Із запису розповідей купців, які приїхали з Січі (1616 р., травня 7)

124-го майя в 7 день приехали из Запорог на Дон в Манастырской юрт из черкас торговне люди Иванко Дмитриев, Иванко Голой, Прокофей Сидоров. А в роспросе сказали. Черкасы, деи, в Запорогах в зборе 10 000 дана море пошло сорок стругав, а в стругу человек по сороку и по пятидесят, а гетман, де, у них Василей Стрелковскои...

Да оне ж сказывали, что в Полше у крестьян с ляхи ныне меж­усобная великая вражда за то, что многие крестьянские церкви порушили и зделали костелы, а немногие церкви не порушены, и в тех пения нет, стоят запечатаны. И, видя то, крестьяня послали от себя семь князей в Черкасы, чтоб их веру ляхи не порушили, чтоб им против ляхов стояти заодин.

Історія України : Хрестоматія / Упоряд. В. М. Литвин. Київ : Наукова дум­ка, 2013. С. 179-180.

Ординація Війська Запорозького 1638 р.

Через те, що єдиним нашим бажанням у справі управління держа­вами є знайти такі способи, з яких наші вірнопіддані завжди переко­нувалися б у нашій королівській ласці, але оскільки козацька сваво­ля так розгнуздалася, що для приборкання її довелося рушити наші війська і битися з козаками, і з благословення бога як володаря всіх воєн розгромити і уразити їх, відвернувши цим страшну небезпеку від Речі Посполитої, - тому на вічні часи позбавляємо козаків стар­шинства, всяких старовинних судових установ, права, доходів і інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер вна­слідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого в живих зберегло во­єнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів.

Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які змирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію, згідно з постановою цього сейму.

На місце старшого, який більше не буде (вибиратись) з-посе­ред козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від і сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів, людину, яка була б народжена в шляхетському стані, в лицарській справі досвідчена, підтримува­ла б у війську лад, запобігала б усяким бунтам, була б справедлива до вбогих людей і в розпорядження гетьмана приходила б у той час і на призначене місце, де потребуватиме Річ Посполита...

Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сот­ники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана, більш того: і осавулами мусять бути шляхтичі, досвідчені в лицарському ремеслі, випробуваної доблесті віри. Сотники і отамани можуть обиратися з самих ко­заків, добре заслужених перед нами і Річчю Посполитою, і людей лицарських. Резиденція комісара мусить бути в Трахтемирові, як у центральному пункті. Полковники мусять перебувати кожний при своєму полку, причому не відлучатися з своїх місць, хіба на законній підставі і то з відома коронного гетьмана.

Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запоріжжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватись ходити на Запоріжжя без паспорта комісара; спійманий комендантом ко­зацьким, він підлягає смертній карі.

При виході українського війська в поле повинен також одно­часно виходити і комісар з двома полками за межі волості, особли­во коли немає виняткової небезпеки, і там, розташувавшись коло Чорного шляху, чинити опір татарським роз'їздам. В разі великої небезпеки він мусить з'єднати все військо і піти з ним туди, куди направить його гетьманський наказ.

Призначаємо також іменем нашим і Речі Посполитої коміса­рів для визначення осілості козаків, якою повинні користуватися козаки на вічні часи з тим, щоб не було щорічних приписок на шкоду Речі Посполитій і зменшення доходів з наших маєтків.

Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо зе­мель, так і особисто. Наші міщани, згідно з старовинними права­ми і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна.

Попереджаємо і про те, щоб козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зборищ і далі до бунтів.

Призначаємо також комісарів сейму для того, щоб вони при­дивились до трахтемирівських земель і щоб землі, силою відібрані козаками, були повернуті старим володільцям.

Практикум з історії держави і права України : навч. посібник / П. П. Музи- ченко, Н. І. Долматова, Н. М. Крестовська. Київ : Вікар, 2002. С. 110-111.