Майбутня держава соціально-демократичного типу: сутність і передумови формування

У першій половині XX століття в багатьох країнах світу ро­зпочався поступовий, здійснюваний різними шляхами, засоба­ми і темпами, перехід від традиційно буржуазного суспільства (суспільства спочатку «вільного», а потім монополістичного капіталізму) до громадянського суспільства соціальної демок­ратії - суспільства трудівників-власників.

Громадянське суспільство - це спільнота вільних, рівно­правних людей та їхніх об'єднань, яким держава забезпечує юридичні можливості бути власниками засобів вироб­ництва, а також брати активну участь у політичному житті країни.

Основні ознаки громадянського суспільства:

1) людина, її інтереси, її буттєві права і свободи є голов­ними цінностями такого суспільства;

2) рівноправність і захищеність усіх форм власності, насамперед приватної (в її індивідуальних та групових різно­видах);

3) економічна свобода громадян та їхніх об'єднань, інших суб'єктів виробничих відносин у виборі видів і форм виробни­чої діяльності;

4) надійний та ефективний соціальний захист кожної лю­дини, яка з огляду на об'єктивні обставини не може забезпечу­вати своє існування власною працею;

5) ідеологічна і політична свобода, наявність демократич­них інститутів та механізмів, які забезпечують кожній людині можливість впливати на формування та здійснення державної політики.

Реальне здійснення кожною людиною її буттєвих прав і свобод можливе лише у такому суспільстві, де ліквідовано її відчуження від засобів виробництва і результатів особи­стої праці, а також від політичної, насамперед державної, влади.

Громадянське суспільство може утворитися за таких умов:

1) саме трудівники переважно є водночас і власниками (чи колективними, чи індивідуальними) засобів виробництва і результатів своєї праці;

2) такі трудівники-власники становлять більшість дорос­лого населення країни, дорослих громадян держави;

3) політична система суспільства (зокрема, порядок вибо­рів представницьких органів держави та органів місцевого са­моврядування) забезпечує вільне й адекватне волевиявлення дорослих громадян;

4) результати такого волевиявлення населення набувають вирішального значення в суспільному житті (зокрема, через забезпечення панування законів у державі, через їхню найвищу юридичну силу щодо усіх інших юридичних актів держави, її органів);

5) безумовною змістовною межею волевиявлення більшо­сті населення є буттєві права і свободи людини: непорушність, «недоторканність» цих прав і свобод має бути абсолютною.

Сучасні загальні тенденції соціального розвитку у світі якраз і дозволяють констатувати наявність у деяких країнах (наприклад, Данія, Швеція, Німеччина) або прогнозувати пос­тупове формування в інших країнах (наприклад, в Україні) такого суспільства, де більшість трудівників будуть власни­ками (у тій чи іншій формі) засобів та результатів своєї праці. Таким чином, громадянське суспільство соціальної демократії буде суспільством постбуржуазним (якщо мати на увазі капі­талізм XVIII - початку XX століть) і постсоціалістичним (зок­рема, у його радянському варіанті). А держава у такому суспі­льстві має бути - за її соціальною сутністю - державою саме трудівників-власників.

Є певні підстави для того, щоб поняття про таку державу позначити назвою «держава соціальної демократії», а його дефініцію сформулювати у такий спосіб: держава соціальної демократії - це організація політичної влади трудівників- власників (що становлять більшість населення суспільст­ва), яка реально забезпечує максимальне здійснення і за­хист буттєвих прав і свобод людини, а також її спільнот і об'єднань на засадах свободи, соціальної справедливості і солідарності.

Виокремлення таких держав у самостійний історичний тип визначатиметься - відповідно до викладеної у попередній темі соціально-сутнісної типології держав - якісною своєрідні­стю (своєрідним різновидом) домінуючих у них виробничих відносин. Йдеться, насамперед, про комбінацію таких форм власності на засоби виробництва, як приватна (групова чи ін­дивідуальна) і суспільна (державна та комунальна). Хоча усім їм забезпечуватимуться формально рівні умови співіснування і конкуренції, проте переважна частина засобів виробництва перебуватиме саме у приватній власності. При цьому трудівни­ки, які становитимуть абсолютну більшість дорослого насе­лення країни, матимуть можливість, так чи інакше, розпоря­джатися використовуваними ними засобами виробництва і засобами надання послуг, а також результатами своєї праці, здійснюваної на базі цих засобів. Таким чином, у соціальній структурі суспільства вперше в його історії кількісно перева­

жатиме клас трудівників-власників (іноді його називають «середнім класом»).

Такого варіанта організації економічного і соціального життя суспільства, такої структури виробничих відносин у ньому раніше ще ніколи не існувало. Отже, йдеться про історично новий різновид (тип) економічного підґрунтя, базису суспільства. Він і зумовлюватиме формування його якісно нової, найчисленнішої соціальної спільноти трудівни- ків-власників, а внаслідок цього і виникнення відповідного типу держави - держави соціальної демократії, яка виража­тиме передусім інтереси цього соціально-економічного класу.

2.