§ 1. Поняття цивільних правовідносин

Серед різноманітних видів зв'язків, що складаються в суспільстві (економічних, політичних, культурних, моральних та ін.), існують відносини, поведінка учасників яких регулюється нормами цивільного законодавства.

В результаті такої врегульованості ці відносини набувають особливих властивостей і стають цивільними правовідносинами. Таким чином, цивільні правовідносини становлять собою врегульовані правом суспільні відносини. Якщо норми цивільного права, що регулюють суспільні відносини, звернені до широкого кола осіб, то кожне правовідношення носить конкретний характер, тому що виникає між чітко визначеними суб'єктами — учасниками цього правовідношення. У зв'язку з цим цивільні норми в кожному правовідношенні, що виникло, знаходять свою безпосередню реалізацію.

В літературі питання про правову природу цивільних правовідносин вирішується порізному і є одним з найбільш складних. Одні вчені вважають, що правовідношення, це самостійне ідеологічне відношення, відокремлене від реального суспільного відношення, яке регулюється нормами права1. Інші, навпаки, підкреслюють, що правовідношення — це саме суспільне відношення, яке внаслідок його врегулювання нормами права набуває властивостей правовідношення2. Остання думка видається більш переконливою. Вона дає змогу

1 Див.: Толстой Ю. К. К теории правоотношения. Л., 1959. С. 3031; Гражданское право: Учебник: В 2х т. / Под ред. Е. А. Суханова. М., 1994. Т. 1. С. 4547.

2 Див.: Загальна теорія цивільного права / За ред. О. А. Підопригори, Д. В. Бобрової. К., 1992. С. 6061; Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. М., 1996.Ч. 1.С. 73.

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

підкреслити головне: існують не два окремих види відносин (ті, що підлягають врегулюванню, та правові), а лише одне — саме врегульоване правом відношення, яке внаслідок такого врегулювання і стає правовідношенням.

Цивільні правовідносини крім загальних ознак, властивих будьяким видам правовідносин, мають ряд особливостей. Перш за все це майнові або особисті немайнові відносини, що регулюються нормами цивільного права. Крім того, вони ґрунтуються на засадах рівності учасників цих відносин і відсутності елементів влади і підкорення. Ця обставина є найбільш істотною особливістю цивільних правовідносин. Учасники цивільних правовідносин мають автономію (відокремленість) та можуть здійснювати права на власний розсуд. Разом з цим цивільні правовідносини можуть бути захищені специфічними цивільноправовими засобами захисту, які в першу чергу мають майновий характер (відшкодування шкоди, відновлення майнових прав і т. ін.).

Отже, цивільне правовідношення — це майнове або особисте немайнове відношення, врегульоване нормами цивільного права, що виникає між автономними і рівноправними суб'єктами, наділеними суб'єктивними правами та обов'язками.

<< | >>

↑

Источник: Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2000

Еще по теме § 1. Поняття цивільних правовідносин:

- Гражданское право России - Диссертации по гражданскому праву - Цивільне право України -