Конституційний контроль, тобто забезпечення відповідності законів та інших правових актів конституції, запроваджено в усіх сучасних демократичних державах.

Вперше в українській історії, такій багатій на беззаконня та несправедливість, Конституційний Суд створено відповідно до Конституції. Це має сприяти стабілізації і зміцненню конституційного ладу в Україні, утвердженню принципу верховенства права та найвищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Конституційний Суд в системі судової влади України

Конституційний Суд України складають 18 судців, які призначаються у рівній кількості (по шість) відповідно Президентом України, Верховною Радою України та з'їздом суддів України строком на дев'ять років без права бути призначеними на повторний строк. Такий механізм призначення суддів має сприяти утвердженню їх незалежності від будьякої гілки влади при вирішенні конкретних справ та запобіганню можливості "звикання" до посади, що, як засвідчує досвід, може призвести до втрати суддями принциповості. Переважно цим же зумовлені особливості механізму і строки обрання Голови Конституційного Суду. Він обирається самими суддями із їх складу шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк без права бути переобраним.

Широкі владні повноваження, якими наділений Конституційний Суд, зумовлюють досить високі вимоги до кандидатів на посади суддів. Ними можуть бути лише громадяни України з великим життєвим досвідом, які на день призначення досягли 40річного віку, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять

134

років. До того ж ці особи повинні проживати в Україні протягом останніх 20 років та володіти державною мовою (ст.

Згідно зі ст. 124 Конституції Конституційний Суд разом з іншими судами складає третю гілку влади, незалежну від двох інших — законодавчої і виконавчої — і їм непідзвітну.

Однак правовий статус Конституційного Суду має ряд істотних особливостей порівняно з іншими судами. Він не входить до системи судів так званої загальної юрисдикції, які розглядають цивільні, кримінальні, господарські та інші справи. Найвищим судовим органом цієї системи є Верховний Суд України.

Конституційний Суд — це окремий, незалежний від судів загальної юрисдикції, єдиний в Україні орган конституційної юрисдикції. Він не може бути касаційною, апеляційною чи наглядовою інстанцією для судів загальної юрисдикції. Це означає, що до нього не можна звертатися зі скаргами на необґрунтованість рішень чи вироків, винесених цими судами. Функції Конституційного Суду є зовсім іншими. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Донедавна контроль за відповідністю законів Конституції було покладено на Верховну Раду України. Вона ж за Конституцією 1978 р. мала виключне право офіційного тлумачення Конституції і законів України. Однак, як засвідчує досвід, зосередження цих повноважень в руках Верховної Ради не виправдало себе. Функції конституційного контролю нею фактично не здійснювались, та вони й невластиві законодавчому органу. Що ж до тлумачення Конституції і законів, то воно, як переконує практика інших держав, зокрема європейських, є набагато об'єктивнішим й ефективнішим, коли виходить від незаангажованих і незалежних органів, яким і має бути Конституційний Суд України.

Суттєво відрізняється від судів загальної юрисдикції також процедура розгляду справ Конституційним Судом. Він розглядає їх не в порядку звичайної судової процедури, передбаченої процесуальними кодексами, а за правилами конституційного судочинства відповідно до Конституції України, Закону від 16 жовтня 1996 р.

135

Повноваження Конституційного Суду

Повноваження Конституційного Суду можна поділити на чотири групи.Перша з них охоплює повноваження, пов'язані з вирішенням питання щодо відповідності Конституції (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України (до яких, зокрема, належать постанови), актів Президента України (насамперед указів та розпоряджень), актів (постанов і розпоряджень) Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відзначимо, що серед актів, які можуть розглядатися Конституційним Судом щодо їх конституційності, немає актів міністерств та державних комітетів, уряду Автономної Республіки Крим, а також рішень органів місцевого самоврядування. Така "прогалина" в повноваженнях Конституційного Суду аж ніяк не означає, що зазначені акти знаходяться поза межами конституційного контролю. Проте їх законність перевіряється відповідно до встановленого порядку не Конституційним Судом, а судами загальної юрисдикції.

Друга група повноважень Конституційного Суду стосується офіційного тлумачення Конституції та законів України з точки зору їх відповідності Конституції.

Третя група повноважень пов'язана з розглядом Конституційним Судом справ про відповідність Конституції чинних міжнародних договорів або тих, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість. Мова йде, зокрема, про підписані Україною міжнародні договори до їх ратифікації чи затвердження Верховною Радою.

Нарешті, до четвертої групи повноважень Конституційного Суду належить надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту відповідно до ст. 111 Конституції.

Суб'єкти звернень Суб'єктами звернень до Конститудо Конституційного цінного суду з питань, пов'язаних з Суду першою групою його повноважень,

можуть бути Президент України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

136

Окремим громадянам право безпосереднього звернення до Конституційного Суду з питань конституційності законів та інших правових актів Конституцією не надано. Проте це не означає, що вони взагалі позбавлені можливості порушення зазначених питань перед Конституційним Судом.

Право звертатись до Конституційного, Суду з питань, пов'язаних з третьою групою його повноважень, мають Президент і Кабінет Міністрів України, а з питань, що стосуються четвертої групи цих повноважень, — Верховна Рада України.

Обмеження кола суб'єктів звернень до Конституційного Суду з питань, пов'язаних з третьою групою його повноважень, цілком виправдане. Адже міжнародні договори укладаються, як правило, главою держави — Президентом України та органами виконавчої влади, насамперед Урядом. Ними ж вони й виконуються. Отже, саме їм більше, ніж будькому іншому, відомі як позитивні сторони, так і недоліки цих договорів, зокрема їх суперечність Конституції. Вони ж подають міжнародні договори на ратифікацію чи затвердження. Треба також мати на увазі, що міжнародні договори зачіпають інтереси не тільки України, а й іноземних держав. Тому до порушення питання щодо їх неконституційності (особливо чинних договорів) треба підходити дуже виважено, щоб не завдати шкоди авторитету України на міжнародній арені та стабільності міжнародного правопорядку.

Обмеження кола суб'єктів звернень до Конституційного Суду з питань, що стосуються четвертої групи його повноважень, не потребує особливих коментарів.

Процедуру імпічменту ініціює згідно зі ст. 111 Конституції Верховна Рада України. Вона ж проводить розслідування і розгляд справи щодо імпічменту. Тому цілком логічно, що для прийняття об'єктивного рішення вона має одержати висновок Конституційного Суду про дотримання конституційної процедури імпічменту.

Коло суб'єктів звернень до Конституційного Суду з питань, пов'язаних з другою групою його повноважень, Конституцією не визначається, з чого можна зробити

137

висновок, що воно практично є необмеженим. Інакше кажучи, за офіційним тлумаченням Конституції та законів України до Конституційного Суду можуть звертатися всі державні органи та органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, окремі громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

потреба в роз'ясненні окремих положень Конституції щодо прав та свобод людини і громадянина у тих випадках, коли суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що ці положення тлумачаться органами державної влади неправильно і внаслідок того його права і свободи зазнають утиску.

Розгляд справ Конституційним Судом

Провадження по зверненнях, які надійшли до Конституційного Суду, здійснюється відповідно до Закону "Про Конституційний Суд України" та затвердженого ним регламенту.

За результатами розгляду справ щодо конституційносгі законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституційний Суд приймає рішення, яким може визнати неконституційним правовий акт в цілому або в окремій його частині. Підставою для визнання неконституційними правових актів в цілому або їх окремих положень може бути невідповідність актів або їх частин Конституції України; порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (наприклад, порушення при проходженні законопроекту у Верховній Раді законодавчої процедури, передбаченої її Регламентом, неопублікування закону тощо); перевищення конституційних повноважень при прийнятті правових актів (наприклад, прийняття указу Президента чи постанови Кабінету Міністрів з питань, які відповідно до ст. 92 Конституції мають регулюватися виключно законами України). Закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про це. Матеріальна чи моральна шкода, за

138

вдана фізичним або юридичним особам актами, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у порядку, встановленому законом (ст.

Рішеннями згідно зі ст. 150 Конституції оформлюються також результати розгляду справ із питань офіційного тлумачення Конституції та законів України. Рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на всій території України. Їх невиконання передбачає відповідальність згідно із законом.

Особливість рішень Конституційного Суду полягає в тому, що вони є остаточними і не можуть бути оскаржені до будьякого іншого державного органу України та будьяких міжнародних інституцій.

У справах із питань про відповідність Конституції чинних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість, а також про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту Конституційний Суд дає висновки. Як і рішення Конституційного Суду, вони є обов'язковими до виконання.

Рішення і висновки Конституційного Суду підлягають офіційному оприлюдненню негайно після їх підписання суддями Конституційного Суду. Вони мають бути опубліковані у друкованому органі Конституційного Суду — "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях.

13