§1. Поняття політико-територіального устрою держави і класифікація його форм
У конституційному праві є поняття державної території і державних кордонів, що визначають її параметри. Межі території держави в тих чи інших формулюваннях визначаються в конституціях.
Однак ці конституційні норми нерідко відображають тільки принциповий підхід до цього питання з позицій міжнародного права: говориться про сушу, внутрішні води, повітряний простір тощо.Територія держави завжди певним чином організована, розділена на частини адміністративного чи політичного значення, в яких проживає населення з метою управління ними. Відповідні розділи конституцій іноді так і називаються: "Про організацію держави". У даному випадку мова йде не про систему державних органів, а про територіальну організацію держави.
Узагальнюючим для такої організації у вітчизняній літературі довгий час використовують термін "форма державного устрою". Однак через багатозначність слова "устрій" цей термін зазнає критики, тому що "державний устрій" іноді розуміється в дуже широкому значенні - як устрій держави в цілому, включаючи деякі соціально-економічні і політичні моменти, систему органів держави і т.д.
У деяких нових виданнях поняття "державний устрій" замінено на такі поняття, як "форма територіально-політичного, політико-територіального чи державно-територіального устрою держави", що на нашу думку, варто вважати синонімами.
Політико-територіальний устрій держави - це розподіл країни на певні територіальні частини, в межах якої (країни) існує система взаємовідносин між державою в цілому (центральною владою) та її складовими частинами (населення та публічної влади тієї чи іншої території).
Традиційно розрізняються дві основні форми територіально-політичного устрою держави: унітарна і федеративна держава. Конфедерація є союзом держав, в основному це міжнародно-правове об'єднання, але в ньому є деякі конституційно-правові елементи, і тому про конфедерації теж іноді згадується в конституційному праві.
Відігравши значну роль у становленні державності у США, Швейцарії інших країнах, конфедерація, як певна історична та перехідна форма державно-територіального устрою майже пішла з історичної сцени. Але події останніх років: "конфедералізація" Європейського Союзу (зараз ведуться підготовчі роботи щодо прийняття Конституції ЄС), Югославії, союз Бєларусі та Росії свідчать про "повернення" цієї державної форми та певну її перспективність.
Формою територіально-політичної організації державності (в межах унітарної або ж федеративної держав) є також автономія, особливо політична автономія, тим більше якщо вона створена на основі самовизначення етнічних груп, національних меншин. В останні десятиліття в деяких країнах (Іспанія, Італія й ін.) склалася так звана регіоналістська держава, яка об'єднує різноманітні елементи унітаризму, федералізму, автономії і що є, власне кажучи, перехідним від унітаризму до федералізму.