Зміни в державному устрої УРСР з кінця 40-х - до середини 80-х років ХХ століття.
1.1. вищі органи влади і управління.
Державно - правовий розвиток УРСР у післявоєнні роки відбувся згідно з новими реаліями внутрішнього та зовнішнього життя СРСР. У ці роки зберігається тоталітарний режим Сталіна, ще більше зміцнюється адміністративно - командна система.
Водночас, перехід до мирної праці об'єктивно вимагав змін в організації і діяльності державного апарату, вони стосувалися:
- насамперед було ліквідовано надзвичайні органи влади та управління (4.09.1945 р. ліквідовано ДКО; навесні 1946 р. - скасовано воєнний стан). Проте звичка партійних органів грубо порушувати демократичні принципи управління залишилась і надалі;
- надалі тривав процес інтеграції партійного та державного апарату (нпр., в 1945 р. в МТС вводилася посада заступника директора з політчастини з дуже широкими повноваженнями);
- здійснювалась реорганізація конституційних органів влади та управління:
а) у лютому 1947 р. відбулися вибори до ВР УРСР. Проте у депутатському корпусі вирішальну роль і надалі відігравала партійно - державна номенклатура;
б) у березні 1946 р. - Раднарком перетворено у Раду Міністрів, а наркомати - в міністерства. У досліджуваний період в Україні було 20 союзно - республіканських і лише 7 республіканських міністерств, тобто такий перерозподіл компетенції свідчив про поглиблення втручання центру у внутрішнє управління Україною;
в) торкнулися зміни і місцевих органів влади та управління. По - перше, до 1946 р. було ліквідовано органи, які діяли на місцях за воєнним станом; по - друге, Ради так і не стали самостійними, вони і надалі були лише виконавцями волі партії; по - третє, у Радах зростала номенклатура, а чисельність робітників і селян зменшилася.
Процеси десталінізації створили передумови нової хвилі змін у державній владі. Характерними рисами цих змін у період з другої половини 1950-х - першої половини 1960-х років були:
1) у політичній сфері ставилося завдання усунення порушень демократії та законності.
Відповідно до цього в основу десталінізації було покладено такі демократичні принципи: визнання за народом ролі творця історії, розвиток його творчої активності, турбота про народні інтереси; опора на науку; колективне керівництво;2) зміни у системі вищих органів влади та управління:
а) розширено компетенцію ВР УРСР, обсяг її нормотворчої та контрольно - розпорядчої діяльності (Закон СРСР від 11.02.1957 р. «Про віднесення до відання союзних республік розв'язання питань обласного, крайового адміністративно - територіального устрою»). У 1959 р. в УРСР було прийнято закон, який установлював порядок відклику депутатів ВР та інших рангів, що не виправдали довір'я виборців. Їх могли відкликати у будь - який час;
б) найбільш значні законопроекти виносилися на попереднє всенародне обговорення, але при цьому процесі було багато формалізму і показухи;
в) у 1957 р. в контексті радикальної зміни системи управління народним господарством у напрямі її децентралізації, в Україні створювались 11 раднаргоспів (ліквідовані в 1965 р.);
г) в процесі удосконалення апарату управління в УРСР підвищилась роль Ради Міністрів як органу загальної компетенції (у другій половині 50-х років в Україні діяло 26 союзно - республіканських і 6 республіканських міністерств). Скасувалися зайві та паралельно діючі установи й організації. Уточнювалась компетенція міністерств у зв'язку з ускладненням їх діяльності, появою нових обов'язків;
д) 3 грудня 1957 р. при Держплані, а пізніше і при ВРНГ (Вища Рада народного господарства) СРСР, почали створюватись державні комітети, які були покликані забезпечити проведення єдиної технічної політики у певній галузі промисловості. Проте завдання забезпечення планового підвищення технічного рівня виробництва вони не реалізували, оскільки не керували підприємствами, а лише контролювали їх у вузькій сфері.
Місцеві органи державної влади й управління - Ради. Діяльність місцевих органів влади пожвавилася після ХХ з'їзду. Цьому сприяла постанова ЦК КПРС від 22.01.1957 р.
«Про поліпшення діяльності Рад депутатів трудящих і зміцнення їх зв'язків з масами» 31.05.1957 р. Президія ВР УРСР затвердила положення про обласні, районні, міські, районні у місті, селищні і сільські ради депутатів трудящих. Ними регламентувалося правове становище місцевих органів державної влади, повноваження і функції кожної ланки Рад, роль постійних комісій у місцевому управлінні. Розширилася компетенція виконкомів. Водночас, виконком як виконавчий орган не повинен був підмінювати Ради у вирішенні питань, що підлягали розгляду на сесії. Встановлювалась обов'язковість звітів виконкому на сесіях.Звільнення М. Хрущова у жовтні 1964 року з посади голови Ради Міністрів СРСР та першого секретаря ЦК КПРС ознаменувало згортання процесів демократизації суспільства, та перехід до «брежнєвського консерватизму», застою, що вплинуло на державний апарат.
1. Нових обертів набув процес посилення партійного контролю над органами державної влади і життям суспільства, юридичним оформленням якого стало прийняття відповідних положень у Конституції УРСР 1978р:
а) ст. 6. Конституції СРСР визначила статус КПРС як «керівної і спрямовуючої сили радянського суспільства, ядра його політичної системи, державних і громадських організацій»;
б) за партією закріплювалися державницькі функції визначення «лінії внутрішньої і зовнішньої політики»;
в) рішення партійних органів і місцевих партійних комітетів були обов'язковими для державних органів і громадських організацій.
2. Система органів центральної та місцевої влади і управління:
Верховна Рада УРСР - найвищий орган влади (650 депутатів; віковий ценз - 18 р., раніше - 21 р.).
Повноваження: а) прийняття Конституції УРСР і внесення змін до неї; б) затвердження держпланів і держбюджету та звітів про їх виконання; в) прийняття законів; г) призначення референдумів.
Президія Верховної Ради УРСР - підзвітній ВР постійно діючий орган (голова, три заступники, секретар, 20 членів. На відміну від Основного Закону 1937 року, Конституція 1978 року чітко визначала її компетенцію).
Повноваження: а) призначення виборів та скликання сесій; б) координація діяльності постійних комісій; в) контроль за дотриманням Конституції; г) тлумачення законів; д) вирішення питань адміністративно - територіального устрою; е) керівництво діяльністю рад; є) скасування постанов та розпоряджень уряду, рішень місцевих рад та ін.
Укази Президії ВР УРСР широко застосовувались у нормативно - правовому регулюванні життя республіки. На думку дослідника історії держави і права України В. Іванова, за формальним змістом і обсягом повноважень статус Президії можна умовно наблизити до «колективного президента» держави.
Постійні комісії: (їхня робота регламентувалась Положеннями ВР УРСР 1966 та 1980-х років).
Повноваження: а) попередній розгляд і підготовка питань; б) реалізація законів та інших своїх рішень; в) контроль за діяльністю державних органів та організацій.
Рада Міністрів УРСР - Уряд: (найвищий виконавчий і розпорядчий орган. Утворювався ВР УРСР у складі Голови, перших заступників і заступників, міністрів і голів держкомітетів; відповідальний і підзвітній ВР, а в період між сесіями - Президії ВР. Закон «Про Раду Міністрів УРСР від 19.12.1978р.).
Повноваження: а) керівництво народногосподарським і
соціально - культурним будівництвом; б) здійснення заходів щодо забезпечення державної безпеки й обороноздатності країни; в) охорона соціалістичної власності і громадського порядку, прав і свобод громадян; г) керівництво діяльністю виконавчих комітетів місцевих Рад; д) видання постанов і розпоряджень, обов'язкових до виконання на всій території республіки.
Президія Ради Міністрів УРСР: (постійно діючий орган уряду, до складу якого входили - голова, перші заступники, заступники, деякі міністри).
Центральні органи державного управління:
а) союзно - республіканські та республіканські міністерства;
б) державні комітети (кількість союзно - республіканських та республіканських міністерств і державних комітетів не була сталою. Так, на середину 70-х років було 29 союзно - республіканських і 6 республіканських міністерств);
в) відомства.
1.2. місцеві органи влади і управління.
Місцеві органи влади - обласні, міські, районні в містах, селищні, сільські Ради народних депутатів (до 1978 р. - Ради депутатів трудящих):
- права і обов'язки місцевих Рад були розширені й конкретизовані у прийнятих у 1979 р. нових редакціях законів про районну Раду; про міську; районну в місті Раду; про сільську Раду; 1980 р. - про обласну раду народних депутатів УРСР;
- Конституція 1978 р. збільшила до 2,5 років строк повноважень місцевих Рад (раніше - 2 роки).
Повноваження: а) керівництво на своїй території державним господарським і соціально - культурним будівництвом; б) затвердження планів економічного і соціального розвитку, місцевого бюджету; в) здійснення керівництва підпорядкованими їм державними органами та організаціями; г) забезпечення дотримання законів, прав громадян та ін.
Сесії Рад - основна форма роботи місцевих Рад (скликалися не менше 4-х разів на рік; обирали постійні комісії).
Виконкоми Рад - виконавчі та розпорядчі органи на місцях; вирішували усі питання, віднесені до повноважень Рад.
2.