Калінін Р.С. Контрольні та наглядові процедури виконавчого провадження.

I. Вступ

Здійснення виконавчого провадження повинно гарантувати безумовне примусове виконання виконавчих документів у порядку, передбаченому законодавством України, не допускати порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб [1, ч. 1 ст. 6]. Реалізація зазначеної мети є неможливою без застосування спеціальних юридичних механізмів, які б гарантували додержання вимог чинного законодавства України з боку суб’єктів публічної адміністрації- державних виконавців України всіх рівнів, сторін та інших учасників виконавчого провадження. Способом забезпечення законності в процесі виконавчого провадження є контрольні та наглядові процедури, детальна правова регламентація яких є гарантією додержання й охорони прав та свобод приватних осіб, унеможливлення використання контрольних повноважень длязведення особистих рахунків, задоволення корпоративних інтересів за допомогою посадових осіб та службовців контрольних органів. Слід зазначити, що з початку 90-х рр. ХХ ст. увага науковців до проблем контролю та нагляду значно зростає, і окремі питання контрольних і наглядових проваджень знаходять своє відображення у працях В. Авер’янова, О. Бандурки, Д. Бахраха, Ю. Битяка, І. Голосні- ченка, С. Ківалова, О. Кузьменко, Л. Попова, А. Селіванова, Ю. Тихомирова, М. Тищенка та ін.Питання контролю та наглядує предметом дисертаційних досліджень О. Андрійко, В. Гаращука, О. Гетьманець, А. Філатової, С. Денисюка, П. Лютикова, але спеціалізовані дослідження, присвячені порядку здійснення контрольних та наглядових проваджень у процесі примусового виконання виконавчих документів, на сьогодні в Україні відсутні, що й зумовлює актуальність і практичну значущість дослідження саме контрольних і наглядових процедур виконавчого провадження крізь призму загального реформування системи публічної адміністрації України.

II. Постановка завдання

Мета статті - дослідити контрольні та наглядові процедури виконавчого провадження як різновид адміністративних процедур та виділити суттєві риси, притаманні контролю за примусовим виконанням виконавчих документів.

III. Результати

Адміністративна реформа, яка проводиться в Україні, має основною метою комплексну та якісну перебудову системи публічного управління. Наявність конституційних гарантій щодо захисту прав, свобод та інтересів громадян і здійснення певних кроків з удосконалення адміністративно-правового регулювання взаємодії органів публічного управління та приватних осіб в Україні потребує нормативного закріплення кардинально нової системи адміністративно-процедурної діяльності публічної адміністрації, однією зі складових якої єпроцедури виконавчого провадження як різновид адміністративних процедур. Адміністративні процедури виконавчого провадження можуть бути визначені як встановлені законодавством правила, порядок і умови (зразок) вчинення процесуальних дій щодо розгляду, розв’язання і вирішення конкретної адміністративної справи у сфері публічного управління, пов’язаної із примусовим виконанням виконавчих документів.

Перш ніж перейти до розгляду особливостей контрольно-наглядових процедур виконавчого провадження, потрібно визначитись із понятійним апаратом. Так, контроль (фр. co№trole) - це перевірка чогось, наприклад, виконання законів [2, с. 631]. Під поняттям “нагляд” розуміють одну з форм діяльності різноманітних державних органів із забезпечення законності, а поняття “адміністративний нагляд” можна визначити як дія льність органів публічного управління щодо контролю за додержанням організаціями, посадовими особами і громадянами встановлених державою правил в окремих галузях управління [2, c. 865]. На думку В. Гаращука, поняття “контроль” означає крім “перевірки” або “нагляду з метою перевірки”,ще і “протидію чомусь небажаному” [3, с. 31]. Слід також погодитися із Т. Коломоєць, яка визначає контроль як систематичну перевірку виконання законів, інших нормативних актів, дотримання державної дисципліни й правопорядку, що полягає у втручанні суб’єктів контролю в оперативну діяльність підконтрольних суб’єктів, у зупиненні або скасуванні актів управління, застосуванні заходів примусу щодо підконтрольних посадових осіб [4, с. 252].

У сучасній юридичній літературі та чинному законодавстві України немає єдиного визначення терміна “контроль”, що можна пояснити різними баченнями сутності контролю та різним розумінням окремих його аспектів ученими й законодавцями. При цьому наявне змішування понять “контроль” і “нагляд”, які не є тотожними. На нашу думку, нагляд - це окрема форма контролю, яка характеризується тим, що здійснюється державними органами і посадовими особами не на постійній і безперервній основі стосовно відносин, органів та осіб, які їм не підлеглі та не підпорядковані. Натомість контроль здійснюється постійно і безперервно щодо органів, осіб та відносин, які є підпорядкованими. Однак можна говорити про те, що контроль та нагляд мають спільні цілі забезпечення законності, правопорядку, підвищення ефективності публічного управління, але здійснюються в нетотожних законодавчо встановлених формах.

Таким чином, контроль за порядком здійснення виконавчого провадження є формою публічного контролю, який, у свою чергу, є різновидом контролю соціального. Логічним і обґрунтованим вбачається і виділення основних функцій контрольних і наглядових процедур виконавчого провадження: 1) забезпечення законності; 2) підвищення ефективності здійснення процедур виконавчого провадження.

Погоджуючись із позицією більшості вчених-

адміністративістів про нетотожність понять “контроль” і “нагляд”, вважаємо за можливе запропонувати таку авторську дефініцію: контрольна процедура виконавчого провадження - це діяльність суб’єктів публічної адміністрації-керівників органів ДВС України, що здійснюється на постійній та безперервній основі, передбачає втручання вказаних осіб у конкретне виконавче провадження, полягає у витребуванні його матеріалів, перевірці законності його ведення та прийнятті адміністративного акта - постанови.

Аналізуючи чинне законодавство України про виконавче провадження, можна виділити такі стадії контрольних процедур виконавчого провадження: 1) підготовча (визначається, яке саме виконавче провадження буде предметом перевірки, які саме виконавчі дії, бездіяльність чи процедури будуть предметом контролю); 2) аналітична (вивчаються матеріали виконавчого провадження, проводиться їх аналіз, зіставлення фактичних обставин справи з матеріалами виконавчого провадження та нормами чинного законодавства, які регулюють такі відносини, на предмет відповідності останніх нормам чинного законодавства України); 3) підсумкова (прийняття адміністративного акта-постанови за результатами контролю, направлення постанови сторонам виконавчого провадження та учасникам у передбачених законом випадках); 4) стадія оскарження адміністративного акта - постанови (в адміністративному чи судовому порядку).

Наглядові процедури виконавчого провадження реалізуються у формі прокурорського (слідчого) та судового нагляду [5, с. 8; 6, с. 212], хоча досить поширеною є точка зору, що прокуратура, слідчі та суд не мають права здійснювати нагляд у процесі виконавчого провадження [7, с. 38].

Як аргументацію позиції щодо існування нагляду як форми контролю за виконавчим провадженнямможна навести такі положення законодавства України. Так, відповідно до Конституції України прокуратура України є єдиною системою, на яку покладаються нагляд за додержанням законів, зокрема при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян [8, п. 4 ст. 121], а ЦПК України [9, ст. 383] та ГПК України [10, ст. 121-2] передбачено право сторін, прокурора на звернення до судів загальної юрисдикції та господарських судів зі скаргами на рішення, дії, бездіяльність державних виконавців.

З урахуванням зазначеного, можна визначити наглядові процедури виконавчого провадження як несистематичну діяльність спеціальних суб’єктів - прокуратури, слідчих органів та судів, що здійснюється на підставі нормативно-правових актів, які не належать до спеціалізованого законодавства України про виконавче провадження, що передбачає втручання таких осіб в конкретне виконавче провадження, полягає у можливості оскаржити окремі його процедурні дії, витребуванні конкретного виконавчого провадження, його дослідженні та прийнятті з боку судів судового акта-ухвали, з боку слідчих та прокуратури - вжитті відповідних заходів реагування, включаючи можливість порушення відповідних кримінальних справ.

Стадіями наглядових процедур виконавчого провадження є: 1) підготовча (визначається, яке саме виконавче провадження, які виконавчі дії, бездіяльність чи процедури будуть предметом перевірки, та здійснюється звернення з відповідним позовом до суду чи виїмка матеріалів виконавчого провадження; 2) аналітична (з’ясування конкретних обставин дій або бездіяльності представника ДВС); 3) підсумкова (прийняття відповідного судового акта-ухвали або винесення постанови про порушення кримінальної справи слідчим чи прокурором); 4) стадія оскарження (судового акта - ухвали в апеляційному та касаційному порядку або постанови про порушення кримінальної справи).

Вбачаємо також за доцільне, аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, говорити про існування в контексті виконавчого провадження внутрішніх контрольних процедур, які здійснюються керівниками органів ДВС по вертикалі, та зовнішніх наглядових процедур, які здійснюються судами, органами та посадовими особами, що не входять до системи ДВС України та Міністерства юстиції України.

Таким чином, внутрішні контрольні процедури ДВС та зовнішні наглядові процедури органів і посадових осіб, які не входять до системи ДВС України, разом утворюють сукупність контрольних та наглядових процедур виконавчого провадження. Цей критерій поділу ґрунтується на таких відмінностях контрольних та наглядових процедур: регулювання різними законодавчими актами контрольної і наглядової діяльності у виконавчому провадженні; відмінність суб’єктів, які здійснюють контроль та- нагляд, ураховуючи відмінність їх правового статусу; результати та наслідки здійснення такого контролю й нагляду.

Погоджуючись зі сприйнятою на сьогодні науковою позицією щодо поділу адміністративних процедур за суб’ єктом (напрямом) ініціативи на “заявні”та “втручальні” [11, с. 24-25], контрольні та наглядові процедури виконавчого провадження як різновид адміністративних процедур потрібно розглядати саме на підставі такого розподілу, враховуючи специфіку правовідносин виконавчого провадження.

Вважаємо обґрунтованим таке визначення заявних процедур виконавчого провадження: це процедури, що розпочинаються з настанням юридичних фактів-складанням та поданням за виключним волевиявленням учасниками виконавчого провадження відповідних заяв, з якими чинне законодавство пов’язує започаткування певних адміністративних процедур виконавчого провадження та прийняття відповідних адміністративних актів державним виконавцем. Втручальні процедури виконавчого провадження можна визначити як дії державних виконавців, що здійснюються виключно за їх волевиявленням, оформлюються відповідними адміністративними актами державного виконавця як суб’єкта публічної адміністрації, на прийняття яких не впливає волевиявлення сторін та інших учасників виконавчого провадження.

Слід зазначити, що контрольні процедури виконавчого провадження можуть бути як заявними (рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб ДВС можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду, боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку) [1, ст. 82], так і втручальними (контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу ДВС) [1, ст. 83].

До контрольних втручальних процедур виконавчого провадження належать: 1) здійснення начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, який має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” [1, ч. 2 ст. 83]; 2) здійснення керівником вищестоящого органу ДВС у разі виявлення порушень вимог закону їх визначення своєю постановою та надання доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених Законом України “Про виконавче провадження” [1, ч. 4 ст. 83]; 3) здійснення контролю за законністю виконавчого провадження Міністерством юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управлінням державної виконавчої служби [1, ч. 6 ст. 83].

При цьому Законом України “Про виконавче провадження” передбачено, що здійснювати перевірку законності виконавчого провадження мають право: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники, заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі, начальники управлінь ДВС, їх заступники [1, ст.

84] . Вищезазначені посадові особи про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів виносять індивідуальний адміністративний акт-постанову [1,ст.

85] , яка є обов’язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами ДВС [1, ч. 5 ст. 86]. Наглядові процедури виконавчого провадження можуть бути як заявними (ст. 383 ЦПК України [8] та ст. 121-2 ГПК України [9] передбачено право сторін, прокурора на звернення до судів загальної юрисдикції та господарських судів зі скаргами на рішення, дії, бездіяльність державних виконавців), так і втруча- льними (ст. 178 КПК України [12] передбачає можливість проведення виїмки документів за постановою слідчого, у тому числі і матеріалів виконавчого провадження, в рамках розслідування певної кримінальної справи).

З урахуванням вищезазначеного можна запропонувати таку класифікацію контрольних і наглядових процедур виконавчого провадження:

-за обсягом контрольних повноважень- загальні (Міністерство юстиції України) та спеціальні (вертикаль ДВС України);

-за часом здійснення - поточні (оперативні) та наступні (наслідкові);

-за спрямованістю суб’єкта та об’єкта контролю - зовнішні та внутрішні.

IV. Висновки

За результатами дослідження зроблено такі висновки:

1. Правова дефініція “контроль” є родовим поняттям щодо поняття “нагляд”, яке, у свою чергу, є однією з форм, методів чи різновидів контролю.

2. У процедурах контролю та нагляду за виконавчим провадженням можна виділити такі стадії: підготовча, аналітична, підсумкова, стадія оскарження.

3. Постанова за результатами перевірки, яка здійснюється керівниками ДВС України по вертикалі, є адміністративним актом, тобто рішенням (правовим актом) індивідуальної дії.

4. Контрольно-наглядові процедури виконавчого провадження характеризуються такими проблемами: 1) можливістю здійснення нагляду зі сторони органів прокуратури; 2) недостатністю врегульованості власне самої процедури здійснення контролю та нагляду; 3) виключенням права боржника на адміністративне оскарження дій, бездіяльності та рішень державного виконавця, що виключає його можливість ініціювати контрольні процедури виконавчого провадження з боку керівництва ДВС по вертикалі.

Список використаної літератури

І.ЗаконУкраїни “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. № 606-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=606-14.

2. Советский энциклопедический словарь / [научноредакционный совет: А.М. Прохоров (пред.)].-М. : Советская энциклопедия, 1981. - 1600 с.

3. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні : монографія / Володимир Миколайович Гаращук. - Х. : Фоліо, 2002. - 176 с.

4. Адміністративне право України : підручник / [Т.О. Коломоєць, Ю.В. Пиріжкова, Н.О. Армаш та ін. ; за заг. ред. Т.О. Коломоєць]. - К. : Істина, 2009. - 480 с.

5. Говоруха М. Роль і місце прокурора у виконавчому провадженні / М. Говоруха, М. Руденко // Юридичний вісник України. - 2006. - № 37. - С. 8-9.

6. Гончарова І.Ю. Взаємодія державної виконавчої слу- жби з органами прокуратури під час виконання рішень / І.Ю. Гончарова // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2009.- № 1.- С. 210-214.

7. Шупеня М. Прокурорський нагляд та участь прокурора у виконавчому провадженні / М. Шупеня, М. Бачук, Л. Франків // Право України. - 2006. - № 1. - С. 37-40.

8. Конституція України : прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 р. // ВВР України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

9. Цивільно-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main. cgi?nreg=1618-15&p=1308520861533281.

10. Господарський процесуальний кодекс України [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/ laws/main.cgi?nreg=1798-12&p=13085208 61533281.

11. Адміністративна процедурата адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / [двтор- упор. В.П. Тимощук].-К. : Факт, 2003.- 496 с.

12. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi?nreg=1001-05&p=13085208

9. Сібільов Д.М. Мирова угодаа у виконавчому провадженні. Процесуальні аспекти виконання судових рішень

// Право і безпека,. 2012. № 2 (44), С. 191-194.

7.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, Д. М. Сібільов, С. О. Кравцов, О. І. Попов. ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ Хрестоматія на 2013-2014 н.р. Харків 2013. 2013

Еще по теме Калінін Р.С. Контрольні та наглядові процедури виконавчого провадження.:

  1. Якою є процедура відмови у відкритті виконавчого провадження?
  2. За якою процедурою здійснюється зупинення виконавчого провадження?
  3. За якими підставами та процедурою здійснюється відкриття виконавчого провадження?
  4. ЗАКІНЧЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ. ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ УЧАСНИКІВ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
  5. § 3. Контрольні провадження
  6. УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ: ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ. ПРЕДСТАВНИЦТВО У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
  7. ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ. ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
  8. Загальні положення виконавчого провадження
  9. Що собою являє закінчення виконавчого провадження?
  10. Що таке виконавче провадження?
  11. Зупинення виконавчого провадження
  12. Закінчення виконавчого провадження
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -