Декларація Директорії Української Народної Республіки (26 грудня 1918 року)

Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монар- хичне панування - гетьманщину.

Україну вичищено від карних експедіцій, старост, жандармів та инших злочинних інстітуцій пануючих кляс.

Цензові думи та земства, поставлені гетьманським урядом, ска­совано й відновлено демократичні, вироблені всенароднім голосу­ванням орґани місцевого самоврядування.

До повного вирішення земельної реформи Директорія Укра­їнської Народньої Республіки оголосила, що всі дрібні селянські господарства й усі трудові господарства залишаються в користу­ванню попередніх їх власників ненарушними, а решта земель пе­реходить у користування безземельних і малоземельних селян, а в першу чергу тих, хто пішов у війська Республіки для бороть­би з б. гетьманом. Верховне порядкування цею землею належить Директорії Української Народньої Республіки. Ця постанова сто­сується також до монастирських, церковних і казенних земель. Для переведення реформи орґанізовано Народні Земельні Управи.

По «наказу № 1, Директорії, селянам» робляться описи контрібу- цій, узятих поміщиками з селян для повернення їх покривдженим.

Так само ведуться слідства по всій Україні з приводу тих зло­вживань і злочинств, які було учинено над селянством поміщика­ми та гетьманським урядом.

Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони й поста­нови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні до­говори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робіт­ничих фабричних комітетів.

В усіх инших галузях життя Директорія так само одмінила всі закони й постанови гетьманського уряду, направлені проти інтере­сів трудящих кляс і шкідливих для всього громадянства.

Уповноважена силою й волею трудящих кляс України Верховна Влада Української Народньої Республіки - Директорія цими захо­дами завершила першій акт соціального та національно-політич­ного визволення українського народу.

Слідуючим етапом нашої революції є творення нових, справед­ливих, здорових і відповідних до реального відношення сил у дер­жаві, соціальних і політичних форм.

Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу. Одержавши на час боротьби силу й право управління державою від першого джерела революційного права - трудящого наро­ду, - Директорія передасть свої повноваження тому ж самому на­родові.

Але Директорія вважає, що право управління й порядкування краєм повинно належати тільки тим клясам, які суть основою гро­мадянського життя, які творять матеріальні та духовні цінности, які кров'ю й життям своїх членів вступили до боротьби з руйную­чими силами сучасного ладу.

Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише клясам працюючим - робітництву й селянству, тим клясам, що здобули цю владу своєю кров'ю.

Так звані «пануючі кляси», кляси земельної, промислової бур­жуазії за сім місяців цілковитого, нічим необмеженого свого пану­вання на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичай­ну шкодливість для всього народу в управлінню Державою.

Маючи всі матеріальні, фізичні й духові засоби, маючи повну волю для організації економичного, політичного життя, ці кляси внесли тільки дезорганізацію й руїну в край. Переслідуючи тільки свої вузько - класові егоїстичні інтереси, ці кляси вели воістину грабіжницьку політику в краю.

Ними розграбовано, розкрадено й роздано в чужі імперіаліс­тичні руки значну частину державно-народнього майна.

Дбаючи тільки про накоплювання капіталів у приватних руках, ці люде довели промисловість до повного занепаду, а господарство краю до злиденного стану.

Розцвіт спекуляції за панування цих правителів дійшов до нечуваних розмірів. Поводячись як у завойованій країні, вели- ковласники правили методом безоглядного терору й насильства.

Будучи чужинцями в краю, великовласники брутально топта­ли національні права й здобутки нашого народу, ганьбили гідність його державности, продавали й зраджували з такими жертвами й такою працею збудовані державні форми.

З боку революційного правительства, постановленого народом, що в гніві й муках повстав проти цих гнобителів, було би злочин­ством супроти всього краю після всього цього допустити ці кляси до участи в правлінню країною.

Отже Директорія заявляє:

Кляси не трудові, експлуататорські, які живляться й розкошу­ють з праці кляс трудових, кляси, які нищили край, руйнували гос­подарство й одзначили своє правління жорстокостями й реакцією, не мають права голосу в порядкуванню державою.

Директорія передасть свої права й уповноваження лиш трудо­вому народові самостійної Української Народньої Республіки.

Директорія пропонує:

1. Трудовому селянству, що перше одгукнулось на поклик Директорії й встало з зброєю в руках до бою з панством, по всій Україні з'їхатись у Губернії й вибрати своїх делегатів на Конґрес Трудового Народу України. Ті делеґати будуть представляти там волю як того озброєного селянства, що тепер тимчасово є в вій­ськах, так і тих, що мирною працею дома допомогають творити народній державний лад та порядок.

2. Мійському робітництву вибрати од фабрик, майстерень, заводів, контор та инших установ людської праці своїх делеґатів на Конґрес Трудового Народу України. Частина робітництва не­української національности під час боротьби українського народу з б. гетьманом ставилась до цеї боротьби не з повною активностю, а частина нейтрально.

Директорія гадає, що в боротьбі за визволення всіх працюючих не-українське робітництво забуде свою національну нетерпимість і щиро та дружно прилучиться до всього трудового народу України.

3. Трудовій інтеліґенції, що безпосередньо працює для трудо­вого народу, се-б-то: робітникам на полі народньої просвіти, лі­карським помішникам, народнім кооперативам служачим у конто­рах та инших установах так само вибрати своїх представників на Конґрес Трудового Народу України.

Місце й час одкриття праці Конґресу, а також норми виборів на нього Директорія оповіщає окремою інструкцією.

Конґрес Трудового Народу України матиме всі верховні права й повновладність рішати всі питання соціального, економичного та політичного життя Республіки.

Конґрес трудового народу, як революційне представництво орґанізованих працюючих мас, скликається не по удосконаленій формулі виборів, якої додержати зараз неможливо. Надалі, коли настане мирне життя, він має бути замінений представництвом працюючих мас, обраним по удосконаленій сістемі виборів, се-б-то установчими зборами.

Конґрес Трудового Народу має вирішити форми влади, як на місцях, так і в центрі. До цього вирішення Директорія вважатиме всякі спроби захвату влади якими-будь ґрупами насильством над волею трудового українського народу й тому буде рішуче припи­няти всякі такі самовольні виступи.

До конґресу Директорія верховною властю своєю насамперед поверне селянству ті контрібуції, які було зібрано з нього помі­щиками.

Рятуючи державу від дальшого господарського та промисло­вого занепаду, розграбовання та безоглядної експлуатації робіт­ництва й усього населення, Директорія поставить на фабриках, заводах та инших промислових установах державний робітничий контроль і пильно дбатиме, щоби промисловість набрала здорово­го, користного для народу життя.

Всі зусилля свої Директорія направить на таку орґанізацію на- роднього господарства, яка б відповідала сучасному переходовому моментові, коли нищиться старий капіталістичний світ і на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме ніякого гніту й визиску. Директорія вважає своїм обов'язком узя­ти під керування Української Народньої Республіки головні галузі української промисловости й направити господарство в них в ін­тересах працюючих кляс і всього громадянства, а не малої ґрупи кляси великовласників. Всі форми спекуляції Директорія нищи­тиме безпощадно, не зупиняючись перед карами військового часу. Для цього по всій Україні будуть орґанізовані «Комісії боротьби з спекуляцією».

Стаючи твердо й непохитно на шлях соціальних основних ре­форм, Директорія вважає необхідним підкреслити, що вживатиме всіх заходів, щоб уникнути анархичних, неорґанізованих і несі- стематичних форм цеї перебудови. Директорія вважатиме своїм обов'язком - погоджувати ці великі завдання з соціально історич­ними й міжнародніми умовами, в яких у даний момент перебуває Україна, а також з тими кращими формами соціальних реформ, яких досягатиме світова, особливо західно-європейська трудова демократія.

В сфері міжнародніх відносин Директорія стоїть на ґрунті ціл­ковитого нейтралітету й бажання мирного співжиття з народами всіх держав. Ставляючи перед собою великі та складні завдання, Директорія хотіла би всі здорові, трудові сили свого народу вжити не на кріваву боротьбу з сусідами, а на утворення нового життя в краю та на заведення порядку й ладу, так бажаного всім працюючим...

...Трудову інтеліґенцію Директорія закликає рішуче стати на бік працюючих кляс і в інтересах творення нового справедливого й здорового життя для всього народу прикласти своїх сил, знат­тя й науки для найкращого направлення будівничого соціального процесу.

Соціалістичні партії та ґрупи всіх соціалістичних напрямів і всіх національностей Директорія кличе поставитися з повним розумінням важности моменту, й усі свої сили направити на пра­вильну та достойну трудового народу орґанізацію волі його, на ор- ґанізацію порядку й ладу по всій землі Трудової Республіки.

Доручаючи негайне переведення в життя цих великих задач правительству Української Народньої Республіки - Раді Народніх Міністрів - Директорія вірить, що весь трудовий народ України щиро допоможе своєму правительству в цій важній відповідаль­ній роботі.

Голова Директорії Української Народньої Республіки:

В. Винниченко.

Члени Директорії: Петлюра, Швець, Андрієвський, Макаренко.

Винниченко В. Відродження нації. Ч. ІІІ. Київ-Відень, 1920. С. 168-176; Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. Київ : Темпора, 2003. С. 518-522.