1. Організація адвокатури Нормативне регулювання діяльності адвокатури В США законодавче закріплення принципів організації та діяльності адвокатури фактично відсутнє як на федеральному рівні, так і у більшості штатів. Щоправда, Конституція США у шостій поправці закріплює право обвинуваченого на захист у кримінальному процесі ("В усіх випадках кримінального переслідування обвинувачений має право... на допомогу адвоката для захисту")', проте не визначає механізм його реалізації. Федеральне законодавство (Закон про кримінальне правосуддя 1964 p.) передбачає лише можливість призначення захисника у випадку відсутності у обвинуваченого матеріальних засобів, щоб найняти його2. Щодо штатів, то вони практично декларують право обвинуваченого на захист Важливе значення мають правила судочинства (в кримінальних та цивільних справах), що застосовуються Верховним судом США щодо федеральних судів, а також верховними судами штатів для місцевих судів. Ними, зокрема, встановлюються обов'язкові вимоги, яким мають відповідати представники будь-чиїх інтересів, щоб мати право виступати в конкретному суді. Ними фактично визначаються умови допуску до виконання функцій, наприклад, захисника в кримінальних справах в певному штаті чи у федеральних судах. Американські юристи В США, як і в Англії, існує загальне поняття юридичної професії. Американець, що отримав дозвіл займатися юридичними професіями, іменується юристом в широкому розумінні цього слова, яких сьогодні нараховується понад 350 тис.3 Юрист, маючи 1 Конституции буржуазних государств Учеб пособие —М.1982.—С 33 2 Организация адвокатурьі в зарубежньїх странах — С 65. 3 Д а в й p. Р Основньїе правовьіе системьі современности. — М., 1988. — С. 361—364 201 ліцензію, може бути адвокатом, суддею, прокурором, юрисконсультом і т. п. Для зайняття адвокатською діяльністю необхідно пройти нелегкий тривалий шлях. Особа після здобуття середньої освіти відвідує університетський коледж, в якому вона перебуває три або чотири роки. Потім три роки правничої школи, яких в США існує близько 200, де американський студент одержує знання, зорієнтовані виключно на практику. Наступним етапом є насичений юридичними дисциплінами курс і екзамен, який проводиться під контролем суду і є серйозним випробуванням. Лише незначне число студентів витримує його'. Необхідно зауважити, що сьогодні у половині штатів наявність університетського диплома для зайняття адвокатською діяльністю не є обов'язковою. Претенденти мають бути американськими громадянами та мати ценз осілості — проживати не менше шести місяців у даному штаті. Необхідні для роботи юристом вимоги у кожному штаті є різними. Той, хто визнаний юристом в даному штаті, може працювати у цій якості лише у цьому штаті. Кожний юрист, що одержав дозвіл практикувати в даному штаті, заплативши певну суму доларів, може бути внесений до списку адвокатів, яким дозволено виступати у Верховному суді США. Американські адвокати займаються як приватною практикою (79%)2, так і створюють виробничі об'єднання у формі "товариств", "корпорацій", які мають узагальнену назву "фірма". Є адвокатські фірми, що нараховують понад 500 адвокатів. Існують також і адвокатські фірми, які створені для "громадських інтересів", тобто вони є представниками не приватних клієнтів, а громадськості. Наприклад, виступають проти бюрократії, за збереження навколишнього середовища, проти дискримінації тощо. Ці фірми існують за рахунок як уряду, так і фундацій й пожертвувань. Адвокати, як правило, спеціалізуються за певними галузями права (патентного, спадкового, сімейно-шлюбного, податкового, авторського тощо). Lawrence M. Friedman. American law. — P. 240, 244 2 Адвокатура Нью-Йорка й правящая злита США // Вестн. Моск. ун-та. Серия право. — 1985. — № 3. — С. 68. 202 Американські адвокати — активні учасники політичного життя США. Президенти Сполучених Штатів такі, як Р.Нік-сон, Д.Форд, Ф.Рузвельт, були у свій час адвокатами. Значна частина адвокатів є членами Конгресу, уряду (як федерального, так і штатів). Здійснюючи представництво інтересів позивача чи відповідача, захист в кримінальних справах, консультуючи населення з правових питань та ін., вони можуть провадити приватне розслідування, бути консультантами та представниками каральних та інших державних органів, викладачами, юрисконсультами промислово-торговельних компаній та нотаріусами; з їх середовища призначаються судді. Представництво сторін у суді та й взагалі адвокатська діяльність розглядається в США переважно, як звичайний бізнес. Урядовий контроль за діяльністю адвокатів фактично відсутній, немає і відомств (крім судів), які б займались ними'. Асоціації адвокатів В усіх штатах, містах та великих населених пунктах адвокати, що допущені до ведення справ в судах, подають за плату правову допомогу, створюють на добровільних засадах свої професійні об'єднання, асоціації. В одних штатах вони діють на основі статутів ("конституцій"), які затверджуються членами асоціацій на загальних зборах, в інших — на основі спеціальних законів штату чи судових правил. В штатах другої групи (їх двадцять вісім) з "інтегрованою адвокатурою" членство в асоціації є обов'язковою умовою зайняття адвокатською практикою2. В організаційному відношенні асоціації штатів та міст за своєю структурою та призначенням мають багато спільного. Їх члени на своїх щорічних зібраннях (у великих штатах через делегатів або шляхом голосування по пошті) обирають президента асоціації та виконавчий орган (5—10 членів), відомий як "виконавчий комітет", "рада керуючих" або "рада уповноважених". При виконавчому органі, як правило, створюється декілька комітетів або комісій (з галузей права, прийняття нових членів, дисциплінарні та ін.). В окремих штатах молоді Организация адвокатурьі в зарубежньїх страмах. — С. 66. Lawrence M. Friedman. American law. — P. 246. 203 адвокати (з стажем роботи менше 5 років) створюють свої організації завданням яких є підвищення кваліфікації, поліпшення умов праці їх членів та ін ' Адвокатські асоціації штатів утворюють національну організацію адвокатів — Американську асоціацію адвокатів, яка заснована у 1878 р її мета — обмін досвідом, обговорення проблем юридичної освіти, реформи законодавства та ж Хоча ця організація не є асоціацією усіх американських адвокатів, вона об'єднує у тій або іншій формі майже всі великі організації практикуючих адвокатів та нараховує у своєму складі понад 130 тис членів (всього в США допущено до ведення справ в судах понад 300 тис адвокатів) Асоціації адвокатів в штатах безпосередньо їй не підпорядковані, проте, як правило, додержують її рекомендацій, особливо норм професійної етики2 Вищим органом управління в Американській асоціації адвокатів є палата делегатів, яка складається з 250 членів Делегати обираються від округів, в яких проживає не більше двох тисяч виборців — членів асоціації Крім того, до палати входять по одному "делегата штату", які обираються по пошті на три роки членами асоціації, що проживають в даному штаті До складу членів палати включаються також представники інших загальнонаціональних організацій юристів (Асоціації американських юридичних учбових закладів, Ради голів верховних судів та ін ) та особи, які займають високі юридичні посади в уряді, зокрема, генерал-аторней (міністр юстиції) Між сесіями палати делегатів функції управління здійснює рада керуючих (21 член), яку очолює президент асоціації її діяльність здійснюється головним чином через секції, постійні та тимчасові (спеціальні) комітети та комісії (разом понад сімдесят) Палата делегатів та рада керуючих мають свої комітети (понад двадцять) Багато комітетів мають на місцях своїх постійних представників та консультативні органи3 Адвокати, що практикують, можуть бути членами й інших великих організацій юристів — Американського товариства 1 Организация адвокатурьі в зарубежньїх странах — С 67—68 Lawrence M Friedman American law — P 245—246 Организация адвокатурьі в зарубежньїх странах — С 68 204 правосуддя Американської асоціації патентного права, Асоці аціі морського права та ін Оплата праці Оплата юридичних послуг адвоката адвоката здійснюється на підставі вільної угоди ("вільного ринкового договору") та на основі практики, що склалася, а також з врахуванням рекомендацій організацій, в яких перебуває адвокат Взагалі існує близько 700 спеціальних таблиць для обчислення лише мінімальних розмірів гонорарів за різні види послуг' Цікавою є так звана "контингентна" оплата, принцип якої полягає в тому, що коли справа програна, то адвокат не отримує винагороди, але у разі виграної справи гонорар сягає до третини частки2 Для незаможних верств населення в США існують різноманітні форми подання безкоштовної юридичної допомоги Зокрема, за законом 1964 р про кримінальне правосуддя у федеральних судах для матеріально малозабезпечених підсудних допускається "безкоштовний" або як ще його називають "громадський захисник" Оплата праці цих адвокатів оплачується за рахунок федерального бюджету Цей порядок був встановлений з ініціативи президента Р Ніксона, який 5 травня 1971 р направив Конгресу США лист з пропозицією створити незалежний федеральний орган, який би надавав адвокатським фірмам кошти з федерального бюджету та сприяв іншими засобами розвитку юридичної допомоги малозабезпеченим Крім того, усі штати передбачають у тій чи іншій формі надання безкоштовної юридичної допомоги за постановою судді, однак існуючі органи такої допомоги є досить різними В одних випадках суд призначає захисника у конкретній справі та встановлює гонорар (з бюджету муніципалітету, або спеціальних фондів, або коштів адвокатських організацій), в інших — виділяється спеціальний адвокат, який отримує винагороду повністю або частково від місцевого муніципалітету і веде головним чином тільки справи за призначенням3 Для незаможних верств населення існують спеціальні адвокатські 1 Организация адвокатурьі в зарубежньїх странах — С 69—70 Lawrence M Friedman American law — Р 237 Организация адвокатурьі в зарубежньїх странах — С 70 205 контори, які з 60-х років об'єднані у корпорацію правничих служб, яка опікається і фінансується Конгресом.

Кількість таких контор становить понад одну тисячу. Щороку державою виділяється сотні мільйонів доларів на оплату "громадських захисників"'. Дисциплінарна практика Дисциплінарна практика в США виглядає досить ліберальною у порівнянні з іншими країнами, що є наслідком поширення різного роду порушень адвокатами професійних обов'язків і меншої залежності їх від своєї організації. Так, після розслідування проступку організація адвокатів може оголосити зауваження, накласти штраф або виключити адвоката із свого складу. Останнє застосовується відносно рідко і в основному з політичних мотивів. Досить широко практикується виключення за несплату членських внесків. Більш суворі заходи застосовуються судами у випадку виявлення "неповаги до суду" чи "непрофесійної поведінки" (це визначає сам суд), адвокат може бути не тільки усунутий від виконання обов'язків, позбавлений практики чи оштрафований, а й засуджений до тюремного ув'язнення2. Адвокати-українці в США Сьогодні понад тисячу адвокатів (юристів українського походження) працюють в Америці. З 1977 p. вони об'єднані в Українсько-американську асоціацію адвокатів. Одним із перших адвокатів-українців на американській землі був Володимир Янович. Він приїхав із Галичини, і в 1905 p. заснував і зареєстрував в Чікаго українську греко-католицьку церкву св. Миколи. В 30-х роках адвокат Михайло Пізняк із Нью-Йорка активно співробітничав з українською громадою. В 1938 p. він був юридичним радником в організації українців, які прагнули, щоб українська громада брала участь у Світовій виставці в Нью-Йорку 1939 p. У цей же час визначалися своєю активністю в громаді адвокати Джон Робертс і Степан Ярема. В 1934 p. у Клівленді було організовано, так звані, культурні міста, яким велику увагу приділяли адвокати Іван Тар- ^owrence M Friedman American law. — P 251 '' Организация адвокатури в зарубежньїх страмах. — С 70—71. 206 навський і Омер Малицький. Завдяки їх ініціативним зусиллям у червні 1940 p. було відкрито Українське культурне місто у Клівленді з встановленням скульптур Тараса Шевченка та Івана Франка (роботи Олександра Архипенка) та бронзових барель'єфів Богдана Хмельницького й Михайла Грушевського. 1933 p. у Детройті адвокат Бек розпочала видавати журнал "Жіночий світ" — орган Спілки українок Америки; вона була також включена у провод українського павільйону на Світовій виставці в Чікаго 1933 p. Після Другої світової війни в США були утворені ЗУАДК (З'єднані українсько-американські допоможні комітети), де адвокат Роман Смук із Чікаго був першим директором організації, пов'язаної з переселенням українців до Америки. У потоці імігрантів-українців після 1945 p. до Америки приїхало чимало адвокатів, серед яких були: др. Юрій Старо-сольський — активіст "ПЛАСТ", Іван Базарко — політичний діяч, багаторічний екзекутивний директор Українського Конгресового комітету Америки, а згодом обраний президентом Світового конгресу вільних українців; др. Ярослав Падох — активіст "ПЛАСТ" й голова НТШ-Америка. Адвокати українського походження працювали у великих фірмах (як Михайло Варіс, який був співвласником найбільшої адвокатської фірми) або практикували приватне. Перша виключно українська адвокатська фірма була, заснована у 1970 p. в Клівленді. Член цієї фірми — др. Богдан Футей сьогодні є суддею у Федеральному суді претензій. У 1976 p. адвокати українського походження Пазуняк, Сте-паненко, Рудь, а також Базарко, Футей та Оришкевич стали ініціаторами утворення асоціації українських адвокатів, а восени 1977 p. був скликаний установчий з'їзд українських адвокатів (юристів Америки в Клівленді), де і була заснована Українсько-американська асоціація адвокатів. Склад першого правління був таким: др. Віктор Боровський — голова, др. Володимир Базарко — заступник, др. Зенон Форович — кореспонденційний секретар, др. Іван Шандор — рекордовий секретар, др. Денис Груник — касир. Сьогодні УАБА нараховує понад 200 членів. Його президентом є др. Мирослав Смородський. Українські правники працюють в усіх регіонах американського світу. Вони мають значні позиції в бізнесі, працюють у 207 великих адвокатських фірмах, судах, прокуратурі, політиці та практикують приватне. Двоє членів УАБА — др. М. О'Брайєн і др. Володимир Базарко, брали активну участь у роботі установчого з'їзду Спілки адвокатів України в Києві у 1990 p. Сьогодні адвокати США українського походження в міру своїх можливостей допомагають розбудовувати незалежну українську державу. 2. Адвокат у кримінальному процесі Право обвинуваченого на захист і на захисника було закріплено в 1791 p., у VI Поправці до Конституції США 1787 p. В усіх випадках кримінального переслідування "обвинувачений має право... вимагати, щоб його ознайомили з мотивами обвинувачення і надали очну ставку зі свідками, які показують проти нього; обвинувачений може також вимагати примусового виклику своїх свідків і користуватися допомогою адвоката для захисту"'. Протягом тривалого часу дія VI Поправки не поширювалась на досудові стадії. З середини XX століття з метою усунення порушень прав обвинуваченого Верховний суд США сформулював ряд правил, пов'язаних з участю адвоката в досудових стадіях процесу. Оскільки на обвинувача у кримінальному процесі США не покладається обов'язок всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, захисникам доводиться вдаватися до власного розслідування з метою одержання доказів, що виправдовують обвинуваченого або пом'якшують його відповідальність. За загальним правилом, адвокат вступає в процес на боці обвинуваченого на його запрошення. Обвинуваченому, який не має коштів, щоб запросити адвоката, останній призначається, але лише у справах про найбільш тяжкі злочини2. Прийнятий у 1964 p. федеральний закон про кримінальну юстицію закріпив надання юридичної допомоги кожному об- 1 Конституции буржуазних государств. — С. 33. 2 Див.: Джинджер 3 н н ф. Верховньїй Суд й права человека в США. / Пер. с англ. — М., 1981. — С. 226. 208 винуваченому, який її потребує, і визначив умови забезпечення безплатного захисту для матеріально неспроможних. Адвокатські колегії було зобов'язано подати до відповідних судів список адвокатів, які призначалися здійснювати захист зазначеної категорії обвинувачених. Особа, що звертається з таким клопотанням, має під присягою підтвердити відсутність у неї необхідних для захисту коштів. Якщо перевіркою буде встановлена неправдивість цих даних, заявник підлягає судовій відповідальності. Закон 1964 p. позитивно вплинув на вирішення проблеми організації захисту вказаної категорії обвинувачених в справах, що підлягають юрисдикції штатів. Суд штату може призначити захисника неспроможному обвинуваченому у справі про фелонію (про тяжкий злочин), а в окремих випадках — і про місдимінор". Участь адвоката на попередньому слідстві Право порушувати кримінальне переслідування, збирати докази і підтримувати обвинувачення в суді формально має кожний потерпілий від злочину, як фізична так і юридична особа. Зрозуміло, що таку можливість має тільки той, у кого є необхідні кошти, щоб найняти адвоката або агента приватного розшукового бюро. Тому в переважній більшості випадків кримінальне переслідування порушується і провадиться поліцією, Федеральним бюро розслідувань, органами ато-рнейської служби, рідко коронером, а в окремих випадках й іншими органами. Основним органом слідства є поліція, яка поділяється на поліцію федеральну, штатів і місцеву. Визнанню особою своєї вини у вчиненому злочині в кримінальному процесі США надається вирішального значення, і воно здебільшого має такі ж правові наслідки, як і в Англії — його достатньо для засудження обвинуваченого. Тому поліція та інші правоохоронні органи прагнуть одержати зізнання вже при провадженні попереднього слідства, не завжди додержуючи закону. Через це в ряді рішень судових органів була визнана доцільною участь захисника з моменту пред'явлення обвинува- 1 Докладніше про забезпечення юридичної допомоги неспроможним обвинуваченим див.: Николайчук В.М. Уголовньїй процесе США. — М., 1981. — С. 87—99. 209 чення. Згідно з практикою, що склалася, особі, заарештованій поліцією, має бути надана можливість зателефонувати адвокату або родичам чи знайомим (така можливість надається, як правило, не більше двох разів) з тим, щоб забезпечити затриманому допомогу захисника. Обвинуваченому, який перебуває під вартою у поліції, може бути дозволено зустрітися з своїм адвокатом або проконсультуватися з ним по телефону. У цьому зв'язку є сенс навести рішення Верховного суду США в справах Д.Ескабадо (1964 p.) і Міранди (1966 p.), у першому з них Верховний суд зазначив, що виникнення у підозрюваного права на допомогу захисника настало з моменту, коли поліцейське розслідування вже розпочалося, і затриману особу поліція почала допитувати з метою одержання показань. Проте зізнання, одержане у відсутності захисника, буде визнано недійсним лише тоді, коли підозрюваний просив про надання йому можливості скористатися послугами захисника, але йому було в цьому відмовлено'. У справі Міранди Верховний суд, виходячи з поправки до Конституції США про недопустимість примушування громадянина до дачі показань, якими він себе викривав, встановив загальне правило допиту, назване "правилом Міранди". За ним затриманій за підозрою у вчиненні злочину особі роз'яснюється, що вона взагалі має право не давати показань; поліція зобов'язана також роз'яснити затриманому (затриманій), що він (вона) вправі запросити адвоката для участі у допиті, що адвокат буде призначений, якщо затриманий бідний, а також, що його показання (коли він добровільно погодиться їх дати) можуть бути використані проти нього на суді як обвинувальні докази. Порушення цього правила тягне виключення зізнання з матеріалів справи і безумовне скасування обвинувального вироку, навіть якщо у справі є інші, крім показань обвинуваченого, докази вини2. Це правило розцінювалось і розцінюється як абсолютне право обвинуваченого на захисника, хоча з часом його значимість зменшилася. Див Лубенский А Й Предварительное расследование по законодате-льству капиталистических государств. — С 118—119 2 Див Мишин А А, Власихин В А Конституция США- Политико-пра-вовой комментарий —М , 1985 —С 237 2)0 Кримінально-процесуальне право США не містить вимоги обов'язкового ознайомлення захисника обвинуваченого з матеріалами попереднього слідства. Після закінчення розслідування поліцією, ФБР чи аторнеєм справа передається до суду. Офіційно вважається, що процесуальною стадією розслідування кримінальної справи є її попередній розгляд в суді, розслідування ж поліцією і ФБР злочинів є непроцесуальною діяльністю. Зібрані ними дані не мають доказової сили, поки не пройдуть стадію процесуального закріплення в суді як матеріали для підтримання обвинувачення. Тому першою стадією кримінального процесу в США вважається доставлення до мирового судді особи, заарештованої за підозрою у вчиненні злочину, для вирішення питання про обгрунтованість кримінального переслідування та про запобіжний захід. У разі відмови обвинуваченого від попереднього розгляду справи суддя пред'являє йому обвинувачення, вирішує питання про запобіжний захід (ним може бути застава або взяття під варту). Крім того, він може (а при наявності відповідного клопотання аторнея зобов'язаний) допитати свідків обвинувачення і зафіксувати їх показання у протоколах. Якщо обвинувачений не відмовляється від попереднього розгляду справи, суддя може надати йому певний строк для запрошення захисника і для виклику свідків захисту. Попередній розгляд провадиться в судовому засіданні. Тут адвокат допитує свідків з боку обвинувачення, обвинуваченого, свідків з боку захисту. Показання свідків, пояснення і показання обвинуваченого заносяться до протоколу або стенографуються. Вже на цьому етапі провадження мета захисту може бути досягнута, бо якщо суддя, заслухавши пояснення і показання, дійде висновку про недостатність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, то він виносить рішення про зняття обвинувачення, тобто про закриття справи. Якщо ж таких підстав виявилося достатньо, суддя притягує обвинуваченого до кримінальної відповідальності і, якщо справа йому підсудна, вирішує справу і ухвалює вирок (в тому числі й тоді, коли обвинувачений відмовився від свого права на розгляд справи судом присяжних) 211 За непідсудністю справи суддя надсилає її до великого журі, котре у федеральних судах ряду штатів вирішує питання про віддання обвинуваченого до суду, а там, де це є виключною компетенцією журі, сам розглядає і вирішує питання про віддання до суду (майже в ЗО штатах). Заява обвинуваченого про визнання своєї вини, котра набуває значення юридичного факту тільки за умов її добровільності, усуває потребу в дослідженні доказів і у формуванні журі присяжних (малого журі), бо вже немає спору й потреби у вердикті. Проте в деяких штатах визнання обвинуваченим своєї вини не відміняє судового розгляду, коли йому загрожує смертна кара або інше суворе покарання. Визнати себе винним може порадити обвинуваченому адвокат-захисник. Кримінально-процесуальне законодавство США передбачає можливість, так званих, "угод про визнання вини", коли захисник вступає з обвинувачем у неофіційні переговори, підсумком яких є досягнення домовленості, за якою останній погоджується перекваліфікувати дії обвинуваченого на закон про менш тяжкий злочин, ніж зазначений в обвинувальному акті, а обвинувачений визнає себе винним у злочині. Така угода є цілком легальною. Погоджуючись на пом'якшення, обвинувач виграє процес, а суди, перевантажені роботою, мають можливість вирішити справу протягом короткого часу, виступаючи фіксаторами угоди. Захисник же, при відсутності сприятливої для підзахисного перспективи, досягає мети тим, що поліпшує становище клієнта порівняно з тим, яким воно могло бути за відсутності угоди. Ця практика піддається досить активній критиці з боку американських юристів. "Усього кілька хвилин, як правило, достатньо обвинувачу і захиснику, — пише Ллойд Л. Уайнреб, — щоб організувати заяву від обвинуваченого, і ще кілька хвилин є потрібними обвинуваченому, щоб зробити цю заяву в суді. Справедливо оцінюючи нашу судову практику, можна зробити висновок, що засудження обвинуваченого на підставі його заяви про визнання вини є нормою, а повний розгляд справи судом — винятком"'. Як зазначає С.Вельяновський, "у 'Уайнреб Ллойд Л. Отказ в правосудии. Уголовньїй процесе в США — М., 1985.—С. 92. 212 США в 90% кримінальних справ обвинувачені визнають свою вину. Приблизно половина зізнань — це результат домовленості між обвинуваченим і прокурором... Угоди про визнання вини знижують стандарти доказування, достатні для засудження. Це твориться тому, що прокурор може "продати" існуючий у нього сумнів, викликаний нестачею доказів, за більш м'який вирок"'. Участь адвоката в розгляді справи судом присяжних У разі невизнання підсудним своєї вини суддя надає йому час для підготовки до захисту (не менше двох днів). Протягом нього підсудний має можливість підготуватися разом з адвокатом до захисту, виробити з ним тактику захисту. Адвокат може порадити підсудному відмовитись від суду присяжних, якщо йому не загрожує смертна кара чи інше суворе покарання. В цьому разі справу розглядатиме колегія професійних суддів. Частіше це є доцільним, коли підсудний насправді є невинним, оскільки вірогідність помилки в цьому разі є меншою, ніж при розгляді судом присяжних. У більшості штатів з участю присяжних розглядається лише близько 10 відсотків кримінальних справ. Захисник бере участь у формуванні остаточного складу журі присяжних, використовуючи своє право на відвід тих осіб з їх числа, які, на його думку, не можуть бути неупередженими при оцінці доказів і вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Після сформування журі розпочинається дослідження доказів і промови сторін.

Виступаючи після обвинувача з вступною промовою, адвокат "відкриває захист", стисло ознайомлюючи суд з тим, що він має намір доказувати, далі бере участь у допиті свідків обвинувачення і захисту, а потім як свідка й підзахисного, якщо вважає за доцільне, щоб і підсудний дав перед присяжними відповідні пояснення з приводу інкримінованих йому дій. У разі винесення присяжними вердикту про винність підсудного адвокат має право до призначення суддею покарання Вельяновский С. Зкономические аспектьі уголовной юстиции // СССР —Англия: юстиция й сравнительное правоведение / Материальї советско-ан-глийского симпозиума. — М., 1986. ~ С. 73—75. 213 (його міра може бути визначена через кілька днів або навіть тижнів) подати судді докази на користь пом'якшення відповідальності підсудного. Обвинувачений може запросити адвоката і для участі в розгляді справи в порядку сумарного провадження. У такому, спрощеному, порядку розглядаються кримінальні справи нижчими судами штатів і, так званими, комісарами. Вони можуть призначити покарання у вигляді короткочасного арешту або порівняно невеликого штрафу. Процес у судах сумарної юрисдикції дуже спрощений і швидкий. Докази досліджуються лише тоді, коли обвинувачений не визнає себе винним, як свідки і обвинувачі часто виступають поліцейські, які затримували і допитували особу в поліції. Як і при розгляді справи в суді присяжних, тут для адвоката основним завданням є доведення хибності доказів, наявності сумнівів у вині підзахисного. Участь адвоката в оскарженні судових рішень Від імені й в інтересах засудженого адвокат-захисник може подати апеляцію як з питань факту, тобто оскаржити вердикт присяжних і резолюцію судді, якими підсудного визнано винним у вчиненні злочину, так і з питань права, тобто оскаржити вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону або порушенням під час судового розгляду процесуальних норм, які обмежили права підсудного і призвели до неправильного рішення. На терені штатів апеляції подаються: до судів першої інстанції (судів загальної юрисдикції) — на рішення нижчих судів (судів обмеженої юрисдикції), які є судами сумарної юрисдикції; до проміжних апеляційних судів — на рішення судів першої інстанції і до вищих судів штатів — на рішення будь-якого нижчестоящого суду. За загальним правилом, рішення вищих судів є остаточними. Але адвокат може скористатися винятком з цього правила, коли єдиною підставою для апеляційного оскарження до Верховного суду США є наявність у справі "федерального питання", тобто такого важливого для вирішення кримінальної справи питання, на яке можна відповісти тільки шляхом 214 тлумачення і застосування положень Конституції США, федеральних законів і договорів, зокрема, при порушенні гарантій прав особи, закріплених у Конституції. Апеляційними інстанціями в системі федеральних судів є: окружні суди — щодо комісарів США, апеляційні суди — щодо окружних федеральних судів, Верховний суд США — щодо федеральних окружних і апеляційних судів, а також щодо вищих судів штатів. Для того щоб Верховний суд США розглянув справу, адвокат має переконати його не стільки в тому, що нижчесто-яща інстанція винесла помилкове рішення, скільки в тому, що в цій справі наявним є федеральне питання. Це вдається зробити дуже рідко, про що свідчать цифри, наведені Р.Давидом: щороку до Верховного суду надходить близько двох тисяч справ, а розглядається ним лише 14%, виносяться рішення тільки по 100—120 справах. У більшості випадків він вважає, що за своїм значенням справа не потребує його втручання і обмежується відповідними заявами'. У суді апеляційної інстанції адвокат виступає з викладенням аргументів на користь задоволення апеляційної скарги. За свідченням З.Говарда, потрібно "надзвичайно багато часу і грошей для того, щоб довести якусь справу до кінця, пройшовши через усі інстанції аж до Верховного суду. Підраховано, що на це необхідно витратити від 25 до 40 тисяч доларів і від 2 до 4 років"2. Процедура "Хабеас корпус" вважається непрямим способом оскарження судового вироку, за яким особа перебуває в ув'язненні. Від імені засудженого адвокат складає і подає до окружного суду скаргу на незаконність перебування підзахисного під вартою (а, отже, і на незаконне засудження) і порушує клопотання про видачу судового наказу про захист недоторканності особи від неправомірного ув'язнення. Подання такої скарги строками не обмежено. Див.: Давид Р. Основньїе правовьіе систему современности (сравнитель-ное право). — М., 1967. — С. 361. Он же. Основньїе правовьі системьі современности. — М., 1988. — С. 358. ^овард 3. США после второй мировой войньї: 1945—1971. — М., 1977. — С. 206. 215 Встановивши незаконність або необґрунтованість перебування засудженого в ув'язненні, і виходячи з характеру допущеної помилки, суддя видає наказ про звільнення з-під варти, котрий підлягає негайному виконанню, або повертає справу до суду штату для нового розгляду На будь-яке з цих рішень судді може бути подана апеляція до вищестоящого суду Адвокат може також допомогти засудженому у складанні й поданні петиції про перегляд рішення суду за нововиявле-ними обставинами, з мотивів, що вони є настільки важливими, що коли б вони були відомі суду при розгляді справи, він не постановив би обвинувального вироку Петиція подається до того суду, який засудив особу, без обмеження строком У разі задоволення клопотання про перегляд справи, попередній вирок скасовується, а новий судовий розгляд провадиться з врахуванням нових обставин 3. Представництво адвоката в цивільному процесі В цивільному процесі США участь адвоката в основному побудована на положеннях, властивих законодавству і традиціям, що існують в Англії Надання адвокатами різних видів юридичної допомоги і здійснення представництва в суді реалізується через юридичні контори або юридичні відділи в державних установах і приватних структурах Двоєдина судова система, повновладне і самостійне функціонування кожної системи з істогними відмінностями правової регламентації, визначили неоднозначність становища адвоката в цивільному судочинстві Відмінності мають місце як між участю в цивільному процесі в однотипних судах окремих штатів так і в федеральних Єдиним є те, що обсяг їх повноважень визначається договором доручення, складеним з довірителем на ведення цивільної справи Процес починається подачею адвокатом від імені заінте ресованої особи позовної заяви до суду В ній обґрунтовується компетенція даного суду розглянути цивільну справу, по якій порушується провадження (ст 8 Федеральних правил цивіль ного судочинства — ФПЦС) При подачі позовів у суди штатів таке обгрунтування не є обов'язковим, оскільки вони мають загальну компетенцію При цьому адвокат враховує вимоги 216 правил процедури для окремих судів їх завантаженість, зручність дислокації для явки довірителів, свідків, експертів тощо Позовна заява має містити коротке і точне викладення вимоги, яка свідчить про наявність у довірителя права на викладення істотних для справи обставин — фактів, підстави для позову, прохання позивача винести на його користь рішення певного змісту Позовну заяву клерк канцелярії реєструє і виписує повістку Після її одержання відповідачем уповноважений ним адвокат вчинює певні процесуальні дії (складає і передає судові й позивачу процесуальні папери, письмові пояснення тощо) Пояснення можуть заперечувати існування у позивача права на пред'явлення позову, тобто обстоювати закриття провадження в справі, спростувати матеріально-правової вимоги та пред'явлення зустрічного позову Коли відповідачі мають загальні вимоги у формі перехресного позову, останній може бути поданий відповідачем разом із запереченням проти вимоги позивача (ст 13 ФПЦС) Без допомоги досвідченого адвоката такі заперечення кваліфіковано не можуть бути сформульовані Необхідність складання їх адвокатом пояснюється також тим, що за загальним правилом сторона у наступному розвитку процесу не може виходити за межі зроблених первісних пояснень про обставини справи При пред'явленні зустрічного позову, а також коли відповідач у поясненні висуне нові обставини, які виключають або зменшують його відповідальність, адвокат позивача може подати на них заперечення В процесуальному законодавстві окремих штатів закріплений обов'язок позивача, а, отже, і його адвоката письмово визначити свою позицію В підготовчій стадії цивільного процесу адвокат однієї сторони може вимагати від другої більш чіткого і повного викладення окремих положень, зафіксованих нею у процесуальних документах, а також більш докладного викладення обставин в справі (ст 12 ФПЦС) з додержанням процесуальних процедур (статті 26—32 ФПЦС) Якщо судом буде визнано доцільним проведення в стадії підготовки наради з адвокатами, то їх участь в ній є обов'язковою під загрозою витлумачення судом неявки як відмови позивача від позову а також тому, що на ній вирішуються 217 питання щодо змісту судового рішення, необхідності або бажаності внесення змін у процесуальні документи, обмеження числа свідків тощо (ст. 16 ФПЦС). Участь американських адвокатів у судовому засіданні важко перебільшити, оскільки вона позитивно впливає на нормальний розвиток провадження, перешкоджаючи зволіканню процесу, тяганині. Адвокати сторін можуть наполягати на розгляді цивільної справи з участю журі присяжних засідателів (1861 розділ 28 Зводу законів США, ст. 38 ФПЦС). Кандидати присяжних можуть бути відведені за ініціативою адвокатів сторін, які вправі заявити відвід всьому складу присяжних з мотивів істотного недодержання встановленого режиму добору кандидатів (1867 розділ 27 Зводу законів США). Відводи окремим присяжним можуть бути заявлені з конкретних мотивів, а також і без них. Беруть участь адвокати й у завершальному комплектуванні складу присяжних засідателів, а також в їх допиті судом. При передачі спору на розгляд присяжних засідателів адвокат може визначити коло питань, які він бажає віднести на розгляд присяжних, а адвокат протилежної сторони або іншої заінтересованої особи може розширити зазначений перелік або заявити про бажання передати на розгляд журі усі без будь-якого винятку питання. На початку дослідження матеріалів справи в судовому засіданні, як правило, виступають адвокати сторін, причому першою — сторона, на яку покладений обов'язок по доказуванню, тобто переважно позивач (610 ЦПК Каліфорнії). Він має визначити контурні межі судового розгляду, зокрема, обставини, які складають підстави позову і які будуть підтверджені доказами, а також запропонувати свою формулу кваліфікації спірних правовідносин між сторонами. У адвоката другої сторони є альтернативне право поінформувати журі і суддів про те, що буде зроблено для спростування підстав позову, або відкласти таку інформацію до завершення дослідження в судовому засіданні, поданих позивачем доказів (607 ЦПК Каліфорнії). Для забезпечення конструктивної діяльності адвокатів в суді їм надаються широкі права на участь в дослідженні доказів — показань свідків, письмових і речових доказів. Після 218 закінчення їх дослідження адвокати та інші заінтересовані особи виголошують заключні промови, в яких дають оцінку дослідженим доказам. До цього вони можуть мати зустріч з суддею для врегулювання питань, пов'язаних з справою, зокрема, виключення з неї сумнівних доказів тощо. Заключні промови адвокатів, виголошені в усній формі, можуть доповнюватися подачею письмових меморандумів, в яких підсумовується розглянута справа. Після легалізації ухваленого рішення в книзі реєстрів цивільних справ адвокати сторін та інших заінтересованих осіб вправі одержати від судового клерка повідомлення про це і в свою чергу повідомити інших учасників процесу про реєстрацію (ст. 77 ФПЦС). Протягом десяти днів після реєстрації адвокати сторін можуть порушити клопотання про зміну чи доповнення рішення суду з внесенням виправлення в резолютивну частину, а також поставити питання про його скасування і повторення судового розгляду (статті 52, 59 ФПЦС). Адвокат може порушити перед судом питання й про виправлення канцелярських й інших помилок, допущених внаслідок недогляду, в рішеннях, ухвалах та будь-яких процесуальних матеріалах (ст. 60 ФПЦС). За законодавством США адвокати сторін мають широкий обсяг процесуальних прав на пред'явлення апеляції і участь у провадженні в апеляційних судах штатів, федеральних апеляційних судах, а також на оскарження рішень деяких районних судів, апеляційних судів, спеціалізованих федеральних судів і вищих судових установ штатів і до Верховного суду США1. Пучинский В.К. Гражданский процесе США. — М., 1985. — С. 8—89, 156-69. 219

вернуться к содержанию

вернуться к списку источников

перейти на главную страницу

Помощь с написанием учебных работ

Релевантная научная информация:

Другие научные источники направления Адвокатское право:

Барщевский М.Ю.. Бизнес-адвакатура в США и Германии: Учебное пособие. 1995

Лубшев Ю.Ф.. Адвокат в уголовном деле: Учебно-практическое пособие. 1997

ГАВРИЛОВ Сергей Николаевич. ИСТОРИЯ РУССКОЙ АДВОКАТУРЫ. ТОМ ПЕРВЫЙ. 1997

Барщевский М.Ю.. Адвокатская этика Учебное пособие. 1999

Власов А.А.. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе. 2000