Поняття «іноземець»,«біженець», особливості їх правового статусу за чинним законодавством України.
Вітчизняні та зарубіжні науковці підходять до визначення поняття «іноземець» по-різному. Одна з вагомих проблем полягає у тому, щоб встановити, чи входить в обсяг даного поняття «особа без громадянства».
В українському законодавстві ці два поняття не змішуються. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р. іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.Термін «біженець» вперше з’явився у міжнародному праві після Першої світової війни, що було зумовлено об’єктивною потребую належного врегулювання правового статусу біженців, їх прав та обов’язків. Адже численні збройні конфлікти у всіх куточках світу безумовно призводять до появи означеного явища. Власне саме поняття формувалося на підставі міжнародних угод, документів міжнародних правозахисних організацій. Остаточного вигляду воно набуло у Конвенції ООН про статус біженців 1951 р. та Протоколі 1967 р. до цієї Конвенції.
У законодавстві України знайшло своє закріплення визначення поняття біженця, яким користуються у міжнародному праві і яке адаптоване правовими системами більшості держав.
Визначення поняття «біженець» міститься у статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 р. Відповідно до неї, біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Статтею 6 цього ж Закону визначено перелік осіб, яким не надається статус біженця.
Зокрема, це особа, яка: вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких або особливо тяжких злочинів; винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об’єднаних Націй; до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні.Основоположною для визначення правового статусу іноземців, осіб без громадянства, біженців в Україні є стаття 26 Конституції України, відповідно до якої іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом, а ті з них, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та біженців в Україні характеризується наступними рисами:
- має загальний характер, тобто поширюється на всі категорії іноземців, хоча окремі з них можуть мати певні особливості;
- іноземці користуються тими ж правами і виконують ті ж обов’язки, що й громадяни України;
- має певні межі - іноземці та біженці повністю не прирівнюються у правах та обов’язках до громадян України;
- має безумовний характер - не залежить від того чи мають громадяни України подібні права у відповідних країнах.
Відповідно до статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, статус іноземців та осіб без громадянства визначаються виключно законами України.
2.