Административное право

Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. Юрінком Інтер, 1999. — 736 с.
3.2. Президент України
Згідно зі ст. 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини. Необхідно зазначити, що за період існування в Україні поста Президента (введено Законом "Про заснування поста Президента Української РСР" від 5 липня 1991 p.) його правовий статус зазнав значних змін. Спочатку він визначався як найвища посадова особа і глава виконавчої влади, потім як глава держави і глава виконавчої влади і, нарешті, тільки як глава держави. Такий правовий статус Президента України зумовлений його повноваженнями щодо кожної з гілок влади. Взаємовідносини Президента України і Верховної Ради України визначені статтями 77, 85, 90, 93, 94, 111 та іншими Конституції України. Зокрема, Президент призначає чергові вибори до Верховної Ради (ст. 77); Верховна Рада призначає вибори Президента (ст. 85); Президент може достроково припинити повноваження Верховної Ради (ст. 90); йому належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді (ст. 93); процедура прийняття законів передбачає тісну взаємодію Президента і Верховної ради (ст. 94); Президент може бути усунений з поста Верховною Радою в порядку імпічменту (ст. 111). Взаємовідносини з виконавчою гілкою визначаються статтями 106, 112, 113, 114, 115, 116, 118 та іншими Конституції України. Так, Президент України призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій і припиняє їх повноваження на цих посадах (статті 106, 114, 118); у випадках дострокового припинення повноважень Президента згідно зі статтями 108, 109, 110, 111 Конституції, його обов'язки покладаються на Прем'єр-міністра України (ст. 112); Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і забезпечує виконання його актів (статті 113, •116); Кабінет Міністрів складає повноваження 103 Суб 'єкги адміністративного права перед новообраним Президентом України (ст. 115). Конституція передбачає процедуру контрасигнації (лат.: conta — против, signare — підписувати) стосовно актів Президента, виданих у межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 17, 18, 21, 22, 23, 24 ст. 106. Такі акти скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Взаємовідносини з гілкою судової влади визначаються статтями 106, 128, 131 та іншими Конституції України. Зокрема, Президент утворює суди у визначеному законом порядку (ст. 106); здійснює перше призначення особи на посаду професійного судді (ст.
128); призначає трьох членів Вищої ради юстиції (ст. 131). Таким чином, Конституція України визначає місце і роль Президента України в умовах здійснення державної влади за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. І Найбільшим обсягом повноважень Президент України наділений у сфері виконавчої влади. Їх можна поділити на три групи: а) формування виконавчої влади; б) визначення змісту і спрямування її функціонування; в) забезпечення законності у сфері державного управління. У межах повноважень щодо формування виконавчої влади Президент України: • призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; • призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку; • призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє 'їхні повноваження на цих посадах; • призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 104 Глава 3 • призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України; • утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; • призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; • створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Для визначення змісту і напрямів функціонування виконавчої влади Президент України: • звертається із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; • представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; • очолює Раду національної безпеки і оборони України; • має право законодавчої ініціативи; • підписує закони, прийняті Верховною Радою України: • видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України; • скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; • є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; • приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; • приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, 105 Суб'єкти адміністративного права а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; • присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; • нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними. Для забезпечення законності у сфері державного управління Президент України: • призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; • призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; • припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; • призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади; • здійснює контрольні повноваження як особа, що очолює Раду національної безпеки і оборони України; • скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; • має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України; • утворює суди у визначеному законом порядку. Згідно з п. 18 ст. 106 Конституції Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України, що є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Персональний склад Ради формує Президент України. Її членами можуть бути керівники центральних органів виконавчої влади, а також інші посадові особи, а за посадою, що передбачено ст. 107 Конституції, до неї входять: Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голо- 106 Глава 3 ва Служби безпеки України. Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Забезпечення діяльності Ради здійснює Секретар Ради, якого призначає Президент України. Він має заступників, яких також призначає Президент. Секретар Ради безпосередньо підпорядковується Президентові України. Як свідчить практика, крім визначених Конституцією (ст. 107) осіб, до Ради національної безпеки і оборони України входять: Секретар Ради національної безпеки і оборони України; Голова Державного комітету у справах охорони державного кордону України; Міністр промислової політики України; Голова Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України — директор Національного бюро розслідувань України; Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; Глава Адміністрації Президента України; Міністр фінансів України; Президент Національної академії наук України; Міністр економіки України. Головними завданнями Ради є: • забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері національної безпеки і оборони України; • аналіз стану і тенденцій розвитку зовнішньо- та внутрішньополітичної ситуації, визначення на цій основі стратегії та пріоритетних напрямів забезпечення національної безпеки і оборони; • комплексна оцінка та прогноз потенційних і реальних загроз державному, економічному, суспільному, оборонному, інформаційному, ядерному, екологічному та іншим видам і об'єктам безпеки України; • планування, організація та контроль за здійсненням заходів політичного, економічного, воєнного, соціального, науково-технічного та іншого характеру, адекватних цим загрозам; • розгляд питань фінансування витрат на національну безпеку і оборону, а також контроль за витрачанням відповідних коштів; 107 Суб'єкти адміністративного права • розгляд проектів законів України та указів Президента України, інших нормативних актів, наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, концепцій, доктрин, державних програм у сфері національної безпеки і оборони України тощо; • підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони України, у тому числі щодо утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у даній сфері; • підготовка пропозицій щодо оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а також щодо оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації; • координація наукових досліджень у галузі національної безпеки і оборони; • розгляд і вирішення інших актуальних проблем національної безпеки і оборони України. Відповідно до покладених на неї завдань, Рада координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, а також Комісії з питань ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові України, Генеральної військової інспекції при Президентові України, Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, інших органів у даній сфері, утворених при Президентові України. Базовими державними науково-дослідними установами аналітично-прогнозного супроводження діяльності Ради є Центр стратегічного планування та аналізу при Раді та Національний інститут стратегічних досліджень, які підпорядковуються Секретареві Ради.
Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів, підпорядкований Раді, та Національний інститут українсько-російських відносин при Раді. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. 108 Глава 3 Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. З метою забезпечення необхідних умов для здійснення Президентом України своїх конституційних повноважень і відповідно до п. 28 ст. 106 Конституції України, Президентом утворено постійно діючий орган — Адміністрацію Президента України. Основними завданнями Адміністрації Президента України є: • організаційне, правове, консультативне, інформаційне і аналітичне забезпечення діяльності Президента України щодо реалізації ним повноважень гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, здійснення інших конституційних повноважень як глави держави; • сприяння Президентові України у забезпеченні узгодженого функціонування і взаємодії Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також у вирішенні кадрових та інших питань, віднесених до повноважень Президента України; • забезпечення взаємодії Президента України з Верховною Радою України, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян; • організація підготовки та опрацювання проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи; • аналіз соціально-економічних, політичних та правових процесів у державі та внесення відповідних пропозицій Президентові України; • здійснення за дорученням Президента України та на виконання його повноважень як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, контролю за додержанням актів законодавства України; • організація протокольних заходів, а також здійснення матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності Президента України. 109 Суб'єкти адміністративного права До складу Адміністрації Президента України входять: Глава Адміністрації Президента України; Перший помічник Президента України; Перший заступник та заступники Глави Адміністрації Президента України; помічники, радники та консультанти Президента України; Постійний Представник Президента України у Верховній Раді України; Постійний Представник Президента України в Конституційному Суді України; Державно-правове управління; Управління організаційної роботи та кадрової політики; Управління економічної та соціальної політики; Управління гуманітарної політики; Управління внутрішньої політики; Управління зовнішньої політики; Контрольне управління; Управління документального забезпечення та інформатизації; Управління справами; Канцелярія Президента України, Прес-служба Президента України; Служба Протоколу Президента України; Відділ державних нагород; Відділ громадянства; Відділ помилування; Відділ листів і прийому громадян; Перший відділ. Доручення Глави Адміністрації Президента України, Першого помічника Президента України, першого заступника та заступників Глави Адміністрації Президента України у визначених Президентом України межах та з питань, що належать до їхніх повноважень, є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади та їх посадовими особами.
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. Юрінком Інтер, 1999. — 736 с. - Административное право
  2. М. Й. Штефан Цивільний процес, 1997 - Гражданский процесс
  3. § 1. Поняття основних принципів трудового права України - Трудовое право
  4. § 3. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти України, що регулюють трудові відносини - Трудовое право
  5. § 4. Підзаконні акти, що регулюють трудові відносини - Трудовое право
  6. § 7. Диференціація трудового законодавства України - Трудовое право
  7. § 3. Підстави виникнення трудових правовідносин - Трудовое право
  8. § 5. Правові відносини органів державної служби зайнятості з підприємствами - Трудовое право
  9. § 6. Підстави припинення трудового договору - Трудовое право
  10. § 9. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - Трудовое право
  11. § 9. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці - Трудовое право
  12. § 1. Поняття трудових спорів та їх класифікація - Трудовое право
  13. § 6. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) - Трудовое право
  14. Органи держави: поняття, ознаки, види. Правове закріплення їхньої діяльності - Теория государства и права
  15. Система державних органів за Конституцією України - Теория государства и права
  16. Основні форми та інститути демократії в Україні (референдуми, народне обговорення) - Теория государства и права
  17. Підзаконні нормативно´Правові акти України: поняття, види, їх значимість у правовому регулюванні - Теория государства и права
  18. Список використаної літератури - Теория государства и права
  19. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  20. Розділ 5. Правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право

Другие научные источники направления Административное право:

    1. Студеникина М. С.. Что такое административная ответственность?. 1990
    2. Ю.П. Битяк, Б.В. Зуй. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. 1999
    3. Бандурко О.М. . Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник. 2000
    4. Васильев Л.С.. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. 2002
    5. Бахрах Демьян Николаевич. Административное право России. Учебник для вузов. 2002
    6. Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. Административное право Украины. — 2-е изд., перераб. и доп. Учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец.. 2003