<<
>>

Комітети Верховної Ради України четвертого скликання

З питань правової політики З питань науки і освіти

-316-

3 питань державного будівництва та місцевого самоврядування

З питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту

З питань соціальної політики та праці

З питань фінансів і банківської діяльності

З питань культури і духовності

З питань бюджету

З питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій

З питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки

З питань аграрної політики та земельних відносин

З питань будівництва, транспорту і зв'язку

З питань охорони здоров'я, материнства та дитинства

З питань промислової політики та підприємництва

У закордонних справах

У справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів

З питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

З питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності

З питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин

З питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією

З питань національної безпеки і оборони

З питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України

З питань свободи слова та інформації

З питань європейської інтеграції

Спеціальна комісія Верховної Ради України з питань приватизації.

Одразу ж після сформування комітетів припиняються повноваження Підготовчої депутатської групи Верховної Ради України.

За пропозицією голови комітет на своєму засіданні, при кількості членів комітету від 10 до 20 народних депутатів України, обирає першого заступника і заступника голови комітету, а при кількості від 20 до ЗО народних депутатів — першого заступника і двох заступників комітету, за винятком

-317-

Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, який за пропозицією його голови обирає першого заступника і трьох заступників голови комітету.

Перший заступник і заступник (заступники) голови комітету не можуть бути членами однієї депутатської фракції, а також тих депутатських фракцій, до складу яких входять голова комітету та секретар комітету.

Голова комітету в межах своїх повноважень розподіляє обов'язки між першим заступником і заступником (заступниками) голови комітету.

Правовий статус комітетів Верховної Ради України визначено в Законі України "Про постійні комісії Верховної Ради України" від 4 квітня 1995 р. з наступними змінами та доповненнями, викладеними в Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про постійні комісії Верховної Ради України" від 14 липня 1998 р., згідно з яким у назві і тексті Закону слово "комісії" було замінено словом "комітети".

Перелік комітетів, функціональна спрямованість їх діяльності визначаються Верховною Радою України з урахуванням важливості проблем державного, господарського, соціально-культурного будівництва, а також інших факторів об'єктивного характеру.

Основні функції комітетів:

— законопроектна робота, яка включає організацію розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи проектів законів та інших актів, що розглядаються Верховною Радою України, попередній розгляд та підготовку висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених іншими суб'єктами законодавчої ініціативи, доопрацювання та редагування за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи окремих законопроектів за наслідками розгляду їх у першому та наступних читаннях, визначення завдань щодо розробки законопроектів чи їх структурних частин, узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли внаслідок їх всенародного обговорення;

— збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань, у тому числі на засіданнях Верховної Ради України;

— здійснення контролю за додержанням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України, за відповідністю підзаконних актів

-318-

Конститущї законам України, а також вивчення ефективності їх застосування;

— вивчення доцільності та ефективності дій Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб з питань, віднесених до компетенції комітетів, підготовка та подання відповідних висновків на розгляд Верховної Ради України;

— участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів;

— попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод, проектів перспективних програм економічного і соціально-культурного розвитку України, звітів про їх виконання та інших питань, що розглядаються Верховною Радою України;

— попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які відповідно до Конституції та законів України обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України, заслуховування та підготовка до розгляду Президією та Верховною Радою України відповідних висновків щодо цих кандидатур;

— обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з комітетом, підготовка відповідних висновків щодо цих осіб.

У Законі визначені повноваження комітетів у галузі законотворчої, організаційної і контрольної діяльності цих органів.

Комітети зобов'язані:

— якісно відповідно до вимог чинного законодавства готувати законопроекти для розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України, здійснювати попередній їх розгляд, редагування та підготовку питань, що належать до їх відання;

— періодично звітувати перед Верховною Радою України про свою роботу;

— своєчасно виконувати доручення Верховної Ради України та її Президії з питань законопроектної та організаційної роботи, інформувати Президію Верховної Ради України про хід їх виконання;

— вивчати і враховувати у своїй діяльності громадську думку, розглядати листи громадян, у яких містяться пропо-

-319-

зиції щодо вдосконалення законодавства та практики його реалізації, і своєчасно реагувати на них;

— у разі невиконання або неналежного виконання головами комітетів своїх обов'язків Верховна Рада України може достроково відкликати їх з посади, ліквідувати чи реорганізувати комітет у порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України.

Основна форма роботи комітетів — засідання, які є правомочними, якщо на них присутня більш як половина від затвердженого Верховною Радою України складу її членів.

Засідання комітетів проводяться відкрито і гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите

засідання.

За рішенням комітетів на їх засіданнях можуть відбуватися слухання з питань, що належать до їхньої компетенції. Мета слухань — отримати всебічну інформацію щодо питань, які розглядаються, їх вивчення і обговорення. Інформація, отримана під час слухань, використовується для прийняття рішень постійних комітетів. Слухання проводяться відкрито, крім випадків, коли комітет прийме рішення про

закрите засідання.

Для проведення слухання постійний комітет визначає кворум, який не може бути менший за три члени. Під час слухань кожен член комітету має право ставити запитання промовцям та одержувати відповіді на них.

За результатами обговорення питання на засіданнях комітетів більшістю голосів присутніх членів комітету, крім випадків, передбачених Законом, шляхом поіменного голосування приймаються 3 види актів цих органів:

рішення — з питань, що стосуються організації роботи

комітетів;

рекомендації — щодо розгляду Верховною Радою України питань, які стосуються осіб та органів, що мають право законодавчої ініціативи, а також щодо контрольної діяльності комітетів;

висновки — щодо законопроектів і проектів інших актів, внесених на розгляд Верховної Ради України суб'єктами, які мають право законодавчої ініціативи, а також щодо кандидатур, які пропонуються для обрання, призначення чи затвердження Верховною Радою України або призначення яких відповідно до постанов Верховної Ради України погоджуєть-

-320-

ся з комітетами, крім випадків, визначених Законом або Регламентом Верховної Ради України.

Відкрите голосування здійснюється особисто членами комітету. Результати голосування заносяться до протоколу засідання.

Депутати, які з поважних причин відсутні на засіданні комітету, можуть брати участь у голосуванні з питань, внесених на розгляд комітету, шляхом подачі письмових заяв щодо позиції депутата з обговорюваних на засіданні питань. Такі заяви можуть бути подані до початку засідання комітету, на якому розглядається відповідне питання.

Засідання комітету відповідно до затвердженого ним плану роботи або за дорученням Верховної Ради України чи її Голови або за власною ініціативою скликає голова комітету.

Голова комітету зобов'язаний скликати засідання комітету, якщо на цьому наполягає не менш як третина членів комітету. У разі коли голова комітету на вимогу її членів не скликає засідання, вони можуть зібратися самостійно і за наявності кворуму обрати головуючого для ведення засідання.

Для забезпечення конкретних напрямів своєї діяльності комітет створює зі свого складу підкомісії.

Підкомісія може створюватися у складі не менш як трьох членів комітету. Члени комітету можуть входити до складу кількох підкомісій. Діяльність підкомісій забезпечується відповідними підрозділами секретаріату або працівником апарату Верховної Рди, які входять до структури секретаріату.

Голова підкомісії обирається на засіданні комітету відкритим голосуванням більшістю голосів членів комітету від їх фактичної кількості.

Повноваження підкомісій, їх перелік та кількісний склад визначаються положенням про комітет.

Кожна підкомісія має право проводити засідання, слухання проектів законодавчих актів і звітувати перед комітетом з питань, переданих їй на розгляд або віднесених до її компетенції.

Підкомісія не може без згоди голови комітету проводити засідання одночасно з засіданням комітету.

Всі члени комітету незалежно від того, чи є вони членами підкомісій, можуть відвідувати засідання будь-якої підкомісії та брати участь в обговоренні питань з правом дорадчого голосу.

11 2-290

- 321 -

Для підготовки проектів законодавчих актів Верховної Ради України, проектів рішень, рекомендацій, висновків комітетів і розгляду питань, що обговорюються на засіданнях комітетів, можуть створюватися робочі групи і призначатися їх керівники.

До складу робочої групи включаються члени комітету, інші народні депутати України, які не є членами цього комітету, за їхньою згодою, а також можуть включатися працівники Секретаріату Верховної Ради України, науково-дослідних інститутів і навчальних закладів, фахівці-практики,

автори проектів.

Робочу групу очолює народний депутат України, якщо він в ініціативному порядку бере на себе відповідальність за підготовку відповідного законопроекту. Напрацьовані матеріали вона подає на розгляд комітету.

Питання, що належать до відання кількох комітетів, можуть за їх ініціативою, а також за дорученням Верховної Ради України розглядатися комітетами спільно. Спільні засідання веде один із голів цих комітетів за їх взаємною згодою. У разі необхідності спільне засідання за рішенням комітетів можуть вести Голова Верховної Ради України або його заступники.

Рішення, прийняті на спільному засіданні комітетів, підписують голови відповідних комітетів. Голосування з обговорюваних питань проводиться окремо.

Спільне засідання комітету, на якому розглядається пропозиція про дачу згоди на затримання, арешт чи притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності народного депутата України, веде Голова Верховної Ради України, а у разі його відсутності — заступник Голови Верховної Ради України.

Комітети подають на розгляд Верховної Ради України свої висновки, рекомендації на підготовлені ними законопроекти чи проекти інших актів. Оформлення документів комітетів має відповідати вимогам, встановленим Регламентом Верховної Ради України та Законом.

Висновки комітетів за наслідками попереднього розгляду проекту законодавчого акта повинні містити:

обгрунтування доцільності його розробки чи прийняття; загальну характеристику проблем, розв'язанню яких сприятиме прийняття даного законопроекту; фінансово-економіч-

- 322 -

не обгрунтування, якщо реалізація законопроекту потребує матеріальних витрат; пропозиції про запровадження нової статті бюджету щодо збільшення чи зменшення урядових надходжень або оподаткування; аналіз того, чи не зумовить прийняття законопроекту додаткову інфляцію.

До висновку комітету кожен з його членів може подати свої зауваження чи окрему думку.

Висновки або рекомендації комітетів щодо обрання, призначення або затвердження Верховною Радою України кандидатур посадових осіб мають містити: перелік документів щодо посадової особи, які розглянув комітет, відповідно до чинного законодавства; висновки кваліфікаційного комітету і комітету щодо рівня кваліфікації та освіти кандидата на посаду; перелік документів, які додатково витребував комітет для ознайомлення із службовою кар'єрою кандидата на посаду; чітко виражену точку зору комітету щодо схвалення чи заперечення стосовно кандидатури посадової особи; обгрунтування і мотиви прийнятого рішення.

Висновок комітету щодо нагляду і контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади або посадової особи має містити конкретні посилання на статті законодавчих актів України, що передбачають норми, які порушує або нена-лежно виконує цей орган чи посадова особа, з зазначенням фактів, що це підтверджують.

У висновку мають бути визначені заходи, які необхідно здійснити для усунення недоліків, виявлених комітетом, та мотивації щодо відповідальності посадової особи, рівня відповідності її посаді, яку вона обіймає, та рекомендації щодо здійснення інших організаційних заходів.

Після обрання комітетів Верховна Рада України вирішує питання порядку денного сесії.

Щодо порядку формування парламенту України на підставі принципу представництва, який безпосередньо впливає на утворення органів Верховної Ради України.

Існують дві основні умови, яким має відповідати внутрішня організація будь-якого законодавчого органу: наявність певного зводу правил, яким він керується під час проведення своїх засідань, організації дебатів, поведінки депутатів, голосування тощо; та обов'язкове додержання встановлених правил усіма учасниками парламентської діяльності.

й»

-323-

Стосовно першої умови. Як зазначилося, в Україні ще 27 липня 1994 р. Верховна Рада прийняла Регламент Верховної Ради, в якому визначалася процедура діяльності цього органу. На жаль, після прийняття у 1996 р. Конституції України, багато його положень не відповідає Основному Закону, а робота з підготовки нового Регламенту здійснюється досить повільно.

Щодо другої умови. Парламент як загальнонаціональна виборна установа втілює в собі представництво різних суспільних інтересів. У цьому розумінні життєдіяльність будь-якої представницької установи багата на конфлікти і зіткнення. Саме тому для парламенту, більш ніж для будь-якого органу, важливі процедури, які встановлюються і додержуються самими учасниками цих процедур. У зв'язку з цим надзвичайно важливим завданням парламенту України є розробка і прийняття "Кодексу поведінки депутатів Верховної Ради України".

У процесі формування органів Верховної Ради України на сучасному етапі першорядним завданням було питання про визначення правового статусу парламентської більшості і опозиції — проблема, яка мала бути вирішена значно раніше.

Як відомо, формування парламентської більшості відбулося наприкінці січня 2000 р. на підставі об'єднання дрібних політичних партій. З метою визначення її статусу розроблявся проект Закону "Про парламентську більшість Верховної Ради України", причому згадана більшість вважалася постійно діючою, тобто фактично вона перетворювалася на постійно діючий орган Верховної Ради, що не відповідає Конституції України. Головне не це, а те, що не були визначені шляхи перетворення ситуаційної більшості на конструктивну.

Крім того, у будь-якому парламенті країн світу немає закону про парламентську більшість. Навпаки, у країнах з давніми парламентськими традиціями, прийнято закони, в яких визначається правовий статус опозиції. Тому вважаємо, що невідкладним завданням Верховної Ради України була б підготовка проекту Закону "Про опозицію" з наступним його прийняттям парламентом. Це зняло б низку незрозумілих питань, зокрема, чому найбільші за складом політичні партії у 2001 р. були позбавлені права формувати відповідні комітети Верховної Ради.

-324-

Не викликає в цілому заперечення процедура формування комітетів Верховної Ради. Проте Закон України "Про комітети Верховної Ради України" багато в чому не відповідає Конституції України. Уявляється, слід виключити негативну практику чинного Регламенту, коли закон, положення, зокрема про депутатські групи і фракції Верховної Ради, тексту-ально переносяться до регламенту. Доцільно, щоб цей документ містив лише процедурні правила організації і діяльності саме Верховної Ради та органів, які вона утворює.

Заключним етапом першої (організаційної) сесії Верхов-~ ної Ради України є розгляд і затвердження порядку денного сесії на подальший період.

Відповідно до ст. 89 Конституції України Верховна Рада у межах своїх повноважень може створювати спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

Крім того, Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від її конституційного складу.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

Таким нормативно-правовим актом є Закон України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України", прийнятий Верховною Радою України 21 грудня 2000 р.

Згідно з цим Законом тимчасові слідчі комісії є колегіальними тимчасовими органами Верховної Ради України, завданням яких є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

У свою чергу тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради є колегіальними тимчасовими органами Верховної Ради України, завданням яких є підготовка і попередній розгляд питань за дорученням Верховної Ради України, у тому числі доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради України.

Питання про утворення слідчої або спеціальної комісій включається окремим пунктом до порядку денного сесії Верховної Ради України.

-325-

Закон визначає статус, організацію і порядок діяльності слідчих і спеціальних комісій, які підзвітні Верховній Раді України. Термін попереднього звіту слідчих комісій визначається Верховною Радою при утворенні цих комісій. Наступний звіт слідчої комісії заслуховується після завершення її роботи або не пізніше як через три місяці після попереднього звіту, якщо робота комісії потребує більш тривалого часу.

У Законі визначаються принципи, повноваження, обов'язки слідчих комісій, організація і порядок їх діяльності (утворення, проведення засідань, порядок розгляду питань на засіданнях, здійснення перевірок тощо). На підставі цього слідчі комісії готують висновки та пропозиції.

Звіти слідчих комісій та їх висновки розглядає Верховна Рада України.

Окремо Закон визначає особливості статусу спеціальної тимчасової слідчої комісії для проведення розслідування у справі про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту.

Відповідно до Конституції України для проведення розслідування у справі про усунення Президента з поста у порядку імпічменту Верховна Рада України утворює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Підставою для утворення цієї комісії є заява, підписана більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, про вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину та порушення питання про усунення його з поста у порядку імпічменту.

Слідча комісія з імпічменту діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом.

Спеціальний прокурор включається до складу слідчої комісії з імпічменту за постановою Верховної Ради України за пропозицією цієї комісії. Після прийняття такої постанови він набуває право вирішального голосу на засіданнях слідчої комісії з імпічменту.

Спеціальний прокурор може бути як з числа атестованих прокурорів органів прокуратури України, так і з інших осіб, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

-326-

Спеціальні слідчі включаються до складу слідчої комісії з імпічменту за постановою Верховної Ради України за пропозицією цієї комісії. Вони можуть бути з числа слідчих органів прокуратури України, а також інших осіб, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Закон також визначає особливості утворення спеціальної комісії.

Постанова Верховної Ради України про утворення спеціальної комісії визначає: назву комісії; завдання комісії; кількісний склад комісії; обраного Верховною Радою України голову (співголів) комісії; персональний склад членів комісії; термін діяльності комісії (на заздалегідь визначений час або на час виконання певної роботи); обсяг коштів (та їх джерел), попередньо виділених у розпорядження комісії для оплати робіт або послуг, наданих юридичними і фізичними особами, залученими комісією для виконання завдання; заходи щодо кадрового, матеріально-технічного, інформаційного та організаційного забезпечення роботи комісії.

Рішення про утворення спеціальної комісії Верховна Рада України приймає більшістю голосів від її конституційного складу.

Спеціальна комісія утворюється з числа народних депутатів України, які дали на це згоду. Кількісний склад комісії повинен забезпечувати пропорційне представництво від кожної зареєстрованої депутатської фракції (групи). Голова комітету Верховної Ради України не може бути обраний головою спеціальної комісії.

Пропозиції щодо персонального складу спеціальної комісії подаються депутатськими фракціями (групами).

На підставі заяви народного депутата України, який входить до складу спеціальної комісії, він звільняється Головою Верховної Ради України від обов'язку бути присутнім на засіданнях комітету Верховної Ради України, членом якого він є, і його відсутність з цієї причини не впливає на кворум у комітеті.

Визначається також порядок діяльності спеціальних комісій та їх особливості.

Спеціальна комісія є головною з питання, для підготовки якого її створено. Вона здійснює свою діяльність відповідно до Закону, що регламентує діяльність комітетів Верховної

-327-

Ради України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Особливостями спеціальних комісій є те, що вони працюють у відкритому режимі, однак за їх рішенням можуть проводитися і закриті засідання. На засідання спеціальних комісій можуть бути запрошені члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інші посадові особи для надання необхідної інформації.

Спеціальна комісія має право вимагати від запрошених мотивованих пояснень у разі 'їх неявки на відповідне засідання.

Спеціальна комісія у визначений Верховною Радою України термін, але не пізніше як через шість місяців після її утворення, подає Верховній Раді України письмовий звіт про виконану роботу, а також підготовлені нею відповідні проекти актів Верховної Ради України та інші матеріали, які розповсюджуються серед народних депутатів України. Після обговорення результатів роботи спеціальної комісії на пленарному засіданні Верховна Рада України приймає остаточне рішення щодо них або доручає комісії продовжити роботу і визначає для цього новий термін.

Нарешті, згідно з частинами 16 і 17 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України призначає на посаду та звільняє з посади Голову та інших членів Рахункової палати. Організація і діяльність цього органу Верховної Ради регламентується Законом України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 р.

Верховна Рада України також призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і заслуховує його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Правовий статус цього органу парламенту визначено у Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 20 листопада 1997 р.

До другої групи державних органів, в утворенні і формуванні яких бере участь Верховна Рада України, належать наступні.

Безпосередньо Верховна Рада України обирає суддів безстрокове (п. 27 ст. 85 Конституції).

При формуванні певних органів Верховна Рада дає згоду на їх призначення.

-328-

Зокрема, це стосується надання згоди:

на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України (п. 12 ст. 85); на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонополь-ного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України (п. 24 ст. 85); на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади (п. 25 ст. 85 Конституції).

Верховна Рада також дає згоду на призначення на відповідні посади осіб на підставі подання Президента України. До них належать: Голова Національного банку України (п. 18 ст. 85), члени Центральної виборчої комісії (ч. 21 ст. 85 Конституції).

У ряді випадків функціонування відповідних органів здійснюється на паритетних засадах, коли половину їх складу призначає Президент України, а половину — Верховна Рада України. Це стосується призначення половини Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення (п. 20 ст. 85) та призначення і звільнення половини складу Ради Національного банку України (п. 19 ст. 85 Конституції).

Нарешті, Верховна Рада України призначає третину складу Конституційного Суду України (п. 20 ст. 85 Конституції).

Усі ці питання, а також заслуховування Верховною Радою щорічних та позачергових посилань Президента України; визначення порядку проведення парламентом урочистого засідання з приводу вступу на пост новообраного Президента України, а також визначення порядку усунення Президента з поста в порядку імпічменту розглядаються Верховною Радою України згідно з Регламентом, за спеціальними процедурами.

<< | >>
Источник: О. Ф. Фрицький. Конституційне право України: Підручник. — К: Юрінком Інтер. - 536 с.. 2003

Еще по теме Комітети Верховної Ради України четвертого скликання:

  1. 3. Установча функція Верховної Ради України
  2. Комітети Верховної Ради України четвертого скликання
  3. Розділ II. Утворення Української Народної Республіки. Державний лад і право УНР. III Універсал Центральної Ради (7 листопада 1917 р.)
  4. Розділ VI. Утворення Української Радянської Республіки.
  5. Конституція України (28 червня 1996 р.)
  6. Тема 15. Радянська державність і право в Україні в 20-30 рр. ХХ ст.
  7. Тема 18. Держава і право України в період «застою» (середина 1960- середина 1980 рр.)
  8. Розвиток конституційного законодавства
  9. § 1. Українська Центральна Рада - вищий представницький орган УНР
  10. § 2. Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет та його Президія: склад, функції, повноваження та порядок роботи
  11. § 3. Верховна Рада Української РСР
  12. «ПЕРША» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Центральної Ради)
  13. «ДРУГА» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Директорії)
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -