Парламентаризм як наукову категорію можна тлумачити з двох позицій.

У широкому плані він еволюціонує, починаючи від міфологічних форм світорозуміння, релігійних ідей юридичного змісту укладачів Старого Завіту і геніальних здогадок прадавніх і давніх мислителів з питань організації державної влади до раціонально-логічних форм мислення, тобто до ознак теоретичного знання, виникнення політико-правової науки. У вузькому розумінні - це комплекс політико - правових ідей та сама державотворча практика, переважно XVII - XVIII ст. (у багатьох країнах цей процес розпочався у ХІХ - ХХ ст.), що орієнтується на створення інституціонально-правових умов функціонування держави, в яких забезпечувалося б верховенство або у будь-якому разі суттєва роль парламенту, підзвітність та підконтрольність органів влади та посадових осіб громадянському суспільству.

2.1.