4.1. Злочинна діяльність, її структура та елементи

Діяльність — категорія соціальна і носить соціальноперетворюючий характер.

Діяльнісний підхід, у криміналістиці означає дослідження об'єктів, явищ та подій в аспекті специфіки діяльності суб'єкта злочину. Криміналістика не досліджує правову сторону дій злочинця, вона вивчає його динамічну (поведінську) сторону, тобто як і якими засобами він досяг поставленої мети. Діяльність суб'єкта злочину відображається в матеріальному середовищі у вигляді матеріальних та ідеальних слідіввідображень. Тому криміналістику перш за все цікавить, які слідивідображення є на місці події, механізм їх утворення, як давно вони виникли, яким способом, внаслідок якого енергетичного впливу і за яких супровідних умов.

Діяльнісний підхід інтегрує різні засоби і методи, спрямовуючи їх на пізнання характеру взаємодії суб'єкта з матеріальним середовищем, внаслідок якої виникають сліди злочину. Нарешті, Діяльнісний підхід обумовлений сутністю поняття злочину в кримінальному праві, оскільки злочин відображається в матеріальному середовищі у вигляді залишкових змін — наслідків. Тому злочин завжди є діяльністю (бездіяльністю) суб'єкта і суб'єктів між собою і матеріальнім середовищем, взаємодією і утворенням матеріальних та ідеальних слідіввідображень.

Діяльність — це акт зовнішнього впливу суб'єкта на матеріальне середовище, явище, події, особисті та суспільні відносини. Вона має цілеспрямований характер і являє собою систему послідовних динамічних взаємодій ії елементів.

Укр. С'ов. Энциклопедия. К.. 198U. Т.3. С".323.

37

Розділ 1. Методологія науки криміналістики

соціальної діяльності (трудової, наукової, громадської, культурної тощо) складається і чотирьох елементів:

Суб'єкт > Знаряддя праці > Предмет праці > Продукт

праці

Злочішна дія.льшсгь — це різновид соціальної діяльності,

тому ії структура аналогічна структурі соціальної діяльності

взагалі і також складається з чотирьох елементів:

Суб'єкт —> Засоби злочинної діяльності >• Предмет злочинної діяльності —> Сліди злочинної діяльності

Засоби злочинної діяльності — це знаряддя праці, предмети, інструменти, механізми та їх системи; тварини та живі істоти, речовини, які суб'єкт використовує для здійснення своїх злочинних намірів. У структурі злочинної діяльності знаряддями праці є засоби вчинення злочину, які можуть бути матеріальними і нематеріальними, спещально пристосованими і непристосованими.

Засоби, пристосовані для вчинення злочину, спочатку називались "злодійськими інструментами" на відміну від звичайних столярських, слюсарських, теслярських та інших інструментів, які можна застосовувати для вчинення злочинів, але не можна вважати знаряддями вчинення злочину (як їх помилково називають деякі фахівці).

Реалізуючи свою мегу, злочинець впливає на об'єкти посягання (речі, предмети, органічні та неорганічні) безпосередньо рухами рук, інших частин тіла (гак звані іманентні знаряддя праці), в тому числі й реальними засобами вчинення злочину (ніж кухонний, стамеска, пила тощо), які не є спеціально пристосованими для злочинної діяльності.

Предмет злочинної діяльності припустимо іїп^претувати як природне середовище проживання людини, оскільки діяльність є способом ії буття у світі, ії здатністю вносити зміни в дійсність. Тому природа виступає "універсальним" предметом будьякої діяльності, в тому числі й злочинної. У криміналістичному плані предмет злочинної діяльності (предмет злочину) можна вважати кінцевим продуктом, результатом протиправної діяльності суб'єкта, ознаки якої постають перед слідчим на стадії порушення кримінальної справи.

Предмет злочинної діяльності слід відрізняти від кримінальноправового поняття "предмет злочину", бо останній перебуває у сфері суспільних нідносин.

Такім чипом, предмет злочинної діяльності в криміна.'іісти

38

Г.іавч 4. Вчення про.механізм вчинення злочину

чній інтерпретації є фізичним тілом органічного або неорганічного походження, яке перебуває у твердому, рідкому чи газоподібному стані, що піддасться безпосередньому впливу і відображає його механізм.

Сліди злочинної діяльності, або сліди злочину, в широкому розумінні — це зміни в природному середовищі або суспільстві, внесені суб'єктом злочинної діяльності. Вони являють собою матеріальні та ідеальні продукти соціальної діяльності взагалі та злочинної зокрема. У вузькому трасологічному розумінні сліди — це продукт контактної чи безконтактної енергетичної взаємодії.

Сліди злочинної діяльності одночасно можуть бути і об'єктом злочинного посягання, проте у більшості випадків вони перебувають у сфері суспільних відносин. Це предмети матеріального середовища, в якому розвивалася подія злочину і на якому залишилися сліди злочинної взаємодії.