Словник термінів з історії держави і права на літеру А

АБАТ - настоятель католицького чоловічого монастиря. У Франції - католицький священник.

АБОЛІЦІОНІСТ (лат. - скасування) - учасник руху за скасу­вання рабства нетрів, який діяв у США в XVIII-XIX ст.

АБСОЛЮТИЗМ (лат. - безумовний) - необмежена монархія, форма державного правління, при якій політична влада належить одній особі - монарху. Абсолютизм характеризується найвищим ступенем централізації державної влади, розгалуженим бюрокра­тичним апаратом, постійною армією, поліцією, скасуванням діяльності органів станового представництва, підпорядкуванням церкви державі.

АВ1ЛУМ - пануюча верства населення у Стародавньому Ваві­лоні.

АВТАРКІЯ (грецьк, - самозадоволеність) - економічна полі­тика держави, спрямована на економічну замкненість, самозабе­зпечення продовольством І стратегічно важливими видами сиро­вини. Характерна для всіх тоталітарних держав (Німеччини 30-х років, CPCP сталінського періоду, фашистської Італії).

АВТОКРАТОР - титул візантійського Імператора-самодерж- ця.

АВТОНОМІЯ (грецьк. - незалежність, самоврядування) - ши­роке внутрішнє самоврядування, що надається окремій націо­нальності, яка компактно мешкає в межах держави, можливість для неї самостійно вирішувати питання, які мають відношення до конкретного автономного утворення.

АГНАТИ - у Стародавньому Римі всі, хто мешкав під дахом однієї будівлі, були, членами однієї й тієї ж фамілії, агнатськими родичами. Майно сім’ї' вважалось їх колективною власністю, але розпоряджатись їм міг тільки голова сім'ї.

ΑΓΟΡΑ - громадянський центр, центральна частина антично­го міста, де засідали народні збори повноправних громадян не молодше 20 років.

АГРЕСІЯ (лат. - напад) - незаконне застосування збройної сили однією державою проти суверенітету, територіальної ціліс­ності або політичної незалежності іншої держави або народу.

АКРОПОЛЬ (грецьк.

АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - право громадян брати участь у виборах у представницькі органи державної влади.

АКТИВНІ ГРОМАДЯНИ - за Конституцією 1791 р. у Франції - громадяни, що досягай 25-річного віку, проживали у даній міс­цевості не менше року, сплачували прямий податок, не наймиту­вали, були занесені до списків Національної гвардії. Тільки вони користувалися виборчим правом.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО - особлива організаційно- структурна форма об’єднання, яке створене його учасниками (акціонерами-засновниками), має власну правосуб'єктність, наді­лене майновою відособленістю, несе майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки в межах свого майна.

АЛЛОД - у VI- VII ст. у франків подаровані землі, що ставали спадкоємною, вільно відокремленою власністю.

АЛЬЯНС - спілка, об'єднання окремих осіб, політичних пар­тій або держав для досягнення спільної мети.

АНЕКСІЯ (лат. - приєднання) - насильницьке приєднання, захоплення однією державою частини території іншої держави (або всієї держави).

АНКЛАВ (лат. - замикатися на ключ) - частина території од­нієї держави, оточена територією іншої держави або держав. На­приклад, держава Лесото - анклав на території ЮАР.

АНОМІЯ - беззаконня, відсутність норм.

АНТИЧНІСТЬ ~ 1) давні часи, давнина; 2) історія та культура Давньої Греції і Давнього Риму.

АНШЛЮС (нім. - приєднання) - політика захоплення Австрії Німеччиною після першої світової війни. З 1933 р. - офіційний курс німецької зовнішньої політики.

АПАРТЕЇД (на мові африкаанс роздільне проживання) - офі­ційна державна політика расової дискримінації. Являє собою по­збавлення або суттєве обмеження політичних, соціально- економічних та громадянських прав населення неєвропейського походження. Проводилась білим керівництвом ЮАР.

АПЕЛЛА - народні збори у Спарті, які відігравали пасивну роль. Якщо А. приймала невірне рішення з точки зору царів і ге- ронтів, її розпускали, а рішення скасовували.

АПОЙКЙ (грецьк. - виселки) - античні торговельно-хлібо­робські поселення, громадяни яких мали повну державну і полі­тичну незалежність від метрополії.

АПОРИ (грецьк. - безвихідь) - бідні селяни у Візантії, що зда­вали свою землю багатіям.

АРБАЛЕТ - старовинна ручна зброя у вигляді луку, самопал.

АРЕОПАГ - у VIII ст. до н.е. в Афінах - орган, що замінив ра­ду старійшин; став контролювати народні збори, здійснювати вищу судову владу. Свою назву отримав від місця засідання - на "пагорбі Apeca". У ньому засідали діючі і відставні архонти.

АРИСТОКРАТІЯ (грецьк, - влада кращих, знатніших) - 1) форма державного правління, при якій влада належить пред­ставникам знаті; 2) у рабовласницьких і феодальних державах - найбільш привілейований стан.

"АРМАТНЕ СТАДО", "СЛАВНОЗВІСНЕ НИЗОВЕ ЗАПО­РІЗЬКЕ ВІЙСЬКО І ТОВАРИСТВО" - офіційна самоназва ко­заків.

АРМЯК - шитий із товстої вовняної тканини верхній селянсь­кий одяг халатного покрою.

АРТИКУЛ - 1) окрема частина (стаття, глава, параграф) офі­ційного документа (закону, договору, розпорядження); 2) війсь­ковий артикул - збірник військових законів, військово-кримі­нальний статут, що діяв до 1839 року, виданий у 1715 році за Петра 1.

АРХАРОВЕЦЬ - правопорушник, буян, бродяга. Від імені Н. Архарова ( 1742-1812 ), московського обер-поліцмейстера і губе­рнатора.

АРХЕОЛОГІЯ (грецьк. - наука про давнину) - історична нау­ка, що вивчає минуле людства за матеріальними пам'ятками, розкопками, дослідженням яких займаються вчені-археологи.

АРХІКАПЕЛАН - головний священник королівської молиль- ні в ранньофеодальній Франції.

АРХОНТІВ КОЛЕГІЯ - існувала з VII ст. до н.е. в Афінах. Складалася з 9-ти чоловік. Діяльність архонтів контролювалась ареопагом, у якому засідали діючі і відставні архонти. Перший архонт - епонім - вважався найголовнішою посадовою особою. Другий архонт - базилевс - був верховним жерцем. Третій архонт - полімарх - здійснював командування військом і відав зовнішні­ми справами держави.

АРШИН - російська міра довжини, яка дорівнювала 0, 71м і застосовувалася до введення метричної системи.

АСАМБЛЕЇ - у Росії збори-бали в будинках вельмож при Пе- трі І, які вводили у побут та суспільне життя російського дворян­ства західноєвропейські звичаї.

АСЕСОР (франц. - засідатель) - у Росії в XVIII - XIX ст.: 1) службовець в казенній палаті, суді та інших закладах; 2) поса­да, чин службової особи.

АСІЗИ - королівські закони в середньовічній Англії.

АСИГНАЦІЯ (польськ. - призначати) - паперова грошова одиниця, Що існувала в Росії з 1769 по 1848 рік,

АСИМІЛЯЦІЯ (лат. - уподібнення) - злиття однієї народнос­ті, національної або етнічної групи з іншою народністю або наці­єю з втратою однією з них своєї мови, національної самосвідомо­сті, культури та інших національних особливостей.

"АСОЦІАЦІЯ ДОПОМОГИ ТРОНУ" - організація, створе­на в 1940 р. в Японії в рамках " нової політичної структури” як сурогат фашистської партії (фашистської монопартії в Японії не було),

АТИМІЯ - у Давніх Афінах тяжке покарання для афінських громадян, яке позбавляло їх політичних і громадянських прав.

АТТОРНЕЙ - в Англії особливий чиновник для судових зви­нувачень.

АУДИТОР (лат. - слухач) - 1) у XIX ст. в Російській імперії - чиновник військового судочинства, що виконує одночасно обо­в'язки прокурора і слідчого в суді; 2) у гімназіях та училищах - один із найкращих учнів, якому ставилося в обов’язок вислухува­ти відповіді учнів і виставляти оцінки.