Административное право
Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. Юрінком Інтер, 1999. — 736 с. |
11.1. Поняття і система способів забезпечення законності |
У загальнотеоретичному розумінні "законність" розглядається як специфічний державно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується загальнообов'язковість юридичних норм у суспільстві і державі. Її суть полягає в обов'язковості виконання приписів правового характеру. У сфері функціонування виконавчої влади, у діяльності органів державного управління ця вимога проявляється особливо суворо. Вона міститься у багатьох нормативних актах, починаючи з Конституції України, і формулюється, як правило, згідно із законом і заснована на ньому. Юридичні норми є обов'язковими для всіх і доти, поки вони не змінені або не відмінені, всі державні і недержавні структури, їх представники, формування громадськості, громадяни України та іноземці зобов'язані суворо 'їх дотримуватися. Таким чином, законність, по-перше, передбачає наявність законів, що виражають волю народу і відображають пізнані об'єктивні закономірності суспільного розвитку, по-друге, означає одноманітне розуміння, застосування, безумовне і точне виконання законів і заснованих на них інших правових актів усіма державними органами, посадовими особами, громадянами, громадськими формуваннями. Законність у сфері державного управління грунтується на таких принципах: 1) загальнообов'язковість законів для всіх без винятку органів, закладів, організацій, посадових осіб, громадян 660 Глава 11 тощо. Саме в цьому проявляється загальність приписів, які містяться у законах і підзаконних актах; 2) єдності законності, тобто одноманітному розумінні і заснуванні законів на всій території держави; 3) неприпустимості протиставлення законності і доцільності. Це означає, що сам закон є вищим ступенем прояву доцільності. Даний принцип не виключає творчого розуміння закону і законності, а саме передбачає, що будь-який варіант рішення при застосуванні закону повинен обов'язково здійснюватися в рамках правових приписів. Законність у діяльності державного апарату виявляється у такому: 1) всі рішення, що приймаються державним органом, повинні відповідати чинному законодавству; 2) рішення, що приймаються державним органом, не повинні виходити за межі повноважень цього органу, тобто вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до його компетенції; 3) усі рішення державних органів приймаються у такому порядку і таких формах, які відповідають нормативним приписам; 4) взаємовідносини державних органів з недержавними структурами, громадянами та їх об'єднаннями, а також іншими громадськими формуваннями (органи самоорганізації населення) здійснюються у межах взаємних прав і обов'язків, які визначені на законних підставах. Послідовна і сувора реалізація законності передбачає наявність відповідної системи її гарантій. В ній розуміють, по-перше, загальні умови або передумови законності; по-друге, спеціальні юридичні або організаційно-правові засоби забезпечення режиму законності. До загальних належать політичні, економічні, організаційні, ідеологічні умови, що існують у державі. Найважливішими політичними передумовами законності є: а) режим демократії; б) широка гласність. Досвід багатьох країн свідчить, що демократія і гласність можуть реально існувати тільки в умовах незалежного від держави громадянського суспільства, політичного плюралізму, свободи друку, поділу влади. 661 убезпечення законності у державному управлінні Тільки реальний поділ влади, існування не залежних від правлячої партії, держави засобів масової інформації, партій, децентралізація державних структур можуть стати справжніми гарантами режиму законності. До економічних передумов законності можна віднести як досягнутий рівень добробуту і наявність у держави необхідних ресурсів, так і фактичну гарантованість прав громадян, організацій, їхню економічну свободу, багатоукладність економіки, існування ринку товарів, капіталів, трудових ресурсів, послуг тощо. Велике значення для існування законності і правопорядку має правова культура посадових осіб та громадян, правосвідомість, засновані на визнанні абсолютної цінності основних прав людини. Велике значення має добре здійснюване переконання, а також вміло організоване заохочення. На стан законності в управлінні суттєво впливають такі організаційні фактори, як структура апарату, кваліфікація службовців, ефективність функціонування системи підготовки персоналу, чіткий і раціональний поділ повноважень тощо. Не остання роль для створення умов по зміцненню і підтримці режиму законності належить організаційним заходам щодо зменшення рівня таємності, створення відомчих центрів інформації і зв'язків з громадськістю, вдосконалення дозвільної системи, ліквідації апаратних надмірностей та ін. Спеціальні юридичні засоби забезпечення законності в основному концентруються у сфері виконавчої влади і виражаються в функціонуванні особливого державно-правового механізму, який складається з: а) організацій-ноструктурних формувань; б) організаційно-правових методів. Організаційно-структурні формування — це ті органи держави і недержавні структури, на які покладено обов'язок по підтриманню і зміцненню режиму законності. Організаційно-правові методи — це види діяльності організаційно-структурних формувань, практичні прийоми, операції, форми роботи, які ними використовуються для забезпечення законності. 662 Глава 11 В юридичній теорії і практиці ці організаційно-правові методи прийнято називати способами забезпечення законності. Залежно від змісту, характеру, особливостей застосування, юридичних наслідків розрізняють такі способи забезпечення законності: а) контроль; б) нагляд; в) звернення до державних органів із заявами, пропозиціями, скаргами з питань забезпечення законності. Практика свідчить про те, що застосування перелічених способів є надійною гарантією забезпечення законності в управлінській системі держави. |
Релевантная научная информация:
- Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. Юрінком Інтер, 1999. — 736 с. - Административное право
- 11.1. Поняття і система способів забезпечення законності - Административное право
- 2.1. Предмет і метод адміністративного права - Административное право
- 2.2. Адміністративно-правові норми - Административное право
- 4.4. Правові акти державного управління - Административное право
- 6.3. Провадження у справах про адміністративні правопорушення - Административное право
- 11.2. Контроль та його види - Административное право
- ПРОГРАМА КУРСУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Загальні методичні вказівки - Административное право
- § 2. Юридична природа екологічної безпеки - Экологическое право
- § 5. Правовий режим майна державних підприємств. Особливості правового режиму майна державних бюджетних установ - Хозяйственное право
- § 2. Поняття цивільного процесуального права і його значення - Гражданский процесс
- § 1. Поняття принципів та їх значення - Гражданский процесс
- § 3. Принципи, закріплені Конституцією України - Гражданский процесс
- Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с. - Теория государства и права
- Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
- М. Й. Штефан Цивільний процес, 1997 - Гражданский процесс
- § 9. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці - Трудовое право
- Поняття функцій держави, їхня класифікація. Функції сучасної Української держави - Теория государства и права
- Правова держава: поняття, ознаки - Теория государства и права
- Розділ 11. Шлюбно-сімейні відносини - Международное право, европейское право
Другие научные источники направления Административное право:
-
1. Студеникина М. С.. Что такое административная ответственность?. 1990
2. Ю.П. Битяк, Б.В. Зуй. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. 1999
3. Бандурко О.М. . Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник. 2000
4. Васильев Л.С.. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. 2002
5. Бахрах Демьян Николаевич. Административное право России. Учебник для вузов. 2002
6. Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. Административное право Украины. — 2-е изд., перераб. и доп. Учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец.. 2003
Конституционное право |
Хозяйственное право |
Трудовое право |
Аграрное право |
Гражданское право |
Уголовное право |
Теория государства и права |
Уголовный процесс |
Кримминология |
Международное право, европейское право |
Адвокатское право |
Административное право |
Гражданский процесс |
Справочная юридическая информация |
Кримминалистика |
Логика |
Налоговое право |
Правовая деонтология |
История государства и права |
Правоохранительные органы |
Риторика |
Семейное право |
Таможенное право |
Философия права |
Финансовое право |
Экологическое право |
Юридические документы |
Контрольные работы по праву |
Курсовые работы по праву |
Шпаргалки по праву |