§1. Поняття здійснення
Сказаним вище соціальна цінність суб'єктивного цивільного права не вичерпується. Вона набирає повного змісту лише тоді, коли суб'єктивне право можна здійснити, реалізувати його можливості. Так, якщо суб'єктивне право — правова форма свободи, то його здійснення — реалізація набутої свободи.
Під здійсненням суб'єктивного права слід розуміти реалізацію його змісту шляхом вчинення уповноваженим дій, які охоплюються можливістю певної поведінки. Уповноважуючий, здійснюючи своє суб'єктивне право, реалізує можливості, які складають зміст його суб'єктивного права. Так, суб'єктивне право власності на будинок, як і на будьяку іншу річ, надає його носієві права володіння, користування і розпорядження будинком своєю владою і у своїх інтересах. Проживаючи у будинку, власник здійснює права володіння і користування ним. Власник, який передав частину буцинку за договором найму жилого приміщення, здійснив право розпорядження. Таке саме повноваження здійснюється при продажу будинку, його даруванні, міні. Не виключеною є ситуація, коли набуття і здійснення суб'єктивного права співпадають.
Суб'єктивне право завжди зв'язане із суб'єктивним юридичним обов'язком, покладеним на зобов'язану особу правовідношення. Не може існувати суб'єктивного права без кореспондуючого йому юридичного обов'язку, а останній без суб'єктивного права. Тому виконання юридичного обов'язку є правовою гарантією здійснення суб'єктивного права.
138
В абсолютних правовідносинах носій права здійснює його власними діями, тому на зобов'язану особу покладається обов'язок пасивного характеру — не вчиняти дій, які б порушували право носія дотримуватись його.
Бездіяльність зобов'язаної особи є правомірною, вона забезпечує можливість здійснення уповноваженим суб'єктивного права своїми діями.У зобов'язальних правовідносинах, де суб'єктивне право полягає в одержанні виконання від боржника, носій права не може своїми діями його здійснити. Здійснення суб'єктивного права задовольняється шляхом вчинення зобов'язаною особою певних дій: передачею майна, сплатою боргу, наданням послуг, здачею готового побудованого об'єкта тощо. Здійснення суб'єктивного права і виконання обов'язку за своєю суттю є ніщо інше, як реалізація цивільних правовідносин.
Однак здійснення суб'єктивного права не можна зводити лише до задоволення інтересу його носія. У здійсненні суб'єктивного права реалізується суспільна корисність даної поведінки. Тому держава заінтересована у здійсненні права уповноваженою особою. Наскільки це важливо, свідчить той факт, що Конституція зобов'язує державні та громадські організації, їхніх службових осіб сприяти громадянам у використанні ними своїх прав та виконанні обов'язків. Це стосується і здіснення прав юридичними особами та іншими суб'єктами цивільних відносин.
З погляду закону здійснення права — правомірна поведінка. Гарантією свободи прийняття уповноваженим вибору:
здійснювати чи не здійснювати своє право є визнання законом правомірності будьякого вибору.