Становлення радянського права.

Характерні особливості формування радянського права:

- по - перше, джерелами права в Україні цієї доби був закон та так звана революційна правосвідомість;

- по - друге, Статутом про народні суди від 10.12.1918 року було остаточно заборонено старі закони, а судді при прийнятті рішень мали керуватися власним сумлінням і революційною правосвідомістю.

- по - третє, характерною рисою радянських законів (декретів, постанов) була їх короткість та заідеологізованість. Вони не мали за мету усе передбачити, а подавали лише основні принципові засади. У радянській теорії права цього періоду не визнавалось положення: «Злочин відсутній, якщо він не передбачений законом, відсутня була і презумпція невинуватості» і ін.;

- по - четверте, радянське революційне право відкинуло звичай як джерело права;

- по - п 'яте, у досліджуваний період виникає так зване партійне право, де резолюції і постанови партійних органів, складені в декларативній формі мали обов’язковий юридичний характер;

- по - шосте, більшовицький законодавець спеціально передбачав недостатність законів з тим, щоб можна було керуватися так званою революційною правосвідомості, тобто ідеологічними поглядами, які мали суто класовий характер і не ставали нормами радянського революційного права.

Таким чином, радянські юридичні норми утворювалися під впливом більшовицької ідеології і не охоплювали всю різноманітність можливих юридичних дій.

Цивільне право, характерні риси:

а) експропріація власності поміщиків і капіталістів, націоналізація землі, транспорту стала основою радянського цивільного права;

б) разом з ліквідацією приватної власності впроваджувалась

державна монополія на торгівлю, зокрема торгівлю хлібом (Декрет «Про продуктову диктатуру» від 9.05.1918 р., Закон «Про

соціалізацію землі)»;

в) у зв’язку з націоналізацією і забороною торгівлі зникло і зобов’язальне право, яке випливало з договорів;

г) декретом Раднаркому від 11.03.1919 р.

д) земельне законодавство фактично встановило державну

власність на землю, оскільки право розпоряджання (акти закріплювали право розпоряджатися землею за радами і земельними комітетами: «Про перехід землі в розпорядження земельних

комітетів» від 5.11.1917 р.) є вирішальним елементом права

власності;

е) домінуючою формою землеволодіння в Україні було індивідуальне зрівняльне трудове користування землею;

є) основи шлюбно - сімейного законодавства в Україні були закладені декретами Раднаркому від 20.02.1919 р. («Про організацію відділів записів актів громадського стану», «Про розлучення»). Визнавалися тільки громадські шлюби. Шлюб розривався на прохання однієї із сторін, при цьому головним було забезпечення інтересів дітей.

Цивільно - процесуальне право, характерні риси:

- спори про цивільне право вирішувалось тільки в судах. Потерпілому, який зазнав збитків та шкоди від злочину, підсудного ревтрибуналу, надавалося право пред’являти цивільний позов через народний суд при розгляді, або після закінчення кримінальної справи в порядку цивільного судочинства.

Кримінальне право, характерні риси:

1) у цей період головне завдання полягало у придушенні, в тому числі надзвичайними заходами, опору класових ворогів;

2) «ущемлення інтересів» робітничого класу кваліфікувалось як злочин, із серйозними санкціями;

3) кримінальна відповідальність передбачалась також при проведенні фінансової політики;

4) невизначеність санкцій кримінально - правових норм була результатом не тільки класової більшовицької політики, а й відсутності спеціальних знань багатьох керівників Рад;

5) у грудні 1919 р. на Україну були поширені «Керівні засади з кримінального права РСФСР», у яких були сформульовані принципи радянського кримінального права, які згодом було покладено в основу перших кримінальних кодексів Радянських республік. Зокрема, наголошувалося на класовій природі кримінального права, визначалися його завдання (охорона системи «соціалістичних» суспільних відносин»), давалося визначення злочину як дії або бездіяльності, розкривалася сутність покарання як заходу примусового впливу.

Кримінально - процесуальне право, характерні риси:

- ревтрибунали в багатьох справах не проводили попереднього слідства, до політичних «злочинців» попереднє розслідування тривало 48 год;

- ревтрибунали не були зв’язані обмеженнями стосовно способів судового розслідування, не були стиснені формальними доказами, при цьому вони, окрім декретів уряду, керувались своєю «революційною правосвідомістю»;

- народним судам надавались широкі права в стадіях попереднього слідства, народні засідателі мали однакові права із народними суддями;

- участь у процесах обвинувачення та захисту, була обов’язковою при розгляді справ про найтяжчі злочини.

Основні риси земельного та колгоспного права.

Аграрне законодавство кінця 1917 початку 1918 року надало силу закону програмним вимогам більшовицької партії з аграрних питань, ціною цієї політики для України були три голодомори - геноциди;

- на конституційному рівні закріплювалось скасування приватної власності на землю;

- у законодавстві УСРР був оформлений інститут єдиного державного земельного фонду, який перебував у безпосередньому розпорядженні органів радянської влади;

- заборонялися цивільно - правові угоди щодо землі, тільки держава, як виключний власник землі, мала право визначати їх долю;

- широко застосовувалися методи примусу щодо селянства під час створення радгоспів, артілей та комун.

Основні риси трудового права:

а) відсутність в УСРР центру регулювання трудових відносин, покладала розгляд спорів на органи радянської влади. Перші акти про працю мали популістський характер;

б) 10.12.1918 р. в РСФРР було прийнято Кодекс законів про працю, який містив принципи «соціалістичної організації праці» (загальний обов’язок працювати та право на працю; обов’язок виконувати встановлену міру праці та право на оплату праці; обов’язок дотримуватися дисципліни праці та радянських законів про працю; право на відпочинок та матеріальне забезпечення);

в) значного поширення набула трудова мобілізація, широко практикувалася й мілітаризація підприємств;

г) натуральна оплата стала переважаючою формою оплати праці.

Таким чином, аналіз державного ладу і правової системи УСРР у період 1917 - 1920 років свідчить, що в країні утвердилась

військово - пролетарська диктатура, точніше - воєнно - більшовицька партійна диктатура, основними рисами якої були:

1) керівна роль більшовицької партії у державному будівництві, ліквідація з цією метою політичного плюралізму і, як наслідок інтеграція більшовицької партії у владу;

2) установлення та зміцнення системи державних органів, безпосередньо пов’язаних із здійсненням функцій оборони і придушення опору класових ворогів;

3) утворення нелегітимних надзвичайних державних органів; надмірна централізація управління; формування органів командно - адміністративної системи;

4) згортання державних органів і правових норм, розрахованих на керівництво в умовах ринкових форм господарювання, з одночасним розвитком державних органів і правових норм, пов’язаних з проведенням «воєнно - комуністичних заходів в економіці;

5) перехід до воєнних або напіввоєнних методів управління, широке використання заходів позаекономічного державно - правового примусу;

6) широке застосування суворих класових репресій, спрямованих на ліквідацію не тільки осіб, які вчинили антирадянські злочини, а й ідеологічних супротивників.

Отже, вищевикладене дає підстави стверджувати про становлення тоталітарно - репресивного режиму в Україні.