3. Види права землекористування

Право землекористування в будь-якому наведеному вище ро­зумінні характеризується певними різновидами. В основу наукової класифікації цього права можуть бути покладені суттєві ознаки чи критерії, які відображають спільні та відмінні риси між окремими його видами. Перш за все для права землеко­ристування як права безпосередньої експлуатації землі такою ознакою виступає конкретна ціль землекористування (вирощу­вання сільськогосподарських культур, здійснення забудови тощо) Право землекористування як правовий інститут по­діляється на види за основним цільовим призначенням земель­ної ділянки і за суб'єктами цього права. Саме єдністю цих двох моментів визначаються особливості головного змісту того чи іншого виду права землекористування. Поділ видів землекори­стування на підвиди має місце у випадку конкретизації основно­го цільового призначення земельної ділянки і диференціації суб'єкта землекористування як родового поняття. Так, з ураху­ванням об'єкта і суб'єкта права землекористування можна роз­різняти, наприклад, право державних чи комунальних підпри­ємств і право громадян на користування землями сільськогоспо­дарського призначення.

На зміст права землекористування суттєво впливають стро­ки, на які надаються земельні ділянки. З урахуванням цього кри­терію раніше традиційно розрізнялося постійне та тимчасове землекористування. Чинне земельне законодавство не передба­чає тимчасового використання землі. Разом із тим, Перехідними положеннями ЗК України встановлено, що суб'єкти, які одержа­ли до введення в дію чинного ЗК України на певний строк, тобто в тимчасове користування, зберігають право на ці ділянки до закінчення строку.

Важливе місце серед видів права землекористування посідає використання земельних ділянок на умовах оренди — строкове платне володіння і користування землею на підставі договору. Орендне землекористування як спеціальний вид використання земельних ресурсів є достатньо розвинутим правовим інститу­том земельного права.

Певні особливості прав і обов'язків землекористувачів існу­ють при первинному і вторинному користуванні землею. Права первинного землекористувача походять безпосередньо від права власності на землю. Відповідно й обов'язки, що стосуються вико­ристання землі, цей суб'єкт несе тільки перед власником земельної ділянки. Вторинний же землекористувач отримує зе­мельну ділянку або її частину, яка раніше була надана первин­ному землекористувачу. Тому права вторинного землекористу­вача похідні і залежні як від права власності на землю, так і відповідних прав первинного землекористувача. Водночас вто­ринний землекористувач несе обов'язки щодо використання землі не тільки перед власником, а й перед первинним земле­користувачем. Прикладом співвідношення первинного і вторин­ного землекористування може виступати оренда земельної ділянки та її суборенда. Первинним землекористувачем тут є орендар, а вторинним — суборендар.

Чинне земельне законодавство регулює право концесійного зем­лекористування, яке слід розглядати як самостійний вид викори­стання земель.

Концесією земельної ділянки іноді обґрунтовано вва­жають сукупність правовідносин, змістом яких є надання вітчизня­ним або іноземним суб'єктам господарювання — концесіонерам державою або територіальною громадою — концесієдавцем на під­ставі договору виключного права на земельну ділянку для здійснен­ня концесійної діяльності з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку на платній та строковій основі, за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань з реалізації суспіль­ного інтересу, раціонального використання та охорони землі1.

Певна специфіка прав та обов'язків землекористувачів при­таманна загальному, відособленому та сумісному користуванню землею.

Характерною рисою загального землекористування є те, що його може здійснювати необмежене коло осіб, які не пов'язані між собою взаємними правами та обов'язками. Таке право здійснюється щодо використання вулиць, доріг, площ у населе­них пунктах, берегових смуг тощо. Об'єкти цього права не закріплюються за конкретними землекористувачами, а перебу­вають в управлінні відповідних органів чи юридичних осіб, які поряд з іншими суб'єктами користуються або можуть користу­ватися цією землею.

У тих випадках, коли земля закріплюється за однією особою, має місце відособлене землекористування. Ця категорія вжи­вається лише як протиставлення загальному чи сумісному зем­лекористуванню.

Право сумісного землекористування характеризується тим, що на відміну від загального коло сумісних користувачів чітко ви­значене, а самі вони відносно один одного мають певні права та обов'язки. Водночас права та обов'язки одного з них не є джере­лом прав та обов'язків іншого сумісного землекористувача, тобто вони рівноправні. Це право належить, наприклад, власникам різних об'єктів нерухомості, нерозривно пов'язаних із землею, зокрема, громадянам — співвласникам індивідуальних будівель, належних їм на праві спільної власності. Сумісне землекористу­вання обумовлене неподільністю об'єкта права власності, який не­розривно пов'язаний з обслуговуючою його земельною ділянкою.

Крім традиційних видів права землекористування чинне зе­мельне та цивільне законодавство України виокремлює право власника або користувача земельної ділянки на обмежене плат­не або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) — право земельного сервітуту та право користуван­ня чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських по­треб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій). Правова регла­ментація наведених видів права землекористування здійсню­ється приписами, зосередженими відповідно у главах 16 та 16і ЗК України, а також цивільно-правовими нормами.

Класифікація видів права землекористування можлива і за іншими ознаками. Так, можна розрізняти колективні та інди­відуальні форми використання землі, її сільськогосподарську та несільськогосподарську експлуатацію тощо. Наприклад, законо­давство регламентує використання землі для здійснення колек­тивного й індивідуального городництва та садівництва тощо.

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме 3. Види права землекористування:

  1. Розділ 6 Право землекористування та його види
  2. РОЗДІЛ 6 ПРАВО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ
  3. § 1. Поняття і принципи права землекористування
  4. 1. Поняття і зміст права землекористування
  5. 4 Особливості права постійного землекористування
  6. 5. Набуття та припинення права землекористування
  7. 5. Особливості права власності на землю та права землекористування у межах населених пунктів
  8. § 4. Умови припинення права постійного землекористування
  9. 2. Суб'єкти та об'єкти права землекористування
  10. § 2. Право постійного землекористування
  11. § 3. Право орендного землекористування
  12. § 4. Право концесійного землекористування
  13. 7.2.3. Критерії класифікації і види принципів права
  14. §1 Поняття та види джерел міжнародного права
  15. § 2. Види джерел адміністративного права
  16. 2. Види права власності на землю
  17. ПОНЯТТЯ ПРАВА ТА ЙОГО ВИДИ.
  18. Стаття 99. Види права земельного сервітуту