Постанова ВУЦВК «Про заміну продрозкладки натуральним податком» (27 березня 1921 року)

1. Для забезпечення правильного і спокійного провадження господарства на основі більш вільного користування хліборобами продуктами своєї праці і своїми господарчими засобами, для зміц­нення селянського господарства і піднесення їх продукційності, а також з метою точного встановлення припадаючих на хліборобів державних зобов'язань, роскладка, як засіб державного заготов­лення продовольства, сировини і фуражу заміняється натураль­ним податком.

2. Цей податок мусить бути меншим припадавшого до цього часу шляхом роскладки оподаткування. Сума податку повинна бути вирахована так, щоб забезпечити самі необхідні потреби ар­мії, робітничого, міського і нехліборобського населення.

Загальна сума податку повинна постійно зменшатись в міру того, як відбудова транспорту і промисловости дасть можливість Радянській Владі одержувати продукти сільського господарства в обмін на фабрично-заводські та кустарні продукти.

3. Податок береться, яко відсоток, або доля вироблених госпо­дарством продуктів. При визначенні податку на кожне господар­ство береться на увагу загальна кількість десятин заможности, кількість ідців, кількість товару в кожнім господарстві.

4. Податок мусить бути поступовим. З податку який поступає, утворюються способом відрахування від 10 до 20 % губернський продовольчий фонд, який має своїм призначенням задоволення негайних потреб незаможнього селянства і придбання краму з-за кордону для постачання селянству. Господарі-селяне, що збільшу­ють площу засіву свого господарства, а рівно ж ті, що збільшують продукційність господарства в цілому, одержують тільки по вико­нанню натурального податку.

5. Здача державі продуктів, що належить як податок, кінчається в певні точно зазначені законом терміни.

6. Одповідальність за виконання податку покладається на кожного окремого господаря, під контролем комнезамів і Волви- конкомів.

Органам Радянської влади доручається накладати кару на кож­ного, хто не виконає податку.

7. Усі запаси харчові, сировини і фуражу, що залишаються у хліборобів після виконання ними податку, є в повному 'їх роспо- рядженні, можуть бути використувані ними для поліпшення стану свого господарства, для підвищення особистого споживання і для обміну на продукти фабрично-заводської і кустарної промисло­восте. Обмін дозволяється у межах місцевого господарчого оборо­ту, як через кооперативні організації, так і на ринках і базарах.

8. Тим хліборобам, котрі побажають здати лишки, що зали­шаться у них після виконання податку, державі, або кооперативам по дорученню держави, в обмін на лишки, котрі здаються добро­вільно, повинні бути дані речі широкого споживання, що має скла­датися, як з продуктів, внутрішнього виробництва, так і з продук­тів, закуплених за кордоном. Для цього відмічується частина дер­жавного золотого фонду і частина заготовленої сировини.

9. Постачання біднішому сельському населенню проводиться у державному порядку на окремих правилах.

Для розвитку цього закону Всеукраїнський Центральний Ви­конавчий Комітет пропонує Раді Народніх Комісарів не пізніше 15-го квітня видати відповідне подрібне положення...

м. Харків, 27 березня 1921 р.

Хрестоматія з історії держави і права України. В 2 т. Т. 2. Лютий 1917р.- 1996р. / за ред. В. Д. Гончаренка. Київ : Ін Юре, 1997. С. 186-187.