4. Суб'єкти земельних правовідносин

ЦК України (ст. 2) встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, від імені якої виступають органи державної влади, Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, іноземні держави та інші суб'єкти цивільного права.

Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юри­дична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб або май­на. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділя­ються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Фізичними особами, що є суб'єктами правовідносин, є грома­дяни України, іноземних держав та особи без громадянства.

Визначення суб'єктів цивільних відносин у цивільному праві стосується і суб'єктів земельного права, оскільки цивільне законо­давство певною мірою регулює і земельні відносини (глави 33 та 34 ЦК України). Крім цього враховується, що юридична особа як учас­ник правовідносин почала застосовуватися у приватному праві і використовується у правових системах майже всіх країн світу.

ЗК України (ст. 2) встановлено, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого само­врядування та органи державної влади (до яких належать орга­ни законодавчої влади та органи виконавчої влади. Визначення терміна «суб'єкти права» у цивільному і земельному законо­давстві варто розпочати з визначення цього терміна у Консти­туції України 1996 р. У статті 13 Конституції України проголо­шено, що земля та інші природні ресурси є об'єктами права влас­ності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцево­го самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Закріплено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до за­кону. Держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єк­ти права власності рівні перед законом. У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багат­ством, що перебуває під охороною держави. Право власності не землю гарантується. Це право набувається і реалізується грома­дянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Конституцією України (ст. 142) встановлено, що ма­теріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кош­ти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і об­ласних рад.

На підставі узагальнення перелічених вище дефініцій можна виявити такі суб'єкти земельних правовідносин: Український народ, державу, Верховну Раду України, Верховну Раду Авто­номної Республіки Крим, обласні та районні ради, місцеві ради та органи місцевого самоврядування, а також вищі, центральні та місцеві органи виконавчої влади, громадяни, юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права. При цьо­му суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи приватного права — на землі приватного права;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування — на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади — на землі державної власності.

Юридичні особи публічного права, зокрема підприємства, установи та організації, що засновані на державній або кому­нальній власності, можуть бути суб'єктами земельних пра­вовідносин із правом постійного чи тимчасового користування земельними ділянками державної або комунальної власності (ст. 92 ЗК України). Обсяг прав і повноважень органів державної влади щодо здійснення прав власника від імені Українського на­роду визначається для Верховної Ради України ст. 85 Консти­туції України, для Кабінету Міністрів України — ст. 116 Консти­туції України.

Обсяг прав і повноважень органів місцевого самоврядування з цих питань визначається статями 142, 143 Конституції України.

Так, до повноважень Верховної Ради України згідно зі ст. 6 ЗК України належить: прийняття законів у галузі регулювання зе­мельних відносин; визначення засад державної політики у галузі використання та охорони земель; затвердження загальнодер­жавних програм щодо використання та охорони земель.

При цьо­му Верховна Рада України може бути суб'єктом конкретних зе­мельних правовідносин. Так, згідно зі статтями 16 та 150 ЗК України до її повноважень належить погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) особливо цінних земель у кожному конкретному випадку.

До повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земель­них відносин відповідно до ст. 13 ЗК України належить: реа­лізація державної політики у галузі використання та охорони зе­мель; координація проведення земельної реформи; розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм викори­стання та охорони земель. Крім цього Кабінет Міністрів України може бути суб'єктом конкретних земельних відносин, оскільки до його повноважень належить розпорядження землями дер­жавної власності у визначених межах; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному статтями 146,151 ЗК України.

Конституцією України (ст. 142) встановлено, що земля та інші природні ресурси є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а майнові об'єкти спільної власності, а отже і земля, перебувають в управлінні районних і обласних рад. Оскільки територіальні громади сіл, селищ, міст є суб'єктами пра­ва власності на комунальні землі, цілком природно, що згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на їх території, належить розпо­рядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридич­них осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. При здійсненні усіх цих правомочностей власника комунальних зе­мель органи місцевого самоврядування сіл, селищ і міст безпосе­редньо виступають суб'єктами земельних правовідносин.

ЗК України 2001 р. встановлено, що безоплатна передача зе­мельних ділянок державної і комунальної власності у власність громадян може провадитися у разі їх приватизації (ст. 116 ЗК). Суб'єктами права приватизації державної власності згідно зі ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. є Фонд державного майна України, його тери­торіальні відділення та представництва у районах і містах, орга­ни приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні1. При­ватизацію земель комунальної власності здійснюють власники земель комунальної власності, тобто органи самоврядування села, селища, міста, до повноважень яких згідно із статтями 9,12 ЗК України належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян. Законами України від 19 грудня 2005 р. № 3235-Г7 та від 19 грудня 2006 р. № 489-У ЗК України було доповнено ст. 171, якою встановлено, що до делегованих пов­новажень державних органів приватизації у галузі земельних відносин належить розпорядження земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 17і ЗК України «Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин» викладена у такій ре­дакції: «Державні органи приватизації здійснюють розпоряд­ження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські това­риства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсерво­вані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розта­шовані об'єкти, які підлягають приватизації». Цим Законом та­кож розширені повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, зокрема ст. 15 ЗК України доповнена пунктом «и» такого змісту: «Продаж земель сільськогосподарського призначення, крім зе­мель, переданих у приватну власність, та земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації». Повний зміст повноважень органів державної (законодавчої і виконавчої влади) та органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин викладається у наступних розділах.

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме 4. Суб'єкти земельних правовідносин:

  1. § 38. Суб'єкти правовідносин.
  2. 19.5. Суб'єкти правовідносин
  3. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
  4. 2. Суб'єкти правовідносин: поняття і види.
  5. § 27-28. Суб'єкти цивільних правовідносин
  6. 1. Громадяни України та інші фізичні особи як суб'єкти житлових правовідносин
  7. 5. Об'єкти земельних правовідносин
  8. § 2. Суб'єкти та об'єкти оскарження судових рішень до Верховного Суду України
  9. 2. Суб'єкти й об'єкти правової охорони земель
  10. Глава 4 Суб'єкти та об'єкти інвестиційної діяльності
  11. 2. Суб'єкти та об'єкти права землекористування
  12. § 40. Об'єкти правовідносин.
  13. 4. Суб'єкти права власності на землю
  14. § 3. Суб'єкти права власності на землю
  15. § 3. Суб'єкти нотаріального процесу
  16. Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю
  17. 9. Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.
  18. Суб’єкти адміністративних правовідносин
  19. 10.2. СУБ'ЄКТИ РИНКУ ПРАЦІ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ