Механізм захисту прав і свобод громадян, його складові.
Наразі чимало дослідників говорять про те, що у конституційно- правовій доктрині немає усталеного визначення механізму захисту прав та свобод людини і громадянина. Крім того, є поняття, які використовують як синонімічні, що також породжує суперечності.
Так, О. Нелін у своїх наукових працях намагається висвітлити основні підходи до розуміння означеної проблеми. Так, він зазначає, що на думку М. Савенко, основу механізму захисту прав і свобод людини і громадянина становлять правові принципи, норми (юридичні гарантії), а також умови і вимоги діяльності органів влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, громадян, які в сукупності забезпечують дотримання, реалізацію і захист прав та свобод громадян. Є думка, що це система взаємопов’язаних конституційних норм, які закріплюють основні права та свободи громадян і встановлюють гарантії їх реалізації, а також система органів державної влади, місцевого самоврядування, інших інституцій держави, які забезпечують, охороняють і захищають основні права та свободи громадян (Конституційний механізм захисту основних прав і свобод людини і громадянина в правовій доктрині України, 2016 р.). О. Лавринович визначає наступні складові структурних елементів державно-правового механізму захисту прав і свобод людини: механізм реалізації; норми права, функціональним призначенням яких є регулювання суспільних відносин; механізм охорони; механізм захисту; механізм відновлення.
О. Нелін зазначає, що поняття «механізм захисту прав людини» частково співпадає з поняттям «механізм правового регулювання». Останній включає: норми права - офіційні правила з моделлю поведінки людей; юридичні факти, що приводять в дію норму права; правовідносини - конкретні моделі поведінки для суб’єктів на основі норм і юридичних фактів; акти реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у формі дотримання, виконання, використання права; акти застосування норм права; елементи правосвідомості і правової культури. Але механізм захисту прав людини, на відміну від механізму правового забезпечення, інтегрує все це в організації і діях індивідів, корпорацій, об’єднань, органів державної влади і місцевого самоврядування, виходить за рамки правого регулювання, і реалізується також в правовій охороні та захисті.
Таким чином, в структурі механізму забезпечення прав людини інтегруються: а) праворегулюючі, правоохоронні механізми; б) механізми вирішення конфліктів; в) ідентифікаційні, інформаційні, організаційні, акційні елементи, що з’єднуються для процедурно-правової регламентації поведінки і правового виховання осіб в цілях задоволення законних прав та інтересів людей.Варто також розрізняти наступні поняття: «реалізація прав», «охорона» і «захист прав». «Реалізація права» включає форми перетворення правових розпоряджень в поведінці учасників правовідносин, виконання обов’язків, застосування норм легітимними органами влади, посадовцями для захисту порушених прав. «Захист прав» означає дії по відновленню порушених прав, забезпеченню компенсації фізичної, моральної, матеріальної і професійної шкоди. «Охорона прав» - система законодавства, органів влади і організацій, що створені для того, щоб виключити або зменшити порушення прав людини. Механізм захисту прав людини за своєю суттю значно ширший, ніж усі вищезазначені поняття.
2.