4. Встановлення цільового призначення земельних ділянок

Всі землі в межах території України незалежно від їх природ­ного стану складають одне ціле — землі України (ст. 18 ЗК України). До земель України належать як території, вкриті ша­ром ґрунту (те, що зазвичай називають землею), так і території з голою материнською породою (гірські масиви тощо) та днища річок й інших водойм. Спільним для всіх земель є те, що вони вис­тупають об'єктом суспільних відносин, які регулюються норма­ми земельного права. ЗК України поділяє всі землі країни на дев'ять категорій, зокрема на:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначен­ня;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі проми­словості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України).

Поділ земель України на категорії здійснений на основі природ­них (екологічних) ознак та соціально-економічних і виробних ха­рактеристик використання земель. Він має на меті забезпечити за­доволення відповідних потреб суспільства, наприклад потреб у якісному навколишньому середовищі, у вирощуванні продовольчої продукції, у розміщенні та розвитку населених пунктів тощо.

Використання земельного фонду країни для задоволення різних потреб суспільства здійснюється не хаотично. Держава контролює процес розподілу земель через систему організацій­но-правових важелів. Одним із них є визначення цільового при­значення земельних ділянок як функція державного управління у сфері використання та охорони земель.

Цільовим призначенням земельної ділянки є встановлені за­конодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Отже, встановлення цільового призна­чення земельних ділянок як функція державного управління у сфері використання та охорони земель передбачає визначення відповідним органом влади цільового призначення кожної земельної ділянки відповідно до потреб власника (користувача) земельної ділянки, затверджених планів використання земель та вимог земельного законодавства України.

Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель. Отже, кожна земельна ділянка належить до певної категорії земель.

Кожна з категорій земель становить узагальнене цільове при­значення земельних ділянок, що входять до тієї чи іншої кате­горії. Однак земельні ділянки, віднесені до однієї категорії зе­мель, також використовуються за різним цільовим призначен­ням. Так, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть використовуватися як для ведення товарного сільсько­господарського виробництва, так і для задоволення особистих потреб громадян у сільськогосподарській продукції. Натомість земельні ділянки, що надаються громадянам для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції, можуть ви­користовуватися, наприклад, для садівництва, ведення особи­стого селянського господарства, для городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Множинність цілей використання земельних ділянок, що вхо­дять до кожної з категорій земель, обумовила необхідність вста­новлення видів цільового призначення за кожною категорією зе­мель на рівні офіційного документа. У зв'язку із цим 24 квітня 1998 р. Держкомзем України затвердив Український класифіка­тор цільового використання землі1, в якому міститься орієнтов­ний перелік видів цільового призначення земельних ділянок, що входять до кожної з категорій земель. Згідно з цим документом, землі промисловості, що входять до такої категорії земель, як землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, можуть надаватися для:

1) добувної промисло­вості;

2) металургії та оброблення металу;

3) промисловості з ви­робництва та розподілення електроенергії;

4) промисловості з виробництва будівельних матеріалів (за винятком будівельних майданчиків);

5) підприємств іншої промисловості. Аналогічним чином в Українському класифікаторі цільового використання землі визначені й види цільового призначення земельних діля­нок, що входять до інших категорій земель. Наведені у цьому класифікаторі види цільового використання земельних ділянок беруться за основу для визначення їх цільового призначення, яке фіксується у державних актах та договорах оренди землі.

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме 4. Встановлення цільового призначення земельних ділянок:

  1. Порядок встановлення цільового призначення земельних ділянок.
  2. Цільове призначення (використання) земельних ділянок, виділених в рахунок паю.
  3. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільо­вого призначення земельних ділянок.
  4. Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
  5. Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земель
  6. 1. Поняття, цільове призначення та склад земель сільськогосподарського призначення
  7. Порядок зміни цільового призначення земельної ділянки.
  8. Прийняття рішення про зміну цільового призначення зе­мельної ділянки.
  9. Глава 4 Склад та цільове призначення земель України
  10. 1.1. Термін "основне цільове призначення земель".
  11. Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність та земель­них ділянок комунальної власності у державну власність
  12. Стаття 134. Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)
  13. Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок
  14. Права та обов’язки власників земельних ділянок
  15. Права та обов'язки власників земельних ділянок.
  16. Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок
  17. 2. Застава земельних ділянок. Земельні торги
  18. § 6. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
  19. Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування