Словник термінів з історії держави і права на літеру С

CA - штурмові загони в нацистській Німеччині. Були розігна­ні ГІтлером в 1934 р. внаслідок внутрішньопартійного конфлікту в НСДАП.

САМОДЕРЖАВСТВО - монархічна форма правління в Росії.

САМУРАЇ (японськ. - служити) - у феодальній Японії війсь­ково-феодальний стан дрібних дворян.

САТЕЛІТ - 1) у давньому Римі озброєний воїн, що супрово­джував свого пана; 2) формально незалежна держава, але фактич­но підвладна іншій, сильніший державі; 3) у переносному значен­ні - покірний виконавець волі іншого.

САТРАП - і) намісник сатрапїї (провінції) у давньому і серед­ньовічному Ірані; 2) у переносному значенні - деспотичний адмі­ністратор-самодур.

СВІТЛІ КНЯЗІ - ближчі родичі Великого князя в Давній Русі.

СВОД І ГОНІННЯ СЛІДУ - слідство, що за законодавством Київської Русі проводив самий постраждалий, бо влада в цей пе­ріод ще не брала на себе розшук злочинців.

СД - служба безпеки в нацистській Німеччині, один з найвпли- вовіших каральних органів.

СЕБРИ - вільні селяни у феодальній Сербії.

СЕЙМ - станово-представницький заклад у станових фео­дальних монархіях Польщі і Литви, а також в об'єднаній Польсь­ко-Литовській державі - Речі Посполитій. У Польщі складався з двох палат - сенату, який представляв інтереси магнатів, та по­сольської ізби, що представляла переважно інтереси шляхти.

СЕЙМИКИ - з'їзди польської шляхти окремих воєводств, на яких обиралися депутати до нижньої палати польського сейму - посольської ізби.

СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ (лат. - світський, мирський) - 1) відторг­нення церковної і монастирської власності (головним чином зе­мель) і передання її в державне володіння; 2) вилучення з церков­ного відання різних соціальних інститутів (шкільної освіти, реєс­трації актів громадянського стану) і передання їх до громадянсь­ких органів; 3) звільнення суспільних відносин від впливу релі­гійної ідеології і моралі.

СЕЛЯНИ-НОВОПОРЯДЧИКИ - так у період феодалізму на Русі і в Україні називалися селяни, що оселилися на ділянці зем­левласника, уклали з ним "поряд” (договір), сподіваючись із ча­сом перейти до розряду старожильців.

СЕЛЯНИ-СРЕБРЕНИКИ - так у період феодалізму на Русі і в Україні називалися селяни, що потрапили в залежність через срі­бло, тобто певну суму грошей, яку вони одержували від своїх ха­зяїв у момент укладення договору.

СЕЛЯНИ-СТАРОЖИЛЬЩ - залежні общинники, що вико­нували державні повинності (тягло) і повинності на користь фео­далів (оброк - чинш, барщину) у період феодалізму на Русі і в Україні.

СЕНАТ - 1) у Римській державі вищий постійно діючий орган влади, головна урядова установа. Складався з 300-от чоловік. До 339 р. до н.е. затверджував або відхиляв закони, які приймали центуріатні коміції, пізніше став попередньо розглядати законо­проекти, які виносилися на обговорення. Утворював комісії для розгляду державних питань. Розпоряджався державною скарб­ницею, фінансами, відав державним майном, заснуванням нових колоній. Здійснював вище керівництво військовими справами. Призначав осіб, відповідальних за громадський порядок у Римі. Мав право оголошувати надзвичайне становище, обирати дик­татора; 2) в Росії XVIII - поч. XX ст. - вища урядова установа, створена Петром І; 3) верхня палата в парламентах ряду держав (Франції, Італії, США).

СЕНЕШАЛ - у франків за Меровінгів управитель королівсь­кого палацу.

СЕНЬЙОРІЯ - у широкому розумінні - феодальна земельна власність і пов'язані з нею права на феодально-залежних селян - вотчина. У вузькому - один із видів вотчини, що відрізнявся не­великою роллю барського (доменіального) господарства чи його повною відсутністю. Майже вся (або вся) площа такої сеньйори знаходилась у володінні залежних селян-власників, що сплачува­ли продуктові або грошові оброки.

СЕПАРАТНИЙ МИР - мирний договір, укладений з однією з держав, яка входить до коаліції країн, що ведуть війну, без відо­ма або згоди своїх союзників.

СЕРБИ - у ранньофеодальній монархії у Франції особисто за­лежні селяни, основною формою експлуатації яких тривалий час була панщина. Але вони користувалися деякою громадянською правоздатністю, могли створювати сім'ю.

СЕРВІТУТНЕ ПРАВО - можливість користуватися чужою річчю в певних межах (сервітутах). Сервітути поділялися на ре­чові, або земельні, й особисті.

СЕЦЕСІЯ - вихід плебеїв із Рима, коли вони сім'ями залишали місто. Відомо 5 "виходів" плебеїв з Рима. Під час першої сецесії в 494 р. до н.е. плебеї дістали право обирати на своїх сходках на­родного трибуна, який захищав їх від зловживань магістратів, і двох плебейських едилів.

СИНОД (грецьк. - збори) - 1) вищий державний орган у Росії в справах православної церкви в 1721-1917 рр. Очолювався обер- прокурором, який призначався царем; 2) дорадчий або адмініст­ративний орган у складі деяких церков, колегія осіб, які займа­ють високе місце в церковній ієрархії.

СИНОЙКІЗМ - за реформою Тесея злиття дванадцяти раніше відокремлених поселень, центром яких стали Афіни.

СИСАХФІЯ - у 594 р. до н.е. за реформами Солона скасуван­ня боргової кабали. Усе боргове каміння з полів прибиралося, продані в рабство афіняни підлягали викупу і могли повернутися додому.

СИССИТ1Я - спільна трапеза у спартанців, під час якої прості громадяни й царі їли за спільним столом і займалися груповими атлетичними вправами. Кожний робив щомісячно натуральний внесок в общину. Той, хто не міг цього зробити, вважався "таким, що опутався" і позбавлявся політичних прав.

СІЛЬСЬКІ БОБИЛІ - так у період феодалізму на Русі і в Україні називалися селяни (чоловіки) без сім’ї. Вони брали нео- культурені землі і перед феодалом за них не відповідали. Несли легкий бобильський оброк.

СШЕ МАНУ - пізня форма шлюбу у Стародавньому Римі, що припускала поділ майна, вільне розірвання шлюбного союзу, рів­ність чоловіка і жінки.

СІЧОВІ КОЗАКИ - козаки, що мешкали в Січі.

СІЧ (січа, січь, сеча - старе слов'янське слово, що походить від слів висікати, засека, а не від сікти в значенні рубати) - це фортеця, обнесена високим частоколом.

СКВАДРИ - озброєні фашистські загони в Італії, які діяли під час фашистського режиму.

CKIllKir (грецък. - посох, жезл) - жезл з дорогоцінним ка­мінням і різьбою, що є однією з відзнак ( регалій ) влади монар­ха.

СКІФІЯ * у творах античних авторів так називалися у І тис. до н.е. Північне Причорномор'я і степ, що прилягав до нього.

СОТНИК - 1) офіцерський чин у козачих військах Росії; 2) на­чальник адміністративно-територіальної сотні в Україні XVI - XVIII ст. Мав військові, адміністративні, судові, фінансові пов­новаження. Спочатку обирався козаками, пізніше призначався гетьманом або полковником.

СОЦІАЛЬНА ДЕМАГОГІЯ - навмисний вплив на почуття, інстинкти мас задля досягнення будь-якої мети.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА - сукупність соціальних інститу­тів, соціальних ролей і статутів - кістяк суспільства.

СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ - фундаментальні інститути сус­пільства, що виникли в давнину і досі існують (сім'я, релігія, ви­робництво, армія, освіта, власність, держава).

СПРАВНИК - начальник поліції в повіті. Виправляти означа­ло: 1) усувати недоліки, поліпшувати будь-що; 2) виконувати який-небудь обов’язок ( що застаріло ).

CC - охоронні загони, партійні війська в нацистській Німеч­чині.

СТАДО - це біологічна спільність особин, в якій діяв принцип біологічного.

СТАЛІНІЗМ (іноді сталинщина) - поняття, що позначає тота­літарну, деспотичну владу, встановлену Й.Сталіним, яка супро­воджувалася культом його особи. У більш широкому значенні - теорія й практика формування і функціонування суспільств, го­ловні параметри яких укладаються в поняття "казармений соціа­лізм".

СТАН - адміністративно-поліцейський підрозділ повіту в до­революційній Росії, його приміщення.

СТАНИ - соціально-правові групи людей, що розрізняються обсягом прав і обов'язків по відношенню до держави.

СТАНИЦЯ - велике козаче селище.

СТАНОВИЙ - той, що відноситься до стану. Становий при­став - у дореволюційній Росії поліцейський чиновник, начальник стану в повіті.

СТАРОСТА - представник місцевої адміністрації.

СТАРШИНА - категорія посадових осіб у козачих військах.

СТАТУС (лат, - становище) - сукупність прав і обов'язків громадянина, юридичної особи, державного органу, міжнародної організації, що характеризує її правове становище.

СТАТУТ (лат. - вирішувати, ухвалювати) - 1) у середньовіч­ній Англії акт парламенту, що одержав санкцію короля; 2) поло­ження, що визначає порядок організації й діяльності внутріш­ньодержавних і міжнародних організацій і установ; 3) законо­давчі акти деяких держав; 4) положення про який-небудь орден, що визначає порядок його присвоєння, носіння.

СТАТУТНЕ ПРАВО - право в середньовічній Англії, що складалося з правових норм, викладених в актах парламенту і корони (королівських хартіях, ордонансах тощо).

СТАЦІОНАР (лат. - непорушний) - постійний заклад на від­міну від тимчасового.

СТІЛ - 1) у Давній Русі престол, княжіння; 2) у дореволюцій­ній Росії - відділ у закладі, а також самий заклад, що займається яким-небудь вузьким колом канцелярських справ.

СГОЛБОВІ ДВОРЯНИ - спадкові дворяни із знатних родів у Росії, занесені в XVI - XVII ст. в "столбці" - родовідні книги (на відміну від дворян пізнішого походження).

СТОЛОНАЧАЛЬНИК - у дореволюційній Росії чиновник, що керує столом.

СТОЛЬНИК - придворний чин нижче боярського в Російсь­кій державі в XIII - XVII ст., а також особа, що мала цей чин (первісно - придворний, що прислужував за князівським або цар­ським столом ).

СТРІЛЕЦЬ - у Російській державі в XVI - XVII ст. - воїн осо­бливого постійного війська.

СУВЕРЕНІТЕТ (франц. - верховна влада) - 1) політична неза­лежність І самостійність держави у внутрішньо- і зовнішньополі­тичній діяльності, що не допускає іноземного втручання; 2) на­лежність владі, народу, нації, здійснення державної влади через народних представників або безпосередньо, шляхом референду­му.

СУД - спеціальний орган держави, що здійснює правосудця.

СУД ОБЩИНИ - внутрішній суд общини, що, як правило, іс­нував у віддаленій сільській місцевості.

СУД ПОРОТНИКІВ (від порота - клятва) - своєрідний суд присяжних у феодальній Сербії.

СУД ФЕМІВ - у середньовічній Німеччині таємні суди, куди входили рицарі і багаті селяни. Застосовувалися переважно з ме­тою залякування селян.

СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ - судове рішення, яке є узаконеним прикладом для вирішення аналогічних справ.

СУДОВИЙ ПРИСТАВ - у царській Росії судовий виконавець.

СУПЕРФЩІЙ - поняття майнового права на чужу річ; кори­стування спорудою, побудованою на чужий ділянці, власникові якої належала винагорода за це.

СХІДНІ СЛОВ'ЯНИ - одна з трьох головних груп давніх сло­в'ян, що утворилися після розпаду їх етнічної та мовної спільно­сті, Склалася у VII - IX ст. на території Східної Європи, стала ос­новою населення Київської Русі.

СЮЗЕРЕН - крупний феодал ( барон, граф, герцог, князь ). Верховним сюзереном звичайно вважався король.

СЯН - найвищий вельможа у Стародавньому Китаї, що очо­лював весь державний апарат.

Словник термінів з історії держави і права на літеру Т

ТАБОРИТИ - представники революційного селянського та­бору під час гуситських воєн 1419-37 рр. у Чехії. Назва походить від м. Табор, який був їх політичним центром.

ТАБУ - заборона.

ТАЄМНА РАДА - в Англії у середні віки - слухняний орган короля, що складався з 20-ти чоловік. Т.р. спрямовувала й конт­ролювала діяльність усіх центральних і місцевих державних ор­ганів. Її головне завдання - придушення будь-яких виступів про­ти влади монарха.

ТАЛІОНА ІДЕЯ - покарання є відплатою за провину, І тому воно повинно бути "рівне", "однакове" із злочином ("око за око, зуб за зуб"). Таліон діяв лише серед осіб, рівних за суспільним становищем.

ТАЛІЯ - у Франції ранньофеодального періоду грошовий по­даток із селян на користь поміщика.

ТАТЬ - злодій у Київській державі,

ТАТЬБА - крадіжка.

ТИСЯЦЬКИЙ - у Давній Русі начальник тисячі військового ополчення.

ТИТУЛ - із часів феодального суспільства чільне звання, спадкоємне чи пожалуване.

ТІУН - назва деяких посадових осіб у Давній Русі; домопра­витель, дворецький.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ - об’єднання осіб під загальною фірмою, що визнається юридич­ною особою і несе виключно майнову відповідальність.

ТОВАРИШ МІНІСТРА - заступник міністра.

ТОРІ - англійська політична партія, що виникла наприкінці XVII ст. Висловлювала Інтереси земельної аристократії і вищого духовенства англіканської церкви. У середині XIX ст. на її основі склалася консервативна партія.

ТРАДИЦІЯ - засіб передачі соціального досвіду шляхом його найбільш точного відтворення.

ТРЕД-ЮНІОНИ - назва профспілок у Великобританії і де­яких англомовних країнах.

ТРЕСТ (ТРАСТ) - інститут довірчої власності в Англії, при якому одна особа передає своє майно іншій особі, а остання роз­поряджається ним в інтересах власника або третіх осіб за вказів­кою власника.

ТРЕТІЙ РЕЙХ - найменування режиму фашистської Німеч­чини. Термін запозичений із середньвічних містичних вчень про три царства. Історичним втіленням перших двох проголошували­ся "Священна Римська імперія" та Німецька імперія 1871-1918 рр.

ТРИКУТНІ (ПЛЕБЕЙСЬКІ) КОМІЦІЇ - збори громадян по територіальних трибах у Римі. Участь у них громадян не обме­жувалася майновим цензом. Обирали народного трибуна, мо­лодших магістратів - едипів, квесторів - і деяких жерців, а також могли звільнити їх достроково з посади, розглядали скарги про стягнення штрафів.

ТРИЗН - категорія злочинів в Англії, до яких належить зрада (велика і мала).

ТРИЗУБ - найдавніша емблема Київської Русі. Існує понад 40 версій походження тризуба (знак державності Рюриковичів, хри­стиянська церковна емблема, норманський сокіл тощо).

ТУНГШ - виборча посада у державі франків. Здійснював су­довий розгляд.

ТЬМА (тюрк. - десять тисяч, мла) - у давньоруському рахун­ку десять тисяч.

ТЯГЛІ СЕЛЯНИ - категорія селян у Польсько-Литовській державі, що працювали на пана зі своєю худобою, сплачували податки, виконували державні повинності.

ТЯГЛО - І) у Московській Русі податі, натуральні податки і повинності неслужилого населення. При кріпосному господарст­ві: група господарств чи працездатних людей з однієї сім'ї як одиниця державного оподаткування, а також панщини або обро­ку; 2) кріпосна повинність - оброк або панщина, що виконуються такою одиницею. Ділянка землі, що опрацьовувалася такою оди­ницею.