§ 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні

Запровадити судовий захист прав громадян, що порушувалися в сфері державного управління, намагалися ще в радянський період. Згідно із ст. 58 Конституції СРСР (1977 р.) дії службових осіб, які вчинені з порушенням закону, з перевищенням повноважень і які обмежують права громадян, могли бути у встановленому законом порядку оскаржені до суду.

Ст. 56 Конституції УРСР (1978 р.) передбачала таке саме положення.

Проте зазначений припис було втілено в життя лише через 10 років, в період перебудови, коли було прийнято Закон СРСР «Про порядок оскарження в суді неправомірних дій службових осіб, які ущемляють права громадян» від 30.06.1987 р. Предметом судового оскарження згідно з цим Законом були дії службових осіб, вчинені з порушенням закону, з перевищенням повноважень, що обмежують права громадян, внаслідок чого громадяни незаконно позбавлялися можливості повно або частково здійснювати право, надане їм законом чи іншим нормативним актом, або на них незаконно покладався якийсь обов'язок.

На підставі даного Закону 25 квітня 1988 р. Цивільний процесуальний кодекс України (далі — ЦПК) було доповнено главою 31-А «Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності». 2 листопада 1989 р. був прийнятий новий Закон СРСР «Про порядок оскарження в суді неправомірних дій органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян», яким було розширено предмет судового оскарження: тепер йому підлягали дії не тільки службових осіб, а й органів державного управління, тобто одноосібні та колегіальні дії.

Відповідно до глави 31-А громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець — до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи (частина перша статті 248і ЦПК).

До суб'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, рішення, дії або бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду (суб'єкти оскарження), належать:

1) органи виконавчої влади та їх службові особи;

2) органи місцевого самоврядування та їх службові особи;

3) керівники установ, організацій, підприємств та їх об'єднань незалежно від форм власності;

4) керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.

31 жовтня 1995 р. глава 31-А ЦПК була викладена в новій редакції, згідно з якою предметом судового оскарження можуть бути як колегіальні, так і одноосібні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, акти як нормативного, так і індивідуального характеру, в зв'язку з якими громадянин вважає, що:

0 порушено або порушуються його права чи свободи; 0 створено або створюються перепони для реалізації ним своїх конституційних прав чи свобод (або вжиті заходи щодо реалізації його прав є недостатніми); 0 на нього покладено обов'язки, не передбачені законодавством або передбачені, але без врахування конкретних обставин, за яких ці обов'язки повинні покладатися, або вони покладені не уповноваженими на це особою чи органом; 0 його притягнуто до відповідальності, не передбаченої законом, або до нього застосовано стягнення за відсутності передбачених законом підстав чи неправомочною службовою особою або органом. Ст. 55 Конституції України гарантує право на судовий захист: «Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб». Проте ні ст. 55 Конституції України, ні глава 31-А ЦПК не визначають, які саме рішення, дії чи бездіяльність зазначених органів та осіб можуть бути оскаржені, встановлюючи тим самим принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.11.1997 р. № 6-зп вказав, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня щодо того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність)1.

Наприклад, до суду можна оскаржити: відмову в реєстрації акту громадянського стану; відмову в оформленні паспорта для виїзду за кордон чи в продовженні терміну його дії, тимчасову затримку видачі паспорта чи його вилучення; рішення місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про введення не передбачених законом податків і зборів, про встановлення обмежень на вивіз товарів за межі адміністративно-територіальної одиниці і т. ін.

Із Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу» від 31.10.1995 р. випливає, що оскарження у сфері управлінської діяльності поширюється і на приватні, акціонерні, змішані підприємства та установи. Цей Закон (ст. 248і) бачить різницю між організаціями і державними установами чи підприємствами та їх посадовими й службовими особами. Отже, Закон і ст. 55 Конституції України передбачають судову відповідальність не тільки посадових чи службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а й посадових, службових осіб установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та посадових осіб, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції тощо. їх об'єднує один процесуальний порядок розгляду справ — за правилами глави 31-А ЦПК2 — щодо поновлення прав чи свобод, проголошених Конституцією України чи законами і порушених суб'єктами оскарження, рішення, дії чи бездіяльність яких може бути оскаржено до суду.

Якщо за Законом СРСР від 30.06.1987 р. в Україні у 1988 р. було розглянуто кілька сотень справ, то після введення в дію глави 31-А ЦПК у редакції від 31 жовтня 1995 р. суди України розглядали уже десятки тисяч таких справ за рік. Зокрема, у 2002 р. кількість розглянутих справ досягла майже 8 тисяч.

Цьому сприяла й та обставина, що відповідно до ст. 9 Основного Закону України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розвиток цього положення Верховна Рада України прийняла Закон «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 p., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. Відтак названа Конвенція стала частиною національного законодавства України. У статтях 2, 6, 13 цієї Конвенції закріплено право громадян на судовий захист своїх прав і свобод від порушень, допущених суб'єктами оскарження у сфері управлінської діяльності. Це право конкретизовано у цілому ряді законів України.

Конституція України передбачає подальше розширення компетенції судів, які розглядають адміністративні справи. Право звертатися до суду виступає не лише в тому разі, коли спір має взагалі публічно-правовий, а й тоді, коли він набуває конституційно-правового характеру. Це означає, що суди загальної юрисдикції компетентні вирішувати правовий спір, якщо його сторонами є органи державної влади, розгляд справ у зв'язку з актами яких належить до виключної компетенції Конституційного Суду України, а саме: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

При цьому слід наголосити, що судам загальної юрисдикції підвідомчі адміністративні справи, в яких вирішується спір саме щодо законності правового акту, тоді як Конституційний Суд вирішує питання щодо їх конституційності, тобто відповідності оспорюваного акту Конституції України.

У зв'язку з подальшим розвитком законодавства України, на виконання приписів Основного Закону, з метою повнішого гарантування захисту прав і свобод людини в Україні на базі прийнятого 21.06.2001 р. Верховною Радою України пакету законодавчих актів про внесення змін та доповнень до дванадцяти чинних законів, які

регулюють діяльність судів і визначають їх повноваження, а також повноваження правоохоронних органів, розпочалася так звана мала судова реформа. Важливим результатом реалізації цього пакету законодавчих актів про внесення змін до діючого законодавства є створення в Україні єдиної системи судів загальної юрисдикції.

Змінами до Закону України «Про судоустрій України» передбачено також створення системи спеціалізованих адміністративних судів і як перший крок визнано за необхідне утворити Вищий адміністративний суд, який би був касаційною інстанцією в адміністративних справах, розглянутих місцевими й апеляційними судами. Отже, йдеться про формування в Україні повноцінної адміністративної юстиції.

<< | >>
Источник: Авер'янов B.Б.. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Рсд. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К,2004.- 584 с.. 2004

Еще по теме § 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні:

  1. 5. Механізм реалізації, гарантії та захист прав і свобод людини і громадянина
  2. § 1. Адміністративно-правовий статус інших (крім органів виконавчої влади) державних органів
  3. § 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні
  4. 2. Гарантії прав громадян у державному управлінні
  5. ГЛАВА З ОСОБЛИВОСТІ ПОРЯДКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ОСКАРЖЕННЯ В ОКРЕМИХ ГАЛУЗЯХ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
  6. 2. Юридична природа і призначення адміністративної юстиції як провідної форми судового захисту прав громадян у державному управлінні
  7. 5. Глушкова Д. Г. Участь спеціаліста при виконанні судових рішень / Д. Г. Глушкова // Форум права. - 2008. - № 3. - С. 104-110 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
  8. Тема 15. Радянська державність і право в Україні в 20-30 рр. ХХ ст.
  9. Тема 20. Держава і право сучасної України Розбудова незалежної Української держави
  10. Співвідношення цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності з суміжними правовідносинами, їх класифікація
  11. Поняття та види охоронних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності. Захист прав пацієнтів та лікарів
  12. Особливості формування адміністративних судових рішень щодо захисту прав і свобод громадян
  13. 2.2. Правовий статус прокурор, який звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадженняу справах щодо захисту прав та інтересів дітей
  14. 2.2. Державно-правові основи охорони державного кордону України
  15. Адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які впливають на захист прав і законних інтересів нотаріусів в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -