§ 4. Про юридичну природу (обов'язковість) світових стандартів адвокатури
Але, якою мірою викладені у цьому документі найзагальніші принципи — "світові стандарти" формування і функціо
72
г
нування адвокатури й легалізації та діяльності адвокатів, є формально обов'язковими для різних держав?
Відповідь на це запитання залежить, мабуть, від оцінки соціальноправової (юридичної) природи даного нормативного документа.
Очевидно, "Основні положення..." є своєрідним міжнародноправовим актом світової співдружності.
Юридичнообов'язковий характер багатьох його приписів зумовлюється не тільки тим, що його прийнято інституцією, яка була утворена і санкціонована Організацією Об'єднаних Націй. Дана "кваліфікація" підсилюється ще й такими аргументами. Поперше, адресатами акта є уряди та інші державні органи (законодавчі, судові, адміністративні) країнчленів 00Н. Подруге, його нормативну підставу, базу складають чинні нормативні акти 00Н, на які посилається преамбула "Основних положень..." (зокрема, Статут 00Н, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Звід принципів для захисту осіб, які затримані або перебувають в умовах тюремного ув'язнення, Декларація про основні принципи юстиції для жертв злочину і перевищення влади). Потретє, він — поряд із загальнополітичними й етичними деклараціями, постулатами, констатаціями — містить досить конкретні приписи, сформульовані у вигляді прав і обов'язків, t нарешті, почетверте, у ряді приписів цього акта прямо зазначено, що він може використовуватися як самостійний критерій (поряд із національним законодавством) для оцінки правомірності дій адвокатів (п. 19, 29).Уявляється цілком слушною вміщена у преамбулі "Основних положень..." вимога про те, що вони повинні братися до уваги як адвокатами (і особами, які здійснюють адвокатські функції без отримання формального статусу адвоката), так і суддями, прокурорами, представниками законодавчої, виконавчої влади і суспільством у цілому.
Ось чому із наведеними принципами слід порівнювати усі національні системи адвокатури, якщо прагнути до забезпечення їх відповідності світовим стандартам, світовому рівню організації і діяльності цього інституту, захисту основних прав і свобод людини.
73