3. Види права землекористування

Право землекористування в будь-якому наведеному вище ро­зумінні характеризується певними різновидами. В основу наукової класифікації цього права можуть бути покладені суттєві ознаки чи критерії, які відображають спільні та відмінні риси між окремими його видами. Перш за все для права землеко­ристування як права безпосередньої експлуатації землі такою ознакою виступає конкретна ціль землекористування (вирощу­вання сільськогосподарських культур, здійснення забудови тощо) Право землекористування як правовий інститут по­діляється на види за основним цільовим призначенням земель­ної ділянки і за суб'єктами цього права. Саме єдністю цих двох моментів визначаються особливості головного змісту того чи іншого виду права землекористування. Поділ видів землекори­стування на підвиди має місце у випадку конкретизації основно­го цільового призначення земельної ділянки і диференціації суб'єкта землекористування як родового поняття. Так, з ураху­ванням об'єкта і суб'єкта права землекористування можна роз­різняти, наприклад, право державних чи комунальних підпри­ємств і право громадян на користування землями сільськогоспо­дарського призначення.

На зміст права землекористування суттєво впливають стро­ки, на які надаються земельні ділянки. З урахуванням цього кри­терію раніше традиційно розрізнялося постійне та тимчасове землекористування. Чинне земельне законодавство не передба­чає тимчасового використання землі. Разом із тим, Перехідними положеннями ЗК України встановлено, що суб'єкти, які одержа­ли до введення в дію чинного ЗК України на певний строк, тобто в тимчасове користування, зберігають право на ці ділянки до закінчення строку.

Важливе місце серед видів права землекористування посідає використання земельних ділянок на умовах оренди — строкове платне володіння і користування землею на підставі договору. Орендне землекористування як спеціальний вид використання земельних ресурсів є достатньо розвинутим правовим інститу­том земельного права.

Певні особливості прав і обов'язків землекористувачів існу­ють при первинному і вторинному користуванні землею. Права первинного землекористувача походять безпосередньо від права власності на землю. Відповідно й обов'язки, що стосуються вико­ристання землі, цей суб'єкт несе тільки перед власником земельної ділянки. Вторинний же землекористувач отримує зе­мельну ділянку або її частину, яка раніше була надана первин­ному землекористувачу. Тому права вторинного землекористу­вача похідні і залежні як від права власності на землю, так і відповідних прав первинного землекористувача. Водночас вто­ринний землекористувач несе обов'язки щодо використання землі не тільки перед власником, а й перед первинним земле­користувачем. Прикладом співвідношення первинного і вторин­ного землекористування може виступати оренда земельної ділянки та її суборенда. Первинним землекористувачем тут є орендар, а вторинним — суборендар.

Чинне земельне законодавство регулює право концесійного зем­лекористування, яке слід розглядати як самостійний вид викори­стання земель.

Концесією земельної ділянки іноді обґрунтовано вва­жають сукупність правовідносин, змістом яких є надання вітчизня­ним або іноземним суб'єктам господарювання — концесіонерам державою або територіальною громадою — концесієдавцем на під­ставі договору виключного права на земельну ділянку для здійснен­ня концесійної діяльності з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку на платній та строковій основі, за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань з реалізації суспіль­ного інтересу, раціонального використання та охорони землі1.

Певна специфіка прав та обов'язків землекористувачів при­таманна загальному, відособленому та сумісному користуванню землею.

Характерною рисою загального землекористування є те, що його може здійснювати необмежене коло осіб, які не пов'язані між собою взаємними правами та обов'язками. Таке право здійснюється щодо використання вулиць, доріг, площ у населе­них пунктах, берегових смуг тощо. Об'єкти цього права не закріплюються за конкретними землекористувачами, а перебу­вають в управлінні відповідних органів чи юридичних осіб, які поряд з іншими суб'єктами користуються або можуть користу­ватися цією землею.

У тих випадках, коли земля закріплюється за однією особою, має місце відособлене землекористування. Ця категорія вжи­вається лише як протиставлення загальному чи сумісному зем­лекористуванню.

Право сумісного землекористування характеризується тим, що на відміну від загального коло сумісних користувачів чітко ви­значене, а самі вони відносно один одного мають певні права та обов'язки. Водночас права та обов'язки одного з них не є джере­лом прав та обов'язків іншого сумісного землекористувача, тобто вони рівноправні. Це право належить, наприклад, власникам різних об'єктів нерухомості, нерозривно пов'язаних із землею, зокрема, громадянам — співвласникам індивідуальних будівель, належних їм на праві спільної власності. Сумісне землекористу­вання обумовлене неподільністю об'єкта права власності, який не­розривно пов'язаний з обслуговуючою його земельною ділянкою.

Крім традиційних видів права землекористування чинне зе­мельне та цивільне законодавство України виокремлює право власника або користувача земельної ділянки на обмежене плат­не або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) — право земельного сервітуту та право користуван­ня чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських по­треб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій). Правова регла­ментація наведених видів права землекористування здійсню­ється приписами, зосередженими відповідно у главах 16 та 16і ЗК України, а також цивільно-правовими нормами.

Класифікація видів права землекористування можлива і за іншими ознаками. Так, можна розрізняти колективні та інди­відуальні форми використання землі, її сільськогосподарську та несільськогосподарську експлуатацію тощо. Наприклад, законо­давство регламентує використання землі для здійснення колек­тивного й індивідуального городництва та садівництва тощо.

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме 3. Види права землекористування:

  1. 7.2.3. Критерії класифікації і види принципів права
  2. §1 Поняття та види джерел міжнародного права
  3. § 2. Види джерел адміністративного права
  4. 2. Види права власності на землю
  5. ПОНЯТТЯ ПРАВА ТА ЙОГО ВИДИ.
  6. 1. Поняття джерела (форми) права та його види.
  7. 4. Поняття та види джерел римського приватного права
  8. § 1. Поняття і види суб'єктів адміністративного права
  9. § 34. Поняття реалізації норм права, її форми і види.
  10. 15.2. Основні види форм (джерел) права в сучасних правових системах
  11. § 33. Поняття і види тлумачення норм права. Суб'єкти і значення тлумачення норм права.
  12. § 44-45. Форми та види власності. Захист права власності
  13. § 26. Види правових норм.
  14. Види позовів та їх класифікація
  15. Стаття 98. Види покарань
  16. 3.3. ВИДИ БІРЖ
  17. Види злочинів
  18. Види господарських товариств