Із свідчень С. І. Муравйова-Апостола про діяльність таємних товариств декабристів в Україні (1826р., лютого 6)
У Південного товариства мета була одна з самого початку: введення в Росії конституції під назвою Руської правди; на початку 1822 року, як уже мною показано, зустрівся я в Києві з Пестелем, Юшневським, В.
Давидовим, кн. С. Волконським, членами Південної управи. Тут було вже сказано про знищення в Москві Союзу Благоденствія, про невизнання цього знищення Південною управою, внаслідок цього запропоновано було Пестелем продовжити дії, організувавши вже з нас не управу, а товариство, не відокремлюючись, однак, від членів петербурзьких, які будуть однієї з нами думки щодо знищення, оголошеного в Москві; з цим усі погодились і обрали для керування Південним товариством двох директорів - Пестеля і Юшневського. На цих нарадах говорено було про те, що перед тим як приступити до якої-небудь дії, треба мати готову конституцію: внаслідок цього Пестель пояснив головні риси створюваної ним Руської правди, після вислухання яких вирішено було залишити рік на роздумування кожному членові для прийняття або відкинення цієї конституції...Членами, які мали найбільш за всіх вплив на Південне товариство порадами або творами, були я, Пестель і Бестужев-Рюмін.
Південне товариство передбачало розпочати свої дії відкрито у 1823 році в таборі 9-ї дивізії при к. Бобруйській; у 1825 році у таборі біля м. Ліщині і зрештою в 1826 році під час очікуваного з'єднання 3-х корпусів...
Для досягнення мети своєї товариство розраховувало на ті війська, які знаходились під начальством своїх членів, передбачаючи, що одні вплинуть на інших. А найвищих осіб на державній службі я нікого не знаю, кого б товариство вважало своїм покровителем, та його й не було...
Південне товариство мало зносини з Північним у 1823 році через брата Матвія і через В. Давидова та кн. Волконського, у 1824 році - через Швейковського і Пестеля, а в 1825 році - через кн. Трубецького, який переїхав
по службі в Київ.
Усі взагалі переговори схилялись з боку Південного товариства до цілковитого з'єднання двох товариств, на що Північне не погоджувалось і виставляло як причину цієї незгоди несхвалення в деяких частинах прийнятої Південним Руської правди; а в них була своя конституція, складена М. Муравйовим...Товариством прокламації до народу і військ не були заготовлені. А Катехізис складений мною для відозви до заколоту проти монархічної влади...
На одній з нарад, які відбулися в Києві у 1823 році,... перший раз говорилось про знищення всієї імператорської фамілії...
Думка ця була запропонована таким чином: при введенні Руської правди, що вчинити з усією імператорською фамілією? Думки членів були: Пестеля, Юшневського, В. Давидова, кн. Волконського: знищення всіх; Бестужева: одного государя; моя [думка була]: нікого, і разом з тим я пропонував розпочати дії неприхованим заколотом, відмовившись від покори, і залишався при цій думці, хоч і протиставили мені всі бідування міжусобної брані, яка неодмінно повинна була виникнути від запропонованого мною способу дії...
Про Малоросійське товариство знаю тільки те, що нібито там начальник маршал Лукашевич і що мета його - приєднати Малоросію до Польщі. Між іншим, Лукашевича самого бачив я раз у своєму житті в кн. С. Волконського, а членів цього товариства не тільки не знаю нікого, але й не чув, щоб коли при мені кого-небудь називали...
Все, що я знаю за чутками і здогадками про польські товариства, полягає ось у чому: головне управління знаходиться поза Польщею, в Дрездені, головні особи в товаристві: генерали Хлочицький, Князевич, гр. Прозор відіграє велику роль. Поділ товариства узгоджений з розподілом землі, тобто кожна провінція має свою провінціальну директорію, що відноситься до головної і яку знають усі члени, що проживають в повіті; мета їх: повернення незалежності і, здається, введення конституції 3-го травня. З членів польських товариств, крім вищеназваних мною, знаю гр. Ходакевича, гр. Мошинського, Гродецького і Чарковськош. З ними я мав особисті стосунки. Князя Яблоновського, гр. Олізара, Ст. Проскуру, Валеска, Дениска (з ними хоч і не був у стосунках, але знаю, що вони члени). А інших не знаю нікого.
Про поширення таємних товариств по всьому царству Польському, Познанському герцогству, Галичині і губерніях литовських, Волинській, Подільській і Київській ствердно не скажу, знаю тільки, що товариства польські дуже численні, і вважаю, за однодумністю, яка існує між поляками, що воно повинно бути так...
Історія України : Хрестоматія / Упоряд. В. М. Литвин. Київ : Наукова думка, 2013. С. 378-379.