§2. Види цивільних прав громадянина у відносинах з приводу особистого життя
Право на недоторканість житла визначається як особисте немайнове право, відповідно до якого управомочена особа може діяти у своєму житті за своїм розсудом і перешкоджатибудьяким спробам вторгнення у нього поза волею осіб, які там проживають, крім випадків, прямо зазначених у законі.
Здійснення цього права має відповідати ст.5 ЦК України, в якій встановлено правила здійснення цивільних прав.Праву на недоторканість житла відповідає обов'язок третіх осіб не втручатися у сферу прояву індивідуальних форм життєдіяльності особи в її житлі. Це означає, що ніхто не вправі
344
вказувати громадянину, як він має поводитися у своему житлі, як організовувати свій побут, тощо.
Закон встановлює ряд винятків, коли можливе проникнення у житло третіх осіб поза волею громадянина, який там проживає: пожежа, вибух газу, профілактичні роботи по контролю за газовим обладнанням, обшук за постановою слідчого та інші.
Право на особисту документацію лає громадянину змогу перешкодити третім особам доступ до особистої документації. Цьому праву відповідає обов'язок оточуючих осіб утримуватися від отримання інформації, що міститься в його особистій документації. Таку інформацію можна дістати лише за згодою громадянина, за винятком випадків, встановлених законом. Розглядуване право дає людині свободу у створенні, веденні та накопиченні особистих документів.
Право громадянина на особисту документацію необхідно відрізняти від авторського права на листи, щоденники, нотатки, помітки та інші документи, що спеціально вказується у цивільних кодексах деяких держав. Авторське право не встановлює заборони третім особам знайомитися зі змістом твору, що міститься у листах, щоденниках тощо.
Воно лише визнає громадянина автором твору, забороняє третім особам публікувати, відтворювати або розповсюджувати твори, що містяться у названих документах.Право на листи, щоденники, нотатки закріплене у цивільних кодексах Казахстану і Узбекистану, є вужчим, ніж право на недоторканість особистої документації.
У цивільне законодавство необхідно внести загальну норму щодо особистої документації, яка б встановлювала суб'єктивне право громадянина мати свободу у створенні, веденні, накопиченні, використанні та розпорядженні своєю особистою документацією за своїм розсудом, виключаючи будьяке втручання до неї третіх осіб поза волею громадянина, крім випадків, прямо зазначених у законі.
Право громадянина на таємницю особистого життя означає юридичне забезпечену можливість вимагати від оточуючих не розголошувати відомості, які стали їм відомі з будьяких джерел чи обставин, що стосуються особистого життя громадянина. Відповідно до цього кожна людина зобов'язана не розголошувати відомості з особистого життя іншої людини.
У такому вигляді це право у цивільному законодавстві ще не закріплене. Існує лише правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Закон встановлює
345
лікарську таємницю, таємницю усиновлення, нотаріальних дШ адвокатську таємницю, таємницю операцій ощадних банків з
У цивільному законодавстві відсутні також специфічні за"? ходи захисту права громадянина на таємницю особистого життя, у тому числі й цивільні санкції до правопорушника.
Право громадян на таємницю особистого спілкування означає, що жоден поза волею управомоченої особи не може оз1 найомитись з листуванням, телеграфними повідомленнями,! телефонними розмовами, крім випадків, прямо зазначених уЦ законі. ^
Користування вказаними засобами спілкування людей орга Ц нізується державою. Вона встановлює певний порядок обміну^ інформацією з метою запобігання розголошенню відомостей про особисте життя громадян. Закон забезпечує недоторканість засобів особистого спілкування громадян при обміні інформацією через поштове листування, телеграфні відправлення та телефонні розмови.
Об'єктом таємниці спілкування повинні стати не лише зміст листів, повідомлень та розмов, а й сам факт, час та суб'єкти спілкування.
Право громадян на таємницю спілкування обмежується в інтересах державної безпеки та збереження державної таємниці з санкції прокурора або згідно з постановою суду та в інших випадках, встановлених законом.
Конституційне положення (ст.54) про охорону закону таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень треба ще детально конкретизувати у цивільному законодавстві.