Розділ 6. Юридичні особи у міжнародному приватному праві

Юридичні особи можуть поділятися на суб'єкти публічного та приватного права в залежності від природи акта, внаслідок якого їх створено. Юридичні особи публічного права переважно виникають у розпорядчому порядку на підставі спеціальних публічноправових актів, прийнятих компетентними державними органами (закон, декрет, указ, адміністративний наказ). До таких осіб належать органи управління адміністративнотериторіальними одиницями.

82 Загальна частина міжнародного приватного права

торгові, торговопромислові палати, університети, музеї, державна залізниця, державний банк тощо. Ґрунтуючись у своїй діяльності в основному на вимогах нормативних актів публічного характеру, вони іноді виступають як суб'єкти приватного права, керуючись при цьому нормами цивільного чи торговельного права.

Юридичні особи приватного права створюються переважно у нормативноявочному порядку. Вони обліковуються у спеціальних реєстрах або отримують спеціальний дозвіл від компетентних органів. Це банки, страхові компанії, ін. На них поширюються норми цивільного або торговельного права. Вони можуть виступати у різних формах, які передбачені законодавством держав. Це спілки та установи відповідно до § 21, 22 німецького Цивільного уложення;.

Колишні колонії держав «сім'ї» континентального чи «загального» права сприйняли правові норми метрополій щодо встановлення та регулювання правового статусу юридичних осіб. Водночас у праві цих держав відсутнє законодавче визначення юридичної особи. Винятком є норми Цивільного кодексу Еквадору 1861 p., Цивільного кодексу Колумбії 1873 р. та деякі інші. Класифікація юридичних осіб у цих правових системах повторює ту, що прийнята у державах, правові системи яких стали зразком права для колишніх колоній. А нормативні акти деяких держав взагалі не мають ніякої класифікації юридичних осіб. Наприклад, цього розмежування не спостерігається в Цивільному кодексі Алжиру 1975 p., Цивільному кодексі Перу 1984 р.

Що означає поняття: «особистий статут юридичної особи»? Особистий статут юридичної особи означає її правове положення, зокрема, чи є ця особа юридичною чи просто спілкою фізичних осіб; порядок її створення та припинення існування; структуру; управління нею; поширення певного виду правового режиму на здійснення нею прав та обов'язків; визначення обсягу правоздатності; реалізацію ліквідаційного залишку після припинення її діяльності.

83

Юридичні особи

Як визначити статут юридичної особи? Для визначення статуту юридичної особи необхідно встановити її «національність», тобто державну належність та її особистий закон. «Національність» особи визначається за різними принципами. Найбільш поширеним у правових системах є критерій місця створення (заснування) юридичної особи. Так, зазначений критерій використовується у державах «сім'ї» «загального» права (США, Великобританії) як основний для визначення «національності» юридичної особи.

Принцип місця утворення (виникнення) юридичної особи застосовується і в Україні (ч. 2 ст. 567 Цивільного кодексу України). У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вказано, що до зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється й офіційно реєструється (ст. 6). У «Положенні про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р.1 вказується, що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності провадиться за місцем їх знаходження або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Виняток становлять окремі види суб'єктів, зокрема, банки, засоби масової інформації, фондові біржі тощо, для яких встановлені спеціальні правила реєстрації.

У деяких державах, наприклад, США «національність» юридичної особи може визначатися водночас за кількома принципами. Одні з них застосовуються до питань відповідальності юридичної особи, інші до підсудності, ще інші до оподаткування.

Другим критерієм, який переважно застосовується у державах «сім'ї» континентального права є критерій місцезнаходження особи (місце осілості). Допускається також формулювання місце знаходження її органу управління (ФРН, Румунія). Відповідно до Закону Франції «Про торговельні товариства» 1996 р. на товариства з місцезнаходженням у цій державі поширюється дія французького законодавства.

1 Урядовий кур'єр. 1998. 2 червня.

84

Юридичні особи

85

Загальна частина міжнародного приватного права

У міжнародному приватному праві для визначення національності використовується також принцип місця основної діяльності юридичної особи; принцип належності (громадянства) засновників (учасників) і складу правління до певної правової системи.

Як пропонується визначати особистий закон юридичної особи у проекті Цивільного кодексу України? Проект Цивільного кодексу України пропонує визначати особистий закон юридичної особи за правом країни її місцезнаходження. Таким місцем знаходження вважається країна, в якій юридична особа зареєстрована (ст. 1569). Тут же зазначається, що місцем знаходження підприємницького товариства є країна, відповідно до права якої воно засноване, якщо товариство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та публічності або за відсутності таких вимог — якщо воно організувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих умов застосовується право країни, з якої підприємницьке товариство керується.

Що означає поняття: «іноземний суб'єкт господарської діяльності», який використовується у законодавстві України? Оскільки не в усіх державах існує нормативне визначення поняття «юридична особа», часто зручно користуватися поняттям «іноземний суб'єкт господарської діяльності», яке запропоноване вітчизняним законодавцем. У ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» це поняття визначається в його «чистому» вигляді. Тобто, таким вважається суб'єкт господарської діяльності, що має постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України. Водночас цей суб'єкт може здійснювати свою діяльність не обов'язково перебуваючи за межами України.

На території нашої держави можуть здійснювати свою діяльність іноземні юридичні особи, структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відді

лення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України; спільні підприємства з участю іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані в Україні та з постійним місцезнаходженням на її території (ст.

Як підтверджують свій правовий статус в Україні іноземні суб'єкти господарської діяльності? Іноземні суб'єкти господарської діяльності підтверджують свій правовий статус витягом з торговельного, банківського або судового реєстру. Так, торговельні реєстри в Австрії, ФРН ведуть суди. У Швейцарії суди та адміністративні органи. Витяг із спеціальної книги обліку містить необхідні відомості для зацікавлених суб'єктів, зокрема, інформацію щодо назви фірми; виду товариства (правової форми); змісту діяльності; зазначення осіб, які відповідають за її діяльність та осіб, які мають право підпису договорів, інших документів; інформацію про основний капітал. Із таких реєстрів можна отримати засвідчені копії, які мають значення у міжнародному менеджменті. Витяг з реєстру, який подається в організації та установи України, повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі, перекладений на українську мову та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна,, не передбачено інше. Витяг з реєстру може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано у Міністерстві закордонних справ України.

Як визначається правосуб'ектність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні? Визначення правосуб'єктності іноземних суб'єктів господарської діяльності та утворених за їх участю товариств в Україні проводиться з врахуванням колізійного законодавства України та міжнародних угод. Так, відповідно до Мінської конвенції про правову допомогу 1993 р, правоздатність юридичної особи визначається за законодавством держави, за законами якої вона була заснована (п 3 ст.

Відомості Верховної Ради України. 1991. № 49. Ст. 682.

Юридичні особи

86

87

Загальна частина міжнародного приватного права

України про надання правової допомоги містять положення, за яким правоздатність юридичної особи визначається за законодавством договірної держави, на території якої вона заснована (п. 2 ст. 21 Договору з Республікою Молдова; п. 2 ст. 21 з Республікою Польща; п. 2 ст. 22 з Республікою Грузія). Проте не всі двосторонні договори регулюють це питання. Так, воно не регламентується у Договорі про правову допомогу, укладеному з Китайською Народною Республікою. З певних питань, наприклад, утворення та ліквідації юридичних осіб, іноземні суб'єкти господарювання підпорядковуються матеріальному законодавству держави своєї «національності».

Визначення правосуб'єктності має значення у зв'язку з тим, що міжнародні угоди про економічне, торговельне, інвестиційне та інше співробітництво надають суб'єктам для здійснення їхніх прав певний вид режиму. В угодах, які укладались СРСР, визначалося надання певного виду режиму юридичним особам певної «національності» (наприклад, ст. 10 Торговельного Договору між СРСР і Фінляндією, 1947 p.). Угоди з участю України, укладені пізніше, як правило, не містять норм про визначення «національності» юридичних осіб.

Правовий статус іноземних юридичних осіб в Україні в окремих випадках може визначатися міжнародними угодами чи національним законодавством нашої держави про їх діяльність, наприклад, при здійсненні ними діяльності у вільних економічних зонах (Сиваш, Донецьк, Закарпаття та ін.) чи певних регіонах (наприклад, у «Карпатському Єврорегіоні», «Єврорегіоні Буг»).

Іноземні суб'єкти господарювання в Україні мають конкретний обсяг прав та обов'язків, що їм кореспондують. Так, відповідно до ч. 1 ст. 567 Цивільного кодексу України іноземні підприємства та організації можуть без особливого дозволу укладати в Україні угоди по зовнішній торгівлі і пов'язаних з нею розрахункових, страхових та інших операціях з українськими зовнішньоторговельними об'єднаннями, та іншими організаціями, яким надано право укладення таких угод. Тобто, у вказаних питаннях на правовий статус іноземних суб'єктів господарювання поширюється національний режим.

Частина 2 ст. 567 Цивільного кодексу України вказує, що цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій при укладенні угод по зовнішній торгівлі і пов'язаних

з нею розрахункових, страхових та інших операціях визначається за законом країни, де створено підприємство чи організацію. Права та обов'язки вказаних суб'єктів стосовно зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладення, якщо сторони не погодили інше (ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Підприємницька діяльність на території України, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, яка здійснюється вказаними особами, визначається спеціальними законодавчими актами України (ч. 2 ст. 16 Закону «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р.1).

Водночас Україна заохочує діяльність іноземних суб'єктів господарювання в Україні, свідченням чого є прийняття «Програми державної підтримки підприємництва в Україні», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р.2 Відповідно до неї передбачено, зокрема, створення багатосторонньої системи розрахунків між підприємцями різних країн з використанням спільних банків, мережі регіональних інформаційноконсалтингових центрів розвитку зовнішньоекономічної діяльності, якими могли б користуватися всі суб'єкти господарської діяльності.

Іноземні юридичні особи в Україні оподатковуються відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 р. та «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р.,3 «Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 р.

Проте на основі взаємності суб'єкти господарювання можуть звільнятися від оподаткування. Так, відповідно до ст. 18 зазначеного Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» 1997 p., a також п. 4 ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 67 «Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суб'єкти, які є платниками податку на прибуток, мають право на зарахування сплачених за межами України сум податку

1 Відомості Верховної Ради України. І991.№ 14.Ст. 168.

2 Зібрання постанов України. 1993. № 9. Ст. 171; Державний вісник України. Збірник актів Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів.Ужгород: Орбіта, І995.№ 56. С. 475476.

3 Відомості Верховної Ради України.. 1995. № 4. Ст. 28.

88Загальна частина міжнародного приватного права

на прибуток. Таке зарахування провадиться за умови письмового підтвердження податковим органом відповідної іноземної держави факту сплати податку та за наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна. Це обумовлюється у договорах, укладених Україною з Австрією, Білоруссю, Бельгією, Болгарією, Бразилією, Великобританією, Вірменією, Данією, Естонією, Індією, Іспанією, Італією, Казахстаном, Канадою, Кіпром, Латвією, Малайзією, Монголією, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Словаччиною, США, Угорщиною, Узбекистаном, Фінляндією, Францією, ФРН, Чехією, Швейцарією, Швецією, Японією та іншими. У них визначаються суб'єкти, до яких застосовується договір, об'єкти оподаткування (доходи від нерухомого майна, комерційної діяльності тощо), ставки податку (відсотки, дивіденди, роялті) на окремі види доходів, які повинні сплачувати особи цих держав з постійним місцеперебуванням в Україні. Зазвичай ставки податку не перевищують 20 відсотків. Вони застосовуються за умов, передбачених в угодах. Іноземні особи з постійним місцеперебуванням в Україні при відсутності договору з питань оподаткування міжвідповідними державами оподатковуються у розмірі 15 відсотків (аналогічно щодо дивідендів та роялті).

Чи можуть іноземні юридичні особи звернутися в Україну за захистом порушених прав? Іноземні юридичні особи мають право звертатись до судів України і користуються цивільними процесуальними правами для захисту своїх прав та інтересів. Підсудність судам України цивільних справ по спорах, у яких беруть участь іноземні підприємства і організації, визначається законодавством України (ст. 424 Цивільного процесуального кодексу України). У випадках, коли до підприємств або організацій України за кордоном допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав підприємств або організацій України, в Україні можуть встановлюватися відповідні обмеження щодо підприємств і організацій цих держав (ст. 423 Цивільного процесуального кодексу України).

Що означає поняття: «транснаціональна корпорація»? Здійснення господарської діяльності у сучасний період характеризується переважно виходом за межі однієї держави. Ця риса притаманна транснаціональним корпораціям (далі ТНК). У науковій літературі вказується, що слово «корпорація» у перекладі з латині означає об'єднання,

89

Юридичні особи

спілки, які створюються для досягнення певних цілей. «Транснаціональний» такий, що виходить за межі однієї держави, пов'язаний з міжнародною або регіональною діяльністю. Отже, ТНК це спілки, об'єднання, діяльність яких не обмежена рамками однієї нації або держави.1

Аналіз діяльності ТНК показує, що їх прямі капіталовкладення є важливим фактором у розвитку економіки держав. Промислове розвинуті країни, зокрема, США, ФРН, Швейцарія, Великобританія, Голландія, Швеція є інвесторами. Проте Іспанія, Португалія, частково Італія, Греція вважаються країнами, які приймають інвестиції. Використання ТНК як форми діяльності дозволяє отримувати високий прибуток у державах з порівняно низькими податковими ставками, а в тих країнах, де податки високі, зосереджувати менший за обсягом прибуток.

Які ознаки притаманні ТНК? ТНК притаманні такі ознаки: 1) це економічно єдина система; 2) група самостійних підприємств; 3) діяльність проводиться на території кількох держав; 4) структурні підрозділи є суб'єктами національного права; 5) керівництво та контроль здійснюється з єдиного центру; 6) корпорація знаходиться поза юрисдикцією окремої держави, групи держав або міжнародних організацій.

На яких засадах діють філії, дочірні підприємства, спільні підприємства? За характером взаємовідносин з материнським підприємством залежні підприємства поділяються на: 1) філії; 2) дочірні підприємства; 3) спільні підприємства. Філії не є юридичними особами, діють на підставі положення, затвердженого для них материнським підприємством. Дочірні підприємства утворюються в договірному порядку або ж їх залежність від материнського підприємства визначається тим, що останнє має акції дочірнього підприємства. Спільні підприємства (змішані товариства) мають у своєму статутному фонді частку, що належить і національному капіталу.

Як можна класифікувати ТНК? ТНК поділяються на декілька груп. Поперше, це корпорації, національні за своїм капіталом, але міжнародні за територією діяльності (наприклад, «Дженерал моторз», «Форд Моторз», «Інтернешнл бізнес мешинз» США; «Сіменс», «Фольксваген» ФРН; «Філіпс» Нідерланди; «Імперіал кемікал індастриз» Ве

Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. Київ: Либідь, 1995,

С. 53.

90Загальна частина міжнародного приватного права

ликобританія; «Нестле» Швейцарія). Наприклад, транснаціональна корпорація «Дженерал моторз» (США), створена у 1908 p., зареєстрована під сучасною назвою у 1916 р. З 30х років постійно займає перше місце у переліку американських та міжнародних концернів. Оборот корпорації набагато перевищує валовий суспільний продукт невеликих європейських країн, її діяльністю сьогодні охоплено більше як 200 країн і територій. Вона займається виробництвом автомобілів і постійно конкурує з американською корпорацією «Форд», яка має друге місце за обсягом випуску автомобілів серед 500 провідних промислових концернів світу. Корпорація «Форд» є третім виробником скла, а також значним постачальником електронної апаратури, хімічної та господарськопобутової продукції, комплектуючих виробів космічного та військового призначення. Гігантська міжнародна корпорація виникла з невеликої приватної майстерні механіка Форда. Сьогодні їй належать у США та за кордоном понад 100 заводів, десятки різних фірм, кредитних установ, а також чимало фірм з частковою участю.

«Інтернешнл бізнес мешинз» (АйБіЕм) (США). Транснаціональна корпорація, створена у 1911 p., сучасна назва якої зареєстрована у 1924р. За річним оборотом займає п'яте місце в світі. Продукує електроннообчислювальну техніку та оргтехнічне обладнання.

Подруге, це ТНК, які є міжнародними за своїм капіталом та за територією діяльності. На відміну від першої групи ТНК вони належать капіталу декількох держав, Наприклад, англоголландські концерни: нафтовий «Роял датч Шелл», хімікохарчовий «Юнілевер»; англоамериканоканадський нікелевий трест «Інтернешнл нікл компані оф Кенада»; бельгійськофранколюксембурзький металургійний концерн «Арбед»; західнонімецькобельгійський трест фотохімічних товарів «АгфаГеверт», англоіталійський концерн резинотехнічних виробів «ДанлопПіреллі».

Спільним для цих двох груп є те, що ці монополії створені як юридичні особи однієї держави, хоч можуть мати у інших країнах багаточисленні філії, дочірні підприємства тощо. З правової точки зору вказані монополії не є міжнародними юридичними особами, хоч термін «міжнародний» застосовується і в офіційних назвах деяких з них.

Потретє, це багаточисленні картелі й синдикати, об'сд

91

Юридичні особи

нання виробничого та виробничотехнічного характеру, що не є юридичними особами.

Які нормативноправові акти регулюють діяльність ТНК? Єдиного нормативноправового акта, який би регулював' діяльність ТНК немає. Небагаточисленні міжнародноправові документи є або регіональними, або ж їх норми не мають імперативного (обов'язкового) характеру. Так, регіональна Декларація про міжнародні інвестиції і багатонаціональні підприємства від 21 червня 1976р., Керівні принципи длГ багатонаціональних підприємств (додаток до Декларації) мають диспозитивний характер. Ці документи залучають, зокрема, такі правові принципи як дотримання норм міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; співробітництво з країною перебування. Діяльність ТНК регулюють також норми Кодексу іноземних інвестицій, прийнятий 1970 р. латиноамериканськими державамичленами Андського пакту 1969 p.: Болівією, Колумбією, Перу, Еквадором (Чилі до 1976 p.). Питаннями ТНК займається й Комісія Картахенської угоди, створена в межах цієї групи держав.

У 1974 р. резолюцією ООН затверджено Хартію економічних прав і обов'язків держав, норми якої спрямовані на захист економічних прав країн, що розвиваються, на обмеження діяльності ТНІС Відповідно до неї кожна держава має право в межах своєї юрисдикції регулювати й контролювати діяльність ТНК. У цьому ж році створюються міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій та Центр з ТНК, які почали розробляти Кодекс поведінки ТНК. Кодекс міститиме рекомендаційні норми («м'яке» право). Насамперед, у ньому визначатиметься поняття ТНК, принципи їх діяльності, зокрема, повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; підпорядкування законам цих країн, наприклад, щодо обмеження ділової практики, дотримання положень з передачі технологій тощо.

Чи вважаються ТНК міжнародними юридичними особами? У зв'язку з діяльністю ТНК у міжнародній практиці виникло питання про визнання їх міжнародними юридичними особами. Сьогодні такими вважаються особи, створені: 1) безпосередньо міжнародним договором або 2) на підставі національного законодавства, прийнятого відповідно до міжнародного договору. Наприклад, безпосередньо міжнародним договором у 1945 р. було засновано Міжнародний банк реконструкції та розвитку, учасницею

92 Загальна частина міжнародного приватного права

якого Україна є з 1992 р.1 Зазначений банк може, зокрема, надавати кредити приватним структурам для здійснення конкретних детально розроблених інвестиційних проектів. Уряд держави повинен гарантувати повернення кредиту з відсотками. Прикладом міжнародної юридичної особи, створеної на підставі національного законодавства, є Банк міжнародних розрахунків.

Чи можуть входити підприємства інших держав до об'єднань підприємств в Україні? Закон «Про підприємства в Україні» встановлює, що підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут цього об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України у порядку, визначеному чинним законодавством. Водночас вказане положення Закону України «Про підприємства в Україні» щодо об'єднання окремих категорій підприємств (наприклад, зв'язку, вугільної промисловості, державних електроенергетичних та інших) зупинене. В об'єднання, зареєстроване в Україні, можуть входити підприємства інших держав.

Чи можуть підприємства України бути членами об'єднань підприємств, зареєстрованих в іноземних державах? Вітчизняні підприємства можуть входити до об'єднань, зареєстрованих в інших державах. У цих випадках порядок вступу в об'єднання здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та іноземного законодавства.

Які види об'єднань підприємств відомі законодавству України? За законодавством України підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни. Асоціація це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Вона не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будьякого з її учасників.

93

Юридичні особи

Корпорація це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Прикладом діяльності корпорації є наступний. Корпорація «Украгропромбуд» і Міністерство сільського господарства та продовольства України повинні були повернути бюджетну позику, виділену їм у 1995р. для закупівлі сільськогосподарської продукції. Для цього корпорація «Украгропромбуд» зобов'язувалась здійснити розвиток матеріальнотехнічної бази лісокомплексів, розташованих у Іркутській області (Російська Федерація). Корпорація «Украгропромбуд» повинна була контролювати виконання поставок продовольчих товарів у Іркутську область та лісоматеріалів в Україну в обсягах, передбачених угодою з адміністрацією Іркутської області про економічне співробітництво на 1995 р.

Консорціумом вважається тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу, створене для досягнення спільної мети. Концерн це статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на засадах повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. Наприклад, консорціум підприємств України, Росії, США та Норвегії, який продукує ракетнокосмічну техніку, мав на меті до 1998р. збудувати поблизу екватора «морський космодром». Відповідно до підписаної угоди головним розробником всієї системи став ракетнокосмічний концерн «Енергія» (Росія). Ракети виготовляв Дніпропетровський ракетний центр та підприємства Росії; бортові та наземні споруди створювала американська компанія «Боїнг». Вона ж брала на себе турботу про те, що буде виводитися у космос комплексом; платформукосмодром створювала Норвегія, яка має досвід будівництва платформ для добування нафти й газу з морського дна.

Крім вказаних можуть бути й інші об'єднання, створені за галузевим, територіальним чи іншими принципами.

Чи вважаються об'єднання підприємств в Україні юридичними особами? На відміну від законодавст

1 Закон України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду. Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Міжнародної' фінансової корпорації. Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» // Відомості верховної' Ради України, 1992, № 33, Ст 474.

Див,: Декрет Кабінету Міністрів України N« 993 від 21 січня 1993 р • № ІО93 від 21 січня !993р; № 2093 від 17 березня 1993р.; №4193 від 29 квітня 1993 p.; № 4293 від 29 квітня 1993 р.

1 Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо освоєння лісосировинної бази в Іркутській області» від 8 лютого 1995 р. // Державний вісник України. Збірник актів Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів, Ужгород: Орбіта, 1995, № 34, С. 316.

2 Урядовий кур'єр. 1996. 25 травня; Абліцов В. Незалежна космічна Україна існувала і за часів СРСР // Голос України. 1997, 12 квітня.

95

94 Загальна частина міжнародного приватного права

ва держав з високим рівнем розвитку економіки відповідно до Закону «Про підприємства в Україні» вказані об'єднання є юридичними особами. Вони можуть мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Реєстрація об'єднань провадиться відповідно до Закону України «Про підприємництво». Об'єднання не відповідають за зобов'язаннями підприємств, які входять до їх складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднань, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Як здійснюється вихід підприємств з об'єднань підприємств? Підприємства, які входять до об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань й укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями. Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств з об'єднань може здійснюватися за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та за участю трудового колективу з наданням їм прав підприємства. Відмову власника може бути оскаржено трудовим колективом до суду (п. 5 ст. З Закону «Про підприємства в Україні»). Об'єднання ліквідується за рішенням підприємств, які входять до нього у порядку, встановленому для підприємства Законом «Про підприємства в Україні». Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється згідно з статутом об'єднання (п. 6 ст. З Закону «Про підприємства в Україні»). Щодо окремих категорій підприємств, зокрема, зв'язку, вугільної промисловості, державних електроенергетичних, інших, зазначене правило про вихід з об'єднання та ліквідацію підприємств, які входять до нього (п. 5, 6 Закону «Про підприємства в Україні») зупинено.1

Що означає термін «транснаціональна промисловофінансова група» за законодавством України? — Правові засади об'єднань з участю іноземних суб'єктів господарювання визначає також Закон «Про промисловофінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 р.2 і «Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промисловофінансових груп», затверджене постановою Ка

' Див.: Декрет Кабінету Міністрів України №993 від 21 січня 1993 р • № 1093 від 21 січня 1993 p.; № 2093 від 17 березня 1993р.; №4193 від 29 квітня 1993 p.; № 4293 від 29 квітня 1993 р.

Відомості Верховної Ради України, І996.№ 23. Ст. 88.

Юридичні особи

бінету Міністрів України від 20 липня 1996 р.1 Ними передбачено створення транснаціональних промисловофінансових груп (далі: транснаціональні ПФГ). Це об"єднання, до яких можуть входити як українські, так й іноземні юридичні особи, а саме: промислові, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові та проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності. Транснаціональна ПФГ має на меті отримання прибутку. Вона створюється на певний термін для реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва й структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції. Транснаціональна ПФГ не має статусу юридичної особи.

Який правовий статус Головного підприємства транснаціональної ПФГ? Головне підприємство (тобто таке, що створене відповідно до законодавства України, виготовляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки в Україні й офіційно представляє інтереси транснаціональної ПФГ в Україні та за її межами), а також учасники транснаціональної ПФГ зберігають статус юридичної особи. Вони діють відповідно до Генеральної угоди про сумісну діяльність і повинні дотримуватися законодавства України, в т. ч. про обмеження монополізму та недобросовісну конкуренцію.

Головне підприємство не відповідає за зобов'язаннями учасників транснаціональної ПФГ, а останні своєю чергою, не несуть відповідальності за зобов'язаннями головного підприємства транснаціональної ПФГ, якщо інше не обумовлено двосторонніми договорами, гарантіями, Генеральною угодою. Закон «Про промисловофінансові групи в Україні» встановлює пільги, що надаються головному підприємству й учасникам ПФГ; регулює інші питання, пов'язані з діяльністю, реорганізацією та ліквідацією ПФГ.

Як створюється транснаціональна промисловофінансова група? Транснаціональні ПФГ створюються постановою Кабінету Міністрів України, яка приймається не пізніше 6 місяців після подання до нього проекту про створення такої групи. Відмова у створенні транснаціональної ПФГ оформляється гфотокольним рішенням Кабшету Міністрів. Рішення про створення (реєстрацію) транснаиіональної ПФГ приймається Кабінетом Міністрів України лише за

1 Урядовий кур'єр. 1996 1 серпня.

Юридичні особи

97

96 Загальна частина міжнародного приватного права

умови попереднього укладення міждержавного договору, що підлягає ратифікації Верховною Радою України. Міждержавним договором про створення ПФГ повинні бути затверджені: 1) Генеральна угода про сумісну діяльність по виробництву кінцевої продукції ПФГ; 2) назва ПФГ; 3) її головне підприємство; 4) вичерпний перелік учасників ПФГ; 5) вичерпний перелік кінцевої продукції ПФГ; 6) термін, на який створюється ПФГ; 7) умови оподаткування головного підприємства і учасників ПФГ відповідно до законів України, гарантії від зміни податкового законодавства; 8) умови перетинання митного кордону для проміжної продукції ПФГ і гарантії від їх зміни. Наприклад, на основі Закону «Про промисловофінансові групи в Україні» та Угоди про основні принципи створення промисловофінансових груп, підписаної Україною та Російською Федерацією у липні 1995 p., міжвідомчою комісією з питань формування ПФГ розглядалися пропозиції щодо створення п'яти транснаціональних компаній та ПФГ. Мова йде про транснаціональне об'єднання з розробки та виробництва устаткування для хімічних волокон «Формаш», до якого з української сторони мали увійти AT «Хімтекстильмаш» та компанія «Фортекс» (Чернігів), а з російської «Формаш» (Москва). Крім того, було підготовлено пропозиції про створення транснаціональної корпорації з виробництва та поставки сільському господарству зернозбиральної техніких«Трансзернотехніка». До її складу з української сторони повинні увійти чотири промислових об'єднання, в т. ч. КБ «Південне» (Дніпропетровськ), AT «Херсонські комбайни» (Херсон) та комерційний банк, а з російської сторони AT «Ростсельмаш» та ДСКБ «Комплекссельхозмаш» (Таганрог) і комерційні банки.

У транснаціональну компанію з виробництва та поставки труб великого діаметра для нафтогазопроводів можуть увійти з української сторони Маріупольський металургійний комбінат «Азовсталь», Харцизький та Новомосковський трубні заводи, а з російської вісім AT, у числі яких Новолипецький металургійний комбінат, Магнітогорський металургійний комбінат та PAT «Газпром». Підготовлено пропозиції щодо створення транснаціональної ПФГ з виробництва титану та титанового прокату (п'ять українських учасників і два російських підприємства), а також транснаціональної алюмінієвої компанії, до якої повинні увійти Миколаївський глиноземний завод з української сторони.

Красноярський алюмінієвий комбінат та Єнісейська промисловофінансова корпорація з російської). Як фінансового учасника україноросійських ПФГ пропонувалося залучити «Промінвестбанк».1

Що становить собою пакет антимонопольного законодавства, якого повинні дотримуватися підприємства та їх об'єднання, якщо вони здійснюють свою діяльність в Україні? Оскільки, діяльність об'єднань в Україні, незалежно від їх організаційноправових форм, не повинна суперечити антимонопольному законодавству України, то мова йде, передусім, про Закони України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р.,2 «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (у редакції від 5 липня 1995 р.) від 18 лютого 1992 р./ «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 19% р.4 Так, відповідно до ст. 14 Закону «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» створення асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань підприємств, перетворення органів управління в зазначені об'єднання у випадках, передбачених чинним законодавством, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України.

Підприємці повинні погоджувати з органами Антимонопольного комітету України свої рішення з питань залучення іноземних інвестицій та запровадження обмежень щодо цього; визначення або уточнення функцій і повноважень асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань підприємств, місцевих органів державної виконавчої влади, їх структурних підрозділів щодо господарюючих суб'єктів; регулювання зовнішньоекономічної

' Діло. 1996. 1819 червня.

2 Відомості Верховної Ради України. І993.№ 50.Ст. 472.

3 Там само. 1992.№ 21.Ст. 296; 1993.№ 27.Ст. 291: 1995.X» 13,Ст. 85; 1995.Л» 28,Ст. 202.

4 Голос України. 1996. 2 липня.

5 Див. про це також: «Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання», затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від І квітня 1994р. № 4р. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. Київ. 1994.№ 7.С. 41^42.

4 Г. Фединяк

98 Загальна частина міжнародного приватного права

діяльності. Антимонопольний комітет контролює дотримання законодавства України при придбанні господарюючими суб'єктами часток (акцій, паїв), активів господарських товариств та підприємств; здійсненні господарської діяльності підприємцями.

Прикладом, що ілюструє дію антимонопольного законодавства є такий. Корпорація «Укргаз», будучи монополістом на ринку використання газової мережі, уклала з трьома іноземними фірмами вигідні контракти і, скориставшись своїм становищем, заборонила доступ на ринок усім іншим підприємствам. Вона надіслала листи керівникам газових господарств з вимогами розподілу газових лічильників на території України (по регіонах), а також із зазначенням іноземних фірм, які були агентами корпорації та в яких слід закупляти лічильники. Було видано розпорядження, відповідно до якого газова мережа повинна обладнуватися газовими лічильниками визначених «Укргазом» фірм. Вказаними діями порушувалося антимонопольне законодавство України та законодавство про захист прав споживачів, адже покупці позбавлялися можливості вибрати більш сучасний та дешевий товар. Через вказані дії «Укргазу» збитки були заподіяні й іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Так, трест «Ровногазтрест» концерну «Укргазифікація» уклав з італійською фірмою «Самгаз» контракт на поставку 5000 газових лічильників протягом серпнявересня 1994р., але використати їх, незважаючи на те, що вони пройшли атестацію в Держстандарті, не зміг через дії «Укргазу». Згідно з розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету корпорація «Укргаз» зобов'язувалася відмінити свої обмежувальні листи, замінивши їх відповідними роз'ясненнями.1

Антимонопольний комітет здійснює контроль за дотриманням законодавства України й при реалізації повноважень центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування щодо підприємців (ст. 7 Закону «Про Антимонопольний комітет України»).

У Москві 6 березня 1998р. було підписано Конвенцію про транснаціональні корпорації. Одне із застережень, яке зробила Україна до цієї Конвенції, вказує, що транснаціональні корпорації на території України та за її межами у разі,

' Бизнес. 1995. 12 декабря.

Держава як суб 'скт міжнародного приватного права 99

коли їх створення може призвести до монополізації товарних ринків в Україні, впливає чи може вплинути на економічну конкуренцію на її території, створюються за угодою Антимонопольного комітету України у порядку, передбаченому антимонопольним законодавством України.'