§ 1. Речі

Засоби виробництва і предмети споживання В кожному суспільстві існують і відтворюються засоби виробництва за допомогою яких створюються предмети споживання для задоволення суспільних потреб та особистих потреб громадян. Засоби виробництва поділяються на основні та засоби в обороті. Відповідно до п. 40 Положення про організацію бухгалтерського обліку І звітності в Україні від 3 квітня 1993 р. № 250і основними засобами підприємства, уста

'Див.: Звід постанов Кабінету Міністрів України. 1998. № 5. Серія 2. Ст. 287.

1 15

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 8 ОБ 'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

нови є сукупність матеріальноречевих цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері. Так, основними засобами є споруди, будівлі, машини, устаткування, засоби транспорту, зв'язку тощо. Вони використовуються безперервно у виробничому процесі, а їх вартість поступово переноситься на продукцію, що виробляється за їх допомогою.

Засобами в обороті відповідно до п. 47 цього Положення є предмети строком служби менше одного року незалежно від їх вартості та предмети вартістю до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одиницю по ціні придбання незалежно від строку служби. Положення містить також перелік конкретних речей, які визнаються засобами в обороті. Наприклад, засобами в обороті є знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.) незалежно від їх вартості і строку служби; спеціальні інструменти і спеціальні пристосування; спеціальний одяг і взуття, предмети, призначені для видачі напрокат, тощо.

Юридичне значення такого поділу речей полягає в тому, що одні засоби виробництва можуть належати тільки державі (наприклад, засоби для виробництва зброї), інші — всім суб'єктам (як юридичним особам, так і фізичним), але використовувати їх з метою одержання прибутку всі суб'єкти повинні відповідно до законодавства про підприємницьку діяльність. Законодавством може визначатися також особливий порядок розпорядження майном і звернення стягнення на майно, яке належить до основних засобів. Наприклад, згідно з п. З ст. 39 розд. VIII Закону України «Про підприємства в Україні» казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних засобів. Речі, обмежені в цивільному обороті, вилучені із обороту та невилучені із обороту

Обмеження речей у цивільному обороті полягає в тому, що пра во власності на певні речі може бути передане іншій особі лише за умов, передбачених законом. Так, особливий правовий режим вста новлено для мисливської зброї, вибухових та радіоактивних речовин, сильнодіючих отрут, наркотиків тощо. Особливий правовий режим передбачено для таких речей, як валютні цінності, коштовні метали та коштовне каміння тощо (ч.

Певні речі можуть вважатися вилученими із цивільного обороту. Це означає, що вони можуть належати за правом власності лише певним суб'єктам права (наприклад, військова зброя, вилучена із цивільного обороту, може належати тільки державі).

Всі інші речі, які не підпадають під зазначені категорії речей, є невилученими з цивільного обороту. Вони можуть вільно відчужуватись за допомогою відповідних цивільноправових угод у власність будьяких суб'єктів цивільного права згідно з чинним законодавством.

Родові та індивідуально визначені речі

Родовими визнаються речі, які мають єдині родові ознаки речей цього роду і вимірюються вагою, числом, обсягом (наприклад, 1 т борошна, 1 м3 дров, 1 л молока, 1 м тканини тощо). Слід зазначити, що у деяких випадках речі, які за своєю сутністю належать до родових, можуть вважатися індивідуально визначеними. Наприклад, 10 мішків цукру, що мають позначки про їх належність відповідному суб'єкту і складовані окремо, можуть визнаватися індивідуально визначеними речами.

Індивідуально визначені — це речі, які мають ознаки, що дозволяють відрізнити їх від інших подібних речей цього роду і виділені з них (наприклад, годинник, магнітофон, автомобіль та ін.); єдині у своєму роді (наприклад, твір образотворчого мистецтва відомого автора), а також речі, які мають багато ознак, що дозволяють відрізнити їх від інших речей (наприклад, будинок, пароплав та ін.).

Правове значення поділу речей на родові та індивідуально визначені полягає в тому, що при фізичному знищенні індивідуально визначених речей боржник звільняється від обов'язку передати їх кредитору, але зобов'язаний виплатити останньому грошову компенсацію їх вартості. При загибелі родових речей боржник, як правило, не звільняється від виконання зобов'язання в латурі, оскільки є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого ж роду (ст. 234 ЦК).

Споживні та неспозкивні речі

Речі, які при їх використанні за їх призначенням знищуються повністю (наприклад, продукти харчування, паливо тощо) або перетворюються на іншу річ (наприклад, сировина перетворюється на готову продукцію), називаються споживними.

ІІ7

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 8 ОБ 'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРА В

що останній згідно зі ст. 374 ЦК зобов'язується повернути позикодавцеві не ті ж самі речі, які одержав, а рівну кількість речей того ж роду і якості.

Неспоживними називають речі, які використовуються за їх призначенням тривалий час і втрачають свої споживні якості протягом тривалого часу (наприклад, одяг, взуття, обладнання тощо). Неспоживні речі можуть бути предметом договорів майнового найму, оренди, побутового прокату, лізингу тощо. Подільні та неподільні речі

Речі, які внаслідок поділу в натурі не змінюють свого господарського або іншого призначення, називаються подільними. Так, без шкоди для їх господарського призначення можуть бути поділені продукти харчування, паливо, сировина та матеріали. Ці речі і після їх поділу можуть використовуватись за призначенням.

До неподільних належать речі, які при поділі втрачають первісне призначення. Неподільними речами є, наприклад, холодильник, магнітофон, автомобіль та ін. При поділі майна неподільні речі або підлягають реалізації, а кошти, одержані за рахунок цього підлягають поділу між співвласниками, або неподільна річ залишається одній особі, а інші одержують грошову компенсацію (ст. 115 ЦК). До неподільних речей належать також речі, об'єднані єдиним господарським або споживним призначенням (наприклад, меблевий гарнітур, столовий сервіз та ін.), хоча кожна із речей, з яких вони складаються, може використовуватися за призначенням і окремо одна від одної. Головні речі та їх приналежності

Речі можуть знаходитися в такому господарськоцільовому зв'язку, що одна з них є головною, а інша — її приналежністю (наприклад, музичний інструмент і футляр до нього, автомобіль і комплект інструментів тощо). Приналежністю є річ, що служить головній речі і зв'язана з нею господарським призначенням.

що не може бути відділене від неї без пошкодження та істотного знецінення самої речі. Згідно з ст. 131 ЦК при переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

Плоди і доходи

До плодів відносять все те, що є результатом органічного розвитку самої речі (плоди фруктових дерев, інших рослин, приплід тварин). Доходи — це те, що здатна приносити річ, перебуваючи у господарському обороті (орендна плата, дивіденди по акціях тощо). Плоди, приплід тварин, доходи, що приносять речі, належать власникові речі, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою (ст. 133 ЦК).

Нерухомі та рухомі речі

Поділ речей на рухомі та нерухомі обумовлений перш за все фізичними властивостями речей. Нерухомі речі постійно знаходяться на одному і тому ж місці, не підлягають переміщенню у просторі, як правило, мають індивідуальні ознаки і є юридичне незамінюваними. До нерухомих речей належать земельні ділянки, надра, водні об'єкти, споруди, будівлі і т. ін. Об'єктами нерухомості є також підприємства, які мають на балансі земельні ділянки, будівлі, споруди, а також інше майно, необхідне для здійснення господарської діяльності. Підприємство у цьому разі є об'єктом нерухомості як єдиний майновий комплекс. Характерною ознакою всіх цих речей є тісний зв'язок з землею, що обумовлює їх значну вартість і особливий правовий режим.

Особливість правового режиму нерухомого майна полягає у тому, що виникнення, перехід та припинення права власності та інших майнових прав на нерухомість здійснюються згідно з чинним законодавством з додержанням певних особливих вимог.

На практиці всі види угод, за допомогою яких здійснюється перехід права власності на нерухомість, незалежно від суб'єктного складу їх учасників підлягають нотаріальному посвідченню. Для нотаріального посвідчення таких угод необхідно подати нотаріусу правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості, технічний паспорт, довідкухарактеристику та справку відповідної головної державної нотаріальної контори про відсутність заборони на відчуження об'єкта нерухомості. Законодавство визначає також порядок реєстрації права власності на нерухомість. Зокрема, цей порядок

Н9

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 8 ОБ 'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

визначено інструкцією «Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб»1.

Рухомими речами є такі, що вільно переміщуються у просторі без істотної шкоди їх господарському призначенню. Угоди з такими речами не потребують виконання особливих формальностей.

Майно

У цивільному праві часто вживається термін «майно». Під майном визнають певну річ або сукупність речей, в тому числі гроші і цінні папери. Про майно йдеться у нормах, що визначають об'єкти права власності, предмет договорів дарування, майнового найму, спадкування тощо. У такому ж значенні термін «майно» вживається також у нормах, спрямованих на захист майнових прав особи, наприклад, у нормах про охорону майна громадянина, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим. Поняття «майно» використовують також для визначення сукупності майнових прав і обов'язків особи. У такому значенні цей термін застосовують у нормах, що визначають частку не тільки майнових прав, а й обов'язків юридичних і фізичних осіб (наприклад, у нормах щодо наслідків реорганізації юридичних осіб та спадкоємства, коли до правонаступників переходять не тільки права, а й обов'язки).