§3. Види цивільно-правових відносин

Регулятивні і охоронні відносини. В основу розмежування зазначених видів правовідносин покладено такий критерій, як підстави виникнення.

Регулятивні відносини — це правовідносини, через які здійснюється регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарногрошових) і особистих немайнових відносин. Тобто за допомогою регулятивних відносин здійснюється правомірна діяльність громадян і організацій. Саме тому вони виникають із договорів, односторонніх угод.

Наприклад, цивільноправові відносини, що виникають з договору схову (ст.413 ЦК України). За цим договором одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості. Діяльність охоронця є правомірною, корисною. Інший приклад. На підставі договору довічного утримання виникають цивільноправові відносини, в яких одна сторона, шо є непрацездатною особою (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна), наприклад, будинок, а набувач зобов'язується утримувати відчужувача (ст.425 ЦК України). Тут також діяльність сторін є правомірною і взаємовигідною.

[Дії спадкоємців по прийняттю спадщини є односторонніми угодами (ст.549 ЦК України), шо породжують регулятивні цивільноправові відносини, а саме — відносини власності. Порушення правових норм і відповідного суб'єктивного права громадянина або організації є юридичними фактами, на основі яких виникає цивільноправове відношення між правопорушником і потерпілим. Внаслідок цього правовідношення у правопорушника з'являються обов'язки, які він ви

57

конує на користь потерпілого. Зазначене правовідношення в юридичній літературі називається охоронним.' Іноді охоронні відносини визначаються як такі, що оформляють види юридичної відповідальності, застосування інших правових санкцій, тобто правовідносини, зв'язані із застосуванням засобів державного примусу.2

До них належать: цивільноправові відносини, які виникають з факту витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння (ст.144 ЦК України), а також цивільноправові відносини, що виникають на підставі таких юридичних фактів — заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав (ст.ст.440, 469 ЦК України).

Охоронні відносини є цивільноправовою формою усунення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового і економічного або особистого становиша.

Абсолютні, загальнорегулятивні й відносні правовідносини. В основу їх розмежування покладено такий критерій, як коло зобов'язаних осіб і ступінь їх конкретизації. Громадяни та організації, що мають суб'єктивні права, в ряді випадків реалізують їх за рахунок власної діяльності (господарської, побутової, творчої тощо) і при цьому безпосередньо не зв'язані з діяльністю інших суб'єктів. Але це зовсім не означає, що діяльність, наприклад, власника по володінню і користуванню своїм майном не залежить від поведінки оточуючих осіб. Останні не повинні перешкоджати в її здійсненні. Тому подібна діяльність реалізується не відокремлено, а спільно з іншими громадянами та організаціями, тобто у суспільних відносинах, які регулюються нормами цивільного права.

До таких цивільних правовідносин слід віднести: відносини власності, немайнові авторські і винахідницькі відносини, що зв'язані з майновими (ст.ст.86, 475, 517 ПК України), особисті немайнові відносини, не зв'язані з майновими, з приводу таких духовних благ, як життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканість особистого життя.

Цивільноправове врегулювання зазначених вище суспільних відносин полягає в наданні власникам, авторам творів

'Теория государства и права//Под ред.С.С. Алексеева.—С. 352. 2Там же.

58

науки, літератури, мистецтва, винахідникам, володільцям нематеріальних духовних благ суб'єктивних прав і в покладенні на всіх інших громадян та організації суб'єктивного обов'язку утримуватися від порушення 'їхніх суб'єктивних прав. Такі цивільноправові відносини називаються абсолютними. Ця назва поширюється і на суб'єктивні права і обов'язки в цих відносинах.

Абсолютний суб 'єктивний обоє 'язок покладається на кожного, і його зміст полягає в утриманні від порушення абсолютного права. Абсолютність суб'єктивного права — в його охороні від усіх і кожного і в його здійсненні на підставі власної діяльності уповноваженої особи.

Отже, в абсолютних правовідносинах визначено лише одну сторону, яка має право, тобто уповноважену сторону.

Загальнорегулятивні відносини відображають зв'язок кожного з кожним. В них на боці уповноваженої і зобов'язаної сторін — кожен і всі.' Наприклад, цивільноправові відносини, зв'язані із здійсненням права на здоров'я, на здорове навколишнє середовище, є загальнорегулятивними. Вони виникають між всіма особами, які потрапляють у сферу дії цивільноправових норм про охорону здоров'я.

У відносних правовідносинах конкретно визначено обидві сторони: уповноважену і зобов'язану. Відносними правовідносинами є зобов'язальні (ст.ст.151, 224, 256, 332, 413, 425 тощо ЦК України). Сторони в них цілком конкретні — кредитор і боржник. В окремих видах зобов'язальних відносин сторонами є: продавець і покупець у цивільноправових відносинах із договору купівліпродажу, страхова організація і страхувальник у відносинах із договору добровільного страхування, позикодавець і позичальник у відносинах із договору позики (ст.ст.224, 371, 374 ЦК України). Отже, у відносних цивільноправових відносинах сторони наперед відомі.

Активні і пасивні цивільні правовідносини. Вони розрізняються за характером поведінки зобов'язаної сторони. Якшо на останню у правовідношенні покладено обов'язок активної поведінки, то суб'єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями — правом вимоги і правом захисту порушеного

'Цим вони відрізняються від абсолютних відносин.

59

суб'єктивного права (у випадку невиконання обов'язку). При цьому суб'єктивне право покликане забезпечити виконання обов'язку, тобто досягнення активної діяльності зобов'язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов'язальні відносини. В них боржних зобов'язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо (ст.151 ЦК України). У пасивних правовідносинах змістом суб'єктивного обов'язку є пасивна поведінка: зобов'язана сторона повинна утримуватись від порушення суб'єктивного права уповноваженої сторони.

Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах навпаки має так би мовити повноцінне суб'єктивне право з його трьома повноваженнями: право вимоги, право на захист порушенного суб'єктивного права і право на свої активні дії, активну поведінку.

Речові й зобов'язальні відносини. Вони розрізняються за об'єктом правовідносин. Об'єктом речових правовідносин є речі, майно. До них належать відносини власності (ст.ст.69, 1218 Закону України від 7 лютого 1991р. «Про власність»). В зобов'язальних відносинах об'єктом є дії (ст.ст.332, 395, 413 ЦК Ураїни).

Майнові і особисті немайнові відносини, У майнових відносинах об'єктом є майно. Це перш за все відносини власності. В особистих немайнових відносинах об'єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство (ст.ст.7, 415, 517 ЦК України).