§ І. Поняття, види та ознаки центрального органу виконавчої влади

На відміну від законодавчої влади, яку здійснює лише один орган держав­ної влади - парламент - виконавчу владу реалізує низка державних органів, які у своїй сукупності становлять систему органів виконавчої влади.

Конституційно-правові засади створення і функціонування ЦОВВ станов­лять Конституція України, закони України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 р. та «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 р., постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а та­кож укази Президента України.

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» не містить по­няття центрального органу виконавчої влади. Разом із тим у науці конституцій­ного права центральний орган виконавчої влади можна визначити як держа­вний орган, що входить до системи органів державної виконавчої влади, який забезпечує впровадження у життя державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території України, здійснює керівництво дорученою йому сфе­рою управління, несе відповідальність за стан її розвитку і безпосередньо підконтрольний та підвідомчий Кабінету Міністрів України або за рішенням Кабінету Міністрів України іншому центральному органу виконавчої влади.

Діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґру­нтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

Органи виконавчої влади є численними та різноманітними, що обумовлено безпосередньою спрямованістю виконавчо-розпорядчої діяльності. Для кращого вивчення особливостей організації і діяльності органів державного управління, а також виявлення закономірностей у взаємозв'язках окремих органів здійснюють їх класифікацію, в основу якої покладають різні критерії.

Центральні органи виконавчої влади можна класифікувати за наступними критеріями:

1. Залежно від територіального масштабу діяльності:

а) центральні (Міністерство внутрішніх справ України);

б) органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

в) міжтериторіальні (органи доходів і зборів);

г) місцеві (територіальні органи міністерств);

2. За обсягом і характером компетенції:

а) загальної компетенції (Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації);

б) галузевої компетенції (Міністерство внутрішніх справ України, Міністерс­тво оборони України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство промис­лової політики України);

в) спеціальної компетенції (міжгалузеві) (Міністерство фінансів України);

3. За способом прийняття рішень:

а) єдиноначальні (міністерства, комітети тощо);

б) колегіальні (Рада Міністрів АРК);

4. Залежно від предмета спрямованості компетенції:

а) органи управління економічною сферою;

б) органи управління соціально-культурною сферою;

в) органи управління адміністративно-політичною сферою;

Центральними є ті органи виконавчої влади, діяльність яких поширюється на всю територію України. Такі органи реалізують загальне або галузеве управ­ління, здійснюють спеціальний (функціональний) вплив на об'єкти незалежно від їх місцезнаходження на території України. До них належать: міністерства, дер­жавні служби, державні агентства, державні інспекції та інші центральні органи виконавчої влади.

Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та коор­динується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із зако­нодавством.

Ознаками центральних органів виконавчої влади є наступні:

1) ці органи входять до системи органів виконавчої влади;

2) зазначені органи у своїй діяльності представляють інтереси всієї дер­жави, а не окремих територій; їх компетенція з відповідного кола питань поши­рюється на всю територію країни;

3) за своїм призначенням центральні органи виконавчої влади забезпе­чують або сприяють формуванню і втіленню в життя державної політики у відповідних сферах управління, здійснюють керівництво дорученими їм сфе­рами і несуть відповідальність за стан їх розвитку перед Кабінетом Міністрів України;

4) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються відповідно до закону Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра у межах коштів, передбачених на утри­мання органів виконавчої влади (п.

5) центральні органи переважно діють за принципом єдиноначальності, який означає, що владні повноваження цього органу здійснюються одноособово його керівником - міністром або іншим керівником центрального органу виконав­чої влади. Він персонально несе всю повноту відповідальності за результати роботи ЦОВВ безпосередньо перед Урядом та Верховною Радою України;

6) рішення центрального органу набувають юридичної сили, коли вони оформлені як правові акти, що видані ним у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів і Прези­дента України.

Центральні органи виконавчої влади можуть мати функціональний (полі- функціональний) або галузевий (міжгалузевий) характер. Так, прикладом функ­ціонального ЦОВВ можуть слугувати Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство фінансів України, Міністерство оборони України, а поліфункціональ- ного - Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внут­рішньо переміщених осіб України. Натомість прикладом галузевого ЦОВВ можуть слугувати Міністерство інфраструктури України, а міжгалузевого - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Укра­їни, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.