Административное право

199
2. N 27. Ст. 382.

2 Там же. 1992. N22. Ст. 303.

3 Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. N 22. Ст. 303; 1995. № 42. Ст.304.

270

На них покладається також обов'язок брати участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, забезпеченні громадської безпеки під час проведення масових заходів, припиненні масових безладь у населених пунктах.

Прикордонні війська відповідно до Закону України "Про Прикордонні війська України" зобов'язані відбивати вторгнення на територію України озброєних формувань, припиняти збройні та інші провокації на державному кордоні, захищати від злочинних посягань населення і власність у всіх її формах1.

Закон України "Про оборону України" визначає загальні основи оборони держави, ситуацію, при якій Збройні Сили можуть бути використані для забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу; передбачає мобілізаційну підготовку народного господарства, державних органів і систем управління до дій в умовах воєнного стану, підготовку населення і території країни до оборони; визначає компетенцію Верховної Ради України, Президента України, Ради оборони України, Кабінету Міністрів, міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів державної влади і управління на випадок стану війни, воєнного часу, воєнного стану, мобілізації і територіальної оборони2.

Підрозділи Цивільної оборони згідно з Законом України "Про Цивільну оборону України" зобов'язані забезпечити:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та витрат у разі аварій, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та застосування засобів масового ураження;

- організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

- створення системи аналізу і прогнозування управління, опао-віщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним зараженням, підтримання їх готовності для стабільного функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

'Там же. 1993.N2.Cr. 7. 2Тамже. 1992. №9. Ст. 106.

271

- підготовку і перепідготовку керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях1.

Основами законодавства України про охорону здоров'я на органи охорони здоров'я покладено надання загальнодоступної медичної допомоги населенню, виконання профілактичних заходів по охороні здоров'я населення, забезпечення санітарно-епідеміологічного стану держави, організацію і здійснення роботи щодо розпізнання, лікування і профілактики захворювань, охорони території України від заносу і розповсюдження інфекційних захворювань, проведення карантинних заходів, судово-медичної і судово-психіатричної експертиз, здійснення державного санітарного нагляду2.

Органи охорони здоров'я спільно з органами внутрішніх справ при відповідних надзвичайних умовах здійснюють нагляд за дотриманням санітарних правил в населених пунктах, місцях загального відпочинку і масового перебування людей, спільно ведуть боротьбу з наркоманією, пияцтвом, розповсюдженням СШДу, венеричних хвороб, у разі ухилення хворих від добровільного лікування, та іншими інфекційними захворюваннями, якщо вони набули характеру епідемій і ліквідація їх вимагає карантинних заходів.

Органи охорони здоров'я надають невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали під час масових порушень громадського порядку, стихійного лиха чи аваріях, пожежах та катастрофах. На вимогу органів внутрішніх справ вони проводять судово-медичні та судово-психіатричні експертизи, а також необхідні медичні огляди окремих осіб з метою виявлення їх стану здоров'я, наявності у них травм, хвороб, сп'яніння чи наркотизації.

Законом України "Про ветеринарну медицину" до компетенції органів державної ветеринарної медицини віднесено:

- контроль та організація заходів щодо профілактики, діагностики, лікування та ліквідації інфекційних і незаразних хвороб тварин;

- оцінка епізоотичної ситуації і дача обов'язкових до виконання розпоряджень щодо здійснення профілактики та ліквідації заразних хвороб, а також з питання дератизації, дезинфікацїї, інших заходів;

- контроль за охороною території України від занесення з території інших держав інфекційних хвороб тварин, а також проведення

перевірки ветеринарного стану при експорті-імпорті тварин, сировини, продуктів тваринного походження, кормів;

- заборона експлуатації або тимчасове припинення функціонування тваринницьких об'єктів і підприємств по забою та переробці тварин і сировини тваринного походження у разі порушення ветеринарних норм і правил.'

Місцеві органи влади на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":

- вирішують відповідно до законодавства питання про проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових громадсько-політичних заходів, контролюють забезпечення організаторами цих заходів належного громадського порядку;

- вживають в разі стихійного лиха, екологічних катастроф, епеі-демій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій необхідних заходів щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій і врятування життя людей, зхисту їх здоров'я, збереження матеріальних цінностей2.

Органи внутрішніх справ, здійснюючи охорону правопорядку в надзвичайних умовах, повинні враховувати обов'язкову, передбачену законодавством, участь інших міністерств та відомств у заходах по ліквідації, попередженні та усуненні наслідків надзвичайних подій, відновленні порушеного громадського порядку, оздоровленні оперативної обстановки, проявляти ініціативу та розробляти комплексні заходи щодо взаємодії з ними.

Комплексні заходи повинні забезпечувати координацію дій всіх залучених до охорони громадського порядку сил і засобів як органу внутрішніх справ, так і приданих тимчасово, систему зв'язку та управління, інформування органів виконавчої влади та вищого керівництва, корегування завдань, поставлених перед підрозділами органів внутрішніх справ і інших правоохоронних органів, залежно від розвитку подій, зв'язок із засобами масової інформації з метою використання 'їх можливостей в стабілізації обстановки та належного інформування населення.

'Відомості Верховної Ради України. 1993. N 14. Ст. 124. 2Тамже. 1993. №4. Ст. 19.

272

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. N 36. Ст. 531.

2 Там же. 1997. N24. Ст. 170.

273

18

Контрольні запитання:

1. Поняття і класифікація особливих (екстремальних) умов

2. Особливості діяльності ОВС в особливих (екстремальних) умовах

3. Види спеціальних планів охорони громадського порядку

4. Особливості охорони громадського порядку при масових порушеннях, і безладдях, громадянській непокорі

5. Особливості застосування методів переконання і примусу, спеціальних заходів адміністративного припинення

6. Поняття надзвичайного стану

7. Діяльність ОВС при надзвичайному стані

8. Взаємодія ОВС з іншими державними органами щодо охорони громадського порядку в надзвичайних умовах

1992. N 27. Ст. 382.

2 Там же. 1992. N22. Ст. 303.

3 Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. N 22. Ст. 303; 1995. № 42. Ст.304.

270

На них покладається також обов'язок брати участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, забезпеченні громадської безпеки під час проведення масових заходів, припиненні масових безладь у населених пунктах.

Прикордонні війська відповідно до Закону України "Про Прикордонні війська України" зобов'язані відбивати вторгнення на територію України озброєних формувань, припиняти збройні та інші провокації на державному кордоні, захищати від злочинних посягань населення і власність у всіх її формах1.

Закон України "Про оборону України" визначає загальні основи оборони держави, ситуацію, при якій Збройні Сили можуть бути використані для забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу; передбачає мобілізаційну підготовку народного господарства, державних органів і систем управління до дій в умовах воєнного стану, підготовку населення і території країни до оборони; визначає компетенцію Верховної Ради України, Президента України, Ради оборони України, Кабінету Міністрів, міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів державної влади і управління на випадок стану війни, воєнного часу, воєнного стану, мобілізації і територіальної оборони2.

Підрозділи Цивільної оборони згідно з Законом України "Про Цивільну оборону України" зобов'язані забезпечити:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та витрат у разі аварій, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та застосування засобів масового ураження;

- організацію і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

- створення системи аналізу і прогнозування управління, опао-віщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним зараженням, підтримання їх готовності для стабільного функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

'Там же. 1993.N2.Cr. 7. 2Тамже. 1992. №9. Ст. 106.

271

- підготовку і перепідготовку керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях1.

Основами законодавства України про охорону здоров'я на органи охорони здоров'я покладено надання загальнодоступної медичної допомоги населенню, виконання профілактичних заходів по охороні здоров'я населення, забезпечення санітарно-епідеміологічного стану держави, організацію і здійснення роботи щодо розпізнання, лікування і профілактики захворювань, охорони території України від заносу і розповсюдження інфекційних захворювань, проведення карантинних заходів, судово-медичної і судово-психіатричної експертиз, здійснення державного санітарного нагляду2.

Органи охорони здоров'я спільно з органами внутрішніх справ при відповідних надзвичайних умовах здійснюють нагляд за дотриманням санітарних правил в населених пунктах, місцях загального відпочинку і масового перебування людей, спільно ведуть боротьбу з наркоманією, пияцтвом, розповсюдженням СШДу, венеричних хвороб, у разі ухилення хворих від добровільного лікування, та іншими інфекційними захворюваннями, якщо вони набули характеру епідемій і ліквідація їх вимагає карантинних заходів.

Органи охорони здоров'я надають невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали під час масових порушень громадського порядку, стихійного лиха чи аваріях, пожежах та катастрофах. На вимогу органів внутрішніх справ вони проводять судово-медичні та судово-психіатричні експертизи, а також необхідні медичні огляди окремих осіб з метою виявлення їх стану здоров'я, наявності у них травм, хвороб, сп'яніння чи наркотизації.

Законом України "Про ветеринарну медицину" до компетенції органів державної ветеринарної медицини віднесено:

- контроль та організація заходів щодо профілактики, діагностики, лікування та ліквідації інфекційних і незаразних хвороб тварин;

- оцінка епізоотичної ситуації і дача обов'язкових до виконання розпоряджень щодо здійснення профілактики та ліквідації заразних хвороб, а також з питання дератизації, дезинфікацїї, інших заходів;

- контроль за охороною території України від занесення з території інших держав інфекційних хвороб тварин, а також проведення

перевірки ветеринарного стану при експорті-імпорті тварин, сировини, продуктів тваринного походження, кормів;

- заборона експлуатації або тимчасове припинення функціонування тваринницьких об'єктів і підприємств по забою та переробці тварин і сировини тваринного походження у разі порушення ветеринарних норм і правил.'

Місцеві органи влади на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":

- вирішують відповідно до законодавства питання про проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових громадсько-політичних заходів, контролюють забезпечення організаторами цих заходів належного громадського порядку;

- вживають в разі стихійного лиха, екологічних катастроф, епеі-демій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій необхідних заходів щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій і врятування життя людей, зхисту їх здоров'я, збереження матеріальних цінностей2.

Органи внутрішніх справ, здійснюючи охорону правопорядку в надзвичайних умовах, повинні враховувати обов'язкову, передбачену законодавством, участь інших міністерств та відомств у заходах по ліквідації, попередженні та усуненні наслідків надзвичайних подій, відновленні порушеного громадського порядку, оздоровленні оперативної обстановки, проявляти ініціативу та розробляти комплексні заходи щодо взаємодії з ними.

Комплексні заходи повинні забезпечувати координацію дій всіх залучених до охорони громадського порядку сил і засобів як органу внутрішніх справ, так і приданих тимчасово, систему зв'язку та управління, інформування органів виконавчої влади та вищого керівництва, корегування завдань, поставлених перед підрозділами органів внутрішніх справ і інших правоохоронних органів, залежно від розвитку подій, зв'язок із засобами масової інформації з метою використання 'їх можливостей в стабілізації обстановки та належного інформування населення.

'Відомості Верховної Ради України. 1993. N 14. Ст. 124. 2Тамже. 1993. №4. Ст. 19.

272

1 Див.: Відомості Верховної Ради України. 1992. N 36. Ст. 531.

2 Там же. 1997. N24. Ст. 170.

273

18

Контрольні запитання:

1. Поняття і класифікація особливих (екстремальних) умов

2. Особливості діяльності ОВС в особливих (екстремальних) умовах

3. Види спеціальних планів охорони громадського порядку

4. Особливості охорони громадського порядку при масових порушеннях, і безладдях, громадянській непокорі

5. Особливості застосування методів переконання і примусу, спеціальних заходів адміністративного припинення

6. Поняття надзвичайного стану

7. Діяльність ОВС при надзвичайному стані

8. Взаємодія ОВС з іншими державними органами щодо охорони громадського порядку в надзвичайних умовах

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. 8.2. Управління безпекою - Административное право
  2. 9.1. Управління охороною здоров´я - Административное право
  3. § 4. Правова організація єдиної системи запобігання і реагування на надзвичайні екологічні ситуації - Экологическое право
  4. §3. Акти УПРАВЛІННЯ в АДМІНІСТРАТИВНІЙ діяльності ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ - Административное право
  5. §2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ОБ´ЄКТІВ ПІДРОЗДІЛАМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ - Административное право
  6. §4. ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ З ІНШИМИ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ ЩОДО ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ В НАДЗВИЧАЙНИХ УМОВАХ - Административное право
  7. § 1. Правосуддя, його ознаки та принципи - Правоохранительные органы
  8. 2.1. Предмет і метод адміністративного права - Административное право
  9. 3.2. Президент України - Административное право
  10. 3.3. Органи виконавчої влади - Административное право
  11. 4.1. Методи державного управління - Административное право
  12. 5.3. Адміністративна відповідальність - Административное право
  13. 8.5. Управління внутрішніми справами1 - Административное право
  14. 11.2. Контроль та його види - Административное право
  15. Глава 2. Законодавство про правоохоронні органи. Концепція судово-правової реформи в Україні та її етапи - Правоохранительные органы
  16. Глава 4. Майбутнє системи правоохоронних органів - Правоохранительные органы
  17. Загальні положення до розділу - Правоохранительные органы
  18. Глава 2. Недержавні правоохоронні організації - Правоохранительные органы
  19. § 1. Правові засади національної екологічної безпеки - Экологическое право
  20. § 3. Проблеми кодифікації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки - Экологическое право

Другие научные источники направления Административное право:

    1. Студеникина М. С.. Что такое административная ответственность?. 1990
    2. Колпаков В. К.. Адміністративне право України: Підручник.. 1999
    3. Ю.П. Битяк, Б.В. Зуй. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. 1999
    4. Васильев Л.С.. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. 2002
    5. Бахрах Демьян Николаевич. Административное право России. Учебник для вузов. 2002
    6. Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др. Административное право Украины. — 2-е изд., перераб. и доп. Учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец.. 2003