Таємна настанова Катерини IIП. О. Румянцеву під час призначення його малоросійським генерал-губернатором (листопад 1764 р.) (Витяги)

2....Тому належить вам уміло приглядатись до них (тамтешніх єпархіальних архієреїв) і до їх підлеглих, щоб різного роду хитру­ваннями заскнілого у них властолюбства не виходили поза належ­ну їхньому санові межу, поширюючи іноді свою духовну владу над світською, іноді також розсіваючи серед простого і забобонного народу різні корисні для їхніх намірів, а загальному спокоєві шкід­ливі плевели під виглядом закону божого і благочестя, як про це згадується в духовному регламенті.

3....На початку таємної вам настанови між іншими непорядка­ми що мають місце в Малій Росії, ми вже згадали, що від цієї такої обширної, багатолюдної і дуже багатої різними корисними плода­ми провінції в державну казну (про що мало хто може повірити) немає жодних прибутків. Це, проте, так правдиво, що, більше того, звідси відпускають туди по 48 тис. крб. Отже, було б і надалі безвід­повідальним залишати її в такому безладді, тобто бути, як і раніше, для держави тягарем...

4. Через те, що для податків, які стягуються, не можна ні вста­новити міцної основи, ні виходити з відомої завжди суми, доки бу­дуть тривати згадані переходи землеробів з місця на місце, то на­лежить вам докладати вашу велику старанність тамтешній народ усіма можливими способами привести до того, щоб зазначеним переходам було покладено край.

5. В однаковій мірі вам слід прагнути розібратися в заплутано­му і перемішаному там військовому та цивільному правлінні. Тут, як і в інших справах, знайдете ви незліченні непорядки, які випли­вають із застарілої загальної невпорядкованості і від зухвальства начальників, які віддають перевагу своїй власній користі перед ко­ристю народу і перед прямим служінням вітчизні...

За численністю непорядків, які вимагають виправлення і ін­ших кращих запроваджень, уявляємо ми собі і ті турботи, яких вам буде коштувати виконання вашої посади, тим більше, що у всякій новій справі і за розбещених про те поняттях простого люду, а з боку чиновних людей - пристрасних і лукавих тлумачень, не завж­ди треба діяти силою довіреної вам влади, а більш різноманітними засобами ласки і поблажливості і, таким чином, залежно від спра­ви, часу і людини уміло треба викручуватися. До цього треба до­дати, що в таких випадках треба мати і вовчі зуби, і лисячий хвіст.

Іванов В. М. Практикум з історії держави і права України. Київ : МАУП, 2006. С. 196-197.