Державний устрій ЗУНР.

2.1. вищі органи державної влади.

Центральним представницьким органом українського населення Галичини та Буковини була Українська Національна Рада (жовтень 1918 - червень 1919 рр.) - тимчасовий законодавчий орган республіки, складалася з:

Президія:

- (голова - Є.

- організація роботи законодавчого органу в сесійний період.

Виділ УНРади:

- (утворений 4.01.1919 р.; 10 чол. на чолі з президентом);

- мета: як колегіальний орган керівництва державою, мав оперативно вирішувати державні питання під час боротьби з польською окупацією.

- повноваження: а) призначення членів уряду; б) затверджувати й оприлюднювати закони; в) проголошувати амністії; г) внутрішня та зовнішня політика.

УНРада вважаючи себе органом невиборним, тимчасовим, у березні 1919 р. прийняла Закон про скликання Сейму ЗУНР, а у квітні 1919р. виборчий закон:

1) однопалатний Сейм обирався на демократичних засадах;

2) активне виборче право належало громадянам з 21 р., пасивне - з 25 р.;

3) депутатів (послів) належало обрати згідно національно - персональної системи.

Державний секретаріат - виконавчий орган влади ЗУНР. Складався з президента Ради державних секретарів і окремих секретарів.

9 листопада 1918р. - сформовано Уряд ЗУНР на чолі з

К. Левицьким. У складі уряду було 14 секретарств (міністерств: внутрішніх справ; закордонних справ; фінансів; військових справ; юстиції; торгівлі і промислу; земельних справ; шляхів; пошти і телеграфу; праці і суспільної опіки; суспільного здоров’я; освіти; віросповідання; публічних робіт; продовольчий відділ).

Перший уряд ЗУНР був коаліційним, були залучені усі галицькі партії з перевагою націонал - демократів.

Злука УНР і ЗУНР (22.01.1919 р.) «в одну державну одиницю», окрім важливого історичного значення, мала більш політичний та ідеологічний характер, ніж державно-правовий, бо не були чітко вироблені правові умови об’єднання (державно - правове значення Акта Злуки: а) вперше на конституційному рівні заявлено право українського народу на єдину державу; б) зроблено спробу реалізувати це право в конкретних державно - правових актах; в) подія стала правовим прецедентом для подальшої боротьби українців за власну державу).

Складна міжнародна ситуація зумовила подальшу реорганізацію центральних органів влади ЗУНР:

1). 24 травня 1919 р. - УНРада та Рада держсекретарів схвалили Закон про передачу всієї повноти влади ЗО УНР держсекретарям

О. Бурачинському, М. Мартинцеві, а також, «в разі потреби» А. Артемовичу, М. Казаневичу, В. Паненкові, М. Лозинському.

Їм надавалося право «заступати правительство ЗО УНР, діяти від імені свого правительства і сповняти урядові правні акти».

2). 9 червня 1919 р. - УНРада і уряд спільною постановою тимчасово передали свої конституційні повноваження президенту

Є. Петрушевичу як «уповноваженому диктаторові», до скликання пленуму УНРади.

3). 25 липня 1920 р. - (уже в екзилі (за кордоном)) Є. Петрушевич реорганізував уряд ЗУНР, створивши 4 виділи на чолі з уповноваженими. Існували також військова канцелярія і президіальна канцелярія.

4). 1 серпня 1920 р. - Є. Петрушевич утворив повне правління ЗУНР, що складалося з головноуповноважених диктаторів (міністрів).

У дипломатичних відносинах з іноземними державами

Є. Петрушевич виступав тільки як президент УНРади. Цей правно

- державний устрій існував до травня 1923 року.

2.2. місцеві органи управління.

Характерні риси:

1) 1 листопада 1918 р. - розпорядження УНРади про ліквідацію на території Галичини всіх колишніх органів влади та управління із збереженням попереднього адміністративно - територіального поділу: повіт, місто, містечкові та сільські общини (громади).

2) 16 листопада 1919 р. - Закон «Про адміністрацію ЗУНР», яким регламентувався порядок утворення, структура й функції місцевих органів влади та управління.

а). Повіти - повітові комісари та обрані прибічніради.

- Повноваження повітових комісарів:

• з метою мати вплив на місцях запроваджується інститут державних повітових комісарів, яких спочатку обирали громади, а згодом мав призначати і звільняти міністр внутрішніх справ;

• відстоювати інтереси української державності;

• затверджувати громадських і міських комісарів;

• право розпускати місцеві прибічні ради (органи місцевого самоврядування) і призначати нові вибори.

б). Міста - міські комісари та прибічніради.

в). Села - громадські комісари та прибічніради.

Таким чином, за короткий час ЗУНР змогла сформувати достатньо чітку систему органів влади і управління.

3.