<<
>>

§2. Місце уряду в системі влади зарубіжних країн

Відносини між урядом і парламентом складаються залеж­но від форми правління.

У парламентарних країнах глава держави здійснює свої повноваження через уряд. У президентських республіках він є главою уряду.

Відносини уряду і політичних партій тісно взаємопов'язані, особливо в парламентарних країнах, оскільки уряд спирається на партійну більшість у парламенті.

Порядок формування уряду. Основними способами фор­мування уряду є:

1) позапарламентський - у президентських поліархіях, де джерелом формування є виборчий корпус, оскільки уряд фор­ мується президентом позапарламентським шляхом (США, країни Латинської Америки та тропічної Африки);

2) парламентський - у парламентарних "республіках", вищий представницький орган безпосередньо формує уряд і може примусити його піти у відставку;

3) змішаний - характерний для змішаних поліархій, де у формуванні уряду беруть участь і парламент, і президент.

У парламентарних країнах є дві процедури формування уряду:

1) Італія, Греція - глава держави призначає голову уряду (прем'єр-міністра) і за пропозицією останнього призначає інших членів уряду. Після його утворення він повинен зверну­ тися до парламенту з метою отримання вотуму довіри (т.зв. інвеститура уряду);

2) Німеччина, Японія - з висунутих кандидатур обира­ ють главу уряду, який формує кабінет уряду і затверджує ці кандидатури в парламенті.

Глава уряду. В країнах використовуються різні назви:

♦ Великобританія та країни співдружності - прем'єр- міністр;

♦ ФРН, Австрія - канцлер;

♦ Італія - голова ради міністрів тощо. Повноваження уряду:

і. управління державним апаратом;

2. виконання законів;

3. контроль (певною мірою) над законодавчою діяльністю парламенту через те, що уряд а) є головним джере­ лом законодавчої ініціативи; б) має вирішальний вплив на за­ конодавчий процес;

4. нормотворча діяльність уряду:

♦ видає підзаконні акти;

♦ видає нормативні акти по прямому або непрямому уповноваженню парламенту - інституту делеговано­ го законодавства;

5. складання і виконання бюджету;

6. здійснення зовнішньої політики.

<< | >>
Источник: Бостан С.К., Тимченко С.М.. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури,2005. - 504 с. 2005

Еще по теме §2. Місце уряду в системі влади зарубіжних країн:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -