відповідальність адвоката виникає й при порушенні ним "Професійних правил", які викладені у статтях 154—164 Декрету від 27 листопада 1991 p. про організацію адвокатської професії, а також в інших актах. На думку французьких юристів, підставою, у самому загальному вигляді, відповідальності адвоката при виконанні ним різнобічних професійних обов'язків є вимога "додержувати правил обережності та обачності, які є необхідними для захисту інтересів, довірених йому клієнтом". Відповідальність 273 адвоката гарантується законом у вигляді обов'язкового спеціального страхування, яке має два види. Перший вид становить страхування професійної цивільно-правової відповідальності. Договір страхування (мінімальна страхова гарантія складає 2 млн. франків на рік) укладається із страховою організацією індивідуально адвокатом або групою адвокатів, або колегією, або спільно адвокатом (адвокатами) та колегією. Якщо адвокат працює у іншого адвоката чи в адвокатській конторі за договором найму або за угодою про співробітництво, то договір страхування професійної цивільно-правової відповідальності укладається наймачем. Проте, якщо адвокат, котрий працює за угодою про співробітництво, обслуговує свою власну клієнтуру (а не клієнтуру свого наймача), то він сам забезпечує страховку клієнтів. Друге обов'язкове страхування провадиться для відшкодування грошових сум і цінних паперів, одержаних адвокатом для виконання передбаченої законом професійної діяльності. Договір страхування адвокатів у цьому випадку укладається колегією, членами якої вони є. Страхова сума виплачується, якщо адвокат є неплатеже-спроможним, а зацікавлена особа доведе, що його вимога є безумовною, ліквідною, і повинна бути оплачена. Для страхувальника доказом неплатежеспроможності адвоката є невиконання останнім вимоги про оплату боргу чи відшкодування цінностей протягом місяця від дня повідомлення. Автор вимоги і адвокат негайно сповіщають про це голову колегії адвокатів. Закон забороняє адвокатові приймати гроші або цінні папери на суму, що перевищує розмір страхового відшкодування. 2. Адвокат у кримінальному процесі Загальні передумови участі адвоката у кримінальному процесі На відміну від кримінального процесу Англії і США, КПК Франції не надає вирішального значення зізнанню обвинуваченого у вчиненні злочину і не розглядає його як підставу для закінчення судовою розгляду з винесенням обвинувального вироку, Для цього 274 мають бути й інші докази, які б переконували суд у винності підсудного. Адвокат-захисник обвинуваченого може брати участь у справі як на запрошення обвинуваченого, так і за призначенням органу, який веде процес. Обвинуваченим, які не мають достатніх коштів, захисника призначає старшина адвокатської колегії, звичайно переважно з числа адвокатів, які тільки розпочинають свою практику. Участь адвоката в стадії попереднього розслідування Попереднє розслідування справ у Франції має дві форми: попереднє слідство і дізнання. Перше є обов'язковим лише у справах про злочини, тобто діяння, за які можуть бути призначені найсуворіші види покарання — довічне або тривале позбавлення волі, вигнання тощо. Провадження попереднього слідства належить до виключної компетенції слідчого судді, а в справах неповнолітніх — судді в справах неповнолітніх. Дізнання провадиться судовою поліцією під керівництвом Прокурора республіки і під наглядом Генерального прокурора при Апеляційному суді. На попередньому слідстві захисник бере участь у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, яке відбувається при першому допиті обвинуваченого. Відповідно до ст. 114 КПК під час першої явки обвинуваченого слідчий суддя встановлює його особу, повідомляє, яке діяння ставиться йому у вину, і роз'яснює його право не давати будь-яких показань, про що робиться позначка у протоколі. Якщо обвинувачений побажає дати показання, слідчий суддя негайно допитує його, роз'яснюючи, що він має право обрати захисника з числа внесених у список адвокатів, або з числа адвокатів-стажистів, або з числа повірених, а в разі неможливості зробити вибір — сам призначає захисника, проте, якщо обвинувачений заявляє про це клопотання. Цивільний позивач (потерпілий) також має право користуватися допомогою адвоката з моменту першого його допиту. У разі відмови обвинуваченого чи цивільного позивача скористатися послугами адвоката попереднє слідство провадиться без нього. 275 Захиснику обвинуваченого і представнику цивільного позивача має бути надана можливість ознайомитися з матеріалами справи не пізніше як за 24 години до початку кожного допиту (ст. 118 КПК). Під час допиту обвинуваченого і цивільного позивача їх адвокати мають право бути присутніми і з дозволу судді ставити їм запитання. Слідчий суддя може такі відвести, але повинен зафіксувати їх в протоколі, з доданим до нього письмовим формулюванням запитання. Обвинувачений, якого взято під варту, після пред'явлення обвинувачення має право вільно спілкуватися з своїм захисником (ст. 116 КПК) як в усній, так і письмовій формі. Спілкуванню не може перешкодити навіть застосування до обвинуваченого дисциплінарних заходів за порушення правил, чинних в місцях попереднього ув'язнення. Листування між обвинуваченим і його захисником не підлягає перегляду, і, як зазначено у ст. 432 КПК, не може бути письмовим доказом у справі. Про юрисдикційні постанови слідчого судді, пов'язані з провадженням у справі і застосуванням запобіжних заходів (про спрямування справи до суду, про її закриття, про відмову в клопотанні про звільнення обвинуваченого з-під варти тощо), має бути повідомлено захиснику, як і його підзахисному, протягом 24 годин з моменту їх винесення. Потерпілому повідомляється про передачу слідчих матеріалів Генеральному прокурору при Апеляційному суді (ст. 183 КПК). Адвокат-представник цивільного позивача має допомогти реалізувати надані останньому права — принести апеляцію на постанову про закриття попереднього слідства і відмову у кримінальному переслідуванні, а також на інші постанови, з якими не згодний цивільний позивач. Апеляції подаються у формі заяви до канцелярії трибуналу протягом трьох днів з моменту повідомлення обвинуваченому і цивільному позивачу про постанову слідчого судді. Якщо обвинувачений перебуває під вартою, апеляційна скарга передається через коменданта місця попереднього ув'язнення. Скарги адвокатів обвинуваченого і цивільного позивача на постанови слідчого судді розглядаються обвинувальною камерою Апеляційного суду у складі голови камери і двох членів суду, яка є другою судовою інстанцією. Оскаржена 276 Участь адвоката у судовому розгляді справи постанова набирає чинності тільки після затвердження її обвинувальною камерою (ст. 207 КПК). Кримінальні справи розглядаються в судах присяжних, а у виправних трибуналах — справи про проступки, у поліцейських трибуналах — справи про порушення, у судах в справах неповнолітніх та в судах присяжних цієї категорії справ — про кримінальне карані діяння підлітків. КПК Франції передбачає ряд положень, мета яких — гарантувати обвинуваченому право на захист як у судовому засіданні, так і в процесі підготовки до нього. У справах, віднесених до суду присяжних, йому має бути вручена копія постанови обвинувальної камери про віддання до суду (абз. 2 ст. 268 КПК). Під час першого допиту головою суду присяжних або за його дорученням одним із асесорів обвинуваченому пропонується самому обрати адвоката. Якщо обвинувачений не зробив цього, то голова суду або уповноважена ним особа призначає захисника за власною ініціативою. Якщо надалі обвинувачений обере іншого захисника, призначення скасовується. Захисник обирається і призначається тільки з числа адвокатів, які перебувають в адвокатській корпорації, або з числа повірених, допущених до виступів у трибуналі, в місці знаходження якого засідає суд присяжних. Як виняток, голова може дозволити обвинуваченому взяти собі в захисники одного з своїх родичів або друзів (статті 'ПІ—ТІ':» КПК). Захисник має право вільно спілкуватися з обвинуваченим, знайомитися з усіма матеріалами справи, за умови, що це не перешкоджатиме ходу процесу. В цьому разі адвокати мають надати допомогу своїм клієнтам реалізувати свої права на заявлення клопотань і, зокрема, про виклик нових свідків, призначення експертизи тощо. На початку відкриття судового засідання захисник обвинуваченого переконується, що сесійний список присяжних з 27 чоловік остаточно затверджено і що суд про це повідомив обвинуваченого (ст. 282 КПК). Про зміни в цьому списку секретар інформує останнього не пізніше як за годину до початку судового розгляду (ст. 292 КПК). Захисник має право 277 брати участь у формуванні журі присяжних, заявляючи разом з обвинуваченим відводи, але не більше п'яти. Його відсутність під час цієї процедури не тягне визнання провадження недійсним (статті 293, 298 КПК). Адвокати обвинуваченого і цивільного позивача не позбавлені права брати активну участь в судовому розгляді, в тому числі в дослідженні доказів, і не лише в суді присяжних, а й у виправних та поліцейських трибуналах. Так, через головуючого вони можуть ставити запитання обвинуваченим і свідкам, оглядати речові докази, заявляти клопотання про витребування нових доказів, за якими (клопотаннями) суд зобов'язаний винести постанову, висловлювати свою думку з приводу клопотань іншої сторони, бо усі спірні питання вирішуються судом після виступів прокурора, сторін та їх представників (статті 312, 315, 316, 442, 669 КПК). І захисник обвинуваченого, і представник цивільного позивача мають право заперечувати проти допиту свідка, прізвище якого їм попередньо не було повідомлене, або ж це було зроблено з порушенням встановленого порядку (ст. 330 КПК). Враховуючи важливість участі захисника в судовому розгляді, закон вимагає його обов'язкову присутність в судах присяжних, де розглядаються справи про більш тяжкі кримінальне карані діяння (ст. 317 КПК). Тому, якщо в судове засідання не з'явився обраний чи призначений захисник, то голова призначає з своєї ініціативи іншого. Після закінчення судового слідства суд заслуховує думку позивача, його представника, а обвинувачений і його захисник викладають міркування захисту. Цивільний позивач має право на репліку. Проте за усіх обставин останній виступ у дебатах завжди залишається за підсудним і його захисником (ст. 346 КПК). Це положення є чинним й для виправних і поліцейських трибуналів (статті 460, 536 КПК). У справах про проступки, які розглядаються виправними трибуналами, судове засідання може провадитись у відсутності обвинуваченого за умов, що він, будучи викликаний до трибуналу по обвинуваченню у вчиненні діяння, яке карається штрафом або тюремним ув'язненням на строк не більше двох років, надіслав на ім'я голови письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності. В цьому разі захисник предста- 278 вляє інтереси обвинуваченого (ст. 411 КПК). Цивільного позивача в трибуналі завжди може представляти адвокат або повірений (ст. 424 КПК). Участь адвоката в оскарженні і перегляді судових рішень Кримінально-процесуальний закон Франції передбачає три форми оскарження судових рішень: апеляцію, касацію і клопотання про ревізію. Кожній з цих форм оскарження буде дано хід, якщо скарга подана своєчасно, з додержанням встановленого порядку і, звичайно ж, — належно оформлена з обгрунтуванням підстав для скасування чи зміни судового рішення. Юридичну допомогу адвоката в даному разі важко переоцінити. Апеляція подається у Апеляційний суд на вироки виправних і поліцейських трибуналів. Згідно з ст. 497 КПК обвинувачений має право оскаржити вирок суду в повному обсязі, а цивільний позивач — лише в частині цивільного позову. Апеляційна скарга передається до канцелярії трибуналу, який постановив вирок. Вона підписується апелянтом, тобто обвинуваченим або цивільним позивачем, або адвокатом, занесеним до списків адвокатської корпорації, або повіреним. В Апеляційному суді після усної доповіді його члена, допиту обвинуваченого (а за розпорядженням суду і свідків) заслуховуються промови апелянтів. Останніми виступають обвинувачений або його захисник. Якщо суд визнає, що апеляційна скарга подана із запізненням або з порушенням встановленого порядку, він відмовляє у її розгляді, а в разі визнання її необгрунтованою підтверджує оскаржене рішення. У обох випадках суд стягує із скаржника судові витрати. Цих наслідків і не повинен допустити своєю участю у справі адвокат. Він має також роз'яснити клієнту — обвинуваченому чи цивільному позивачу, що суд на підставі подачі апеляції не вправі погіршити становище апелянта (статті 514, 515 КПК). Аналогічний порядок встановлює КПК Франції й для апеляційного оскарження вироків поліцейського трибуналу (статті 546-549 КПК). Касація у кримінально-процесуальному праві Франції розглядається як вид надзвичайного оскарження. Вона подається 279 з приводу допущених порушень кримінального і кримінально-процесуального закону, а касаційна інстанція (на відміну від апеляційної) не розглядає справу по суті, а тільки перевіряє, чи правильно суд застосував закон. Така скарга подається адвокатом до палати в кримінальних справах Касаційного суду на постанови обвинувальної камери, постанови і вироки, винесені у останній інстанції в справах про злочини, проступки і порушення. Згідно з ст. 370 КПК після винесення вироку судом присяжних його голова за наявності підстав роз'яснює обвинуваченому право оскаржити вирок у касаційному порядку і інформує його про строки подачі касаційної скарги. Крім самої скарги, адвокат складає ще й записку, у якій має чітко викласти касаційні доводи і навести конкретні статті закону, порушені судовим органом. Записка складається на гербовому папері, крім випадків, коли касатора засуджено до покарання за злочин. У судовому засіданні Касаційного суду адвокати сторін мають право виступати після доповідача з своїми міркуваннями з приводу наявності чи відсутності порушень закону в рішенні суду, що переглядається. Якщо Касаційний суд визнає, що визначені законом вимоги до скарги не виконано, то залежно від обставин він ухвалює про неприйняття касаційної скарги до розгляду або про позбавлення права на касаційне оскарження. Якщо ж скарга є недостатньо обгрунтованою, то кассуд виносить ухвалу про її відхилення. В усіх випадках прийняття рішення не на користь скаржника на останнього ще накладається штраф, а також стягуються судові витрати (ст. 608 КПК). Клопотання про ревізію є другим видом надзвичайного оскарження. Воно являє собою оскарження вироку будь-якого судового органу за нововиявленими обставинами. Йдеться про захист інтересів засудженого, а, отже, і про участь у цьому захисті адвоката-захисника, який на підставі ст. 623 КПК може порушити клопотання про ревізію в інтересах засудженого, а в разі його смерті або оголошення відсутнім без відомих причин — й у інтересах дружини, дітей, родичів, спадкоємців. Щоб не заподіяти шкоди своїм довірителям, адвокат має враховувати, що коли в результаті перегляду справи у ревізій- 280 ному порядку підтвердиться підставність засудження обвинуваченого, то з останнього, а також з осіб, які просили вдатися до ревізії, стягуються витрати. 3. Представництво адвоката в цивільному процесі Представництво в цивільному процесі Франції здійснюється адвокатами і повіреними. Адвокат виконує подвійну функцію: консультативну — висловлює свою думку і дає поради та захисну — забезпечує захист своїх довірителів, виступає від імені однієї з сторін в процесі у цивільних справах. Адвокат в судах загальної юрисдикції її сторону не представляє (у цій ролі виступає повірений), а лише допомагає суду. В інших судах адвокат є представником клієнта, що має місце у Касаційному суді, де адвокат є судовим службовцем і тільки він може подати касаційну скаргу, а його участь в справі є обов'язковою. Будучи допоміжними співробітниками юстиції, повірені представляють сторони в Цивільному трибуналі і Апеляційному суді. Їх участь в цих судах є обов'язковою. Вступ третіх осіб в цивільний процес здійснюється через судових повірених, які висловлюють суду вимоги сторін. Відносини між представниками і довірителями в цивільному процесі Франції грунтуються на договорі доручення, який виникає після прийняття адвокатом на себе виконання функцій представництва в цивільному процесі за відповідну винагороду. Повноваження на ведення справи в суді, як правило, мають разовий характер і видаються довірителем на здійснення представництва в усіх стадіях судочинства чи лише в суді першої інстанції. Проте, може мати місце й загальне доручення, яке поширюється на ведення усіх справ довірителя. Отже, довірена особа не може виконувати процесуальні дії за межами наданого йому доручення. Він відповідає за збитки, які можуть настати внаслідок його невиконання Відповідальність настає не тільки за умисне невиконання, а й за недбалість. Представник відповідає й за передоручення ведення справи іншій особі, якщо він не мав на це згоди сгорони 281 Довіритель зобов'язаний виконати обов'язки перед довіреним і сплатити винагороду. Представництво може бути припинено достроково з відкликанням доручення довірителем, а також відмовою представника від доручення. Повноваження (мандат) на представництво адвоката поширюється на усі процесуальні дії. Він, зокрема, має право пред'явити позов в інтересах довірителя — позивача у справі. В цьому разі предмет позову і коротке його обгрунтування занотовується у судову повістку, яка вручається судовим виконавцем відповідачу із запрошенням прибути до суду. З надісланням позову у Цивільний трибунал відповідач призначає свого представника, який зобов'язаний повідомити про це представника позивача. Таке призначення робить необов'язковою особисту явку відповідача до суду. Представник позивача після перебігу певного строку має звернутися у канцелярію суду із заявою про занесення справи до реєстру, у якій викладено зміст позовних вимог, чим і розпочинається провадження у суді. Він також порушує клопотання про призначення члена Цивільного трибуналу (судді) для нагляду за розвитком процесу. Після цього представники сторін мають дати пояснення у справі. Для цього представник позивача звертається до представника відповідача з вимогою про явку до суду для дачі пояснення і одночасно передає судові свої письмові міркування на обгрунтування позовних вимог, їх підсудності й розміру. Представник відповідача у передбачений строк має подати свої пояснення на позовну вимогу. Разом з тим представники сторін можуть вносити доповнення і зміни до поданого позову і пояснення на нього. У підготовчій стадії процесу можуть уточнюватися позовні вимоги, висловлюватися заперечення проти них, додаватися нові й замінюватися наявні в справі документи, порушувати клопотання і заяви про відводи, допит свідків, одержання висновків експертизи, про закінчення справи мировою угодою та ін. Узагальнені міркування у справі висловлюються у письмових поясненнях, якими завершується стадія підготовки. Представники сторін зобов'язані подати їх в трибунал протягом десяти днів. 2S2 В судовому засіданні Цивільного трибуналу представники сторін дають в усній формі завершальні пояснення у справі, а після доповіді члена трибуналу з нагляду беруть участь в дебатах. Першим в них виступає представник позивача, а за ним це робить представник відповідача. На їх клопотання суд може дозволити виступати їм ще раз. При участі в справі третьої особи з самостійними вимогами право на перший виступ має її представник. З винесенням рішення (мотивувальної і резолютивної частини) повірені беруть участь у його оформленні. Представники сторін можуть порушувати клопотання про надання відстрочки виконання, про тлумачення рішення, виправлення описок і помилок та взяти участь у розгляді цих питань. Для захисту прав сторін і третіх осіб адвокати Франції можуть використати звичайні способи оскарження судових рішень — апеляцію та надзвичайні засоби — касацію, змістом якої є клопотання про перегляд рішення, прохання третіх осіб про скасування рішення, про притягнення суддів до цивільно-правової відповідальності з скасуванням судового рішення. Для реалізації повноваження на апеляційне оскарження представником сторони чи третьої особи використовується повістка, в якій апелянт повідомляє відповідача про подачу апеляції у справі, про виклик його у Апеляційний суд в порядку, аналогічному при пред'явленні позову. У повістці зазначається рішення, яке оскаржується, а також хто виступатиме в суді представником. До повістки можуть вноситися й мотиви апеляції. На представника апелянта покладається також обов'язок оформити апеляцію шляхом її внесення протягом місячного строку до списку справ Апеляційного суду. За недодержання цього обов'язку повірений апелянта може бути оштрафований і зобов'язаний відшкодувати завдані збитки. Протягом зазначеного строку повірений апелянта може ставити питання про притягнення до участі в апеляційному провадженні інших відповідачів. Представник протилежної сторони може подати зустрічну, а представник третьої особи — евентуальну апеляції в будь-якій стадії апеляційного провадження. 283 Представник апелянта може ставити питання про скасування чи зміну судового рішення чи окремої його частини. Оскільки Апеляційний суд діє в межах апеляційної скарги, то нею визначаються рамки діяльності цього суду. Після внесення апеляції до списку справ, що підлягатимуть розгляду, представники сторін вправі обмінятися процесуальними паперами, а в судовому засіданні при розгляді апеляції — взяти участь у дебатах. Повірений апелянта у встановлений строк зобов'язаний подати обгрунтування апеляції. Якщо він цього не зробить, то повірений відповідача може надіслати апелянту запрошення про явку в суд для дачі пояснення. Коли і після цього вони не будуть подані, то повірений по закінченні п'ятнадцятиденного строку має право просити суд про винесення рішення по суті апеляції. Аналогічні наслідки настають і при неподанні пояснення з боку відповідача. У подальшому правове становище представників сторін у провадженні апеляційного суду є аналогічним провадженню в Цивільному трибуналі, оскільки у Апеляційному суді застосовуються правила провадження справ у першій інстанції. Відповідно до процедури Касаційного суду Франції (Закон 1947 p.) сторони мають бути представлені в ньому адвокатами, допущеними до ведення справ у цьому суді чи Державній раді, за винятком справ, порушених за касаційними скаргами прокуратури. На вади касаційного провадження подається скарга, яка, під загрозою визнання її недійсною, має бути підписана адвокатом скаржника, забезпечена сплатою штрафу на випадок її відхилення і мати копію для відповідача у касації, яка надсилається останньому судом. У касаційній скарзі адвокат обґрунтовує підстави незаконності рішення, що оскаржується, а коли цього не було зроблено, то обгрунтування заноситься до письмових пояснень. Адвокат (представник) сторони, яка подала касаційну скаргу, протягом шести місяців зобов'язаний під загрозою залишення її без наслідків, подати суду докладні письмові пояснення і після цього стежити, щоб протягом двомісячного строку копії зазначених пояснень були відправлені відповідачу. Протягом чотирьох місяців після їх одержання адвокат 284 (представник) відповідача може подати суду письмові пояснення на них Після одержання цих пояснень або перебігу встановленого для їх подання строку касаційна скарга з усіма матеріалами надсилається у відповідну цивільну палату Касаційного суду, голова якої призначає члена палати для підготовки доповіді на бюро Касаційного суду. З моменту подання доповіді будь-які доповнення від адвокатів сторін не приймаються. Винятково важливу роль відіграють адвокати у провадженні по перегляду рішень, які набрали чинності, коли в судових рішеннях виявляються помилки, що були допущені не з вини суду (неправомірні дії сторін, винесення рішення на підставі підроблених документів, виявлення нових документів, що мають істотне значення для справи тощо). Подача заяви про перегляд рішення в таких випадках є можливою за наявності висновку про необхідність перегляду, підписаного трьома адвокатами з десятирічним стажем. Адвокати сторін беруть участь у складенні заяви і в розгляді її судом. Уповноважені адвокати можуть брати участь в цивільному провадженні, яке розпочинається за заявою третіх осіб про скасування судового рішення, якщо ним порушуються їх права або завдається шкода, а також коли треті особи не брали участі в розгляді справи, у якій було винесено рішення. Вони (адвокати) беруть також участь в провадженні, яке є реагуванням на заяву про притягнення суддів, котрі ухвалили рішення, до цивільної правової відповідальності з наступним скасуванням хибного рішення. |
Релевантная научная информация:
- Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура історія і сучасність —К:Ін Юре 1997 - 320 с - Адвокатское право
- § 2. Походження адвокатури - Адвокатское право
- Адвокатура Франції - Адвокатское право
- § 2. Принципи утворення адвокатури - Адвокатское право
- § 3. Принципи діяльності адвокатури - Адвокатское право
- Глава 2. Недержавні правоохоронні організації - Правоохранительные органы
- Тема 1. Основні характеристики Конституції України як Основного Закону нашої держави - Конституционное право
- § 5. Система принципів цивільного процесу іноземних держав - Гражданский процесс
- § 6. Участь прокурора в цивільному процесі іноземних держав - Гражданский процесс
- § 1. Поняття та значення процесуального представництва - Гражданский процесс
- § 6. Представництво в цивільному процесі іноземних держав - Гражданский процесс
- § 1. Правові засади діяльності Вищої ради юстиції України - Правоохранительные органы
- Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
- Адвокатское право Учебники по праву
- Правоохранительные органы Учебники по праву
- Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
- ПИТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ВЛАДИ - Теория государства и права
- Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с. - Правоохранительные органы
- Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін.]; За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. — Харків: Право, 2000. - 272 с. - Правоохранительные органы
- Чувилев А.А., Чувилев Ан.А. Правоохранительные органы: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 2000.–176 с. - Правоохранительные органы
Другие научные источники направления Адвокатское право:
-
1. Барщевский М.Ю.. Бизнес-адвакатура в США и Германии: Учебное пособие. 1995
2. Лубшев Ю.Ф.. Адвокат в уголовном деле: Учебно-практическое пособие. 1997
3. ГАВРИЛОВ Сергей Николаевич. ИСТОРИЯ РУССКОЙ АДВОКАТУРЫ. ТОМ ПЕРВЫЙ. 1997
4. Барщевский М.Ю.. Адвокатская этика Учебное пособие. 1999
5. Власов А.А.. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе. 2000
Конституционное право |
Хозяйственное право |
Трудовое право |
Аграрное право |
Гражданское право |
Уголовное право |
Теория государства и права |
Уголовный процесс |
Кримминология |
Международное право, европейское право |
Адвокатское право |
Административное право |
Гражданский процесс |
Справочная юридическая информация |
Кримминалистика |
Логика |
Налоговое право |
Правовая деонтология |
История государства и права |
Правоохранительные органы |
Риторика |
Семейное право |
Таможенное право |
Философия права |
Финансовое право |
Экологическое право |
Юридические документы |
Контрольные работы по праву |
Курсовые работы по праву |
Шпаргалки по праву |