Коломацькі статті, укладені при обранні на гетьманство І. Мазепи (25 липня 1687року) (Витяги)

... 3. Щоб за попередніми ухваленими статтями Богдана Хмельницького війську реєстровому, яке буде завжди на службі 'їх царської пресвітлої величності, було милостиве жалування і плата з їх царської пресвітлої величності казни.

І великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітла ве­личність, про реєстрове військо наказали говорити на раді, скіль­ки бути військових козаків тисячам. А що в тій 'їх статті написа­но, щоб війську плата з їх царської пресвітлої величності казни, і того в тих статтях Богдана Хмельницького не положено; а нале­жить, щоб були побори, де слід збирати в скарб царської пресвітлої величності, і з того збору давати на військо по реєстру, кому що в статтях ухвалено, і нині тому бути також.

І гетьман, і старшина, і Військо Запорозьке на государевій ми­лості били чолом і то приймають і ухвалили на цій раді давати як і раніше: гетьману - тисячу золотих червоних на рік, писареві вій­ськовому і обозному - по тисячі золотих польських, на суддів вій­ськових - по триста золотих, на писаря судійського - сто золотих, на писаря та на хорунжого полкового - по п'ятдесят золотих, на хорунжого сотницького - тридцять золотих, на бунчужного геть­манського - сто золотих, на полковників - по сто єфімків, на оса­вулів полкових - по двісті золотих, на осавулів військових - по чо­тириста золотих, на сотників - по сто золотих; реєстровим козакам бути тридцяти тисячам чоловік, а давати на чоловіка по тридцяти золотих польських.

А що буде в якому полку козаків, в тому скласти реєстр; і бути козакам реєстровими, й надалі у реєстр писати, які старі козаки й велику службу служили, а чого старих козаків в полках до три­дцяти тисяч не вистачить, то в те число приймати в козаки міщан­ських і поселянських дітей. А на Військо Запорозьке на тридцять тисяч бути поборам з усяких маєтностей без вибору, чий хто не буде, крім монастирів, і з тих поборів давати великого государя жалування гетьману з начальними людьми і козакам за колишні­ми затвердженими статтями; а коли з тих поборів стільки гетьма­ну і начальним людям та козакам на жалування проти положення повністю не вистачить, то побори ті розкладати по збору, скільки того збору буде.

А в яких полковників і начальних людей маєтності є і на ті 'їх маєтності, жалувані від великих государей грамоти дано: і тих підда­них полковникам і всяким начальним людям, за якими ті маєтності є, судити і приноси вільні у них приймати і сіно та дрова наказувати їм на себе готувати; а побори з них на жалування козакам збирати порівно. А до митрополичих і архієпископських та єпископських і до монастирських підданих - в податях на військо діла нема, і з цьо­го часу в архієпископські та в монастирські вотчини знову нікого не приймати, бути за ними старим підданим і зробити їм перепис та книги, скільки за митрополитом і за архієпископом і за монастиря­ми у вотчинах їх є підданих; а з мужиків у реєстр в козаки не писати і не приймати. А з протопопівських і попівських маєтностей побори на козаків брати, відповідно до положення про козацькі маєтності, а з міст усякі доходи брати за 'їх правами; а генеральної би старшини і знатних та заслужених осіб маєтностям від усяких військових по­борів бути вільними і нічого з них у скарб військовий не брати.

І великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітла ве­личність, пожалували, звеліли тому бути за їх чолобиттям і як ра­ніше, так і по цьому своєму государеву указу і повелінню.

4. Як раніше цього заслужені пожалувані були честію дворян­ською, щоб вони при тому ж чині і честі перебували; а які напе­ред заслужать, то гетьман і старшина бити чолом про них великим государям, їх царській пресвітлій величності, почнуть, щоб царська пресвітла величність і тих тою же дворянською честю зводили пожа­лувати. А кому гетьман і старшина за послугу дадуть млин або село, або хто у кого купить і універсали свої на то подасть, і вони великим государям, 'їх царській пресвітлій величності бити чолом почнуть про підтвердження того їх государевих жалуваних грамот, і щоб царська пресвітла величність пожалували їх, звеліли їм на ті маєтності і свої царської пресвітлої величності дати милостиві жалувані грамоти.

І великі государі, і велика государиня, 'їх царська пресвітла велич­ність, пожалували 'їх по тому чолобиттю, кому дані будуть 'їх госуда­реві жалувані грамоти і за тими жалуваними грамотами тими мли­нами і селами їм володіти неодмінно, а гетьману тих грамот у них не відбирати і їх государевого милостивого указу нічим не порушува­ти.

І гетьман, і старшина, й все Військо Запорозьке на 'їх государеву милість били чолом і прийняли то радісно.

15. Про маєтки козацькі, які власні ґрунти мають, вічні, бать­ківські, дідівські, куплені, тобто: лани, ліси, покоси на сіно, ставки, млини та інші усякі пожитки, тоді і про те смиренно їх царську пре­світлу величність гетьман і старшина і військо просять, щоб товари­ства військові цілком при прямих ґрунтах і пожитках були збереже­ні. А коли на службі великих государів смерть настигне від ворога, або своєю смертю помре, тоді при тих ґрунтах жінка його, і щоб тим добром прямим після того ж усім володіла. А якщо козак заслуже­ний має після смерті жінку, тоді щоб жінка його після смерті (чоло­віка) вільна була від усяких кривд, тобто постоями, поборами і під­водами усяка старшина військова її не стягали доти, поки вона заміж не піде, якщо за козака - то вільність матиме, а якщо за мужика, то підлягатиме обов'язкам міським; а які козаки живуть в маєтностях духовних осіб, то й тим залишатися при такій же вільності.

І великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітла ве­личність, пожалували, по цій статті вказали про права їх і вільнос­ті і про свої царської пресвітлої величності жалувані грамоти бути також, як і раніше, на дане їм і куплене та заслужене по королів­ських привілеях, і бути цьому так неодмінно.

І гетьман, і старшина, і все Військо Запорозьке на милість їх государеву били чолом.

22. Били чолом великому государеві, їх царській пресвітлій величності, гетьман і старшина і Військо Запорозьке, щоб для полегшення тягостей в Малоросійському краї оренди не було, а оскільки охотницькі полки кінні і піші, в ці воєнні часи на захист Малоросійського краю потрібні, то щоб вони були залишені так, як і при колишньому гетьмані; а давати їм плату, збираючи гроші з посполитих людей, які не написані в козацькому сиску. А яким способом ті грошові збори повинні бути, про те гетьман з старши­ною обміркувати повинні і вказати міру; а коли міра буде визначе­на, то в той час повинні писати про те великому государеві, до 'їх царської пресвітлої величності.

І великі государі, і велика государиня, 'їх царська пресвітла велич­ність, пожалували гетьмана і старшину і військо, указали їм цю спра­ву обміркувати і на міру поставити, щоб не було тягот народу мало­російському; а охочі кінні та піші полки, на захист Малоросійського краю, звеліли їм тримати в повному числі, як і раніше.

Хрестоматія з історії УкраїнськоїРСР: у 2 т. Т. 1. Київ : Наук. думка. 1959. С. 323-325.