Адвокатское право

Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура історія і сучасність —К:Ін Юре 1997 - 320 с
Адвокатура Канади
Організація адвокатури

Професія юриста "Бар енд бенч" (перегородка і лава)'

і адвокати та судді — це два стовпи правової системи Канади Проте вони не є єдиними складовими судового процесу, але займають в ньому ключові позиції, маючи, зокрема, повноваження вирішувати справи, що стосуються інтересів найвищих державних інстанцій, а також справи, що виникають між урядом і приватними особами, та між останніми

Адвокати виконують важливу функцію, яка полягає у захисті інтересів клієнта та використанні ним наданих йому прав і свобод. Вони є основними учасниками судового процесу Суд не може працювати без них, оскільки вони здійснюють попередню копітку роботу, пов'язану з підготовкою справи до розгляду

Описати стисло систему Канади досить важко, оскільки Канада є федеративною державою, де законодавча, виконавча та юридична влади розподілені між федеральним (центральним) та десятьма урядами провінцій2

Крім питань, окреслених Конституцією Канади, уряди провінцій наділені правом законотворчості у питаннях цивільного права Уряди ж провінцій наділені єдиним правом творити закони щодо юридичної професії Через це права юристів у провінціях є різними

Крім цього, Канада є дещо унікальною й у іншому, маючи дві системи закону про приватну власність систему

Поняття "бар енд бенч" (перегородка і лава) походять від опису обстановки в залі суду До суддів зверталися як до "лави", оскільки сиділи напроти сторін В давні часи вони розташовувались на лавці, тому це слово і досі вживається, коли йдеться про суддів Термін "перегородка" походить від огорожі, яка розділяла публіку та офіційних осіб у судовому приміщенні Коли особа стає адвокатом, його запрошують до перегородки, чим надається привілей сидіти у "елітній" частині судового приміщення

Десять канадських провінцій від західного до східного узбережжя це Британська Колумбія, Альберта, Саскачеван, Манітоба, Онтаріо, Квебек, Новий Бру-нсвік, Нова Скотія, Острів Принца Едварда та Ньюфаунленд

136

цивільного права у Квебеку та систему прецедентного права у іншій частині Канади. Подвійна система законів походить з історії Канади та ряду законодавчих актів, що призвели до створення канадської конфедерації. Та частина Канади, що була колонією Англії, сприйняла юридичну систему, засновану на прецедентному праві Територія ж Канади, яку тепер займає провінція Квебек, була у свій час колонізована Францією, яка встановила тут свою систему управління і традицій, в тому числі й цивільного права Після того, як Квебек було приєднано до англійської корони (у 1750 р ), британський уряд, щоб привернути на свій бік населення завойованої території, надав французьким колоністам ряд пільг, серед яких — можливість залишити свою систему цивільного законодавства Це право легалізувалося серією конституційних актів, які були включені до Акта Британської Північної Америки у 1867 p. — основи законодавства Канадської конфедерації. Ось чому в Канаді зараз дві системи законів про приватну власність.

Не зважаючи на те, що кожна провінція на свій розсуд регулює діяльність юристів, на практиці між законодавчими актами існує певна схожість Кожна провінція має законодавство, на підставі якого створюються спілки адвокатів чи юридичні товариства, які вирішують усі питання, пов'язані з їх професією Кожне товариство має свій керуючий орган, свого "бенчера" (керівника), котрий встановлює правила професійної поведінки юристів.

Обов'язками спілок юристів є: вирішення питань, які мають відношення до юридичної професії у провінції; вироблення стандартів допуску до юридичної практики; нагляд за додержанням кодексу та правил доброчинної поведінки юристів; стягнення з тих, хто їх порушує; страхування клієнтів від помилкових або некваліфікованих дій юристів; нагромадження коштів для правової допомоги особам з низьким рівнем доходів або тих, які не мають їх зовсім.

Юридичні товариства встановлюють у кожній провінції критерії, яким має відповідати особа, що бажає стати адвокатом, для одержання дозволу займатися юридичною практикою Юридична освіта, здобута у юридичному учбовому закладі, складає лише мінімум вимог, встановлених всіма юридичними товариствами Більшість канадських юридичних

137

учбових закладів вимагають від абітурієнтів наявності у них вищої освіти, перш ніж вони розпочнуть навчання на факультеті права.

Ряд студентів-першокурсників вже мають спеціальність вчителя, інженера, фізика тощо, а деякі з них — достатній професійний і діловий досвід. Внаслідок цього студентське товариство на факультетах права є досить строкатим. Зросла й кількість жінок та студентів з расових та етнічних меншин, які вивчають право.

Сьогодні вимоги до тих, хто прагне здобути юридичну освіту, стали більш конкретними і різноманітними. Звичайна програма юридичного закладу складається з курсу стаціонарного навчання, розрахованого на три роки'. Не існує вечірніх або факультативних видів навчання. Освіта, яку дає заклад, потребує від студента критичного мислення, вивчення системи закону, вміння аналізувати ситуації та знаходити відповідні рішення. Багато уваги приділяється практичному навчанню, яке триває й у наступні роки після закінчення закладу.

Особи, що успішно завершили навчання, мають пройти період стажування у практикуючого юриста; строки цього періоду передбачені правилами допуску до практики тієї провінції, де студент бажає займатися практикою. Період стажування включає й перебування на курсах, організованих юридичним товариством.

Юрист має проходити практику в провінції, де він є членом адвокатури. Ті, що бажають працювати у іншій провінції, але мають менше п'яти років практичного стажу, за звичайних вимог зобов'язані повторити стажування у цій провінції. Юристи, що мають значний досвід, повинні скласти письмові іспити на підтвердження своєї ознайомленості із специфікою законодавства провінції, де вони працюватимуть, та сплатити відповідну суму за вступ до спілки адвокатів юридичного товариства.

Обов'язки адвоката Незалежно від типу юридичної практики юрист має два основних обов'язки. Він повинен представляти та відстоювати інтереси

1 Факультети права в ряді канадських університетів мають унікальну програму навчання, розраховану на чотири роки, після якої студенти стають спеціалістами з цивільного та прецедентного права.

138

свого клієнта, бути, як іноді кажуть, "чемпіоном" інтересів клієнта', а також зобов'язаний брати до уваги усі протилежні інтереси (навіть, інтереси держави), незважаючи на те, сприймається це іншою стороною чи урядом. Юрист має обов'язок представляти інтереси клієнта найкращим чином, незалежно від того, чи відповідають вони його особистим переконанням. Проте існують певні межі. Інший обов'язок юриста — бути гідною частиною правової системи, діяти в межах закону та за етичними нормами, встановленими юридичним товариством.

Іноді подвійний обов'язок ставить юриста у складне становище, коли не узгоджуються інтереси клієнта та обов'язки служителя суду. У багатьох випадках існує встановлений традицією порядок додержання конфіденційності. Наприклад, коли юрист виявляє зіткнення інтересів його клієнта з законом. Обов'язок юриста в цьому разі — попередити суддів про це. Коли юрист непевен у якомусь випадку, він має звернутись за порадою до правничого товариства

Кодекс професійної Як зазначалося вище, одна з функ-поведінки адвоката цій правничого товариства полягає у

виробленні кодексів поведінки та дисциплінарного впливу на юристів, які не додержують вимог цих кодексів. Незважаючи на те, що кожне товариство встановлює свої власні правила, у провінційних кодексах є багато спільного. В більшості з них покладено в основу кодекс професійної поведінки, прийнятий у 1987 p. Канадською спілкою адвокатів2. Правила у скороченому варіанті виглядають так. Юрист повинен — чесно виконувати свої обов'язки перед клієнтом, судом, своїми колегами чи громадськістю, користуватися у них довірою. Хто не заслуговує на це, — не може бути

Інше тлумачення обов'язків юриста та правничої професії таке: "Правнича професія розвивалась віками, щоб задовольнити потреби суспільства на професійному рівні. Традиційно це означає давати поради, представляти й відстоювати права, свободи та власність клієнта, що має робити чесна, компетентна, лояльна особа, яка має особисті стосунки з клієнтом" (Кодекс професійної поведінки. — Оттава: Канадська асоціація адвокатів, 1988. — С. 117).

Кодекс професійної поведінки 1987 p. замінив аналогічний кодекс, прийнятий у 1974 p.

139

юристом. Ці вимоги стосуються не тільки професійної поведінки, а й приватного спілкування, яке має важливе значення у взаємних стосунках.

Юрист зобов'язаний компетентне вести справи від імені клієнта, надавати останньому послуги на високому професійному рівні.

Усі юристи мають пройти предметну перепідготовку та нагромадити відповідний досвід перед тим, як вони почнуть брати участь у веденні цивільних та кримінальних справ. Вимоги, що містяться в правилах, є дещо завищеним^и ніж формальний дозвіл займатися юридичною практикою. Йдеться про обізнаність в законах щодо конкретних питань, а також у змінах в галузевому законодавстві.

Обслуговування включає зобов'язання постійно інформувати клієнта про вжиті заходи, відповідати на поставлені ним запитання, давати йому поради, а також мати відповідні матеріали, що будуть використані в інтересах клієнта. Усі юристи заінтересовані у високому рівні конкурентоспроможності своєї діяльності.

Від юриста вимагається повна об'єктивність. Коли від нього очікують порад, він зобов'язаний дати клієнту всебічний аналіз ситуації, посилаючись на відповідний закон та свій власний досвід. Юрист не повинен переоцінювати шанси клієнта на успіх, а в окремих випадках йому не завадить звернутися за порадою до свого більш обізнаного колеги. Якщо виявиться, що під час певних дій допущено помилки, він має негайно повідомити про це клієнта і вжити заходів до їх виправлення.

Юрист повинен зберігати у таємниці всю інформацію, про яку йому стало відомо під час виконання свого професійного обов'язку, і не розголошувати її без дозволу клієнта. Стосунки між юристом і клієнтом мають привілейовану основу в системі прецедентного права, на якій грунтуються відносини між сторонами, коли клієнт відверто ознайомлює свого юриста з усіма подробицями, що мають значення для справи.

Юрист не може давати поради чи представляти обидві сторони у справі, не отримавши на це їх згоди. Канадська система права заснована на постулаті, що сторони мають протилежні інтереси, тому юрист може обслуговувати лише

140

одну сторону. Разом з тим клієнти, після повного ознайомлення з усіма деталями справи, можуть вирішити, що їх інтереси захищатимуться одним юристом. Якщо ж виникла конфліктна ситуація, юрист має повністю припинити свою участь у справі.

Адвокат має додержувати усіх законів та правил, що регулюють недоторканість майна та коштовностей клієнта. Якщо для цього відсутні певні правила, адвокат має ставитись до них, як і сам власник.

Адвокат має поводитись в суді чемно і ввічливо, в рамках закону. Він може "без побоювань порушувати перед судом будь-яке питання, парирувати кожний аргумент протилежної сторони, сприймати усе, навіть, неприємне, якщо це може допомогти клієнтові" і прагнути "залучити для вигоди клієнта та захисту його інтересів усе, що дозволяє закон". У основу цього правила закладений постулат, що суд неспроможний функціонувати, якщо адвокат поводиться нечесно.

Незважаючи на те, що судді мають повноваження контролювати все, що відбувається у суді, це правило є набагато ширшим, ніж звичайна влада суду.

Судді вживають санкції проти тих, хто ображає їх гідність, порядок в суді або заважає судочинству. Ця влада є досить широкою. Нещодавно Кабінет міністрів федерального уряду без належних підстав критикував суд, його було притягнено до відповідальності, після чого він був змушений вибачитись. Реакція в таких випадках може бути різною: від догани і вибачення, до грошового штрафу і, навіть, до ув'язнення.

За цим правилом юрист як адвокат має, зокрема, контролювати поведінку клієнта, не дозволяючи йому поводитися непристойно, бути впевненим, що останній не вводить в оману суд Якщо клієнт вдається до неправдивих свідчень і адвокат не може цьому запобігти, він зобов'язаний відмежуватися від них. Одночасно адвокат може перешкодити суду бути упередженим щодо певних фактів або закону. Адвокати не повинні підмовляти свідка давати показання, чи натискувати або обвинувачувати його. Адвокат не може спілкуватися з суддею, якщо між ними існують особисті або інші неофіційні стосунки, котрі можуть зашкодити правосуддю.

Адвокат, який працює у державній установі, при виконанні службових обов'язків має поводитися за правилами, які

141

вимагають зразкової поведінки. Ці правила стосуються адвокатів, обраних або призначених на ці посади на офіційному рівні. Взагалі, до адвокатів, що працюють у державних установах, ставляться більші вимоги, ніж до тих, хто займається приватною практикою. З огляду на це адвокат має бути зібраним, коректним, завжди пам'ятаючи про імідж своєї професії.

Адвокат не може домовлятися або одержувати гонорар більший, ніж це встановлено відповідним актом; використовувати будь-які кошти, довірені йому клієнтом, для оплати наданих послуг без однозначної згоди клієнта.

Однією із засад незалежності професії юриста є гонорарна практика, коли адвокат отримує від клієнта грошову винагороду за надання юридичної допомоги. Право адвокатів отримувати цю винагороду регулюється професійним об'єднанням. Головним правилом є те, що адвокати зобов'язані декларувати грошові надходження. Їм забороняється отримувати необгрунтоване надмірні суми. В цьому випадку враховується час, складність та важливість справи, звичайна плата, яку отримують колеги за аналогічну роботу, одержані результати та ін. Вважається традицією професії відмовлятися або зменшувати плату для незаможних клієнтів. Надто важливим є зауваження, що всі гонорари мають бути відкритими і не супроводжуватися побічними оплатами.

Коли адвокати зберігають у себе гроші клієнта, вони не можуть без його відома використовуватися як гонорар. Крім цього, існує сувора звітність щодо грошей, що переказуються як гонорари.

Незважаючи на те, що звичайно адвокат вільний у своєму виборі взятися за справу чи відмовити клієнту, проте, коли він погодився, він зобов'язаний довести її до кінця. У той же час клієнт має право розірвати відносини у будь-який час. У деяких випадках і адвокат зобов'язаний припинити свою участь у справі, зокрема, коли клієнт не бажає продовжувати спілкуватися з ним, або в разі суперечностей між інтересами адвоката і клієнта, якщо останній наполягає вдатися до омани.

Адвокати покликані привертати увагу громадськості до поліпшення судочинства, оскільки професійно розуміючи закон, вони детально обізнані з роботою правозастосовчих установ, організацій. Виходячи з цього, адвокати ініціюють про-

142

цес пошуку можливостей для вдосконалення системи судочинства.

Адвокати мають надавати послуги у доступних для громадськості формах й ефективному та зручному вигляді, підтримуючи повагу і довір'я до юридичної професії. Якщо особі потрібна правова допомога, вона повинна мати можливість без зайвого клопоту знайти кваліфікованого адвоката.

Адвокат повинен оберігати авторитет своєї професії, повідомляючи юридичному товариству про випадки його умалення. Привернення уваги до малих проблем може попередити настання серйозних труднощів, і якщо їх виявити своєчасно, це допоможе краще захистити від них суспільство.

Адвокат має стави- Всі адвокати, як члени юридичої

тись до своїх колег спілки, мають підтримувати добрі та

тактовно і доброзич- відверті стосунки між собою. Слід не

лив0 допускати ворожнечі між клієнтами,

яка завжди негативно впливає на стосунки адвокатів між собою. Адвокати не повинні використовувати помилки своїх колег в особистих цілях, а, навпаки, вчасно їм запобігати.

Адвокат має запобігати хибній юридичній практиці. Якщо він виступає у присутності публіки, він має це робити за принципами кодексу професійної поведінки. Діяльність адвоката у присутності публіки сприймається по-різному, через що кожний публічний виступ стає серйозним іспитом для нього.

Адвокат зобов'язаний постійно пам'ятати та виконувати правила професійної поведінки, закріплені у кодексі. Коли адвокат порушує будь-яку його настанову, цей випадок стає приводом для розгляду на дисциплінарній комісії юридичного товариства.

Захід впливу за порушення залежить від його характеру, ним може бути: попередження або вибачення, штрафні санкції або тимчасове припинення практичної роботи. Юридичні товариства мають спеціальні фонди для відшкодування клієнтам збитків, викликаних непорядними вчинками їх адвокатів.

Однією з принципових рис демократичного суспільства є те, що воно живе за законами. Сильна та незалежна юридична

143

професія, безстороннє судочинство є двома основними чинниками нормального функціонування правової системи. Суспільство має бути впевненим, що адвокати на законній підставі захищають інтереси клієнтів, їх свободи та забезпечують правовими засобами їх гласність від зазіхань. Високий рівень роботи представників правової професії є гарантом демократії у країні кленового листка.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура історія і сучасність —К:Ін Юре 1997 - 320 с - Адвокатское право
  2. Адвокатура Канади - Адвокатское право
  3. Адвокатура України - Адвокатское право
  4. § 5. Профессиональная тайна юриста - Правовая деонтология
  5. Список використаної та рекомендованої літератури - Правоохранительные органы
  6. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  7. Адвокатское право Учебники по праву
  8. Правоохранительные органы Учебники по праву
  9. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
  10. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с. - Правоохранительные органы
  11. Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін.]; За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. — Харків: Право, 2000. - 272 с. - Правоохранительные органы
  12. Чувилев А.А., Чувилев Ан.А. Правоохранительные органы: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 2000.–176 с. - Правоохранительные органы
  13. § 6. Підстави припинення трудового договору - Трудовое право
  14. § 1. Поняття трудових спорів та їх класифікація - Трудовое право
  15. § 1. Понятие, значение и виды представительства - Гражданское право
  16. Органи держави: поняття, ознаки, види. Правове закріплення їхньої діяльності - Теория государства и права
  17. Загальна характеристика основних правових систем сучасності - Теория государства и права
  18. 4. УГОЛОВНО-ПРОЦЕССУАЛЬНОЕ ПРАВО: СОДЕРЖАНИЕ, СТРУКТУРА, ИСТОЧНИКИ, ДЕЙСТВИЕ В ПРОСТРАНСТВЕ И ВО ВРЕМЕНИ - Уголовный процесс
  19. § 6. ОБЕСПЕЧЕНИЕ БЕЗОПАСНОСТИ УЧАСТНИКОВ УГОЛОВНОГО ПРОЦЕССА - Уголовный процесс
  20. § 2. ПОДГОТОВКА К РАССМОТРЕНИЮ УГОЛОВНОГО ДЕЛА - Уголовный процесс

Другие научные источники направления Адвокатское право:

    1. Барщевский М.Ю.. Бизнес-адвакатура в США и Германии: Учебное пособие. 1995
    2. Лубшев Ю.Ф.. Адвокат в уголовном деле: Учебно-практическое пособие. 1997
    3. ГАВРИЛОВ Сергей Николаевич. ИСТОРИЯ РУССКОЙ АДВОКАТУРЫ. ТОМ ПЕРВЫЙ. 1997
    4. Барщевский М.Ю.. Адвокатская этика Учебное пособие. 1999
    5. Власов А.А.. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе. 2000