Поняття представництва у цивільному процесі.

Суб’єкти (представник і довіритель)

У зв’язку із відсутністю у нормах ЦПК чіткого визначення поняття представництва у цивільному процесі, існує кілька підходів до розуміння представництва у цілому. Так, досить часто процесуальне представництво порівнюють із цивільним представництвом, поняття якого визначено у ст. 237 ЦК. Однак, на відміну від цивільного, процесуальне представництво характеризується такими ознаками:

1) процесуальне представництво можливе тільки у суді. Так, інколи у юридичній літературі зустрічається назва не «процесуальне представництво», а «судове». Разом з тим не треба вважати, що сфера застосування процесуального представництва обмежується його участю у судових засіданнях, оскільки представник може розпочати надавати правову допомогу ще до моменту відкриття цивільної справи у суді (надання консультацій щодо правил підвідомчості та підсудності правового питання; підготовка позовної заяви або заяви; збирання і витребування доказів; звернення до суду тощо);

2) представник, під час здійснення наданих йому повноважень, вступає у правовідносини із судом та особою, інтереси якої він представляє. У зв’язку із цим представник, з одного боку, надає правову допомогу особі, права та законні інтереси якої він представляє, а з іншого - сприяє здійсненню судочинства;

3) відповідно до ст. 38 ЦПК особи, які мають юридичний інтерес у наслідках справи (сторони та треті особи), можуть брати участь у справі особисто або через представника, а також поряд з ним. Так, особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати у цій справі представника;

4) повноваження процесуального представника повинні бути посвідчені передбаченим ст. 42 ЦПК чином, в противному разі суд не має права допустити особу до участі у справі як представника.

У юридичній літературі підкреслюється, що процесуальне представництво слід розуміти як окремий та самостійний інститут цивільного процесуального права1.

Такий підхід є цілком справедливим та логічним, оскільки самостійність інституту процесуального представництва зумовлюється його специфічним методом, принципами, цілями та завданнями як конкретного виду суспільних відносин. Отже, як інститут цивільного процесуального права, процесуальне представництво є сукупністю процесуальних правових норм, що регулюють відносини між особою (довірителем) та уповноваженим нею представником.

Інші вчені розглядають представництво через процесуальну діяльність як вчинення у цивільному процесі однією особою (представником) в межах наданих їй повноважень юридичних дій від імені та в інтересах іншої особи з метою захисту її прав та законних інтересів та (або) реалізації їх процесуальних прав та обов’язків^. Слід зазначити, що процесуальна діяльність не може вважатись ключовою ознакою процесуального представництва, зважаючи на те, що в ньому взаємодіє ціла низка як процесуальних, так і матеріальних прав і обов’язків, які мають здійснювати довіритель та представник.

Процесуальне представництво слід розглядати як самостійний правовий інститут, який включає систему правових норм, покликаних регламентувати відносини, що виникають між довірителем та представником у процесі здійснення останнім юридично значимих дій, спрямованих на реалізацію та захист прав та законних інтересів довірителя. Отже, відповідно до визначення поняття С.Фурсою та Є.Фурсою, цивільне процесуальне (судове) представництво - це правовідносини, в силу яких одна особа (представник) виконує на підставі повноваження, яке надане йому законом, статутом, положенням чи договором, процесуальні дії у цивільному судочинстві в інтересах іншої особи (довірителя), які

спрямовані на захист порушених, оспорюваних та невизнаних прав та інтересів іншої особи, державних чи суспільних інтересів, у результаті чого у представника виникає комплекс процесуальних прав та обов’язків3.

<< | >>
Источник: Авторський колектив. Цивільний процес України : академічний курс ; [підручник для студ, юрид. спец. вищ. навч. закл.]; КНТ. 848 с. 2009

Еще по теме Поняття представництва у цивільному процесі.:

  1. Види представництва у цивільному процесі
  2. Значення та підстави виникнення представництва у цивільному процесі України
  3. ТЕМА 4. ПРЕДСТАВНИЦТВО У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
  4. Розділ 7 ПРЕДСТАВНИЦТВО В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
  5. Що розуміється під судовим представництвом у цивільному процесі?
  6. 12. Поняття та ознаки сторін в цивільному процесі, їх процесуальні права та обов’язки. Цивільна процесуальна правоздатність і цивільна процесуальна дієздатність.
  7. Поняття третіх осіб у цивільному процесі
  8. 46. Поняття доказування в цивільному процесі.
  9. Яке значення для судової практики мають поняття належності та допустимості доказів у цивільному процесі?
  10. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов'язки сторін
  11. 28. Відмінність цивільного та цивільно-процесуального представництва
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -