ГЛОСАРІЙ ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

А

Абсолютна монархія - форма правління, за якої влада (виконавча, законодавча, судова) цілковито належить спадковому монархові.

Автентичність - (справжній, дійсний) - 1) достовірність, відповід­ність тексту правового документа оригіналові; 2) точне розкриття дійс­ного змісту акта, ухваленого органом державної влади.

Автокефалія - у православ'ї церква, що є самостійною і незалеж­ною від інших церков у вирішенні адміністративних і культових питань.

Автократія - форма державного правління, що виявляється у не­обмеженій і безконтрольній владі однієї особи (деспотія, тиранія та ін.).

Автономія - відносно самостійні у здійсненні державної влади або місцевого самоврядування територіальні утворення в межах певної держави.

Агресія - застосування збройної сили однією державою (групою держав) проти суверенітету, територіальної цілісності, політичної не­залежності іншої держави або народу (нації). А. - звернення до сили всупереч міжнародним зобов'язанням.

Адміністративно-командна система - система управління суспіль­ством, заснована на жорстких методах бюрократичного централізму.

Адміністративно-територіальний устрій України - територіальна організація унітарної держави з поділом на її складові частини - адміні­стративно-територіальні одиниці (Автономна Республіка Крим, облас­ті, райони, міста, райони в містах, селища і села).

Акт соборності УНР і ЗУНР - урочиста подія на Софійському май­дані в Києві 22 січня 1919р., яка символізувала об'єднання УНР і ЗУНР в єдину національну державу.

Акт хрещення Руси-України - офіційне проголошення великим князем Володимиром християнства (православ'я) державною релігією, що відбулося 988 р. в Києві.

Акти гродські й земські - документи, пов'язані з діяльністю грод- ських і земських судів у феодальних Польщі та Литві XV-XVIII ст.

Амністія - часткове або повне звільнення від судового покарання певної категорії осіб, яке здійснюється верховною владою.

Анафема - відлучення від церкви, церковне прокляття певних осіб і явищ.

Анексія - насильницьке приєднання цілої держави або її частини до іншої країни.

Анна Ярославна - французька королева, дочка київського князя Ярослава Мудрого. Мала великий авторитет у Франції, сприяла друж­нім стосункам з Київською Руссю.

Антанта - союз Великобританії, Франції та Росії, який остаточно оформився 1907 р. для протидії Троїстому союзу.

Антська держава - міжплемінний військово-політичний союз від кінця IV до початку VII ст. на території України в межиріччі Дніпра і Дністра. Назва держави походить від назви народу (анти). При ант­ських царях діяла рада, яка називалася коментом. То був дорадчий ор­ган, що певним чином впливав на вибір правителями політичних рі­шень. Виявом демократії в А. д. були всенародні збори - народне віче. На них обговорювалися важливі питання суспільного життя.

Аншлюс - форма анексії, політика загарбання іншої держави.

Асесорський суд - центральна судова установа Великого князів­ства Литовського, яка з XVI ст. виконувала судові обов'язки від імені великого князя. Судді (3 і більше асесорів) призначалися великим кня­зем з числа членів панів-ради на всю сесію для розгляду різних справ.

Асоціація - союз, спілка, товариство, об'єднання для досягнення спільної мети.

Б

Баскак - збирач данини; чиновник Золотої Орди, який наглядав за збором данини на підвладних землях, забезпечував її доправлення до ханського двору, вів облік населення.

Безпосередність судового розгляду - принцип кримінального і цивільного процесу, за яким суд першої інстанції, розглядаючи спра­ву, повинен безпосередньо дослідити докази: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи, заслухати пояснен­ня осіб, які беруть участь у справі, ознайомитися з письмовими до­казами.

Бенефіцій - земельні ділянки разом із селянами, які надавалися правителями у довічне користування феодалові за умови несення ним військової або адміністративної служби.

Біловезька пуща - лісовий масив на кордоні колишнього СРСР з Польщею, заповідник. У сучасній історії відомий підписанням угоди між лідерами трьох колишніх радянських республік - Росії, України, Білорусії, яка в грудні 1991 р. започаткувала юридичне оформлення розвалу Радянського Союзу.

Бояри - верхівка панівного класу в Київській Русі, Галицько-Во­линському, Володимиро-Суздальському та інших князівствах.

Брестська церковна унія 1596 р. - об'єднання православної церкви з католицькою на території Речі Посполитої, більшій частині України, Білорусі та утворення Української греко-католицької (уніатської) цер­кви. Проголошена в жовтні 1596 р. на церковному соборі в м. Бресті (Бересті). Главою церкви у справах віри, моралі та церковної адміні­страції визнавався Папа Римський, проте зберігалася церковно-куль­турна автономія.

Булава - старовинна зброя у вигляді металевої голівки на рукояті завдовжки 0,5-0,6 м. Символ гетьманської влади у період існування ко­зацько-гетьманської держави.

Бунчук - довге древко з кулею або гострим кінцем та кінським во­лоссям на верхньому кінці. Символ гетьманської влади, разом із була­вою належав до гетьманських клейнодів.

Бунчукове товариство - вища категорія знатного військового то­вариства в гетьманській Україні XVII-XVIII ст. Бунчукові товариші були при гетьмані. Під час урочистих процесій носили перед гетьма­ном малі бунчуки. У воєнних походах виконували обов'язки ад'ютантів гетьмана, в мирний час - різні гетьманські доручення. Призначали їх здебільшого з родичів генеральної старшини, вони підлягали суду са­мого гетьмана, а згодом - генеральному суду.

Бургомістр - голова місцевого самоврядування середньовічного міста, що мало Магдебурзьке право. В Україні з XIV ст. у містах, які мали Магдебурзьке право, помічник війта.

Бюрократизм - система управління, при якій діяльність органів виконавчої влади занадто ускладнена й спрямована головним чином на забезпечення відомчих інтересів всупереч інтересам суспільства, держави.

В

Варяги - давньоруська й візантійська назва скандинавів (у Західній Європі їх називали норманами).

Васал - землевласник-феодал, який перебував у залежності від сво­го пана (сюзерена) й був зобов'язаний йому різними повинностями.

Васалітет - система відносин особистої залежності одних фео­далів (васалів) від інших (сеньйорів) часів Середньовіччя. В Київ­ській Русі васальні відносини існували між великими й удільними князями.

Верв - сільська громада в Київській Русі. В ній існувала кругова по­рука і взаємна відповідальність за сплату данини.

Вердикт - рішення судового органу, згодом суду присяжних про вину або невинність особи.

Версальський мирний договір від 28 червня 1919 р. Символізу­вав завершення Першої світової війни, перемогу в якій одержали країни Антанти. Найбільших політичних, економічних і військових втрат зазнала Німеччина. Вона мала виплатити країнам-переможни- цям репарації, їй заборонялося мати власні збройні сили чисельні­стю більше 100 тисяч осіб, офіцерський корпус мав становити 4 ти­сячі осіб, на озброєнні не могло бути важкої артилерії, авіації, тан­ків, підводних човнів, ліквідовувався Генеральний штаб, усі військові навчальні заклади, скасовувалася загальна військова повинність. Німеччина втрачала 67,3 тис. кв. км території, а також усі їй належні колонії.

Вибори - передбачена конституцією чи іншими нормативно-пра­вовими актами форма волевиявлення народу з метою формування ор­ганів державної влади чи місцевого самоврядування.

Виборче право - система правових норм, що регулюють виборчі відносини в державі.

Військова демократія - термін, уведений до обігу Л. Морганом, яким визначалася влада військових ватажків за умов збереження за­лишків первісного колективізму та демократії на стадії розкладу пер­вісно-громадського ладу.

Військова старшина - керівники окружних українських військо­вих частин та урядовці за доби Козаччини. До 1648 р. В. с. мала харак­тер військового керівництва. За Гетьманщини стала також виконавчим органом державного управління, а старшини - урядовцями.

Військові трибунали - органи судової влади, що з'явилися в роки радянсько-німецької війни. Розглядали справи про злочини військови­ків, військовозобов'язаних та деякі інші.

Військово-польові суди Директорії УНР - надзвичайні судові установи Української Народної Республіки. Почали створюватися при всіх військових частинах через тиждень після виникнення Директорії за наказом С. Петлюри та О. Осецького від 22.09.1918 р. До них входили прокурор, двоє старшин, двоє козаків і секретар.

Вільне козацтво - добровільні озброєнні формування в Україні в 1917-1918 рр., створені для охорони правопорядку й оборони «воль­ностей українського народу».

Віче - народні збори в Русі, на яких обговорювалися і вирішували­ся найважливіші громадські справи.

Возний - службова особа у Великому князівстві Литовському, зго­дом у Речі Посполитій (зокрема й на українських землях) із другої поло­вини XVI ст; судовий виконавець. Призначався воєводою за поданням земського суду і шляхти.

Волосний сход - орган управління державними й удільними селя­нами в Російській імперії, в т. ч. в Україні. Після реформи 1861 р. - ор­ган місцевого самоврядування. Складався з волосних старшин, сіль­ських старост, збирачів податків та ін.

Волостель - посадова особа, що управляла волостю від імені великого або удільного князя Русі й відала адміністративними й судовими справами.

Волость - адміністративно-територіальна одиниця. На Русі - вся територія землі або князівства; напівсамостійний уділ; сільська тери­торія, що підпорядковувалася місту. Від кінця XIV ст. - частина пові­ту. З 1861 р. - одиниця станового селянського управління. Ліквідована в СРСР адміністративно-територіальною реформою 1923-1929 рр.

Волоське право - звичаєве молдовське право, що складалось у XIV­XV ст. з утворенням Молдовської держави. В. п. не було записане, тому маловідоме. Поширювалося на вільних селян, регулювало внутрішні відносини в сільській громаді.

Вотчинний суд - суд феодалів-землевласників, церкви над залеж­ним від них населенням.

Всеукраїнська надзвичайна комісія - комісія для боротьби з контр­революцією, спекуляцією, саботажем та службовими злочинами, ство­рена рішенням Тимчасового робітничо-селянського уряду УСРР від 03.12.1918 р. в м. Курську, де в той час формувалися адміністративні структури майбутньої УСРР. Функціонувала при відділі внутрішніх справ уряду. На території України почала функціонувати з 05.01.1919 р. після зайняття Харкова частинами Червоної Армії. Формувалася під контролем і на організаційних принципах Всеросійської надзвичайної комісії (ВНК), керувалась її директивами.

Всеукраїнський союз земств - об'єднання губернських земських управ України для захисту їхніх інтересів і здійснення фінансових, культурних, економічних, соціальних та ін. завдань. Створений у квітні 1918 р. С. Петлюрою.

Г

Галицький сейм - представницький орган, утворений Австрією 1775 р. У Львові. Сейм мав статус дорадчого органу при губернаторі Галичини.

Генерал-губернаторство - адміністративно-територіальна одини­ця Росії в 1775-1917 рр. Складалося з однієї чи декількох губерній чи областей, що перебували під керівництвом генерал-губернатора.

Генеральна старшина - у 2-й пол. XVII-XVΠI ст. найвища виборна військова і цивільна адміністрація на Лівобережній Україні; рада при гетьмані, його найближче оточення. Була політичною елітою україн­ського суспільства, відігравала роль виконавчого органу державного управління.

Геноцид - знищення окремих груп населення, цілих народів за ра­совою, національною чи релігійною ознакою.

Генріхові артикули - статті польського Сейму, що передбачали умови, за яких французький принц Генріх Валуа міг зайняти трон ко­роля Польщі (1573 р.). Ними підтверджувався принцип виборів ко­ролів. У Сеймі рішення можна було прийняти лише за згодою всієї шляхти.

Гетьман - воєначальник, отаман, ватажок - в Україні в XVI-XVII ст. ватажок козацького війська; у XVII-XVΠI ст. - правитель України та головнокомандувач козацького війська.

Гетьманські статті - державно-правові документи, що визначали суспільно-політичний устрій Української держави - Гетьманщини XVII­XVIII ст. та її взаємовідносини з Російською державою. Здебільшого вони укладалися з нагоди виборів нового гетьмана як своєрідні угоди між козацькою старшиною на чолі з гетьманом і представниками мос­ковського царя.

Глава держави - одноосібний або колегіальний орган, що пред­ставляє державу у міжнародних та внутрішньополітичних відносинах.

Головна Руська Рада - українська політична організація, створена 1848 р. у Львові. Складалася з 30 осіб, представників української лібе­ральної інтелігенції та уніатського духівництва. Ставила вимогу виді­лити Галичину, Закарпаття і Буковину в окремий коронний край з ав­тономними правами.

Головний отаман - назва посади верховного головнокомандува­ча Армії УНР, уведена Директорією УНР у листопаді 1918 р. У 1918­1926 рр. ним був С. Петлюра.

Гоніння сліду - форма досудового розшуку злочинця за його сліда­ми у давньоруському й литовсько-руському праві.

Городельська унія 1413 р. - польсько-литовська угода про союз двох держав, укладена на Сеймі феодалів Польщі й Великого князівства Литовського у замку Городлі.

Городничий - за часів Київської Русі урядовець, котрий наглядав за розбудовою міста, зокрема контролював спорудження укріплень. В українських містах, що входили до Литовської держави, Г. називалися коменданти великих фортець; вони безпосередньо підпорядковували­ся великому князеві та панам-раді.

Гродський суд - становий суд, що діяв у Великому князівстві Литовському (з 1569 р. - в Речі Посполитій), зокрема на українських землях, які входили до цих державних утворень. Орган власне держав­ного, королівського суду.

Громадський суд - суд сільської громади, що виник у ранньому Середньовіччі й поєднував слідчі та судові функції. В Київській Русі таким був вервний суд, копний суд.

Громадянство - політико-правовий зв'язок держави та особи, який, з одного боку, поширює на особу державну владу; а з іншого - за­безпечує здійснення прав особи та її обов'язків як на території держа­ви, так і за її межами.

Губернія - адміністративно-територіальна одиниця в Росії XVIII - початку XX ст. Серед перших 8 Г, утворених 1708 р., були Київська та Азовська. Тодішні Г. відрізнялися як розмірами, так і кількістю насе­лення. На чолі Г. стояв губернатор.

Губернське правління - головна адміністративна установа губернії в Російській імперії кінця XVIII - початку XX ст. Запроваджене на під­ставі «Установлення про губернії» (1775 р.). За цим законом Г. п. було дорадчим органом під безпосереднім керівництвом намісника. До ньо­го входили губернатор, радники та асесори.

Губернські дворянські комітети - створені 1858 р. органи для роз­робки умов скасування кріпосного права в Російській імперії, в т. ч. в Україні.

Губернські й повітові старости - посадові особи в системі місцево­го управління Української держави часів гетьмана П. Скоропадського.

Губернські комісари - голови губернських адміністрацій, призна­чені 1917 р. Тимчасовим урядом Росії замість царських губернаторів.

Ґ

Ґвалт - тяжкий кримінальний злочин, зловмисний напад на чужий дім, двір або маєток, у результаті якого господар або члени його сім'ї зазнавали тілесних ушкоджень або й втрачали життя.

Д

Данина - натуральні або грошові побори з переможених на користь переможців, форма податків з населення в добу раннього феодалізму.

Дворові люди - в Київській Русі особи, які перебували при дворах великих чи удільних князів і становили «княжий двір».

Дворянство - один із найвищих станів феодального суспільства, наділений привілеями, здебільшого спадковими. Як аристократичний прошарок існує в деяких країнах і тепер. Термін «дворяни» відомий у Київській Русі з XII ст: при дворі великого князя перебували «слуги дворні». Під такою самою назвою вони згадуються і в галицько-волин­ських літописах із XIII ст.

Дворянські збори - орган дворянського станового самоуправлін­ня в Російській імперії в 1785-1917рр. Були губернські й повітові Д. з. Скликалися раз на три роки. Вирішували дворянські та загальномісцеві справи, обирали предводителів дворянства, справників тощо. Після ре­форм середини XIX ст. клопоталися в основному справами дворянства.

Денонсація - повідомлення однією стороною іншої про припинен­ня дії укладеного між ними договору.

Депутат - виборний повноважний та відповідальний представник народу в парламенті, член виборної державної установи; уповноважена особа для виконання певного доручення.

Депортація - примусове виселення з місця постійного проживан­ня особи, групи осіб або народу.

Державна варта - напіввійськова система органів нагляду й при­мусу в Українській державі за правління гетьмана П. Скоропадського.

Державна жандармерія - орган захисту правопорядку і державної безпеки Західноукраїнської Народної Республіки у 1918-1920 рр.

Державне політичне управління УСРР (ДПУ УСРР) - орган дер­жавної безпеки радянської України, що функціонував упродовж 1922­1934 р. Утворене на базі скасованої Всеукраїнської надзвичайної комісії (ВУНК).

Державний лад - складова конституційного ладу; сукупність за­гальних принципів, закріплених конституцією та законодавством дер­жави щодо організації державної влади та здійснення владних повно­важень.

Державний суверенітет - верховенство державної влади всередині країни та її незалежність і рівноправність у зовнішньополітичній сфері.

Державний секретаріат ЗУНР - Рада Державних Секретарів - ви­щий виконавчий орган державної влади Західноукраїнської Народної Республіки.

Десяцький - спочатку виборна посада у руському війську; згодом - найнижча посада у князівській адміністрації; людина, що виконувала громадські та поліцейські функції.

Джерела (форми) права - це способи офіційного зовнішнього ви­раження і закріплення правових норм.

Дисиденти - в переносному значенні всі інакомислячі. В СРСР - рух радянської інтелігенції за здійснення прав людини, позиція «пасив­ного опору» режиму.

Дике поле - історична назва незаселеної степової території Північ­ного Причорномор'я між Дністром і Доном.

Диктатура - нічим не обмежена політична, економічна, ідеологічна влада в державі однієї чи кількох осіб, соціальних груп, партій, які у своїх діях спираються на апарат примусу й відповідний політичний режим.

Дим - одиниця оподаткування в Русі, а згодом в Україні.

Директорія Підкарпатської Русі - орган державного управління автономії Закарпаття у межах Чехословацької Республіки 1919 р.

Дисиденти - в переносному значенні всі інакомислячі. В СРСР - рух радянської інтелігенції за здійснення прав людини, позиція «пасив­ного опору» режиму, що переслідувався комуністичною владою.

Дистрикт - 1) адміністративно-територіальна одиниця Росії, в т. ч. України в 1719-1726 рр.; 2) адміністративно-територіальна одиниця в Галичині у 1772- 1782 рр., складова частина області.

Дружина княжа. У Київській Русі так називали озброєні загони, що становили постійну військову силу князя. Дружинники в мирний час управляли окремими частинами князівського господарства, а під час по­ходу були ядром княжого війська. За свою службу вони одержували від князя утримання натурою або впливові посади в керівництві державою.

Е

«Екстракт малоросійських прав» - пам'ятка права України XVIII ст., збірник систематизованих витягів із правових норм, що в різ­ний час діяли в Гетьманщині (норми державного, адміністративного і судового права).

Емський акт 1876 р. - таємне розпорядження, підписане 18(30).05.1876 р. російським царем Олександром II у м. Емсі про забо­рону друку та поширення книжок українською мовою.

Є

Євроінтеграція - процес політичної, юридичної, економічної (а в деяких випадках - соціальної та культурної) інтеграції європей­ських держав, у тому числі й частково розташованих в Європі. На да­ний момент європейська інтеграція досягається в основному за раху­нок розширення Європейського Союзу та Ради Європи.

Європейський Союз - економічний та політичний союз 28 не­залежних держав-членів, що розташовані в Європі. Союз був юри­дично закріплений Маастрихтським договором 1992 року (набрав чинності 1 листопада 1993 року) на принципах Європейських спів­товариств.

Європейська хартія місцевого самоврядування - загальноєв­ропейський документ, прийнятий у Страсбурзі 15 жовтня 1985 р., в якому визначені сучасні демократичні принципи розбудови міс­цевого самоврядування. Під останнім розуміється право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних прав і управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах населення. Вона визначає сфери компетенції місцевого самоврядування, які в межах, установлених законом, мають повну свободу дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання в межах компетенції органів місцевого самовря­дування.

Ж

Жалувані грамоти - документи давньоруських великих і удільних князів, згодом російських царів про надання окремим особам, станам, іншим групам населення або установам (церквам, монастирям) нерухо­мого майна, економічних і політичних привілеїв.

Жупа - у слов'янських народів родоплемінне об'єднання, терито­рія, зайнята ним, або певна адміністративно-територіальна одиниця.

З

Займанщина - земельна власність, набута правом першого за­йняття вільної землі. Була поширена серед козаків і посполитих селян у малоземельних місцевостях Слобідської та Лівобережної України і Запорозької Січі в XVI-XVIII ст. 3. припинилася з розвитком фео­дально-кріпосницьких відносин, закріпаченням селянства і переходом вільних земель у державну і поміщицьку власність.

Заклад - застава рухомого майна, за якої майно, що є предметом застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Закон - нормативно-правовий акт, який приймається в особливо­му порядку органом законодавчої влади або референдумом, має вищу юридичну силу і регулює найважливіші суспільні відносини.

«Закон судний людем» - найдавніша пам'ятка слов'янського права VII-ХІХ ст.; збірник норм державного, кримінального, процесуального і частково цивільного права.

Законодавчий акт - правовий документ, що ухвалюється органом законодавчої влади чи референдумом. З. а. приймається парламентами у формі законів.

Замковий (гродський, двірний) уряд - орган місцевого управ­ління у Великому князівстві Литовському. За структурою подібний до уряду великого князя литовського. Утворювався на базі двірних урядів удільних та інших князів.

Земська служба - у Великому князівстві Литовському військо­ва служба, державна (земська) повинність, що її виконували зем'яни (шляхта). З. с. було започатковано з метою створення могутнього, доб­ре озброєного, мобільного, боєздатного війська.

І

Ідеологічні норми - правила поведінки, вироблені під впливом певної політичної ідеї, як правило, для членів політичної партії.

Ізгой - знедолена людина, вигнанець. «Руська правда» закріплює ізгойство як юридичний інститут.

Імперія - (від лат. Imperium - вища влада) державне утворення, що створене насильницьким шляхом, з централізованою владою і різними правами мешканців центру і окраїн.

Інавгурація - (від лат. inauguro - посвячую) урочиста процедура вступу на посаду глави держави

Інвентарні правила 1847-1848 рр. - положення, які визначали роз­мір селянського наділу та уніфікували повинності поміщицьких селян на Правобережній Україні, в Білорусі та Литві. Були запроваджені ро­сійським імператором Миколою І і спрямовані на обмеження кріпосно­го права.

Інкорпорація (включення до складу) - спосіб систематизації зако­нодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нор­мативно-правових актів у одній збірці.

К

Кабала - тяжка форма особистої залежності, пов'язана з позикою.

Каптуровий суд - у Речі Посполитій з 1572 р. (після смерті Сигізмунда II Августа) тимчасова надзвичайна установа для здійснен­ня правосуддя у період безкоролів'я - від дня офіційного оголошення про смерть короля і до обрання його наступника.

Катування, тортури - умисне заподіяння іншій особі фізичних і моральних страждань, пов'язане з особливим мученням потерпілого.

Кіш - у Запорозькій Січі ХVІ-ХVШ ст. місце постійного перебу­вання запорозьких козаків та назва їхнього органу управління, що мав військові, виконавчі, судові та адміністративні функції.

Кодифікаційний акт - нормативно-правовий акт, що приймається у результаті кодифікації. Є новим за формою і змістом актом, що замі­нює іноді велику кількість розрізнених правових актів.

Колегії - в Росії ХVШ-ХІХ ст. центральні органи влади, що відали окремими галузями державного управління. Прообраз сучасних мініс­терств. Засновані Петром І у 1717-1721 рр. замість приказів.

Колесування - вид страти. Засудженого до К. розпластували у ле­жачому стані на ешафоті горілиць, руки і ноги міцно прив'язували до помосту. Кат за допомогою великого дерев'яного колеса розбивав за­судженому кістки. Кількість, місце та порядок завдання ударів були різними. Найжорстокішим видом К. вважалося роздроблення лише кінцівок засудженого, внаслідок чого він помирав повільною смертю. Страчуваного з роздробленими кістками клали на колесо, що вважа­лося посиленням ганебності страти. Роздроблені кінцівки при цьому звисали між шпицями колеса. В разі дозволу на припинення страждань кат відрубував засудженому голову, насаджував її на палю і вставляв у центральний отвір колеса.

Комісаріати - назва державних органів зі спеціальною компетен­цією. За часів Радянського Союзу (до 1946 р.) - назва міністерств.

Компути - козацькі списки (реєстри, переписи) з відомостями про майновий стан козаків, проходження ними військової служби та ін. За часів перебування України в складі Речі Посполитої відігравали роль юридичних актів, на підставі яких визначалася належність певної осо­би до козацтва як окремого суспільного стану.

Континуїтет держави - це принцип, за яким держава як суб'єкт міжнародного права, незважаючи на зміни, пов'язані з її системою ор­ганів влади, назвою чи конституційним устроєм, залишається суб'єк­том міжнародного права.

Кооптація - (лат. Cooptatio - додаткове обрання) введення до скла­ду виборного органу нових членів або кандидатів власним рішенням даного органу без проведення додаткових виборів.

Корупція - (лат. corrumpere - псувати) негативне суспільне явище, яке проявляється в злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення.

Контрреформи в Росії 80-х-початку 90-х років XIX ст. - загаль­нодержавний політичний курс, здійснюваний у Росії за царювання Олександра III і спрямований проти буржуазних реформ 60-70-х років. Царський уряд почав послідовно скасовувати інститути і принципи, запроваджені в результаті реформ. Були частково ліквідовані суттєві буржуазні перетворення, відновлено частину дореформених порядків.

Кормління - спосіб утримання державних посадових осіб (княжих урядовців) за рахунок місцевого населення у Давній Україні-Русі до се­редини XVI ст.

Крамола - за часів Київської Русі заколот, бунт, смута, змова, чва­ри тощо.

Курінь - казарма до 44 аршин завдовжки і 5 аршин завширшки, з двома відділами, де жили козаки, розташовувалися кухня та пекарня. Термін означав і самостійний військовий підрозділ (хоча в бою не був тактичною одиницею). У мирний час - адміністративна одиниця поза межами січового укріплення, а також господарська організація для спільного здобуття і споживання продуктів, випасу худоби.

Л

Лава - судовий орган, складова частина магістрату в українських містах із магдебурзьким правом, на яку покладалося здійснення право­суддя. Клопоталася переважно кримінальними справами. Розгляд ци­вільних справ було віднесено до компетенції іншої складової частини магістрату - ради. Тяжкі злочини і складні цивільні справи Л. розгля­дала на спільних засіданнях із радою.

Лавник, лавний суд, присяжний - член лави, судового органу в українських містах із магдебурзьким правом. Кількість Л. у різних мі­стах коливалася від 4 до 12 осіб.

Ліберум вето (вільне вето) - принцип прийняття рішення пред­ставницьким органом лише за умови, коли за нього проголосували всі без винятку депутати.

Люди добрі, мужі судні, люди притомні, земські люди добрі, сто­рона людей добрих - свідки у давньоруському суді, суді Великого кня­зівства Литовського (XV-XVI ст.). На відміну від інших свідків, Л. д. свідчили не з фактичних обставин справи, а своїм голосом надавали вагомості словам сторін як гідних довіри.

М

Магнати - великі феодали, родовита і багата знать у ряді країн Європи, зокрема аристократичний прошарок шляхти на українських землях часів панування великого князівства Литовського і Речі Посполитої.

Магістрат - за Магдебурзьким правом, орган міського самовряду­вання. На території України запроваджено у XIV ст. Були судово-адмі­ністративними органами, складалися з ради і лави. Очолював війт.

Майорат - порядок спадкування майна старшим у сім'ї або ро­ду. Характерний для правовідносин епохи феодалізму. Існувало три види М.:

а) сеньйорат, коли нерухомість переходила до старшого роду;

б) власне М., коли спадкоємцем ставав старший із синів;

в) право первородства, коли нащадком вважався первонароджений син, а зі смертю його до відкриття спадку - старший онук, а не наступ­ний за старшинством син.

Мародер - грабіжник, який заволодіває чужими речами на полі бою, забираючи їх у вбитих і поранених; аморальний солдат, який гра­бує населення під час бойових дій.

Міжнародна організація - це постійно діюче об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою вирішення певних завдань, що має необхідну для цього систему органів і самостійні права й обов'язки.

Міжнародно-правове визнання держави - це односторонній пра­вовий акт суб'єкта міжнародного права, яким констатується юридич­ний факт утворення нової держави та висловлюється намір вступити з новим суб'єктом міжнародного права у міжнародні правовідносини.

Міжнародна правосуб'єктність держави - це здатність держави мати права та обов'язки, здатність їх здійснювати, реальним відбиттям чого є можливість брати участь у міжнародних договорах на рівних правах з іншими державами.

Місцева влада - вид публічної влади, яка реалізується від імені суб'єктів, що функціонують у межах певних адміністративно-територі­альних одиниць. В Україні склалися дві системи місцевої влади: систе­ма місцевого самоврядування як публічна влада територіальних гро­мад і сформованих ними муніципальних органів та система місцевих органів державної виконавчої влади, представлена місцевими держав­ними адміністраціями.

Місцева державна адміністрація - місцевий орган виконавчої влади (обласна і районна державна адміністрація), що в межах своїх повнова­жень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністратив­но-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Місцева державна адміністрація - єдиноначальний орган виконавчої влади загальної компетенції, повноваження якого реалі­зуються одноособово його керівником - головою державної адміністрації.

Місцева рада - представницький орган місцевого самоврядуван­ня, який обирається населенням територіальної громади, чи об'єднан­ня територіальних громад та відповідно до законодавства наділяєть­ся правом представляти їхні інтереси і приймати від їх імені рішення. В Україні обираються сільські, селищні, районні в місті, міські, районні, обласні ради.

Місцеве самоврядування - гарантоване державою право та реаль­на здатність територіальної громади самостійно або під відповідаль­ність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах чинного законодавства.

Монархія - форма державного правління (або сама держава, в якій панує така форма), за якої верховна влада зосереджена (повністю або частково) в руках одноособового глави держави і здебільшого переда­ється у спадок. Монарх (король, цар, емір, шах і т. д.) користується вла­дою за власним правом, яке не делеговане йому ніякою іншою владою. Він є джерелом права (затверджує закони), стоїть на чолі здконо-давчої влади, його ім'ям виконується правосуддя; у міждержавних справах він представляє державу.

Мораторій - (лат. мoratorius) відстрочення виконання зобов'я­зань, що встановлюються урядом на певний термін або до закінчення яких-небудь надзвичайних подій (наприклад, війни, стихійних лих). Поширюється на всі зобов'язання (загальний мораторій) або лише на деяких їх види, або на окремі категорії боржників

Мужі галицькі - категорія населення Галицько-Волинської держа­ви, найближче оточення князя, на яке він спирався у боротьбі з бояр­ством. Часто за свою службу отримували земельні наділи від князя.

Муніципалітет - орган місцевого самоуправління.

Н

Надвищий суд, Народницький суд - судовий орган в Україні за часів Директорії УНР 1919-1920 рр. Перші такі суди з'явились у січ­ні 1919 р. Утворений гетьманом П. Скоропадським Державний сенат Української Держави було ліквідовано. Натомість 02.01.1919 р. віднов­лено Генеральний суд, що існував за Центральної Ради, але зі зміною назв: Генеральний суд і генеральні судді - на Н. с. і найвищі судді.

«Надзвичайне трудове законодавство» - зміни радянського зако­нодавства з початком радянсько-німецької війни, що запроваджували надзвичайні норми права, обумовлені потребами країни у стані війни.

Наказний гетьман - в Україні XVII-XVIII ст. особа, яка тимчасо­во обіймала посаду гетьмана. Призначався гетьманом чи обирався ко­зацькою старшиною зі свого середовища або з-поміж полковників. Мав гетьманські повноваження в поході, коли в ньому не брав участі сам гетьман, під час тривалої відсутності гетьмана в резиденції або його неспроможності виконувати свої обов'язки внаслідок хвороби, у разі смерті гетьмана або його усунення.

Наказний отаман - посадова особа в Запорозькій Січі. Призначав­ся на час відсутності кошового отамана з різних причин: воєнний по­хід, делегація до столиці тощо. Найчастіше, функції Н. о. виконував військовий суддя.

Намісник - на Русі посадова особа, яка разом із волостелем очолю­вала місцеве управління, відала судом, збирала мито. Посада вперше запроваджена в XII ст. і остаточно встановлена у XVI ст. Призначався в місто великим чи удільними князями. Нагороджувався за службу кормлінням, тобто за рахунок місцевого населення. У розпорядженні Н. був адміністративний персонал і військові загони для місцевої обо­рони та придушення антикнязівських виступів.

Народна рада - назва опозиційної меншості депутатів Верховної Ради УРСР, обраних першими напівдемократичними виборами 1990 р.

Неосудність - психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психіч­ного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоум­ства або іншого хворобливого стану психіки. Н. відкидає можливість особи бути суб'єктом злочину чи адміністративного правопорушення.

Номоканон - збірник церковних правил (часто з тлумаченнями ви­значних богословів) та імператорських указів, що стосувалися церкви. Слов'янська назва - «законоправительники».

Нормативно-правовий акт - це акт-документ, який виходить від спеціально уповноваженого державного органу та містить норми пра­ва, що носять загальнообов'язковий характер і забезпечені державою.

Нормативно-правовий договір - це угода двох або більше сторін, що містить 'їх права й обов'язки, повноваження і відповідальність у від­повідних нормах.

О

Оброк, чинш - податки, що їх виплачували селяни феодалам спо­чатку у формі продуктової (натуральний О.), а з розвитком товар­но-грошових відносин - грошової (грошовий О.) феодально-земельної ренти. З О. Пов'язане також поняття оброчної податі (грошового збо­ру з колишніх державних селян), запровадженої в Росії 1723 р. царем Петром І.

Окупація - тимчасове насильницьке зайняття території іншої дер­жави без придбання суверенних прав на неї.

Олігархія - недемократична форма правління, що забезпечує пану­вання вузького кола найбагатших осіб (олігархів); владна еліта, яка очо­лює і репрезентує олігархічне правління. Визначальною характеристи­кою О. є підпорядкування влади невеликій групі осіб для задоволення власних інтересів, насамперед тих, що стосуються нагромадження ба­гатств і одержання привілеїв.

Омбудсман - посадова особа держави, на яку покладаються функ­ції контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Операція «Вісла» - акція, затверджена польським керівництвом 29 березня 1947 р. Проведена спільно польськими та радянськими спецслужбами. Спрямована проти споконвічно українського населен­ня Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя, яке насильницьким чином переселялося до західних і північних областей Польщі, з обов'яз­ковим розпорошенням серед польського населення.

Органи місцевого самоврядування - органи, які обираються без­посередньо населенням та (або) утворюються представницьким орга­ном муніципального утворення і наділені власними повноваженнями щодо вирішення питань місцевого значення.

Ордалії - «суд божий», випробування особи за допомоги сил при­роди (божих сил), що ґрунтувалося на вірі в Бога (чи богів), який вка­же судові й громаді, хто є винний, а хто невинний. Це зазвичай роби­лося, коли бракувало інших переконливих доказів. Застосовувалися здебільшого вода чи вогонь. Випробування вогнем полягало в тому, що людина повинна була певний час тримати руку над вогнем або пройти через вогнище чи пронести на певну відстань розпечене за­лізо або камінь.

Осадники - назва польських колоністів на західноукраїнських і західнобілоруських землях, що були в складі Польщі протягом 1919­1939 рр. Підставою для утворення осадницьких господарств стали ухвалені польським сеймом закони: про аграрну реформу 1920 р. та про військову колонізацію 1920 р.

Особлива нарада - орган позасудової репресії, створений 10 лип­ня 1934 р. при НКВС СРСР Діяльність була спрямована безпосередньо на проведення масових репресій. В адміністративному порядку могла застосовувати такі покарання: заслання, виселення, ув'язнення до та­борів на термін до 5 років, виселення за межі СРСР.

П

Пам'ятки права - давні конституції, кодекси, закони та інші нор­мативно-правові акти; записи правових звичаїв; матеріали судової, арбітражної, адміністративної та договірної практики; юридичні та філософсько-правові трактати тощо. П. п. є насамперед відповідною інтелектуальною інформацією, а в деяких випадках, коли йдеться про унікальне видання, також її матеріальними носіями. Важливе джерело для вивчення історії правової думки минулих років.

Парцеляція - поділ, подріблення земель сільськогосподарського призначення на невеликі ділянки (парцели).

Патент - форма законодавчого акта в Австрії за часів Марії-Терезії та Йосифа II.

Пернач, пірнач, шестипер - вид булави. За часів Гетьманщини (XVII-XVIII ст.) був головним атрибутом полковницької влади.

Повіт - адміністративно-територіальна одиниця в Росії з XIII ст. П. виступав як сукупність волостей, що тяжіли до будь-якого цен­тру. Управлявся князівськими намісниками, з XVII ст. - воєводою. З XVIII ст. входив до складу губернії; з 1775 р. П. - нижча адміністра­тивна, судова та фінансова одиниця. Поліційно-адміністративна влада в межах П. здійснювалася капітаном-справником.

Позасудові органи - державні несудові органи, наділені правом виносити вироки у кримінальних справах і застосовувати заходи ад­міністративної репресії (висилка, ув'язнення до установ виконання покарань в адміністративному порядку). Широко використовували­ся в Російській імперії для боротьби з революційним рухом, а також в СРСР.

Полк - адміністративно-територіальна одиниця в Україні в XVI­XVIII ст., під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького середини XVII ст. П., сформовані на взір реєстрових, стали основними військовими та адміністративними одиницями козацької держави - Гетьманщини.

Полюддя - у Київській Русі щорічний об'їзд (зазвичай восени або взимку) князем із дружиною підвладного населення для кормління і збирання данини («ходіння по людях»); згодом - сама данина.

Посадник - намісник князя у найбільших центрах Київської Русі X-XI ст. Вперше П. згадано в «Повісті временних літ» під 997 р. Були повноправними представниками великокнязівської влади на місцях, слідкували за порядком, провадили судочинство, збирали данину і мито, водночас керували військовими силами міста; в 'їхньому віданні була і прилегла сільськогосподарська територія.

«Права, за якими судиться малоросійський народ» - збірник норм феодального права (1743 р.), яким визначалися юридичні основи майнових, шлюбно-сімейних відносин в Україні, а також встановлюва­лися покарання за кримінальні злочини.

Правова доктрина - концептуально-оформлені теорії, ідеї погляди на право, які є основою професійної правосвідомості, підґрунтям для нормотворчої, правозастосовної, право тлумачної діяльності.

Правовий звичай - санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично в результаті його фактичного багаторазового застосування.

Правовий прецедент - це судове або адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, визнане в якості зразка вищою судовою інстанцією держави і застосовуване надалі для вирішення подібних юридичних справ.

Правонаступництво - перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права (правопопередника) до іншого (правонаступника) внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території.

Правоохоронні органи - державні органи, що на підставі законо­давства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та пра- возахисну) діяльність.

Прецедент - прийняте раніше судове рішення або постанова суду чи іншого державного органу, що було взяте за зразок при вирішенні в подальшому аналогічних питань (виступає одним із джерел права, зокрема в англосаксонських країнах).

Протекціонізм - державна економічна політика сприяння вітчиз­няній промисловості і торгівлі.

Приказ - орган центрального управління в Росії XVI-початку XVIII ст.

Р

Рабство - історично перша та найгрубіша форма експлуатації, за якої раб поряд із засобами виробництва був власністю свого господа- ря-рабовласника. Р. стало основою рабовласницького ладу.

Реадмісія - взаємні зобов'язання держав, які закріплюються в між­народних угодах, прийняти назад власних громадян, а також грома­дян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно прибули на територію однієї із Договірних Сторін, або прибувши законно втратили підстави для легального перебування.

Революція - корінний переворот в житті держави, що супрово­джується різким переходом від одного якісного стану суспільства до іншого.

Регламент - (лат. regula - норма, правило) сукупність правил, що визначають порядок роботи державних органів, установ, організацій, порядок ведення засідань, зборів, конференцій, сесій, та з'їздів пред­ставницьких органів.

Репресії - каральні заходи, покарання, що застосовувалися дер­жавними органами країни. В історії Радянського Союзу найбільш відомі політичні Р. 1930-х рр., спричинені тоталітарним режимом Й. Сталіна.

Республіка - держава, в якій органи влади формуються за прин­ципом виборності їх народом; форма державного управління, за якою вища влада належить виборним представникам органам, а глава держа­ви обирається населенням чи представницьким органом.

С

Самміт - зустріч глав держав або голів урядів з потужним висвіт­ленням в засобах масової інформації, підвищеними заходами безпеки та узгодженим попередньо порядком денним.

Суверенітет - (франц. Souverainete - найвища влада) верховенство, повнота і зовнішня незалежність державної влади, які виявляються у відповідних формах будови та внутрішньої і зовнішньополітичної ді­яльності держави.

Скіпетр - символ царської влади. Вступаючи на престол, його одер­жував боспорський цар від римського імператора.

Снеми (княжі з'їзди) - колегіальні органи влади в Київській Русі, що закріплювали зверхність Києва і скликалися без визначеної періо­дичності. Вони свідчили про поступову втрату влади великим київ­ським князем і посилення впливу на державне управління місцевих феодалів.

Соцький - командир підрозділу (сотні) у руському війську. Посада з'явилась у IX ст. С. міг виконувати адміністративно-поліційні функції за призначенням князя на нових захоплених територіях.

Стан - соціальна група, що мала закріплені в звичаях або законах характеристики і передавала за спадком права та обов'язки. Для стано­вої організації, що зазвичай складалася з кількох С, характерною була ієрархія, відображена в нерівноправстві С. і привілеїв.

Т

Територіальна громада - спільнота мешканців, жителів населених пунктів (сіл, селищ, міст), об'єднана загальними інтересами власного життєзабезпечення, самостійного, в межах законів вирішення питань місцевого значення як безпосередньо, так і через органи місцевого са­моврядування. Комунальне об'єднання територіальних громад означає соціально-політичне, територіальне утворення, що одночасно виступає територіальною спільністю людей - суб'єктів місцевого самоврядування і низовою одиницею в системі адміністративно-територіального поділу.

Тисяцький - воєначальник, який очолював руське міське ополчен­ня - «тисячу», призначався князем. У місцях, де було розвинуте вічове управління, Т. обирався з місцевих бояр на один рік і виступав поміч­ником посадника.

Толерантність - терпиме ставлення до інших, чужих думок, віру­вань, політичних уподобань і позицій.

Тоталітаризм - політичний режим і система державної влади з ви­користанням насильницьких засобів у процесі управління суспіль­ством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

«Трійки» - каральні позасудові органи, до складу яких входили начальник управління ДПУ обласний прокурор і перший секретар об­кому КП(б)У Ці органи могли брати до свого провадження будь-яку кримінальну справу, яка розглядалася без свідків, без участі захисту, без ознайомлення з нею звинуваченого і навіть без нього. Вироки «Т.» оскарженню не підлягали.

У

Узурпація - протизаконне захоплення влади; привласнення чиї­хось прав на що-небудь.

Унітарна держава - форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміні­стративно-територіальними одиницями, на які вона переділена.

Ф

Фашизм - крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої - синтез концепції нації як вищої та од­вічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедли­вості; різновид тоталітаризму.

Федерація - форма державного устрою; союзна держава, що скла­дається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Форма договору - спосіб зовнішнього виявлення волі учасника на вчинення договору.

Ц

Централізація - зосередження керівництва, управління в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

Цивілізація - будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий сус­пільством.

Ш

Шовінізм - агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої.